65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"02" квітня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/5308/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,
розглянувши справу № 916/5308/25 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження
за позовом: Медичного реабілітаційного центру “Одеський» /ЄДРПОУ 24548180, адреса - 65038, м. Одеса, вул. Рибальська балка, буд. 3/
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерджі Дідіпі» /ЄДРПОУ 39867439, адреса - 65104, м. Одеса, вул. Сім'ї Глодан, буд. 18, офіс 417/
про визнання пункту договору недійсним та стягнення 8 327,00 грн,
Медичний реабілітаційний центр “Одеський» /позивач/ звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. №5453/25 від 30.12.2025/ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерджі Дідіпі» /відповідач/, в якій просить визнати недійсним пункт 3.1. Договору про постачання товару від 30 листопада 2022 року №87-К, укладеного між позивачем та відповідачем в частині включення до ціни договору податку на додану вартість у розмірі 8 327,00 гривень та стягнути з відповідача 8 327, 00 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на необґрунтованість та незаконність внесення до положень Договору умов щодо сплати ПДВ, що суперечить вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2022 року №178 “Деякі питання обкладання податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» (у редакції від 02.03.2022). Зокрема, позивач вказує, що автомобілі, які використовуються позивачем є державною власністю та належать до сфери відання Державної служби України з надзвичайних ситуацій. МРЦ “Одеський» здійснює користування автомобілями на праві оперативного управління. Окрім того, позивач посилається на положення Постанови КМУ від 2 березня 2022 р. № 178, яка визначає, що операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту, зокрема, ДСНС, для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Листом від 08.07.2025 №97012-451/9701 позивач звертався до відповідача з метою повернення ПДВ, однак відповідь на вказаний лист не надходила. Вищезазначені обставини стали підставою для звернення до суду з метою захисту прав та інтересів позивача.
Позов пред'явлено на підставі ст. ст. 15, 16, 203, 215, 217, 627, 628, 1212 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 17, 36, 117 Кодексу цивільного захисту України, ст. ст. 14, 185 Податкового кодексу України, Закону України “Про ціни та ціноутворення».
Ухвалою суду від 12.01.2026 позовну заяву Медичного реабілітаційного центру “Одеський», вх. № 5453/25 від 30.12.2025 - залишено без руху та зобов'язано позивача надати суду у десятиденний строк з дня отримання ухвали суду заяву про усунення недоліків, встановлених при поданні позовної заяви, а саме надати документи, які підтверджують сплату судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
16.01.2026 судом отримано від позивача заяву про усунення недоліків /вх.№1583/26 від 16.01.2026/, якою усунуті недоліки, що були підставою для залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою суду від 26.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5308/25; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.257-252 ГПК України без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження. До повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Ухвала суду по справі № 916/5308/25 про відкриття провадження у справі від 26.01.2026 направлялась учасникам справи в порядку, визначеному положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема відповідачу, за адресою, вказаною в позовній заяві (65104, м. Одеса, вул. Сім'ї Глодан, 18, оф. 417, яка є місцезнаходженням відповідача, що підтверджується Витягом в Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), про що свідчить відтиск штампу вихідної кореспонденції на зворотньому боці другої сторінки цих ухвал з зазначенням адреси відповідача, рекомендованим листом з повідомленням про вручення з позначкою на конверті «Судова повістка».
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
16.02.2026 на адресу суду повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу з ухвалою суду від 26.01.2026 з відміткою відділення поштового зв'язку Укрпошта - "адресат відсутній за вказаною адресою" від 11.02.2026.
Суд звертає увагу, що положеннями ч. 7 ст. 120 ГПК України визначено, що учасники судового засідання зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою в вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за відповідною адресою не проживає.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду у справі № 910/15442/17 від 16.05.2018 року).
Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.01.2026 було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач міг ознайомитися з текстом цієї ухвали.
Оскільки відповідач по справі не надав суду відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом, суд в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.
Як встановлено при безпосередньому дослідженні доказів, МРЦ “Одеський» є державною бюджетною установою та належить до сфери управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій.
МРЦ “Одеський» є організацією, яка здійснює медичну реабілітацію, лікування, санаторно - курортне оздоровлення працівників та осіб рядового та начальницького складу системи ДСНС України та членів їх сімей, осіб з інвалідністю, учасників АТО (ООС), учасників бойових дій, осіб, які постраждали внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, Чорнобильської катастрофи, військовослужбовців та членів їх сімей, інших осіб.
Майно та кошти МРЦ «Одеський» є державною власністю та належать йому на праві оперативного управління. Майно, отримане МРЦ «Одеський» від ДСНС, інших юридичних осіб або придбане за рахунок коштів державного бюджету, є державною власністю і закріплене за ним на праві оперативного управління. МРЦ «Одеський» використовує закріплене за ним майно лише за його цільовим і функціональним призначенням. Розпорядження майном та його відчуження здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача майна здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджи Дідіпі» та Медичним реабілітаційним центром “Одеський» укладено Договір про постачання товару №87-К від 30 листопада 2022 року.
