Рішення від 05.02.2026 по справі 915/265/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2026 року м. Миколаїв Справа № 915/265/25

Господарський суд Миколаївської області у складі:

судді Л.М. Ільєвої

при секретарі судового засідання І.С. Степановій

за участю представників:

від позивача - Шевченко Т.М.,

від відповідача - Жмурко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Сандора» до Фермерського господарства “Аграрник-В» про стягнення 2152123,68 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Сандора» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Фермерського господарства “Аграрник-В» про стягнення заборгованості в сумі 2152123,68 грн., посилаючись на наступне.

27.03.2024 р. між ТОВ «Сандора» (покупець) та ФГ «Аграрник-В» (продавець) було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції (контрактації) № САНДОРА-AG-2024, відповідно до умов якого продавець зобов'язується вирощувати та поставляти покупцеві картоплю, а покупець зобов'язується приймати картоплю та оплачувати її в порядку, розмірі та строки, передбачені цим договором.

Як зазначає позивач, відповідно до п. 6.6. договору та у строки, передбачені п. 6.7. договору, покупець здійснив авансування витрат відповідача на суму 3230000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 538333,00 грн. для оплати останнім витрат для вирощування картоплі, що підтверджується платіжними дорученнями: № 2167565077 від 28.03.2024 р., №2169817639 від 4.04.2024.

За твердженнями позивача, відповідач не поставив достатньої кількості товару для покриття суми авансування, внаслідок чого залишок невикористаних коштів, складає 2152123,68 грн.

Позивач вказує, що порядок повернення отриманого відповідачем авансу, узгоджено сторонами в договорі, а саме п.6.10, за яким якщо покупцем було зроблено цільовий аванс, однак вартість фактично поставленої та прийнятої покупцем картоплі виявилася нижчою від виплаченого авансу; або, якщо покупцем у процесі моніторингу кількості та якості картоплі на полях, та/або у сховищах, встановлено, що кількість картоплі на полях, та/або у сховищах, що підлягає поставці постачальником згідно із додатком №1, явно недостатньо для покриття суми сплаченого авансу; або, якщо картопля, для вирощування якої було сплачено цільовий аванс, не була поставлена та/або прийнята покупцем, продавець зобов'язується протягом 20-ти днів після одержання відповідної вимоги покупця повернути таку різницю цільового авансу на рахунок покупця.

Як зазначає позивач, 21.11.2024 року ним була направлена вимога про повернення авансу за №2024-1375 від 20.11.2025 на юридичну адресу відповідача, яку останній залишив без відповіді.

Наразі, за ствердженням позивача, загальна сума боргу за непоставлений товар складає 2152123,68 грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.02.2025 року (суддя Смородінова О.Г.) вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Сандора» залишено без руху, оскільки у суду виникли сумніви щодо достатності доказів стосовно повноважень особи, що підписала позовну заяву, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 162 ГПК України.

05.03.2025 р. від представника позивача - Шевченка Т.М. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 3411/25), до якої позивачем долучено копії довіреності від 01.01.2025 р. та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №8982/10 від 29.05.2020 р.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.03.2025 року (суддя Смородінова О.Г.) вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/265/25 за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 08.04.2025 р. о 09:20.

25.03.2025 р. від представника відповідача - ОСОБА_1 до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 4580/25), згідно з яким відповідач в задоволенні позовних вимог просить відмовити.

02.04.2025 р. від представника відповідача - ОСОБА_1 до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 5023/25), згідно з яким відповідач надав до матеріалів справи сертифікат №4800-25-0512 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) у 2024 році.

У зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_2 у відставку на підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області № 31 від 07.04.2025 проведено повторний автоматизований розподіл судових справ, зокрема, судової справи № 915/265/25.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2025 справу № 915/265/25 передано на розгляд судді Ільєвій Л.М.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.04.2025 р. справу № 915/265/25 прийнято до провадження судді Ільєвої Л.М., постановлено розгляд справи здійснювати спочатку зі стадії підготовчого провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 12.05.2025 р. о 14:40.

12.05.2025 р. від представника відповідача - Жмурко О.М. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 7086/25), згідно з яким відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову. Так, відповідач вважає, що підстави для повернення авансових платежів за спірним договором відсутні, оскільки факт непоставки картоплі не був наслідком відмови продавця від виконання зобов'язань, а стався виключно через надзвичайні та непередбачувані обставини (форс-мажор), зумовлені тривалою літньою посухою 2024 року, що спричинила істотну втрату врожаю. Поставка була фізично неможливою. Відповідач зазначає, що не відмовлявся від виконання договору, не діяв недобросовісно і частково виконав зобов'язання - поставив частину картоплі в межах наявних обсягів. На думку відповідача, повернення грошових коштів як санкція передбачена пунктом 11.2.1 договору, але вона застосовується лише у разі розірвання договору з підстав, пов'язаних із порушенням продавцем зобов'язань. Як стверджує відповідач, у даному випадку договір не був розірваний належним чином, а також відсутній факт порушення у зв'язку із дією обставин непереборної сили. Відтак, на думку відповідача, відсутні правові підстави для стягнення сплачених позивачем грошових коштів, оскільки передбачені договором умови їх повернення не настали, а сама ситуація, що склалася, була зумовлена форс-мажорними обставинами, незалежними від волі відповідача.

Також відповідач зазначає, що посилання позивача на пункт 6.10 договору щодо повернення різниці цільового авансу не є обґрунтованим, оскільки картопля, на яку сплачено аванс, не була поставлена в повному обсязі через форс-мажорні обставини - тривалу засуху, яка унеможливила отримати урожай в очікуваних обсягах та значно його зменшила. НА ствердження відповідача, лише 10% від передбаченого обсягу картоплі було вирощено, що, на думку відповідача, підтверджується актами огляду посівів, складеними комісією територіальної громади та комісією, створеною фермерським господарством, а також актом втрати врожаю (від 09.07.2024, 17.07.2024 та 10.09.2024); сертифікатом засвідчення форс- мажору Торгово-промислової палати Миколаївської області; довідкою Миколаївського обласного центру з гідрометеорології (Миколаївський ЦГМ) «Про надання гідрометеорологічної інформації» №9913-1-370/9913 05 від 12.03.2025; науковими висновками, інформацією Державної установи «Миколаївська дослідна станція Інституту кліматично орієнтовного сільського господарства Національної академії аграрних наук України» «Щодо науково обґрунтованих роз'яснень впливу високих температур на картоплю» №37 від 13.03.2025; інформацією Національної академії аграрних наук України разом з Інститутом картоплярства НААН «Щодо впливу екстремальних погодних умов, зокрема аномальної спеки, на урожайність картоплі»; додаток 1 довідки №5-3/36 від 13.03.2025, якими, на переконання відповідача, підтверджено, що фактично вирощена картопля була поставлена в ТОВ «Сандора».

З огляду на зазначене, відповідач вважає, що не виникає підстав для повернення різниці цільового авансу, оскільки обсяги поставленої картоплі були обумовлені природними умовами та не могли бути виконані через фактори, що не залежали від відповідача.

Також 12.05.2025 р. від представника відповідача - Жмурко О.М. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшли додаткові пояснення по справі (вх. № 7087/25), згідно яких відповідач наголошує, що причина неповного виконання - форс-мажор, що виключає вину відповідача. Також, відповідач стверджує, що аванс мав цільове призначення, був використаний за погодженням сторін, а не отриманий як дохід. При цьому, відповідач покликається на правову позицію, що викладена у постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 910/9943/18, згідно якої «…Якщо передоплата мала цільовий характер і використана належним чином, а неможливість виконання договору підтверджена форс-мажором, постачальник не несе відповідальності за повернення коштів».

