65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"23" березня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/3909/25
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р. В.,
при секретарі судового засідання Чолак Ю. В.,
розглянувши справу № 916/3909/25
за позовом керівника Чорноморської окружної прокуратури (вул. Віталія Шума, буд.9/102Н, Одеська обл., м. Чорноморськ, 68004, код ЄДРПОУ 03528552)
в інтересах держави в особі Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області (вул. Незалежності, 2-А, с-ще Овідіополь, Одеська обл., 67801, код ЄДРПОУ 04379172)
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИС» (вул. Молодіжна, буд.26, с. Лиманка, Одеський р-н, Одеська обл., 67809, код ЄДРПОУ 37291715);
про стягнення 1 805 402,92 грн, розірвання договору та зобов'язання повернути земельну ділянку;
представники учасників справи:
від прокуратури - Шафарчук О. В.,
від позивача - не з'явився,
від відповідача - Рєутов Б. О.,
Керівник Чорноморської окружної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області (далі - позивач, Селищна рада) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИС» (далі - відповідач, Товариство), в якому просить суд:
- стягнути з Товариства на користь Селищної ради 1 805 402,92 заборгованості з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 5123755100:01:002:0677, загальною площею 8,0000 га;
- розірвати договір оренди земельної ділянки від 07.10.2015, укладений між Селищною радою та Товариством;
- зобов'язати Товариство повернути Селищній раді земельну ділянку загальною площею 8,0000 га з кадастровим номером 5123755100:01:002:0677, що розташована за адресою: масив 91, ділянка 1, на території Овідіопольської селищної ради Одеського району (колишній Овідіопольський район) Одеської області.
В обґрунтування позову Прокурор покликається на неналежне виконання відповідачем, як орендарем, зобов'язань за укладеним із Селищною радою договором оренди земельної ділянки від 07.10.2015, в частині повного та своєчасного внесення орендної плати за землю в період з січня 2024 року по серпень 2025 року. Також зазначає, що відповідач не дотримався умов, передбачених п.п. 1.1., 4.2., 5.1. договору, щодо будівництва на земельній ділянці заводу по сортуванню, ресайклінгу, компостуванню і термічній переробці твердих побутових відходів, яке мало бути завершене до 31.12.2017. Стверджує, що невикористання відповідачем земельної ділянки для цілей, визначених договором, позбавило Селищну раду права на отримання соціального та економічного ефекту від нового будівництва, що призводить до неефективності використання комунального майна, та, на переконання Прокурора, є істотним порушенням умов договору оренди земельної ділянки. Разом з тим, Прокурор звертає увагу на неналежне виконання Селищною радою повноважень, направлених на захист інтересів держави у спірних правовідносинах.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2025 для розгляду справи № 916/3909/25 було визначено суддю Павленко Н. А.
Ухвалою від 26.09.2025 суддею Павленко Н. А. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/3909/25, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.10.2025, встановлено учасникам справи строки для подання заяви по суті спору відповідно до ст. 165-167 ГПК України.
У підготовчому засіданні, яке відбулось 20.10.2025, представник відповідача звернувся до суду з усним клопотанням про відкладення розгляду справи. Аналогічне клопотання він подав через канцелярію суду.
Протокольною ухвалою від 20.10.2025 суд задовольнив клопотання представника відповідача та відклав підготовче засідання на 14.11.2025.
11.11.2025 до суду надійшло клопотання представника відповідача про ознайомлення з матеріалами справи, яке було задоволено судом (дата ознайомлення: 13.11.2025).
14.11.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про зобов'язання позивача надати відповідачу копію позовної заяви з додатками
Того ж дня представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю додаткового часу для формування правової позиції.
14.11.2025 суд постановив протокольну ухвало, якою відмовив у задоволенні клопотань представника відповідача від 14.11.2025.
Також, протокольною ухвалою від 14.11.2025 суд з власної ініціативи продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 12.12.2025.
12.12.2025 до суду надійшло клопотання представника відповідача про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі. У клопотанні він повідомив про те, що Селищна рада та Товариство підготували проєкти договору про реструктуризацію заборгованості, мирової угоди та графіка погашення боргу.
Судове засідання, призначене на 12.12.2025, не відбулось, у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги.
Враховуючи вказані обставини, суд призначив наступне підготовче засідання на 19.12.2025, про що учасники справи були повідомлені під розписку, а також ухвалою від 12.12.2025, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.
