Справа № 243/55/26
Провадження № 1-кп/243/458/2026
03 квітня 2026 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника, адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025050000000661 від 24.10.2025, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця с. Буша Ямпільського району Вінницької області, громадянина України, з вищою освітою, пенсіонера, який є особою з інвалідністю 3 групи за станом здоров'я, одружений, неповнолітніх дітей та інших непрацездатних осіб на утриманні не має, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
23 жовтня 2025 року, приблизно, о 17 годині 55 хвилин, у темний час доби, водій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи при собі посвідчення на право керування транспортними засобами категорії «В», керуючи на законних правових підставах належним йому транспортним засобом - автомобілем марки «DACIA», модель «LOGAN», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався без вантажу та пасажирів з увімкненим ближнім світлом фар по сухій асфальтобетонній, освітленій ліхтарями вуличного освітлення, проїжджій частині вулиці Генерала Батюка в місті Слов'янську Краматорського району Донецької області, з боку вулиці Вільної, у напрямку вулиці Паркової.
У той самий час, поблизу опори лінії електромережі № 184, біля кафе «Ультра», розташованого за адресою: Донецька область, Краматорський район, м. Слов'янськ, вул. Генерала Батюка, буд. 26, проїжджу частину вулиці Генерала Батюка по дорожній розмітці 1.14.1 «зебра» в межах дії дорожнього знаку 5.35.1 «Пішохідний перехід», стала перетинати пішохід ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є особою похилого віку, та яка рухалась справа наліво відносно напрямку руху водія ОСОБА_4 .
Так, водій ОСОБА_4 , діючи в порушення вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, згідно якого «водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека», діючи необережно, проявляючи кримінально-протиправну недбалість, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, не маючи перешкод технічного характеру для об'єктивного сприйняття дорожньої обстановки, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортній події, маючи об'єктивну можливість в умовах необмеженої видимості та оглядовості спостерігати за дорожньою обстановкою, а також своєчасно реагувати на її зміну, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувала пішохід - особа похилого віку ОСОБА_6 , своєчасно не зменшив швидкість, своєчасно не застосував гальмування й не зупинив транспортний засіб, щоб дати дорогу пішоходу, та передньою центральною частиною керованого ним автомобіля скоїв наїзд на вказаного пішохода - особу похилого віку ОСОБА_6 , яка в момент наїзду була обернута лівою бічною стороною свого тіла до транспортного засобу, керованого ОСОБА_4 .
Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної події пішохід ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у виді поєднаної тупої травми голови, шиї, грудної клітки, кінцівок: розрив на рівні 6-7 шийних хребців з крововиливами у спинний мозок, закритий перелом грудини, закритий перелом кісток лівого передпліччя, лівої стегнової кістки, забійні рани голови, які ускладнились травматичним шоком, набряком легень та головного мозку, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх заподіяння.
23.10.2025 о 21 годині 50 хвилин у приміщенні КНП СМР «Міська клінічна лікарня міста Слов'янська» внаслідок отриманих в результаті дорожньо-транспортної події тілесних ушкоджень настала смерть потерпілої ОСОБА_6 .
Виявлені у ОСОБА_6 тілесні ушкодження утворилися внаслідок указаної ДТП та перебувають у прямому причинному зв'язку із настанням її смерті.
З технічної точки зору допущене водієм ОСОБА_4 порушення вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події та настанням суспільно небезпечних наслідків у вигляді смерті потерпілої ОСОБА_6 .