Крім того, 12.05.2025 р. від представника відповідача - Жмурко О.М. д о господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 7149/25), згідно з яким відповідач просив відкласти підготовче засідання по справі у зв'язку з неможливістю забезпечити участь представника відповідача за станом здоров'я.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.05.2025 р. у справі №915/265/25 продовжено строк підготовчого провадження по справі, та підготовче засідання відкладено на 30.06.2025 р. о 09:30, враховуючи клопотання відповідача та позицію позивача.

20.05.2025 р. від представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Сандора» - Шевченка Т.М. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла відповідь на відзив (вх. № 7630/25), у якому позивач зазначає, що позивачем належним чином виконано умови договору, щодо надсилання вимоги про повернення авансу. Також позивач вказує, що інформацію та докази про форс мажорні обставини, позивач отримав під час розгляду справи, під час дії договору відповідач не надавав доказів або повідомлень про такі обставини. Також позивач зазначає, що обставини непереборної сили звільняють сторону виключно від нарахування штрафних санкцій, але не від обов'язків за договором. Таким чином, на ствердження позивача, у відповідача за умовами договору, наявний обов'язок повернення суми авансу, який підтверджується належними доказами направлення вимоги.

26.05.2025 р. від представника відповідача - Жмурко О.М. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 7956/25), у яких відповідач зокрема наголошує, що оскільки вимога позивача не була вручена, а отже - не створює обов'язку реагування. Також, відповідач вказує, що позивач, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що направлена ним поштова вимога про повернення авансу не була отримана відповідачем, не вжив жодних додаткових заходів всіма відомими засобами зв'язку для фактичного інформування відповідача, зокрема не скерував копію вимоги на електронну адресу, якою користувалося господарство та яка була йому достеменно відома.

27.06.2025 р. від представника відповідача - Жмурко О.М. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшли письмові пояснення (вх. № 9668/25), в яких заявник зазначає, що п.6.10. договору передбачено повернення покупцю різниці цільового авансу, але не встановлено порядку визначення такої різниці, та відповідно до умов договору оплаченим являється лише товар на суму 60% від суми сплаченого цільового авансу, тому поверненню ТОВ “Сандора» підлягає оплачена вартість недоставленого товару, виходячи з вказаної суми. Таким чином, враховуючи суму сплаченого позивачем цільового авансу в розмірі 3230000,00 грн., відповідач вважає, що оплачена вартість товару складає 1938000,00 грн. (3230000,00 х 60%). Наразі позивач підтверджує поставку від ФГ “Аграрник-В» картоплі на суму 1077876,32 грн., тому, на думку відповідача, вартість оплаченого та непоставленого товару за договором в розмірі 860123,68 грн. (1938000,00 грн. - 1077876,32 грн.). Вказане також свідчить про необґрунтованість позовних вимог ТОВ “Сандора» про стягнення з ФГ “Аграрник-В» грошових коштів в сумі в сумі 2152123,68 грн.

Також 27.06.2025 р. від представника відповідача - Жмурко О.М. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання про поновлення строку на подання доказів та їх долучення до матеріалів справи (вх. № 9673/25), в якому заявник просив суд поновити строк на подання доказів відповідно до ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки необхідність їх подання виникла після ознайомлення з матеріалами справи, а саме після вивчення доводів позивача у відповіді на відзив, що ґрунтуються виключно на акті звірки та долучити до матеріалів справи первинні документи - копії товарно-транспортних накладних, що підтверджують фактичну поставку картоплі від ФГ “Аграрник-В» на адресу ТОВ “Сандора» відповідно до договору.

У підготовчому засіданні 30.06.2025 судом розглянуто клопотання відповідача про поновлення строку на подачу доказів, за результатами чого судом постановлено протокольну ухвалу про поновлення строку відповідачу на подання доказів із долученням до матеріалів справи наданих доказів.

Також у підготовчому засіданні 30.06.2025 року представник позивача просив суд надати час для ознайомлення з письмовими поясненнями відповідача від 27.06.2025 та надання можливості позивачу викласти свою позицію щодо них.

Так, у підготовчому засіданні 30 червня 2025 року по справі №915/265/25 за участю представників сторін судом було протокольно оголошено перерву до 16 липня 2025 року об 11 год. 30 хв. в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України, про що під розписку повідомлено представника відповідача.

10.07.2025 р. від представника позивача - Шевченка Т.М. надійшла заява про участь в судовому засіданні, що призначено на 16.07.2025 р., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. № 10272/25).

Між тим підготовче засідання у даній справі 16.07.2025 р. не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Ільєвої Л.М. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.07.2025 р. у справі №915/265/25 підготовче засідання у справі призначено на 25 липня 2025 року о 09:40, задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Сандора» про участь в засіданні суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв'язку ЄСІТС (ВКЗ).

24.07.2025 р. від представника позивача - Шевченка Т.М. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшли додаткові пояснення (вх. № 10917/25), в яких представник позивача наводить власні аргументи щодо відзиву та пояснень відповідача від 27 червня 2025р. у справі № 915/265/25.

25.07.2025 р. від представника відповідача - Жмурко О.М. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 10935/25), в якому представник відповідача просив суд відкласти судове засідання для надання можливість ознайомитися з поданими позивачем додатковими поясненнями.

Так, у підготовчому засіданні 25 липня 2025 року по справі №915/265/25 за участю представників сторін судом було протокольно оголошено перерву до 06 серпня 2025 року об 14 год. 00 хв. в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України, про що під розписку повідомлено представника відповідача.

04.08.2025 р. від представника позивача - Шевченка Т.М. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 11327/25).

04.08.2025 р. від представника відповідача - Жмурко О.М. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшли заперечення проти доводів позивача, які викладені у додаткових поясненнях від 24.07.2025 (вх. № 11347/25).

05.08.2025 р. від представника позивача - Шевченка Т.М. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшли додаткові пояснення (вх. № 11416/25), в яких позивач зазначає, що перебування відповідача на спрощеній системі оподаткування не знімає обов'язок ФГ “Аграрник-В» як платника ПДВ з належного ведення обліку підприємства, тому твердження позивача щодо обліку на бухгалтерських рахунках є обґрунтованими.

Між тим підготовче засідання у даній справі 06.08.2025 р. не відбулось у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Ільєвої Л.М.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.08.2025 р. у справі №915/265/25 підготовче засідання у справі призначено на 12 вересня 2025 року о 14:00, також задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Сандора» про участь в засіданні суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв'язку ЄСІТС (ВКЗ).

21.08.2025 р. від представника відповідача - Жмурко О.М. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшли додаткові пояснення (вх. № 12056/25) в яких представник відповідача наводить власні аргументи щодо доводів позивача, які викладені у додаткових поясненнях від 05.08.2025 р. у справі № 915/265/25.

12.09.2025 р. від представника відповідача - Жмурко О.М. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку проведення підготовчого провадження (вх. № 13027/25), згідно з яким відповідач просив відкласти підготовче засідання у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю представника відповідача.

Так, розгляд справи в підготовчому засіданні 12.09.2025 р. о 14:00 не відбувся у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Миколаєві та Миколаївській області повітряної тривоги, про що господарським судом складено відповідну довідку.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.09.2025 у справі №915/265/25 підготовче засідання у справі призначено на 25 вересня 2025 року о 16:00.