Розпорядженням керівника апарату суду від 17.12.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 916/3909/25, у зв'язку з відрахуванням судді Павленко Н. А. зі штату суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2025 для розгляду справи № 916/3909/25 визначено суддю Волкова Р. В.
18.12.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі, у зв'язку з укладенням між Селищною радою та Товариством мирової угоди. До клопотання було додано договір про реструктуризацію заборгованості від 18.12.2025 з графіком погашення заборгованості та мирову угоду від 18.12.2025, які підписані головою Селищної ради та директором Товариства.
19.12.2025 від прокуратури надійшла заява із письмовими запереченнями проти затвердження мирової угоди. Заперечення мотивовано тим, що Селищна рада у даній справі не представляє власні інтереси як юридичної особи, а є представницьким органом Овідіопольської об'єднаної територіальної громади. Так, Прокурор стверджує, що мирова угода є лише проєктом, оскільки відсутні відомості щодо її затвердження на пленарному засіданні Селищної ради. З посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.04.2021 у справі № 911/15/19, Прокурор наголошує, що підписання мирової угоди представником Селищної ради, за відсутності рішення про її затвердження на засіданні ради, не може розцінюватися як воля територіальної громади.
Ухвалою від 22.12.2025 справу № 916/3909/25 прийнято до провадження суддею Волковим Р. В., розгляд справи постановлено здійснювати спочатку, підготовче засідання призначено на 26.01.2026.
02.01.2026 від Прокурора надійшли докази щодо направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів (т. 2 а.с. 30-120).
07.01.2026 до суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.
У підготовчому засіданні, яке відбулось 26.01.2026, представник відповідача також просив відкласти розгляд справи, у зв'язку з необхідністю проведення сесії Селищної ради, на якій має бути розглянуто питання щодо укладення мирової угоди між сторонами.
Протокольною ухвалою від 26.01.2026 відкладено підготовче засідання на 09.02.2026.
06.02.2026 від представника відповідача надійшов документ з назвою "клопотання" (т. 2 а.с. 140-144), в якому він, виклавши свої доводи та міркування щодо позову Прокурора, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечення проти позову мотивовано відсутністю, на переконання представника відповідача, підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі Селищної ради.
09.02.2026 від Селищної ради до суду надійшли письмові пояснення по справі (т. 2 а.с. 145-149), згідно з якими позивач повідомив про наявність у відповідача заборгованості у розмірі 1 805 402,92 грн, просив задовольнити позовні вимоги Прокурора у повному обсязі та не брати до уваги укладену між сторонами мирову угоду. При цьому позивач звернув увагу, що Селищною радою не подавалась до суду спільна заява сторін про затвердження мирової угоди. Додатково повідомив, що 30.01.2026 проєкт рішення "Про погодження мирової угоди у справі № 916/3909/25" було розглянуто депутатами на пленарному засіданні шістдесят шостої сесії восьмого скликання Селищної ради та за результатами голосування дане рішення не прийнято.
Протокольною ухвалою від 09.02.2026 суд відмовив у задоволенні заяви представника відповідача про затвердження мирової угоди, підписаної директором Товариства та головою Селищної ради, оскільки позивач врешті-решт заперечував проти її затвердження, так як на пленарному засіданні Селищної ради депутати не підтримали проєкт рішення щодо погодження мирової угоди.
Відмовляючи у затвердженні мирової угоди, суд також врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.04.2021 у справі № 911/15/19, згідно з якими вирішення питань, пов'язаних із регулюванням земельних відносин, належить до виключної компетенції відповідної ради.
09.02.2026 суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 18.02.2026, яку занесено до протоколу судового засідання.
12.02.2026 від Прокурора надійшли письмові заперечення проти позиції представника відповідача, викладеної у клопотанні від 06.02.2026. У запереченнях Прокурор додатково аргументував підстави для представництва інтересів держави в особі Селищної ради.
18.02.2026 представник позивача подав до суду клопотання про проведення судового засідання без його участі.
18.02.2026 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.03.2026. Ухвалу занесено до протоколу судового засідання.
11.03.2026 представник відповідача подав до суду доповнення до свого клопотання від 06.02.2026 та просив залишити позов без розгляду на підставі того, що Прокурор є особою, повноваження якої не підтверджено судом.
11.03.2026 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Селищної ради.
11.03.2026 суд постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні заяви представника відповідача про залишення позову без розгляду, оскільки, як вважається судом, Прокурор довів наявність підстав для захисту інтересів держави у спірних правовідносинах. Мотиви постановлення ухвали будуть наведені судом нижче по тексту рішення у відповідному розділі, присвяченому дослідженню підстав для представництва Прокурором у даній справі інтересів держави в особі Селищної ради.