Таким чином, ОСОБА_4 своїми діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, а саме - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину в інкримінованому кримінальному правопорушенні повністю визнав та пояснив, що 23.10.2025 він їхав на автомобілі близько 18-00 год, спускався з вул. Вільної в напрямку вул. Паркової м. Слов'янська. На той момент вже сутеніло, майже нічого не було видно, освітлення було, але дуже погане. Не доїжджаючи до супермаркету «Чудо», ОСОБА_4 під'їжджав до пішохідного переходу, та назустріч автомобілю Харевського йшла жінка у світлому верхньому одязі, темній шапці та з чорним пакетом в руках, вона не збиралася переходити, а потім різко повернулася та, ймовірно, перечепилася за бордюру і вискочила під автівку. Автомобіль Харевського їхав від краю бордюри на відстані, приблизно, один метр, там ще текла вода після прориву мережі. Харевський не встиг загальмувати, жінка одразу опинилася у нього на капоті автомобіля. Харевський зробив різкий маневр вліво і вправо, бо назустріч їхали машини, і зупинився. ОСОБА_4 є місцевим мешканцем м. Слов'янська. Асфальтне покриття біля бордюри було мокре, там був бруд, оскільки текла вода вздовж бордюри, але автомобіль Харевського мокре покриття та бруд не зачіпав, їхав біля води, що текла. В решті асфальтне покриття було сухим. І потерпіла, коли перечепилася, як раз, вступила в те місце, де текла вода. На дорозі було асфальтне покриття, дорога під нахилом. Пішохідний перехід світлофором не регулювався. Знак пішохідного переходу висить на стовпі. Дорожня розмітка «зебра» не дуже добре накреслена, але вона там є. Харевський бачив потерпілу, ще коли під'їжджав до пішохідного переходу, вона йшла йому назустріч від магазину «Чудо», вздовж проїзної частини, та обвинувачений не бачив у потерпілої наміру переходити дорогу. Вже, коли він під'їжджав до пішохідного переходу, жінка різко повернула праворуч, до пішохідного переходу, перечепилася та нібито випала під колеса авто Харевського. На думку обвинуваченого, у нього вже не було шансів щось зробити. Харевський спробував увернутися та загальмувати, та зробив все, що міг. Зіткнення потерпілої з авто відбулося по центру передньої частини автомобіля. Удар прийшовся потерпілій у ліву частину тіла. Після зіткнення жінка відскочила від автівки, вдарилася об асфальт та бордюру. На автомобілі був трошки пошкоджений капот. Автомобіль Харевського їхав зі швидкістю близько 50 км/год. Обвинувачений має значний досвід керування авто, з 1991 року. Одразу після зіткнення ОСОБА_7 ввімкнув аварійку, вискочив до потерпілої та одразу зателефонував до швидкої та поліції. Там одразу зупинились військові медики та почали надавати потерпілій медичну допомогу, а ОСОБА_7 перебував поруч. Обвинувачений не бачив, чи була потерпіла у свідомості, адже її медики оточили з усіх боків, та він її не бачив. Обвинувачений пояснив, що він має проблеми з опорно-руховим апаратом, та без транспорту він ні до лікарні, ні до магазину, ні на процедури не може дістатися. Наступного дня після аварії, близько 08-30 год ОСОБА_7 одразу пішов до лікарні, щоб дізнатися, що з потерпілою, як та чим допомогти, він до 09-00 год чекав лікаря, але йому сказали, що вже нічого не треба. Потім обвинувачений телефонував чоловіку потерпілої, той не брав слухавку спочатку, а потів взяв слухавку та сказав, що претензій не має, як сталося, так сталося. Харевський попросив чоловіка потерпілої телефонувати йому, якщо буде потрібна якась допомога. Харевський свою провину визнав, щиро покаявся, просив не позбавляти його волі та права керування транспортними засобами, адже без автомобіля він не впорається. Раніше обвинувачений ніколи не притягався ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності за порушення у сфері транспорту.
Потерпілий ОСОБА_8 , який є чоловіком загиблої потерпілої ОСОБА_6 , в судовому засіданні не брав участь, надіслав на адресу суду заяву з проханням розглядати кримінальне провадження без його участі, просив розглядати кримінальне провадження та призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання на розсуд суду.