Під час підготовчого засідання 25.09.2025 судом встановлено необхідність у наданні представником позивача пояснень щодо особи-підписанта договору та адреси направлення вимоги про повернення коштів відповідачу.

Так, у підготовчому засіданні господарського суду 25.09.2025 року по справі №915/265/25 за участю представників сторін судом було протокольно оголошено перерву до 10 жовтня 2025 року о 15 год. 30 хв. в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України, про що під розписку повідомлено представника відповідача.

09.10.2025 від представника позивача - Шевченка Т.М. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшли додаткові пояснення (вх. №14309/25), в яких позивачем надано пояснення у справі щодо збігу адрес листування відповідача та до яких заявником надано копії довіреностей від 18.05.2022 та від 02.10.2024 на Захарченко О.В., якою підписано договір і вимогу відповідачу, а також копію листа ФГ “Аграрник-В» від 02.07.2024 р. про зміну реквізитів.

10.10.2025 від представника відповідача - Жмурко О.М. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (підготовчого засідання) (вх. №14345/25), в якому заявник просив суд продовжити перерву у підготовчому судовому засіданні у справі № 915/265/25 та надати відповідачу строк для ознайомлення з поданими позивачем новими доказами і підготовки заперечень.

З огляду на клопотання представника відповідача, у підготовчому засіданні господарського суду 10 жовтня 2025 року по справі №915/265/25 за участю представника позивача судом було протокольно оголошено перерву до 15 жовтня 2025 року об 11 год. 30 хв. в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України, про що ухвалою суду від 10.10.2025 в порядку ст. 120 ГПК України повідомлено відповідача.

14.10.2025 від представника відповідача - Жмурко О.М. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІКС надійшло клопотання про зупинення провадження (вх. №14471/25), в якому заявник просив суд на підставі п. 1 ч. 1 ст. 228 ГПК України зупинити провадження у справі № 915/265/25 до набрання законної сили рішенням у справі № 915/966/25, предметом спору в якій є визнання недійсним договору, що є підставою для заявлених позовних вимог.

14.10.2025 від представника відповідача - Жмурко О.М. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІКС надійшли заперечення на доводи позивача, що викладені у додаткових поясненнях (вх. №14473/25).

15.10.2025 від представника позивача - Шевченка Т.М. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІКС надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження (вх. №14564/25), в яких позивач просить суд відмовити у задоволенні клопотання та задовольнити позовні вимоги позивача.

У підготовче засідання 15.10.2025, яке розпочалось із затримкою у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Миколаєві та Миколаївській області повітряної тривоги об 11:39, представник відповідача не з'явився. Наразі представник відповідача подав до канцелярії суду клопотання (вх. №14577/25 від 15.10.2025), в якому просив суд оголосити перерву до моменту завершення тривоги та можливості безпечного продовження розгляду справи. Між тим після відбою повітряної тривоги о 12:14 15.10.2025 представник відповідача у підготовче засідання не з'явився.

У підготовчому засіданні 15.10.2025 представник позивача зазначив про можливість розгляду судом клопотання відповідача про зупинення провадження за відсутності представника відповідача з огляду на те, що сторонами подано до суду свої міркування з приводу зупинення впровадження, які викладено у відповідних заявах сторін.

У підготовчому засіданні 15.10.2025 р. судом розглянуто вказане клопотання відповідача про зупинення провадження по справі (вх. №14471/25 від 14.10.2025), за результатами чого судом постановлено протокольну ухвалу від 15.10.2025 р. про відмову в його задоволенні, оскільки відповідачем не доведено об'єктивну неможливість вирішення даної справи до розгляду справи №915/966/25 та наявність підстав для зупинення провадження у справі, як визначено в п. 5 ч.1 ст. 227 ГПК України.

Так, з огляду на клопотання відповідача про оголошення перерви, у підготовчому засіданні господарського суду 15.10.2025 року по справі № 915/265/25 за участю представника позивача судом було протокольно оголошено перерву до 20 жовтня 2025 року о 09 год. 40 хв. в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України, про що ухвалою суду від 15.10.2025 в порядку ст. 120 ГПК України відповідача повідомлено.

20.10.2025 від представника відповідача - Жмурко О.М. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІКС надійшло клопотання про визнання доказу неналежним (вх. №14726/25), в якому відповідач зазначає, що поданий позивачем лист №50 від 02.07.2025, у якому у ФГ “Аграрник-В» зазначена поштова адреса: 54003, м. Миколаїв, пр. Центральний, 193, кв. 22, не може вважатися належним і допустимим доказом у розумінні статей 76, 77, 78, 91, 94, 96- 99 ГПК України, оскільки завірений електронним підписом позивача, а не відповідача; не містить фізичного підпису голови ФГ “Аграрник-В»; не містить доказів його походження саме від відповідача, а тому не може вважатися належним та допустимим доказом. Разом з цим, відповідач зазначає, що позивач не надав оригінал електронного листа, а лише файл, створений у системі “Електронний суд», який не підтверджує, що такий лист існував у первісному вигляді до подання позову. Наразі, також, як стверджує відповідач, у внутрішніх документах господарства такий лист не виявлено.

Під час підготовчого засідання 20.10.2025 судом відповідно до ч. 6 ст. 91, ч. 4 ст. 74 ГПК України було зобов'язано позивача надати оригінал листа (вих. №50 від 02.07.2024 р.), який був поданий до додаткових пояснень для огляду в судовому засіданні, а також реєстр або документи, які підтверджують факт отримання листа, також зобов'язано відповідача надати реєстр вихідної кореспонденції за 02.07.2025 р. для можливості встановлення факту направлення листа позивачу.

Так, у підготовчому засіданні господарського суду 20.10.2025 року по справі № 915/265/25 за участю представників сторін судом було протокольно оголошено перерву до 29 жовтня 2025 року о 09 год. 40 хв. в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України.

Під час підготовчого засідання 29.10.2025 судом було встановлено, що у позивача відсутній оригінал листа №50 від 02.07.2024, також представник позивача вказав, що з технічних причин не може надати докази отримання вказаного листа від відповідача, водночас представник відповідача пояснив, що відповідачем не вівся відповідний журнал вихідної кореспонденції, а тому докази направлення листа позивачу відсутні.

З огляду на ненадання позивачем оригіналу листа №50 від 02.07.2024, останній судом не прийнято до розгляду з урахуванням клопотання відповідача.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.10.2025 у справі № 915/265/25 закрито підготовче провадження, та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 19 листопада 2025 року о 13:30.

19.11.2025 від представника відповідача - Третяк Г.О. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання (вх. №16213/25), в якому заявник просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату, оскільки 18.11.2025 між адвокатом Третьяк Г.О. та ФГ “Аграрник - В» укладено договір про надання правової допомоги та направлено до Господарського суду Миколаївської області через підсистему “Електронний суд» заяву про вступ у справу як представника та заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

19.11.2025 від представника відповідача - Жмурко О.М. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання про визнання доказу неналежним (вх. №16236/25), в якому заявник просив суд визнати поданий позивачем лист від ФГ “Аграрник-В» від 27.03.2024 №22, завірений електронним підписом представника позивача, недопустимим доказом; визнати зазначений доказ неналежним і не приймати до уваги при ухваленні рішення; витребувати у позивача оригінал електронного листа (з підтвердженням КЕП відповідача, часу створення та відправлення). В обґрунтування заявленого клопотання відповідач зазначає, що вказаний документ не містить власноручного підпису уповноваженої особи відповідача; не містить кваліфікованого електронного підпису відповідача, який відповідно до Закону України “Про електронні довірчі послуги» є єдиним еквівалентом власноручного підпису; документ містить лише кліше-штамп, який не може підтверджувати волевиявлення юридичної особи; жодних доказів, що цей документ був створений, підписаний та надісланий відповідачем, позивач не надав.