11.03.2026 суд оголосив перерву в засіданні до 23.03.2026.
16.03.2026 до суду надійшли заперечення Прокурора проти клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду.
Прокурор у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позову.
23.03.2026 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Селищної ради.
23.03.2026 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача, суд встановив наступне.
Розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації від 10.09.2025 № 557/А-2015 Товариству надано в оренду на 49 років земельну ділянку для розміщення заводу по сортуванню, ресайклінгу, компостуванню і термічній переробці твердих побутових відходів на території Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, за межами населеного пункту (т. 1 а.с. 28-29).
07.10.2015 Овідіопольською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 651/А-2015 про укладення з Товариством договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5123755100:01:002:0677, яка знаходиться за адресою: масив № 91, ділянка № 1 на території Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (т. 1 а.с. 30).
07.10.2015 між Одеською обласною державною адміністрацією, від імені якої діяла Овідіопольська районна державна адміністрація Одеської області (орендодавцем) та Товариством (орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір; т. 1 а.с. 21-26), згідно з п. 1.1. якого орендодавець надає, а орендар приймає у довгострокове платне користування земельну ділянку для розміщення заводу по сортуванню, ресайклінгу, компостуванню і термічній переробці твердих побутових відходів, яка знаходиться за адресою: масив № 91, ділянка № 1 на території Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, за межами населених пунктів.
Відповідно до п. 2.1. Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 8,0000 га із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, кадастровий номер земельної ділянки 5123755100:01:002:0677, яка знаходиться за адресою: масив № 91, ділянка № 1 на території Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.
Договір укладено терміном на 49 років. Після закінчення строку Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен за два місяці до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 3.1. Договору).
Згідно з п. 4.2. Договору за оренду земельної ділянки орендар вносить 343 358,53 грн на рік, що складає 3 % від нормативної грошової оцінки, на період будівництва, до 31.12.2017, та 824 060,47 грн на рік, що складає 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, після введення об'єкта в експлуатацію, яка сплачуються рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця, протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, на бюджетний рахунок УДКСУ в Овідіопольському районі Одеської області № 33214812700361 ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код 37929461, код бюджетної класифікації 18010600 (за оренду землі; для Овідіопольської селищної ради).
Пунктом 4.3. Договору визначено, що обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку державної власності здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії, згідно з додатком № 1.
Відповідно до п. 4.4. Договору розмір орендної плати переглядається у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, нормативної грошової оцінки земельної ділянки, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.
Згідно з умовами Договору земельна ділянка передається в оренду для розміщення заводу по сортуванню, ресайклінгу, компостуванню і термічній переробці твердих побутових відходів (п. 5.1. Договору).
Пунктом 7.1. Договору визначено, що після припинення його дії, орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
Згідно з п. 10.2. Договору орендодавець має право, зокрема, на своєчасне внесення орендарем орендної плати та вимагати від останнього використання земельної ділянки у відповідності до мети, визначеної Договором.
Відповідно до п. 10.6. Договору орендар зобов'язаний, зокрема, приступити до використання орендованої земельної ділянки після державної реєстрації Договору, використовувати орендовану земельну ділянку відповідно до мети, визначеної Договором, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі.
Пунктом 13.2. Договору визначено, що у випадку затримки будівництва та не завершення його до терміну, встановленого п. 4.2. Договору, орендодавець має право в односторонньому порядку змінити умови Договору, в частині збільшення відсотка від нормативної грошової оцінки, на підставі якого визначається орендна плата за користування земельною ділянкою.
Дія Договору, згідно з п. 13.5., припиняється шляхом його розірвання за:
- взаємною згодою сторін;
- рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених Договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом;
- за рішенням орендодавця в односторонньому порядку: на підставі ст. 782 ЦК України, у разі систематичної несплати орендарем орендної плати (протягом більш ніж трьох місяців); у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; у випадку передачі в суборенду земельної ділянки без письмової згоди орендодавця.
Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 16.1. Договору).
23.12.2015 в Державному реєстрі речових прав зареєстровано право оренди Товариства на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 5123755100:01:002:0677.
На підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 № 1423-IX, що набрав чинності 27.05.2021, повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, які раніше здійснювала Одеська обласна державна адміністрація, віднесено до повноважень Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області.
04.02.2022 право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за Селищною радою у Державному реєстрі речових прав.