Згідно з п. 1.1. та п. 1.2. Договору №87-К його предметом є закупівля Мастильних засобів згідно Додатку 1 до Договору.
Згідно з п. 3.1. Договору, ціна Договору складає: 49 962,00 грн., в тому числі ПДВ - 8 327,00 грн. Аналогічний зміст щодо визначення розміру ПДВ визначено у Додатку №1 до Договору.
Прийняття мастильних засобів позивачем було здійснено згідно видаткової накладної №12 від 01 грудня 2022 року, в якій також зазначена вартість: Разом без ПДВ - 41 635,00 грн, ПДВ - 8 327,00 грн, Всього з ПДВ - 49 962,00 грн.
Платіжним дорученням №174 від 01 грудня 2022 року проведено оплату згідно Договору у розмірі 49 962,00 грн.
08.07.2025 МРЦ «Одеський» звернувся до ТОВ «Енерджі Дідіпі» з листом, згідно з яким з метою усунення недоліків, виявлених внутрішнім аудитом, проведеного в МРЦ «Одеський» від 20.06.2025 №12, МРЦ просить повернути зайво сплачені кошти ПДВ у сумі 8 327,00 грн відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану».
Відповіді на вказаний лист матеріали справи не містять.
Судом встановлено, що предметом позову у даній справі є визнання недійсним пункту 3.1. Договору про постачання товару від 30 листопада 2022 року №87-К в частині включення до ціни договору податку на додану вартість у розмірі 8 327,00 гривень та стягнення з відповідача 8 327, 00 гривень.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2022 року №178 “Деякі питання обкладання податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» передбачено, що до припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні», операції з постачання товарів (запасних частин, акумуляторних батарей, автомобільних шин, охолоджуючих рідин, комплектуючих, додаткового обладнання тощо), визначених нормативними та технічними документами, для транспортних засобів (зокрема спеціальних, спеціалізованих транспортних засобів), а також пально-мастильних матеріалів Збройним Силам, Національній гвардії, Службі безпеки, Службі зовнішньої розвідки, іншим утвореним відповідно до законів військовим формуванням, їх з'єднанням, військовим частинам, підрозділам, розвідувальним органам, Міністерству оборони, Державній прикордонній службі, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, Міністерству внутрішніх справ, Національній поліції, Державній службі з надзвичайних ситуацій, Управлінню державної охорони, закладам, установам або організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення національної безпеки та оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.
Листом № 97-700/97 01 від 02.10.2025 МРЦ “Одеський» звернувся до Державної служби України з надзвичайних ситуацій з метою підтвердження права користування транспортними засобами.
Листом №04-26097/213-2 від 17.10.2025 Державна служба України з надзвичайних ситуацій повідомила, шо транспортні засоби належать до державної форми власності, власником є держава в особі ДСНС. Медичний реабілітаційний центр «Одеський» користується зазначеними транспортними засобами на праві оперативного управління.
Частиною першою статті 2 Кодексу цивільного захисту України дає визначення поняття медико-психологічної реабілітації, яке визначає, що це комплекс лікувально профілактичних, реабілітаційних та оздоровчих заходів, спрямованих на відновлення психофізіологічних функцій, оптимальної працездатності, соціальної активності рятувальників аварійно-рятувальних служб (формувань), осіб, залучених до виконання аварійно-рятувальних робіт у разі виникнення надзвичайної ситуації, а також постраждалих внаслідок такої надзвичайної ситуації, передусім неповнолітніх осіб.
Статтею 17 Кодексу цивільного захисту України визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту затверджує перелік центрів медико-психологічної реабілітації, порядок проходження медико-психологічної реабілітації осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, рятувальників аварійно рятувальних служб (формувань), осіб, залучених до виконання аварійно-рятувальних робіт у разі виникнення надзвичайної ситуації, а також постраждалих внаслідок такої надзвичайної ситуації, положення про медико-психологічну реабілітацію та відповідність санаторно-курортних установ вимогам медико-психологічної реабілітації.
Відповідно до статті 117 Кодексу цивільного захисту України, особи, які безпосередньо брали участь у проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт або залучалися до цілодобового чергування, пов'язаного з ліквідацією наслідків надзвичайної ситуації, мають право один раз на рік пройти безоплатно курс медикопсихологічної реабілітації строком не менш як 14 діб, а ті з них, які отримали травми або брали участь у проведенні аварійно-рятувальних робіт, 4 пов'язаних із загибеллю людей, зобов'язані пройти відповідне лікування та реабілітацію в центрах медикопсихологічної реабілітації.