Під час судового засідання 19.11.2025 судом відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача - Третяк Г.О. від 19.11.2025 про відкладення розгляду справи з наведених в ньому підстав.

У судовому засіданні господарського суду 19 листопада 2025 року по справі № 915/265/25 за участю представників сторін судом було протокольно оголошено перерву до 08.12.2025 року о 10 год. 30 хв. в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.

02.12.2025 р. від представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Сандора» - Шевченка Т.М. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява про участь в судовому засіданні, що призначено на 08.12.2025 р., та на весь наступний період слухання справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. № 16925/25).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.12.2025 у справі № 915/265/25 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Сандора» про участь у судових засіданнях по даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв'язку ЄСІТС (ВКЗ) (від 02.12.2025 вх. № 16925/25).

Під час судового засідання 08.12.2025 представник відповідача - Жмурко О.М. звернулась до господарського суду з клопотанням про поновлення строку на подання доказів та долучення доказів до матеріалів справи (вх. №17431/25), згідно з яким представник просить долучити до матеріалів справи скриншот із веб-сайту АТ “Укрпошта», що підтверджує відсутність інформації про зареєстроване поштове відправлення за трек-номером 0410800055567, на який посилається позивач, оскільки неможливість подання вказаного доказу у встановлений процесуальний строк була об'єктивною та не залежала від волі відповідача.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 08.12.2025 у справі № 915/265/25 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача - Фермерського господарства “Аграрник-В» щодо поновлення строку на подання доказів (вх. №17431/25 від 08.12.2025 р.) та залишено без розгляду клопотання відповідача - Фермерського господарства “Аграрник-В» про долучення доказів (вх. №17431/25 від 08.12.2025 р.).

У судовому засіданні господарського суду 08 грудня 2025 року по справі № 915/265/25 за участю представників сторін судом було протокольно оголошено перерву до 17.12.2025 року о 11 год. 30 хв. в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.

15.12.2025 р. від представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Сандора» - Шевченка Т.М. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання (вх. № 17770/25), в якому заявник просив суд відкласти розгляд справи, який призначений на 17.12.2025 р., у зв'язку з терміновими сімейними обставинами представника позивача.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.12.2025 розгляд справи № 915/265/25 відкладено на 26 січня 2026 року о 15:30.

У судовому засіданні господарського суду 26 січня 2026 року по справі № 915/265/25 за участю представників сторін судом було протокольно оголошено про перехід до стадії ухвалення рішення та його проголошення в судовому засіданні 05 лютого 2026 року о 10 год. 30 хв.

В судовому засіданні 05.02.2026 р. судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов наступних висновків.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сандора» (покупець) та Фермерським господарством «Аграрник-В» (продавець) було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції (контрактації) № САНДОРА-AG-2024 від 20.02.2024 р. (далі - договір), відповідно до умов п. 1.1. якого в межах цього договору продавець зобов'язується вирощувати та поставляти покупцеві картоплю (далі по тексту договору «продукція» або «картопля»), а покупець зобов'язується приймати картоплю та оплачувати її в порядку, розмірі та строки, передбачені цим договором.

Вказаний договір був укладений в електронному вигляді у сервісі «Вчасно» шляхом накладення уповноваженими особами КЕП/ЕЦП 27.03.2024 року, про що свідчить роздруківка про підписантів і інформацію про електронні підписи.

Відповідно до п. 1.2. договору сорт картоплі, її кількість, вартість, а також періоди (місяці) поставки встановлюються сторонами у відповідних додатках до цього договору (за формою додатка № 1).

Пунктом 3.4. договору передбачено, що кількість картоплі, що поставляється, за періодами повинна відповідати додатку №1. Покупець має право в односторонньому порядку зменшити/ збільшити кількість картоплі, що поставляється в відповідно до потреб виробництва покупця.

Відповідно до п. 3.5. договору кількість картоплі, що поставляється, в межах відповідного періоду має відповідати замовленням покупця.

Пунктом 3.7. договору визначено, що поставка картоплі в кількості меншій, ніж це передбачено замовленнями покупця для відповідного періоду поставки, є недопоставкою з наслідками, зазначеними в п.п. 11.2, 11.2.1., 11.3. цього договору, окрім випадків заміни продавцем картоплі передбаченої замовленнями покупця у строки визначені п. 3.10 цього договору.

Відповідно до п. 4.1.10., 4.1.11. договору продавець зобов'язується:

- постачати картоплю в асортименті, у кількості та у строки, встановлені додатками №1 до цього договору та замовленнями покупця.

- у разі настання або загрози настання аномально несприятливих природних умов (засуха, аномально ранній мороз, аномально рясні тривалі опади, тощо), проявити необхідну дбайливість та обачність у мірі, необхідній характером зобов'язання та умовами обороту, і вжити всіх розумних та необхідних заходів, для належного виконання зобов'язань за цим договором.

Згідно з п. 6.1. договору загальна сума договору орієнтовно складає 11625000,00 грн. без ПДВ з урахуванням ймовірної доплати за якість картоплі (1 млн. грн.).

Пунктом 6.2. договору передбачено, що базова ціна картоплі та порядок визначення підсумкової ціни встановлюються сторонами у відповідних додатках до цього договору (за формою додатка №1). Базові ціни, встановлені додатком №1 для періодів поставки, сукупно визначають базову вартість договору (надалі «базова вартість договору»).

Відповідно до п. 6.3. договору усі розрахунки між сторонами здійснюються в гривнях, платіжними дорученнями, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок одержувача.

В силу умов 6.4. договору оплата картоплі здійснюється після його поставки покупцеві та перевірки на якість. Можливий цільовий аванс, оплачуваний у порядку, передбаченому п. 6.6. цього договору.

Рахунки та видаткові накладні можуть надсилатися продавцем поштою, або кур'єром.

Покупець здійснює оплату виключно в платіжні дні, встановлені у покупця (надалі - «платіжні дні»), при цьому покупець зобов'язується інформувати контрагента про встановлені в нього платіжні дні телефоном, факсом /або електронною поштою, зазначеними останнім у договорі. У будь-якому разі платіжні дні встановлюються покупцем не рідше одного разу на календарний тиждень.

Оплата здійснюється в перший четвер після закінчення 28 календарного дня від дати одержання покупцем рахунку на оплату за умови наявності у покупця, підписаного сторонами акту - реєстру за звітний період і наступних оригінальних документів, оформлених відповідно до вимог чинного законодавства: рахунок-фактура; видаткова накладна; товарно-транспортні накладні/транспортні накладні за всіма партіями, зазначеними в акті - реєстрі за звітний період; угода про взаємозалік.

Відповідно до п. 6.6. договору авансування здійснюється у якості цільового авансу за цим договором, у розмірі не більше 24% від «базової ціни договору», «загалом» , (додаток 1, таблиця), для оплати продавцем витрат необхідних для вирощування картоплі: хімікати, добрива та інші; паливо-мастильні матеріали; насіннєву картоплю; запасні частини, видаткові матеріали для сільськогосподарської техніки (устаткування), використовуваного під час вирощування картоплі в межах цього договору; інші необхідні матеріали.

Пунктом 6.7. договору передбачено, що цільовий аванс, передбачений п. 6.6. цього договору підлягає перерахуванню на поточний рахунок продавця протягом 28 календарних днів на підставі виставленого рахунку отриманого після підписання даного договору.

