Справа № 243/3029/26
Провадження №1-кп/243/698/2026
02 квітня 2026 року м. Слов'янськ
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12026052510000045 від 09.01.2026 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Первомайське Первомайського району Оренбурзької області Російської Федерації, громадянки України, яка має середню освіту, офіційно непрацевлаштованої, одруженої, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України,
08.01.2026 року приблизно о 10 годині 00 хвилин, ОСОБА_4 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_5 , знаходились в приміщенні кухні квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , де вживали спиртні напої.
Того ж дня, 08.01.2026, приблизно о 10 годині 00 хвилин, в приміщенні вищезазначеної кухні між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на ґрунті ревнощів виник конфлікт. В ході конфлікту ОСОБА_5 з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 умисно почав її душити двома руками за горло, спричинивши останній тілесні ушкодження, а саме: підшкірний крововилив шиї праворуч та по ступеню тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень, що потребує для одужання строк не більше шести діб.
В результаті протиправних дій ОСОБА_5 , ОСОБА_4 відчула сильний фізичний біль та захищаючись від суспільно-небезпечного посягання зі сторони ОСОБА_5 , з метою негайного його відвернення та припинення, маючи на меті захиститись від протиправних дій останнього, діючи з перевищенням меж необхідної оборони, усвідомлюючи, що такий спосіб захисту явно не відповідає небезпечності посягання, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, схопила лівою рукою кухонний ніж, який знаходився на столі, та умисно, передбачаючи тяжкі наслідки від своїх дій, нанесла ним удар в праву ділянку живота ОСОБА_5 , спричинивши останньому проникаючу колото-ріжучу рану мезогастральної ділянки живота справа, яка ускладнилась гемоперитонеумом (1500мл), ушкодженням a. et v. еpigastrica superior (верхньої епігастральної вени та артерії), геморагічним шоком II ступеню, як небезпечне для життя та відноситься до тяжких тілесних ушкоджень.
Відразу після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 викликала екстрену медичну допомогу та до її приїзду надавала потерпілому ОСОБА_5 необхідну поміч.
Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою провину в здійсненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України, визнала повністю, не заперечувала проти розгляду справи у порядку, визначеному ч. 3 ст. 349 КПК України, та показала, що дійсно 08.01.2026 вони з чоловіком вживали алкогольні напої за містом їх мешкання. Між ними почалася сварка, в ході якої чоловік почав її душити. Вона налякалася за своє життя, оскільки їй забракло повітря і стало дуже боляче. Намагаючись врятуватися, вона не дивлячись схопила зі столу кухонний ніж і вдарила ним чоловіка в живіт. Вона не хотіла завдавати йому такої тяжкої рани, а лише намагалася змусити його відпустити її шию. Одразу після цього вона сама викликала швидку допомогу та намагалася зупинити кров до приїзду лікарів. Щиро розкаялася у скоєному.
Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечував проти розгляду справи в порядку, визначеному ч. 3 ст. 349 КПК України, просив суд обвинувачену суворо не карати, будь-які претензії до обвинуваченої у нього відсутні.
Беручи до уваги, що ОСОБА_4 повністю визнала свою вину в скоєному кримінальному правопорушенні, її показання повністю відповідають сутності пред'явленого обвинувачення, суд, за згодою обвинуваченої та учасників судового розгляду, відповідно до вимог ст. 349 КПК України, вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин справи, які ніким не заперечуються, обмежившись показаннями обвинуваченої та дослідженням матеріалів кримінальної справи, що характеризують особу останньої.
З урахуванням викладеного, суд приходить до переконання про те, що вина обвинуваченої ОСОБА_4 , у здійсненні нею умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони, доведена у судовому засіданні повністю та суд вважає правильною кваліфікацію її дій за ст. 124 КК України.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до категорії нетяжких злочинів, а також наявні обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, та дані про особу обвинуваченої.
Як обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченій, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченій, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя.