Того ж дня у Державному реєстрі речових прав змінено орендодавця спірної земельної ділянки з Одеської обласної державної адміністрації на Селищну раду.
Розпорядженням голови Селищної ради від 01.08.2025 утворено комісію з обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 5123755100:01:002:0677 (т. 1 а.с. 70-71).
07.08.2025 комісією Селищної ради здійснено обстеження спірної земельної ділянки, за результатами якого складено Акт, згідно з яким встановлено, що земельна ділянка не обробляється, за цільовим призначенням не використовується, заросла бур'янами та чагарниками, на ній відсутні будь-які будівлі чи споруди, будівництво не розпочато (т. 1 а.с. 68-69).
Згідно з витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок № НВ-9904439122024 від 18.01.2024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5123755100:01:002:0677 становить 34 454 254,72 грн (т. 1 а.с. 77).
Листом від 06.01.2025 № 63-52ВИХ-25 Прокурор, з метою встановлення наявності підстав для представництва та реалізації функцій прокуратури, просив Селищну раду надати інформацію, зокрема щодо наявності нерухомого майна на спірній земельній ділянці та щодо заборгованості Товариства з орендної плати за землю. Також просив повідомити про вжиті Селищною радою заходи щодо стягнення заборгованості або ж причини невжиття відповідних заходів (т. 1 а.с. 50-52).
У відповідь на запит Прокурора, листом від 17.01.2025 № 02-06/020/32/139 Селищна рада повідомила, що станом на 17.01.2025 заборгованість Товариства з орендної плати за землю становить 1 864 045,22 грн. Крім того, в листі було зазначено, що у 2024 році Селищною радою направлено Товариству претензію № 1 від 11.07.2024 щодо необхідності погашення заборгованості, а у січні-лютому 2025 року плануються додаткові заходи претензійно-позовного характеру (т. 1 а.с. 53).
Листом від 14.03.2025 № 63-2001ВИХ-25 Прокурор просив Селищну раду надати більш детальний розрахунок заборгованості (помісячно) Товариства з орендної плати за землю, а також повідомити про вжиті та заплановані заходи претензійно-позовного характеру, спрямовані на стягнення з Товариства заборгованості, або ж причини неможливості їх вжиття (т. 1 а.с. 57-58).
У відповідь на вказаний лист Селищна рада листом від 14.05.2025 № 02-06/020/888/1037 повідомила, що у 2025 році Товариству направлено претензію № 2 від 02.04.2025 із вимогою про сплату заборгованості. Додатково проінформувала про відсутність видатків на судові витрати (т. 1 а.с. 59).
На виконання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Прокурор відповідним листом від 12.09.2025 № 63-6738ВИХ-25 повідомив Селищну раду про пред'явлення найближчим часом до Господарського суду Одеської області позову в інтересах держави про стягнення з Товариства заборгованості з орендної плати, розірвання договору та повернення земельної ділянки (т. 1 а.с. 79-80).
Предметом позову Прокурора є вимоги про стягнення з Товариства на користь Селищної ради 1 805 402,92 заборгованості з орендної плати за земельну ділянку, розірвання Договору та зобов'язання Товариства повернути Селищній раді спірну земельну ділянку.
Здійснюючи аналіз обґрунтованості позовних вимог, господарський суд виходить з такого.
Щодо підстав для представництва Прокурором у даній справі інтересів держави в особі Селищної ради.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
На підставі ч. ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист таких інтересів, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави та нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених до його компетенції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
З викладеним корелюються й положення ч.ч. 3 та 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, за якими у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, передбачені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також указує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з частковою державною власністю у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних тощо) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності України, гарантування її державної, економічної безпеки, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання.
Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).
Інтерес держави полягає у міцному та самодостатньому місцевому самоврядуванні кожної територіальної общини в її територіальних кордонах і держава гарантує наділення органів місцевого самоврядування певними державними повноваженнями та надає можливість населенню управляти власними справами, спільно приймати рішення та діяти з метою їх реалізації.
Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, згідно ст. 142 Конституції України, зокрема, є земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Згідно зі статтею 145 Конституції України права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.
Компетентним суб'єктом у даних правовідносинах є Овідіопольська селищна рада, оскільки земельна ділянка належать до комунальної власності та розташована на території цієї ради.
Повноваження органів місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади, у сфері регулювання земельних відносин визначені у ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема, до відання виконавчих органів селищних рад належать власні (самоврядні) повноваження, такі як справляння плати за землю, та делеговані повноваження, а саме здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, у тому числі щодо своєчасності надходження в місцевий бюджет коштів за користування землями територіальної громади.