Відповідно до п. 6.8. договору покупець має право здійснювати зарахування сум виставлених рахунків у рахунок авансів, виплачених продавцем згідно з п. 6.6., 6.7. цього договору, згідно зі схемою заліку авансових платежів, встановленої сторонами в додатку № 3 до цього договору.

Згідно з п. 6.10. договору якщо покупцем було зроблено цільовий аванс, однак вартість фактично поставленої та прийнятої покупцем картоплі виявилася нижчою від виплаченого авансу; або, якщо покупцем у процесі моніторингу кількості та якості картоплі на полях, та/або у сховищах, встановлено, що кількість картоплі на полях, та/або у сховищах, що підлягає поставці постачальником згідно із додатком №1, явно недостатньо для покриття суми сплаченого авансу; або, якщо картопля, для вирощування якої було сплачено цільовий аванс, не була поставлена та/або прийнята покупцем, продавець зобов'язується протягом 20-ти днів після одержання відповідної вимоги покупця повернути таку різницю цільового авансу на рахунок покупця.

Відповідно до п. 7.1. договору продавець передає картоплю покупцеві на умовах EXW (Інкотермс-2010), на складі продавця, розташованому за адресою Миколаївська обл., Вітовський р-н., с. Зелений Гай, вул. 40 - річчя Перемоги, 25, якщо сторонами не були окремо погоджені інші умови поставки.

Згідно з п.п. 7.3.1. договору картопля протягом встановлених договором періодів поставки повинна поставлятися відповідно до замовлень покупця надісланих на електронну пошту продавця.

Пунктом 11.2.1 договору передбачено, що у разі відмови покупця від виконання цього договору, на підставах, передбачених цим договором або законом, а також у разі розірвання цього договору за інших підстав, пов'язаних з порушенням продавцем своїх зобов'язань за цим договором, покупець при розірванні договору має право вимагати від продавця повернення грошових коштів, виплати штрафної неустойки, передбаченої п. 11.2. цього договору за кожну недопоставлену тонну від загальної кількості картоплі, що підлягає поставці згідно з додатком № 1.

Згідно з п. 11.3. договору недотримання продавцем строків поставки картоплі у відповідному періоді, а також невиконання замовлень покупця, без об'єктивних причин, на поточні поставки є істотним порушенням умов договору та може бути підставою для відмови покупця від приймання картоплі, а також застосування наслідків невиконання стороною істотних умов договору, передбачених чинним законодавством України та цим договором.

Відповідно до п. 11.8. договору у всіх інших випадках порушення умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 13.1. договору передбачено, що договір набуває чинності з дати його підписання сторонами. Умови даного договору застосовуються до відносин сторін з 20.02.2024. по 31.12.2024р. Зобов'язання, що виникли протягом терміну дії договору дійсні до їх повного виконання сторонами, якщо інше не передбачено договором. при підписанні договору сторони вказують дату його підписання.

Кожна зі сторін підтверджує, що надіслання кореспонденції, за адресою зазначеною в цьому пункті, є належним виконанням обов'язку щодо повідомлення, якщо такий обов'язок передбачено договором або законом. Кожна сторона матиме право повідомити іншій стороні додаткові адреси доставки кореспонденції, однак надіслання або ненадіслання кореспонденції за такими додатковими адресами не матимуть значення для цілей цього договору або закону.

Як викладено у п. 14.1. договору усі повідомлення, заяви, листи та будь-яка інша кореспонденція підлягає надісланню сторонами:

- якщо призначена для продавця: 54003 м. Миколаїв пр. Центральний 193, кв.22;

- якщо призначена для покупця: вул. Заводська, 1, с. Миколаївське, Миколаївський р н, Миколаївська область.

Відповідно до п. 15.1. договору продавець вважається винним, якщо він не виявив необхідної дбайливості та обачності у той мірі, що вимагається характером зобов'язання та умовами обороту, і не вжив усіх розумних та необхідних заходів, для належного виконання зобов'язань за цим договором.

Відповідно до п. 16.1. договору жодна із сторін не несе ніякої відповідальності за невиконання будь-якого з положень цього договору, якщо це невиконання стало наслідком причин, що знаходяться поза сферою контролю не виконуючої сторони (далі - форс-мажор), подібних стихійним лихам, екстремальним погодним умовам, пожежам, війнам, страйкам, військовим діям, цивільним безладам, втручанню з боку влади, ембарго, фінансовій та економічній кризі, дефолту, змінам законодавства, але не обмежуються ними.

Згідно з п. 16.2. договору сторона, для якої склались форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зобов'язана не пізніше десяти робочих днів з дати їх настання письмово (шляхом направлення електронного листа , з подальшим підтвердженням цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення) інформувати іншу сторону про настання таких обставин та про їх наслідки. Протягом 30-ти календарних днів з моменту порушення зобов'язання така сторона зобов'язана надати іншій стороні Сертифікат, виданий Торгово-Промисловою палатою України або її регіональним відділенням. Аналогічні умови застосовуються стороною в разі припинення дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та їх наслідків.

Керуючись положеннями п. 16.3. договору якщо обставини форс-мажору продовжують діяти більш 30 (тридцять) календарних днів або внаслідок їх настання продавець не може поставити сільськогосподарську продукцію, то кожна сторона має право розірвати даний договір в односторонньому порядку. При цьому сторони повинні провести всі належні взаєморозрахунки (повернення продавцем авансу за не поставлену продукцію, повернення продавцем грошових коштів, сплачених за неякісну картоплю оплата покупцем поставленої партії сільськогосподарської продукції тощо).

Додатками до договору є: додаток №1 «Графік, ціна, обсяг, асортимент, строки посадки та збирання»; додаток №2 «Специфікація (вимоги до картоплі, вимоги до перевезення картоплі)»; додаток №3 «Взаєморозрахунки»; додаток №4 «Акт посадки картоплі (приклад)»; додаток №5 «Акт моніторингу поля (приклад)»; додаток №6 «Акт моніторингу сховища (приклад)»; додаток №7 «Акт закладки картоплі на зберігання (приклад)»; додаток №8 «Форма Замовлення Покупця»; додаток №9 «Угода про нерозголошення конфіденційної інформації»; додаток №10 «Політика ПепсіКо щодо Харчової безпеки»; додаток №11 «Умови та температура зберігання картоплі»; додаток №12 «Угода щодо Значних правочинів».

Додатком № 1 до договору передбачено, що продавець зобов'язується вирощувати та поставляти покупцеві картоплю в сезоні 2024 р., сорту якої, кількість, вартість та строки поставки встановлюються цим додатком № 1 та наведені в таблиці (п. 1 додатку), зокрема:

- асортимент (сорт картоплі): Леді Клер; ВР 808; Опал; Пироль; Карлена; Кібітц; Брук; Леді Алісія /Амарілла; Норман; Медісон;

- періоди постачання та кількість картоплі (тонн):

- липень 2024 - 500,00 т;

- серпень 2024, вересень 2024, жовтень 2024 - 1000,00 т;

- базова ціна за тонну: 7083,33 грн. без ПДВ, 8500,00 грн. з ПДВ.

- загальний обсяг картоплі, що поставляється (тонн) - 1 500;

- орієнтовна сума складає 11625000,00 грн. без ПДВ з урахуванням ймовірної доплати за якість картоплі (1 млн. грн.).

Згідно з п. 2 додатку №1 підсумкова ціна за тонну картоплі, вирощеної в сезоні 2024 р. та прийнятої покупцем, визначається виходячи з базової ціни та фактичного рівня дефектних одиниць перед оптичним сортуванням, згідно з формулами, наведеними у додатку.