Дані про особу обвинуваченої ОСОБА_4 свідчать про те, що вона за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, офіційно не працює, згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , раніше не судима.
Крім того, суд приймає до уваги, що ОСОБА_4 щиро розкаявся у скоєному, приймала участь у слідчих діях щодо з'ясування обставин вчинення злочину, та повідомила їх суду, потерпілий до неї будь-яких претензій не має.
Зважаючи на викладені встановлені судом обставини, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення і попередження скоєння нових кримінальних правопорушень призначення ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі в межах санкції ст. 124 КК України.
Разом з тим, суд всебічно оцінив викладені обставини, та прийшов до переконання про те, що виправлення та перевиховання обвинуваченої ОСОБА_4 можливо без її ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення за її поведінкою постійного та обов'язкового контролю, застосувавши ст.ст. 75, 76 КК України.
Вказане покарання обвинуваченій по своєму виду та розміру на думку суду буде справедливим, необхідним та достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.
Суд не вбачає підстав для покладання на обвинувачену обов'язку, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, а саме - направити її для проходження програми для кривдників.
Згідно з ч. 1 ст. 91-1 КК України, в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, суд може застосувати до особи обмежувальні заходи, серед яких - направлення для проходження програми для кривдників. Зі змісту вказаної норми вбачається, що покладення таких обов'язків є правом, а не обов'язком суду.
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» програма для кривдника - комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов'язки жінок і чоловіків.
Суд враховує, що в даному випадку ОСОБА_4 застосувала фізичну силу стосовно потерпілого, діючи в стані перевищення меж необхідної оборони. На думку суду, у даному випадку дії саме потерпілого мстять ознаки домашнього насильства.
Як встановлено судом, завданню тілесного ушкодження передувало суспільно-небезпечне посягання з боку потерпілого, який ініціював конфлікт та умисно почав душити обвинувачену, чим створив реальну загрозу її здоров'ю та життю. Дії ОСОБА_4 мали виключно захисний та вимушений характер, були спрямовані на негайне припинення нападу та самозахист від протиправних дій останнього.
За таких обставин суд вважає, що направлення обвинуваченої для проходження програми для кривдників або застосування до неї інших заходів згідно зі ст. 91-1 КК України є недоцільним, оскільки відсутні докази прояву обвинуваченою агресії (тобто нічим не спровокованого насильства) щодо потерпілого, а її поведінка після вчинення правопорушення (виклик екстреної медичної допомоги та надання першої допомоги потерпілому) повністю спростовує наявність у неї стійкої насильницької моделі поведінки, на зміну якої спрямовані заходи, передбачені вказаною статтею.
Кримінальним правопорушенням матеріальна шкода не заподіяна.
Ухвалою слідчого судді Слов'янського міськрайонного суду Донецької області до обвинуваченої ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання строком до 26.04.2026 року.
Суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили залишити обвинуваченій ОСОБА_4 застосований запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання без змін.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. Витрати на залучення експерта відсутні.
Керуючись ч. 4 ст.174 КПК України та з метою вирішення питання щодо долі речових доказів, суд, вбачає підстави для скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді.
Долю речових доказів по справі вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 368-376 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України, і на підставі цього закону призначити їй покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.
Відповідно до вимог ст. ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі з випробувальним терміном на 1 (один) рік, поклавши на неї обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити без змін у вигляді особистого зобов'язання, з покладенням обов'язків, визначених в ухвалі слідчого судді від 03.03.2026 року.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 12.01.2026 (справа № 592/369/26), на вилучене майно, а саме: предмет зовні схожий на ніж; змив на марлевий тампон.
Речові докази: предмет, зовні схожий на ніж; змив на марлевий тампон; змиви з об'єкта № 2 та витяжки з об'єктів №№ 1, 2 на марлі, які передані на зберігання до камери схову ВП № 4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області відповідно до квитанції № 773, - знищити.
Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення копії вироку.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1