Верховний Суд постановою у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020 роз'яснив, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджувані порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Прокурор звертає увагу, що Селищна рада, будучи обізнаною про порушення умов договору землекористувачем, не вжила відповідних заходів, спрямованих на захист інтересів держави.
Суд установив, що листом від 06.01.2025 № 63-52ВИХ-25 Прокурор, з метою встановлення наявності підстав для представництва та реалізації функцій прокуратури, просив Селищну раду надати інформацію, зокрема щодо наявності нерухомого майна на спірній земельній ділянці та щодо заборгованості Товариства з орендної плати за землю. Також просив повідомити про вжиті Селищною радою заходи щодо стягнення заборгованості або ж причини невжиття відповідних заходів.
У відповідь на запит Прокурора, листом від 17.01.2025 № 02-06/020/32/139 Селищна рада повідомила, що станом на 17.01.2025 заборгованість Товариства з орендної плати за землю становить 1 864 045,22 грн. Крім того, в листі було зазначено, що у 2024 році Селищною радою направлено Товариству претензію № 1 від 11.07.2024 щодо необхідності погашення заборгованості, а у січні-лютому 2025 року плануються додаткові заходи претензійно-позовного характеру.
Листом від 14.03.2025 № 63-2001ВИХ-25 Прокурор просив Селищну раду надати більш детальний розрахунок заборгованості (помісячно) Товариства з орендної плати за землю, а також повідомити про вжиті та заплановані заходи претензійно-позовного характеру, спрямовані на стягнення з Товариства заборгованості, або ж причини неможливості їх вжиття.
У відповідь на вказаний лист Селищна рада листом від 14.05.2025 № 02-06/020/888/1037 повідомила, що у 2025 році Товариству направлено претензію № 2 від 02.04.2025 із вимогою про сплату заборгованості. Додатково проінформувала про відсутність видатків на судові витрати.
На виконання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Прокурор відповідним листом від 12.09.2025 № 63-6738ВИХ-25 повідомив Селищну раду про пред'явлення найближчим часом до Господарського суду Одеської області позову в інтересах держави про стягнення з Товариства заборгованості з орендної плати, розірвання Договору та зобов'язання Товариства повернути земельну ділянку.
Отже, несплата Товариством спірної заборгованості, а також невжиття Селищною радою дій щодо захисту порушених інтересів держави стали підставою для звернення Прокурора до суду із позовом у даній справі.
Крім того, представник відповідача вказував про те, що Конституційним Судом України ухвалено рішення від 03.12.2025 у справі № 3-28/2024 (59/24), пунктом 2 резолютивної частини якого визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв'язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а отже, на переконання відповідача, у прокуратури були відсутні повноваження подавати позов в інтересах держави в особі позивача.
Проте, вказані доводи відповідача судом відхиляються, оскільки у пунктах 3 та 4 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 у справі № 3-28/2024 (59/24) зазначено, що:
- окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року;
- рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.
З приводу доводів представника відповідача щодо не прийняття судом окремого процесуального рішення про допуск Прокурора до участі у даній справі, суд зазначає, що оцінка щодо наявності або відсутності підстав для звернення Прокурора до суду в інтересах держави надається судом на етапі прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі. Ухвала про відкриття провадження у даній справі свідчить про надання судом належної оцінки аргументам Прокурора, які стосуються обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Селищної ради. Так, під час аналізу матеріалів позовної заяви на їх відповідність ст. 162, 164, 172 ГПК України, суд визнав їх достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі. В протилежному випадку, у разі встановлення судом відсутності підстав для звернення Прокурора до суду в інтересах держави, позовна заява з доданими до неї документами була б повернута Прокурору на підставі п. 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України.
Крім того, суд повторно досліджував вказане питання за заявою представника відповідача вже під час розгляду справи.
З огляду на зазначене, господарський суд виснував про наявність підстав для представництва Прокурором інтересів держави та дотримання ним вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Щодо суті спору.
Правилами частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексу України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Так, оренда землі є окремим випадком найму майна, загальні правила якого визначені приписами цивільного (приватного) права. Відповідно й законодавче регулювання підстав припинення права оренди землі складається з норм цивільного та земельного законодавства.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").