Згідно з ст. 36 Кодексу цивільного захисту України медичний захист і забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення включає надання медичної допомоги постраждалим внаслідок надзвичайних ситуацій, рятувальникам та іншим особам, які залучалися до виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, гасіння пожеж, проведення їх медико-психологічної реабілітації. Належна реабілітація осіб рядового та начальницького складу ДСНС є однією із складових забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Без її проведення неможливе належне виконання функцій держави, зокрема, функцій ДСНС, особливо у період воєнного стану. Статутні цілі діяльності МРЦ “Одеський» в повній мірі відображають та підтверджують їх значущість, особливо в умовах воєнного стану.
У частині 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною 2 статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені частиною 2 статті 16 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частини 1 статті 215 ЦК України.
Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити статті 203 ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частини 1 статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог частини 1 статті 627 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збiльшення майна в oднiєї особи (вона набуває нові цiнностi, збільшує кiлькiсть та вартiсть належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути iз її володіння); 2) втрата майна iншою особою, тобто збiльшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна iншою особою; 3) причинний зв'язок мiж збільшенням майна в oднiєї особи i вiдповiдною втратою майна iншою особою; 4) вiдсутнiсть достатньої правової пiдстави для збільшення майна в oднiєї особи за рахунок iншої особи, тобто обов'язковою умовою є збiльшення майна oднiєї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в iншої сторони (потерпілого), а також вiдсутнiсть правової підстави (юридичного факту) для збагачення.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.
Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Разом з цим, частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Суд зазначає, що у даних правовідносинах можливо припустити, що спірний договір міг бути укладений сторонами без включення до нього умов щодо ПДВ в розмірі 20%. При цьому, суд зауважує, що хоча ПДВ і включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну (істотною умовою) в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися за погодженням сторін. Подібний за змістом правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 01.06.2021 року по справі № 916/2478/20 та від 03.12.2021 по справі № 910/12764/20.
Податок на додану вартість, визначений в підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (п. "а" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України).
Згідно із підпунктом г) підпункту 195.1.2 статті 195 РозділуПодаткового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.
02.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану, якою зокрема чітко визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні», операції з постачання пально-мастильних матеріалів Державній службі з надзвичайних ситуацій для потреб забезпечення національної безпеки та оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про обгрунтованість позовної вимоги щодо визнання недійсним пункту 3.1. Договору про постачання товару від 30 листопада 2022 року №87-К, укладеного між позивачем та відповідачем в частині включення до ціни договору податку на додану вартість у розмірі 8 327,00 гривень.
Оскільки відповідач отримав від позивача суму ПДВ при тому, що відповідний товар був звільнений від оподаткування ПДВ, та враховуючи висновок суду про задоволення позову в частині визнання недійсним пункту 3.1 Договору в частині включення до ціни договору ПДВ у розмірі 8 327,00 гривень, суд погоджується з доводами позивача щодо того, що сума коштів у розмірі 8 327, 00 гривень підлягає стягненню з відповідача.
Матеріали справи не містять доказів, які були б відхилені судом.
За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Частиною 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч. 2, 3, 4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи принципи змагальності сторін та диспозитивності господарського судочинства суд не збирає докази за власною ініціативою та ухвалює рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, так як обґрунтовані та доведені.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що позивач при пред'явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що вбачається із платіжної інструкції № 857 від 25.11.2025.
Таким чином, враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі, судовий збір у розмірі 2422,40 грн підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241, 257-252 Господарського процесуального кодексу України суд
1. Позовні вимоги Медичного реабілітаційного центру “Одеський» /ЄДРПОУ 24548180, адреса - 65038, м. Одеса, вул. Рибальська балка, буд. 3/
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерджі Дідіпі» /ЄДРПОУ 39867439, адреса - 65104, м. Одеса, вул. Сім'ї Глодан, буд. 18, офіс 417/
про визнання пункту договору недійсним та стягнення 8 327,00 грн- задовольнити у повному обсязі.
2. Визнати недійсним пункт 3.1. Договору про постачання товару від 30 листопада 2022 року №87-К, укладеного між Медичним реабілітаційним центром “Одеський» (код ЄДРПОУ: 24548180) та Товариством з обмеженою відповідальністю Енерджи ДІДІПІ (код ЄДРПОУ: 39867439), в частині включення до ціни договору податку на додану вартість у розмірі 8 327, 00 (вісім тисяч триста двадцять сім) гривень.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерджі Дідіпі» /ЄДРПОУ 39867439, адреса - 65104, м. Одеса, вул. Сім'ї Глодан, буд. 18, офіс 417/ на користь Медичного реабілітаційного центру “Одеський» /ЄДРПОУ 24548180, адреса - 65038, м. Одеса, вул. Рибальська балка, буд. 3/ безпідставно набуті кошти в розмірі 8 327,00 грн /вісім тисяч триста двадцять сім гривень 00 копійок/, а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн /дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок/.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З урахуванням відпустки головуючого повне рішення складено та підписано 02 квітня 2026 р.
Суддя Н.Д. Петренко