Оскільки ОСОБА_4 повністю визнав свою провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, то у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, а саме - в частині допиту потерпілого, свідків, дослідженні решти письмових доказів. При цьому, суд з'ясував правильність розуміння учасниками судового провадження змісту цих обставин, добровільність позиції обвинуваченого, а також роз'яснив, що в цьому випадку, сторони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Оцінивши в судовому засіданні фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, а також надані в судовому засіданні пояснення обвинуваченого, суд дійшов висновку, що подія кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , мала місце, вина обвинуваченого доведена повністю, його дії органом досудового розслідування правильно кваліфікованіза ч. 2 ст. 286 КК України, а саме, - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
При визначенні міри покарання обвинуваченому, у відповідності до ст. 65 КК України, суд приймає до уваги: конкретні обставини вчиненого обвинуваченим; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, віднесене до категорії тяжких злочинів, вчинено з необережності; сукупність усіх обставин вчинених кримінального правопорушення; характер, ступінь його суспільної небезпеки; враховуються відомості про особу обвинуваченого (офіційно не працевлаштований, є пенсіонером; на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває; має встановлену третю групу інвалідності за загальним захворюванням (згідно рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (номер витягу 1391/25/14/I), ОСОБА_4 встановлено помірний ступінь обмеження до пересування, зазначено, що ОСОБА_4 потребує допоміжні засоби реабілітації, зокрема рекомендовано ортези на попереково-крижовий відділ хребта (бандажі, пояси), взуття на ортези та допоміжне взуття, сидіння для ванни та палиці); за місцем мешкання характеризується посередньо; одружений, неповнолітніх дітей або інших непрацездатних осіб на утриманні не має; будь-які компрометуючі матеріали відносно ОСОБА_4 відсутні); раніше не судимий.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, надання медичної або іншої допомоги потерпілій безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, а також здійснення благодійного грошового внеску на користь Збройних Сил України.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлені.
Суд, призначаючи покарання обвинуваченому, враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, вимоги ч. 2 ст. 50 Кримінального Кодексу України про те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами, та вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки. При цьому, враховуючи те, що обвинувачений має проблеми зі здоров'ям, встановлену третю групу інвалідності та обмеження у пересуванні, суд вважає можливим не позбавляти ОСОБА_4 права керування транспортними засобами, оскільки інакше це може призвести до додаткового навантаження та розладів здоров'я обвинуваченого. Крім того, суд також зважає на той факт, що ОСОБА_4 проживає у м. Слов'янську Краматорського району Донецької області, яке знаходиться у безпосередній близькості до лінії фронту, та позбавлення обвинуваченого права керування транспортними засобами, з урахуванням стану здоров'я останнього, може ускладнити йому можливість евакуації до більш безпечних регіонів, у разі настання такої потреби.
На підставі ст. 75 КК України, враховуючи відомості, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 , а також вивчивши надану суду досудову доповідь відносно обвинуваченого, складену 06.02.2026 провідним інспектором органу пробації, згідно якої виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки, та покласти на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
На думку суду, визначене ОСОБА_4 покарання буде справедливим, необхідним, достатнім та таким, що відповідатиме меті покарання.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 не застосовувався.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Витрати на проведення судових інженерно-транспортних експертиз за висновками №№ СЕ-19/105-25/15302-ІТ від 09.12.2025, СЕ-19/105-25/15310-ІТ від 10.12.2025 та СЕ-19/105-25/16761-ІТ від 12.12.2025 на загальну суму 8022,60 грн, відповідно до ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 373-374 КПК України, суд
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки, без позбавлення права керування транспортними засобами.
Застосувати ст. ст. 75, 76 КК України та у відповідності із цими статтями кримінального закону звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання, призначеного цим вироком, з випробуванням на строк 2 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає зобов'язання: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Кам'янського від 31.10.2025 по справі № 208/13858/25, провадження № 1-кс/208/4254/25, на транспортний засіб - автомобіль марки «DACIA», модель «LOGAN», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2011 року випуску, який, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , належить на праві власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Речовий доказ, а саме - автомобіль марки «DACIA», модель «LOGAN», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2011 року випуску, який, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , належить на праві власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - повернути власнику.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави витрати на проведення судових інженерно-транспортних експертиз за висновками №№ СЕ-19/105-25/15302-ІТ від 09.12.2025, СЕ-19/105-25/15310-ІТ від 10.12.2025 та СЕ-19/105-25/16761-ІТ від 12.12.2025, на загальну суму 8022,60 грн (вісім тисяч двадцять дві гривні 60 копійок).
Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок постановлено та підписано в нарадчій кімнаті в одному екземплярі.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду ОСОБА_1
Донецької області