Як вбачається зі змісту додатку №3 до договору сторонами встановлено наступну схему розрахунків за поставлену картоплю:

- 60% від сум, що підлягають оплаті продавцеві на підставі документів, що підтверджують фактичний обсяг поставленої картоплі, зараховується в рахунок зробленої раніше відповідно до пп.6.6, 6.7. договору передоплати з початку поставок до моменту поставки усього раніше передоплаченого обсягу картоплі;

- 40% від сум, що підлягають оплаті продавцеві на підставі документів, що підтверджують фактичний обсяг поставленої картоплі, перераховуються на розрахунковий рахунок продавця відповідно до умов п.6.3. договору з початку поставок картоплі до виплати повної вартості картоплі.

Після повного погашення сум авансових платежів, отриманих продавцем, на розрахунковий рахунок продавця перераховується 100% грошових коштів, що підлягають оплаті продавцеві.

Продавець зобов'язаний повернути покупцю повну суму цільового авансу в термін не пізніше 31.12.2024 року.

У випадку прострочення повністю чи частково повернення покупцю суми цільового авансу продавця, на вимогу покупця, сплачує останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, діючої у відповідні періоди прострочення, від простроченої суми прострочення до моменту повної сплати простроченої суми, а також інфляційні та 3% (три проценти) річних від простроченої суми.

В додатку №4 до договору сторонами узгоджено форму акту посадки картоплі.

В додатку №5 до договору сторонами узгоджено форму акту моніторингу процесу вирощування картоплі.

В додатку №6 до договору сторонами узгоджено форму акту моніторингу кількості та якості картоплі у сховищі.

В додатку №7 до договору сторонами узгоджено форму акту закладки картоплі на зберігання.

В додатку №7 до договору сторонами узгоджено форму замовлення покупця.

Згідно з додатком №9 до договору сторонами укладено Угоду про конфіденційність і дотримання кодексу поведінки продавця, за умовами п. 1 якої уся технічна, фінансова та інша інформація, надана сторонами одна одній, що стала відомою сторонам у ході ведення переговорів, а також у період співробітництва, має статус конфіденційної та не підлягає розголошенню сторонами.

Згідно з додатком №10 до договору сторонами погоджено умови Політики PepsiСo щодо якості та харчової безпеки сировини і матеріалів.

В додатку № 11 до договору сторонами узгоджені умови щодо збирання урожаю - фактори, які мають бути ретельно перевірені для одержання гарної якості картоплі, та правила підготовки до зберігання картоплі, заходи проти проростання, час і температуру зберігання, проект складського приміщення, заходи під час і після прийому картоплі у сховище, підготовка до обробки, показники глюкози.

Згідно з додатком № 12 до договору сторони домовились, що Фермерське господарство «Аграрник-В» гарантує ТОВ «Сандора», що правочин з укладення договору, зазначеного в назві цієї додаткової угоди, не є значним правочином (не перевищує вартості 50% чистих активів цієї сторони за попередній квартал), та не вимагає погодження загальними зборами її учасників. Особа, що підписала договір, є належним чином уповноваженою на його укладення. Якщо в процесі виконання договір набуває ознак значного правочину відповідно до статутних положень, Фермерське господарство «Аграрник-В» зобов'язується надати протокол затвердження такого правочину негайно, і несе всі ризики в зв'язку з порушенням даного зобов'язання.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України (тут і далі в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, укладений між сторонами по справі договір поставки сільськогосподарської продукції (контрактації) № САНДОРА-AG-2024 від 27.03.2024 р. є підставою для виникнення у сторін договору зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України, ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, та згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ст. 713 ЦК України за договором контрактації сільськогосподарської продукції виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору. До договору контрактації застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором або законом. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договорів контрактації сільськогосподарської продукції.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.03.2024 відповідачем в листі за вих. №22 від 27.03.2024 на адресу позивача було повідомлено останнього про необхідність на виконання умов договору до 20.02.2024 р. здійснити перерахування коштів у розмірі 3060000,00 грн. для придбання насіннєвої картоплі, за реквізитами, що наведені у листі.

Так, з метою отримання коштів відповідачем було сформовано рахунок на оплату №2 від 27.03.2024 на суму 3060000,00 грн., за придбання картоплі у кількості 360 т.

В подальшому позивачем було перераховано кошти у загальній сумі 3230000,00 грн. згідно з платіжними інструкціями № 2167565077 від 28.03.2024 на суму 3060000,00 грн. та № 2169817639 від 04.04.2024 р. на суму 170000,00 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, як вбачається з наявного в матеріалах справи акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.03.2024 по 19.09.2024, 15.08.2024 позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти у загальній сумі 180514,51 грн. (56077,95 грн. + 87695,64 грн. + 36740,92 грн.). Вказаний акт звірки було складено сторонами в електронній формі та підписано 19.09.2024 р. шляхом накладення КЕП/ЕЦП за допомогою сервісу «Вчасно», що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою про перевірку електронних підписів. При цьому слід зауважити, що факт перерахування позивачем вищевказаних коштів відповідачу сторонами визнано та не оспорено.

За загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 ЗУ “Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та відображають реальні господарські операції (постанова КГС ВС від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19).

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":

- господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства;

- первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Доказами реального здійснення господарської операції є первинні документи, які підтверджують фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, а також документи, що підтверджують факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності покупця (постанова КАС ВС від 19.06.2018 у справі № 804/15389/15, постанова КГС ВС від 26.03.2019 у справі № 925/291/18).

За своєю правовою природою первинні документи є документами, які посвідчують виконання зобов'язань (констатують, фіксують певні факти господарської діяльності в правовідносинах між сторонами) та мають юридичне значення для встановлення обставин такого виконання (постанова КГС ВС від 10.02.2020 у справі № 909/146/19).

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Акт звіряння взаєморозрахунків може лише опосередковано свідчити про наявність боргу за договором, однак судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях (постанова ВС від 11.09.2019 по справі № 902/1260/15).

Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату (постанови ВС від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 10.09.2019 по справі № 916/2403/18, від 19.09.2019 по справі № 910/14566/18, від 04.12.2019 по справі № 916/1727/17).

Враховуючи викладене, та з урахуванням підписаного з обох сторін акт звірки, суд вважає доведеним факт сплати позивачем в межах виконання умов спірного договору на користь відповідача грошових коштів в загальній сумі 3410514,51 грн. (3060000,00 грн. + 170000,00 грн. + 56077,95 грн. + 87695,64 грн. + 36740,92 грн.)

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Згідно зі ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Так, у відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

За положеннями ч. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Згідно зі ст. 689 ЦК покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що кількість картоплі, що поставляється, за періодами повинна відповідати додатку №1. Покупець має право в односторонньому порядку зменшити/збільшити кількість картоплі, що поставляється в відповідно до потреб виробництва покупця.

Пунктом 3.7. договору визначено, що поставка картоплі в кількості меншій, ніж це передбачено замовленнями покупця для відповідного періоду поставки, є недопоставкою з наслідками, зазначеними в п.п. 11.2, 11.2.1., 11.3. цього договору, окрім випадків заміни продавцем картоплі передбаченої замовленнями покупця у строки, визначені п. 3.10 цього договору.