Суд встановив, що 07.10.2015 між Одеською обласною державною адміністрацією, від імені якої діяла Овідіопольська районна державна адміністрація Одеської області (орендодавцем) та Товариством (орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з яким орендодавець надає, а орендар приймає у довгострокове платне користування на 49 років земельну ділянку з кадастровим номером 5123755100:01:002:0677, для розміщення заводу по сортуванню, ресайклінгу, компостуванню і термічній переробці твердих побутових відходів, яка знаходиться за адресою: масив № 91, ділянка № 1 на території Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, за межами населених пунктів.
23.12.2015 в Державному реєстрі речових прав зареєстровано право оренди Товариства на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 5123755100:01:002:0677.
В подальшому, на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 № 1423-IX, що набрав чинності 27.05.2021, повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, які раніше здійснювала Одеська обласна державна адміністрація, віднесено до повноважень Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області.
04.02.2022 право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за Селищною радою у Державному реєстрі речових прав.
Того ж дня у Державному реєстрі речових прав змінено орендодавця спірної земельної ділянки з Одеської обласної державної адміністрації на Селищну раду.
Отже, учасниками правовідносин щодо оренди спірної земельної ділянки за Договором від 07.10.2015 наразі є Селищна рада та Товариство.
Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату
Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Отже, Договір є підставою для виникнення у відповідача обов'язку сплачувати орендну плату.
Згідно з підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Положеннями статті 288 Податкового кодексу України визначено, зокрема, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території; не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки, але може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.
За змістом п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України та ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (ст. 1 Закону України "Про оцінку земель").
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років (ч. 2 ст. 18 Закону України "Про оцінку земель").
Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою (ч. 1 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель").
Слід зазначити, що відповідач не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, оскільки земельна ділянка перебуває у нього в оренді, а не у власності чи в постійному користуванні. Так, у зв'язку з тим, що відповідач є орендарем земельної ділянки, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього є орендна плата.
Положеннями статей 24, 25 Закону України "Про оренду землі" визначено права та обов'язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі та зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди.
Згідно з п. 4.2. Договору за оренду земельної ділянки орендар вносить 343 358,53 грн на рік, що складає 3 % від нормативної грошової оцінки, на період будівництва, до 31.12.2017, та 824 060,47 грн на рік, що складає 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, після введення об'єкта в експлуатацію, яка сплачуються рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця, протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, на бюджетний рахунок УДКСУ в Овідіопольському районі Одеської області № 33214812700361 ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код 37929461, код бюджетної класифікації 18010600 (за оренду землі; для Овідіопольської селищної ради).
Водночас, пунктом 4.3. Договору визначено, що обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку державної власності здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії, згідно з додатком № 1.
Відповідно до п. 4.4. Договору розмір орендної плати переглядається у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, нормативної грошової оцінки земельної ділянки, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.
Згідно з п. 10.2. Договору орендодавець має право, зокрема, на своєчасне внесення орендарем орендної плати та вимагати від останнього використання земельної ділянки у відповідності до мети, визначеної Договором.
Суд зазначає, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати за землі державної і комунальної власності, а її зміна є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України (постанова Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20). Джерелом інформації про нормативну грошову оцінку конкретної земельної ділянки є технічна документація, виготовлена відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", а також довідки та витяги з Державного земельного кадастру.
При цьому нормативна грошова оцінка проводиться раз у 5-7 років, а для визначення поточних податкових зобов'язань та орендної плати вона підлягає щорічній індексації із кумулятивним (накопичувальним) застосуванням коефіцієнтів, що дозволяє актуалізувати базу оподаткування з урахуванням інфляційних процесів (постанова Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 804/937/16).
Згідно з витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок № НВ-9904439122024 від 18.01.2024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5123755100:01:002:0677 становить 34 454 254,72 грн.
У позовній заяві Прокурор просить стягнути з відповідача на користь Селищної ради 1 805 402,92 грн заборгованості з орендної плати, яку нараховано за період з січня 2024 року по серпень 2025 року.
Перевіривши наведений на с. 5 позовної заяви розрахунок заборгованості, суд встановив, що він є правильним та обґрунтованим, оскільки здійснений з дотриманням умов Договору та приписів чинного законодавства.
Наявність спірної заборгованості відповідач не спростував, доказів її сплати на користь Селищної ради до матеріалів справи не надав, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 805 402,92 грн заборгованості з орендної плати підлягають задоволенню.
Щодо позову в частині розірвання Договору та зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку, суд зазначає наступне.
Дія Договору, згідно з п. 13.5., припиняється шляхом його розірвання за:
- взаємною згодою сторін;
- рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених Договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом;
- за рішенням орендодавця в односторонньому порядку: на підставі ст. 782 ЦК України, у разі систематичної несплати орендарем орендної плати (протягом більш ніж трьох місяців); у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; у випадку передачі в суборенду земельної ділянки без письмової згоди орендодавця.
Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Частиною 1 ст. Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Стаття 141 ЗК України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 деталізувала та диференціювала питання систематичної несплати орендної плати як підстави припинення договору оренди землі шляхом його розірвання.
Так, у наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного в її ж постанові від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17, шляхом його конкретизації та вказала, що:
- п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України як спеціальна норма права передбачає самостійну і достатню підставу для розірвання договору оренди землі у разі систематичної повної несплати орендної плати. У цьому випадку немає потреби оцінювати істотність порушення та застосовувати загальне правило, передбачене в ч. 2 ст. 651 ЦК України, оскільки законодавство передбачає додаткову (до загальних) підставу розірвання договору оренди землі;
- якщо орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, то застосуванню підлягає загальне правило ч. 2 ст. 651 ЦК України, а не припис п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України. Якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, укладаючи такий договір, то такий договір має бути розірваний саме на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.
До того ж у наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що поняття "несплата", вжите у п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України, потрібно розуміти саме як повна несплата орендної плати, у строки, визначені договором, що відповідатиме дотриманню принципу збереження договору та забезпечення справедливого балансу інтересів сторін договору оренди землі.
Окрім того, наголосила, що факт, що на момент розгляду справи орендар погасив заборгованість за орендною платою, не впливає на право орендодавця вимагати розірвання договору як на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України (у разі часткової несплати (недоплати) орендної плати та істотності такого порушення), так і на підставі п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України (у разі систематичної (два та більше випадки) повної несплати орендної плати).
У контексті ч. 2 ст. 651 ЦК України систематична несплата може підтверджувати ненадійність контрагента і те, що кредитор не може бути впевнений у належному виконанні договору в майбутньому, і такий висновок не спростовується подальшим погашенням заборгованості. У п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України йдеться про факт систематичної повної несплати, і такий факт уже завершився в минулому, тому підстава для пред'явлення позову (і для його задоволення) продовжує існувати.
У цій справі, яка розглядається, звертаючись до суду із позовом, підставою для розірвання договору Прокурор визначив саме факт систематичної несплати орендарем (відповідачем) орендної плати. Додатково Прокурор вказав про те, що відповідачем не виконано й інші умови Договору, якими встановлено обов'язок Товариства до 31.12.2017 завершити будівництво на орендованій земельній ділянці заводу по сортуванню, ресайклінгу, компостуванню і термічній переробці твердих побутових відходів.
Матеріали справи свідчать, що у відповідача наявна спірна заборгованість у розмірі 1 805 402,92 грн за період з січня 2024 року по серпень 2025 року. Обставин щодо розміру заборгованості за орендною платою та періодів її виникнення Товариство не спростовувало, що і стало підставою для задоволення вимог Прокурора про стягнення спірної заборгованості на користь Селищної ради.
Підставою розірвання договору оренди землі згідно з п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України є систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки) повна несплата орендної плати у строки, визначені договором. Ця спеціальна норма у такому випадку є самостійною й достатньою, і звертатися до більш загального правила ч. 2 ст. 651 ЦК України - з метою оцінки істотності порушення договору його стороною - немає потреби.
З огляду на те, що Товариство неодноразово порушувало умови Договору та систематично (два та більше випадки) не сплачувало орендну плату в повному розмірі, у строки, визначені Договором, суд виснує, що вказане порушення умов Договору підпадає під дію п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України та є самостійною і достатньою підставою для розірвання Договору, а тому позовні вимоги про розірвання Договору оренди землі від 07.10.2015 є правомірними й обґрунтованими та, як наслідок, підлягають задоволенню.
Наслідки припинення або розірвання договору оренди землі визначені у ст. 34 Закону України "Про оренду землі". Так, у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.
У наведеній вище постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що вимога про повернення земельних ділянок є похідною від вимоги про розірвання договорів оренди. Тож за наявності правових підстав (у цій справі - п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України) для розірвання договорів оренди неодмінним є обов'язок орендаря повернути земельні ділянки, що були у його користуванні. Ураховуючи встановлені обставини щодо наявності підстав для розірвання договору оренди землі та перебування спірної земельної ділянки у фактичному користуванні орендаря, суд касаційної інстанції вказав, що ефективним та правомірним способом захисту порушеного права територіальної громади буде повернення їй спірної ділянки у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому відповідач отримав її в оренду. Як і розірвання договору оренди землі, таке повернення прямо передбачене законом, переслідує легітимну мету і є пропорційним цій меті.