Додатком № 1 до договору передбачено, що продавець зобов'язується вирощувати та поставляти покупцеві картоплю в сезоні 2024 р., сорту якої, кількість, вартість та строки поставки, зокрема визначено, що загальний обсяг картоплі, що поставляється становить 1500 т, у наступних обсягах: липень 2024 - 500,00 т; серпень 2024, вересень 2024, жовтень 2024 - 1000,00 т.

Судом встановлено, що на виконання умов договору відповідачем було поставлено картоплю у кількості 143,786 тонн загальною вартістю 1258390,83 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними:

- видаткова накладна № 9 від 06.08.2024 на суму 140194,88 грн., кількість поставленої картоплі 15,68 т;

- видаткова накладна № 10 від 08.08.2024 на суму 219239,10 грн., кількість поставленої картоплі 24,406 т;

- видаткова накладна № 11 від 08.08.2024 на суму 91852,30 грн., кількість поставленої картоплі 10,571 т;

- видаткова накладна № 12 від 15.08.2024 на суму 152279,12 грн., кількість поставленої картоплі 17,275 т;

- видаткова накладна № 13 від 16.08.2024 на суму 170504,21 грн., кількість поставленої картоплі 20,109 т;

- видаткова накладна № 14 від 19.08.2024 на суму 98221,27 грн., кількість поставленої картоплі 11,359 т;

- видаткова накладна № 15 від 21.08.2024 на суму 178469,14 грн., кількість поставленої картоплі 20,343 т;

- видаткова накладна № 16 від 23.08.2024 на суму 76628,29 грн., кількість поставленої картоплі 8,819 т;

- видаткова накладна № 18 від 09.09.2024 на суму 131002,52 грн., кількість поставленої картоплі 15,224 т.

Зазначені вище видаткові накладні складено сторонами в електронній формі та підписано шляхом накладення КЕП/ЕЦП за допомогою сервісу «Вчасно», що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою про перевірку електронних підписів.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем не здійснено постачання товару в обсязі, що передбачений договором, оскільки ним було відвантажено у 2024 році лише 143,786 т з 1500 т, які визначені у додатку №1 до договору, що свідчить про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки сільськогосподарської продукції (контрактації) № САНДОРА-AG-2024 від 27.03.2024 р.

Наразі слід зазначити, що обумовлений в договорі строк поставки картоплі - 2024 рік вже сплив, відповідно обов'язок відповідача з поставки картоплі прострочено.

За умовами п. 11.2.1. договору у разі відмови покупця від виконання цього договору, на підставах, передбачених цим договором або законом, а також у разі розірвання цього договору за інших підстав, пов'язаних з порушенням продавцем своїх зобов'язань за цим договором, покупець при розірванні договору має право вимагати від продавця повернення грошових коштів, виплати штрафної неустойки, передбаченої п. 11.2. цього договору за кожну недопоставлену тонну від загальної кількості картоплі, що підлягає поставці згідно з додатком № 1.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Також відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Водночас зі змісту частини другої статі 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. І вразі настання такої умови покупець може діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. А тому волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (такі висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17, від 27.11.2019 у справі № 924/277/19, від 09.03.2023 у справі № 910/5041/22, від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, від 09.04.2024 у справі № 909/335/23, від 14.05.2024 у справі № 916/1164/23, від 16.07.2024 у справі № 910/3574/23, від 24.04.2025 у справі №910/3690/24).

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства, аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17, від 05.02.2025 у справі №917/892/23).

У постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 Велика Палата Верховного Суду не погодилась із доводами скаржника про те, що прострочення зобов'язання з повернення суми попередньої оплати пов'язано також із датою закінчення строку дії контракту, оскільки немає підстав ототожнювати цю дату із строком (терміном) виконання постачальником (продавцем) обов'язку повернути суму попередньої оплати, а згідно з положеннями контракту останній в частині невиконаних зобов'язань діє до їх повного виконання сторонами. Крім того, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду також підтвердила виникнення у відповідача (постачальника, продавця) зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки.

Як вже зазначалось вище, на виконання умов п. 6.4 договору позивачем було перераховано аванс у розмірі 3230000,00 грн. та згодом ще сплачено 180514,51 грн. за поставку товару. У відповідності до умов п. 6.8. договору позивачем було здійснено зарахування сум виставлених рахунків в рахунок авансів, виплачених продавцем згідно з п. 6.6. договору.

У зв'язку з частковою поставкою відповідачем картоплі позивачем на виконання умов п. 6.10 договору було направлено відповідачу на вказану в договорі адресу (54003, м. Миколаїв, пр. Центральний, 193, кв. 22) вимогу №2024-1375 від 20.11.2025, згідно з якою позивач просив відповідача сплатити (повернути) 2152123,68 грн. залишку боргу по авансу з урахуванням взаєморозрахунків з поставленої картоплі у строк 20 днів з моменту отримання вимоги.

Факт направлення вимоги за вказаною вище адресою підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення до листа № 0410800055567, поштовою накладною №0410800055567 та фіскальним чеком.

Доводи відповідача про направлення вказаної вимоги на неналежну адресу та неотримання її відповідачем до уваги суду не приймаються, оскільки така адреса була вказана в спірному договорі, при укладенні договору відповідач погодився з такими умовами, в подальшому будь-які зміни до договору в цій частині відповідач не пропонував. До того ж ті обставини, що відповідач не отримав вказану вимогу не свідчить про невиникнення у відповідача обов'язку повернути різницю цільового авансу за непоставлену кількість картоплі на рахунок покупця згідно з п. 6.10 договору.

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини нездійснення відповідачем поставки товару, в обсягах та строках, що визначені договором, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про існування у відповідача обов'язку сплатити 2152123,68 грн. за непоставлений товар (картоплю).

Щодо доводів відповідача про існування форс-мажорних обставин у невиконанні відповідачем зобов'язань за договором суд зазначає наступне.

Так, за ствердженнями відповідача, форс-мажорні обставини, які перешкоджали йому виконати зобов'язання за договором поставки сільськогосподарської продукції (контрактації) № САНДОРА-AG-2024 від 27.03.2024 р., виникли у зв'язку з аномальними природними умовами (спека, висока температура, перегрів ґрунту, посуха, засуха тощо), внаслідок чого урожай було знищено.

На підтвердження наявності форс-мажорних обставин у спірних правовідносинах відповідачем подано до суду:

- акт огляду посівів Фермерського господарства «Аграрник-В», що постраждали внаслідок несприятливих кліматичних умов у 2024 році від 09.07.2024 р.;

- акт обстеження земельних ділянок в межах території Шевченківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 17.07.2024 р.;

- акт фіксації втрат врожаю картоплі від 10.09.2024 р.;

- довідку Миколаївського обласного центру з гідрометеорології «Про надання гідрометеорологічної інформації» №9913-1-370/9913 05 від 12.03.2025;

- лист Національної академії аграрних наук України від 13.03.2025 з довідкою щодо вимог рослин картоплі до умов навколишнього середовища;

- лист Державної установи «Миколаївська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України» №37 від 13.03.2025 р.;

- заяву ФГ «Аграрник-В» до Регіональної ТПП Миколаївської області від 21.03.2025 №21 про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для суб'єктів господарювання/фізичних осіб за договірними зобов'язаннями;

- сертифікат Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області №4800-25-0512 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 28.03.2025 №139/07, виданий Фермерському господарству «Аграрник-В». згідно якого засвідчено форс-мажорні обставини щодо зобов'язань ФГ «Аграрник-В» виростити та поставити картоплю в сезоні 2024 у кількості 1356 тон у терміни липень, серпень, вересень, жовтень 2024 за договором поставки сільськогосподарської продукції (контрактації) № САНДОРА-AG-2024 від 27.03.2024, який укладено з ТОВ «Сандора». Період дії форс-мажорних обставин з 02 червня 2024 року по 10 вересня 2024 року.