Пунктом 7.1. Договору визначено, що після припинення його дії, орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
З огляду на наведене, враховуючи установлені в цій справі обставини щодо систематичної несплати відповідачем орендної плати за земельну ділянку, що є підставою для розірвання Договору оренди відповідно до п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України, суд дійшов висновку, що позов в частині повернення земельної ділянки площею 8,0000 га з кадастровим номером 5123755100:01:002:0677, що розташована за адресою: масив 91, ділянка 1 на території Овідіопольської селищної ради Одеського району (колишній Овідіопольський район) Одеської області, є обґрунтованим, тому підлягає задоволенню.
Суд також зазначає, що продовження договірних відносин з орендарем, який систематично не виконує договірні умови щодо сплати орендної плати, є недоцільним і фактично є неефективним використанням наявних у громаді ресурсів, оскільки має місце недонадходження коштів до бюджету відповідного органу місцевого самоврядування.
Разом з тим, підставою позову Прокурора, поданого в інтересах держави в особі Селищної ради, було те, що орендар протягом тривалого часу належно та добросовісно не виконував свої обов'язки, визначені Договором оренди, хоча, укладаючи даний Договір, відповідач зобов'язувався сплачувати орендну плату в установленому розмірі та у строк, передбачений умовами Договору, а також був обізнаний з негативними для нього наслідками в разі порушення ним зобов'язань.
Розірвання Договору та повернення у власність територіальної громади земельної ділянки у випадку встановлення протиправної поведінки самого орендаря здійснюється на підставі закону та укладеного з ним Договору, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до суспільних інтересів у тому, щоб така передача в оренду землі сприяла досягненню максимального економічного ефекту від оренди об'єктів комунальної власності, оскільки ненадходження до бюджету плати за оренду землі створює перешкоди для утворення та використання фінансових ресурсів, потрібних для забезпечення функцій та повноважень органів місцевого самоврядування. Також задоволення позовних вимог не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право на мирне володіння майном, оскільки таке втручання є прогнозованим наслідком недобросовісних дій самого орендаря, який свідомо допустив систематичне неналежне виконання договірних зобов'язань у повному обсязі.
За ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.01.2021 по справі № 915/646/18.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі як обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.
Надаючи оцінку доводам сторін, суд врахував, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
З огляду на викладене суд вважає, що при розгляді даної справи судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
За приписами ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, витрати зі сплати судового збору у розмірі 33 137,04 грн підлягають покладенню на відповідача.
Керуючись ст. 53, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИС» (вул. Молодіжна, буд. 26, с. Лиманка, Одеський р-н, Одеська обл., 67809, код ЄДРПОУ 37291715) на користь Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області (вул. Незалежності, 2-А, с-ще Овідіополь, Одеська обл., 67801, код ЄДРПОУ 04379172) 1 805 402,92 грн заборгованості з орендної плати.
3. Розірвати договір оренди землі від 07.10.2015, укладений між Овідіопольською селищною радою (код ЄДРПОУ 04379172) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИС» (код ЄДРПОУ 37291715) щодо земельної ділянки площею 8,0000 га з кадастровим номером 5123755100:01:002:0677, що розташована за адресою: масив 91, ділянка 1 на території Овідіопольської селищної ради Одеського району (колишній Овідіопольський район) Одеської області.
4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИС» (вул. Молодіжна, буд.26, с. Лиманка, Одеський р-н, Одеська обл., 67809, код ЄДРПОУ 37291715) повернути Овідіопольській селищній раді Одеського району Одеської області (вул. Незалежності, 2-А, с-ще Овідіополь, Одеська обл., 67801, код ЄДРПОУ 04379172) земельну ділянку площею 8,0000 га з кадастровим номером 5123755100:01:002:0677, що розташована за адресою: масив 91, ділянка 1 на території Овідіопольської селищної ради Одеського району (колишній Овідіопольський район) Одеської області.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИС» (вул. Молодіжна, буд.26, с. Лиманка, Одеський р-н, Одеська обл., 67809, код ЄДРПОУ 37291715) на користь Одеської обласної прокуратури (вул. Італійська, буд. 3, м. Одеса, Одеська обл., 65026; код ЄДРПОУ 03528552) 33 137,04 грн витрат зі сплати судового збору.
6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 23 березня 2026 р. Повне рішення складено та підписано 02 квітня 2026 р.
Суддя Р.В. Волков