Разом з цим, на підтвердження цільового використання авансу для виконання своїх обов'язків за договором відповідачем надано до суду:

- накладну-вимогу на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (добрив) № АГ00-000002 від 30.06.2024 на суму 545629,45 грн.;

- накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (подача води на зрошування) № АГ00-000026 від 30.04.2024 на суму 8330,85 грн.; № АГ00-000030 від 30.06.2024 на суму 85758,75 грн.; № АГ00-000035 від 31.07.2024 на суму 151915,50 грн.; № АГ00-000038 від 31.08.2024 на суму 10781,10 грн.;

- платіжна інструкція №40 від 28.03.2024 на суму 2880000,00 грн., згідно якої ФГ «Аграрник-В» переказав кошти ТОВ «Агро ЛВ Лімітед» (код ЄДРПОУ 34943719) з призначенням платежу «сплата за насіннєву картоплю г.рах №121 від 11.03.2024 р. в т.ч. ПДВ 20% 480000,00 грн.».

Згідно зі ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент видачі відповідачу сертифікату) у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

При цьому, наявність форс-мажорних обставин повинна бути засвідчена Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами у відповідності до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" шляхом видачі сертифіката, який для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

За змістом ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

При цьому, суд бере до уваги, що форс мажорні-обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.

Таким чином, у будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов'язань.

Крім того, у ст. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44(5) (далі - Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до ст. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та / чи іншим зобов'язанням / обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Отже, єдиним документом, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України та уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат.

При цьому, таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовились, однак, це не пов'язує суд, у випадку виникнення спору між сторонами, щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Відтак, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Згідно з п. 16.2. договору сторона, для якої склались форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зобов'язана не пізніше десяти робочих днів з дати їх настання письмово (шляхом направлення електронного листа, з подальшим підтвердженням цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення) інформувати іншу сторону про настання таких обставин та про їх наслідки. Протягом 30-ти календарних днів з моменту порушення зобов'язання така сторона зобов'язана надати іншій стороні Сертифікат, виданий Торгово-Промисловою палатою України або її регіональним відділенням. Аналогічні умови застосовуються стороною в разі припинення дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та їх наслідків.

Керуючись положеннями п. 16.3. договору, якщо обставини форс-мажору продовжують діяти більш 30 (тридцять) календарних днів або внаслідок їх настання продавець не може поставити сільськогосподарську продукцію, то кожна сторона має право розірвати даний договір в односторонньому порядку. При цьому сторони повинні провести всі належні взаєморозрахунки (повернення продавцем авансу за не поставлену продукцію, повернення продавцем грошових коштів, сплачених за неякісну картоплю оплата покупцем поставленої партії сільськогосподарської продукції тощо).

Відповідно до наявного в матеріалах справи сертифікату Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області №4800-25-0512 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 28.03.2025 №139/07, виданий Фермерському господарству «Аграрник-В», засвідчено форс-мажорні обставини щодо зобов'язань ФГ «Аграрник-В» виростити та поставити картоплю в сезоні 2024 у кількості 1356 тон у терміни липень, серпень, вересень, жовтень 2024 за договором поставки сільськогосподарської продукції (контрактації) № САНДОРА-AG-2024 від 27.03.2024, який укладено з ТОВ «Сандора». Період дії форс-мажорних обставин з 02 червня 2024 року по 10 вересня 2024 року.

Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до наявної в матеріалах справи заяви ФГ «Аграрник-В» до Регіональної ТПП Миколаївської області від 21.03.2025 р. №21 про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для суб'єктів господарювання/фізичних осіб за договірними зобов'язаннями, відповідач звернувся до Регіональної ТПП Миколаївської області для засвідчення форс-мажорних обставин після завершення дії договору, який визначено у п. 13.1. договору (31.12.2024 р.) та після відкриття провадження у даній справі (10.03.2025 р.). Разом з цим, відповідачем недотримано приписів п. 16.2 договору в частині своєчасного повідомлення позивача про існування таких обставин, оскільки в матеріалах справи відсутні докази такого повідомлення.

Більш того, суд наголошує на тому, що положення ст. 617 ЦК України, які кореспондували зі ст. 218 Господарського кодексу України, передбачають можливість звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання, у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин, а не від виконання цих зобов'язань в цілому.

Таким чином, форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань (як і не змінює строків такого виконання); цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.05.2024 у справі № 913/308/23.

З огляду на вказане, суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування положень про форс-мажорні обставини у даному випадку, які б звільняли відповідача від виконання зобов'язань з повернення суми цільового авансу, який є попередньою оплатою.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому суд зауважує, що при наданні оцінки всім доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Вирішуючи питання щодо доцільності надання правової оцінки іншим доводам сторін, суд виходить з того, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у цій справі як джерело права.

Наразі суд не вбачає необхідності надавати оцінку решті доводам сторін, оскільки така оцінка не впливає на вказані вище висновки суду щодо існування у відповідача обов'язку з повернення непогашеного цільового авансу у зв'язку з непоставкою всього обсягу картоплі на сплачену суму вказаного авансу, як це передбачено п. 6.10 договору.

За правилами пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності, розумності, що знаходить своє вираження в добросовісному виконанні своїх зобов'язань сторонами та униканні будь-яких форм зловживання своїми правами та/або становищем, а також запобіганні вчиненню дій, які порушують права іншої сторони та можуть мати негативні наслідки для третіх осіб.

Згідно ст. 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов'язку в натурі.

Разом з тим у постанові від 29.06.2021 у справі № 910/2842/20 Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та абзацом 6 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі. Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов'язок наявний, але вона ухилилася від його виконання. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов'язку відповідача щодо виконання договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 р. по справі №910/16744/17 вказала, що такий спосіб захисту як примусове виконання обов'язку в натурі застосовується у зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов'язання на користь позивача, але відмовляється від виконання останнього чи уникає його. Примусове виконання обов'язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо), і не спрямоване на підсилення існуючого зобов'язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі.

Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості в заявленій сумі 2152123,68 грн. за спірним договором, що цілком відповідає такому способу захисту цивільних прав та інтересів позивача як примусове виконання обов'язку в натурі.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги фізичної Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора» обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 25825,48 грн., понесені позивачем при подачі позову, відносяться за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Сандора» до Фермерського господарства “Аграрник-В» про стягнення 2152123,68 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Фермерського господарства “Аграрник-В» (56214, Миколаївська область, Березнегуватський район, с. Маліївка, вул. Шкільна, 74; код ЄДРПОУ 35630584) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сандора» (57262, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Миколаївське; код ЄДРПОУ 22430008) суму основного боргу у розмірі 2152123/два мільйони сто п'ятдесят дві тисячі сто двадцять три/грн. 68 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 25825/двадцять п'ять тисяч вісімсот двадцять п'ять/ грн. 48 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 02.04.2026 року, з урахуванням умов воєнного стану та навантаженості.

Суддя Л.М. Ільєва

Попередній документ

135384900

Наступний документ

135384902

Інформація про рішення:

№ рішення:	135384901
№ справи:	915/265/25
Дата рішення:	05.02.2026
Дата публікації:	06.04.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Миколаївської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (05.02.2026)
Дата надходження:	18.02.2025
Предмет позову:	Стягнення заборгованості за договором

Розклад засідань:

Минулі засідання (18)

08.04.2025 10:20	Господарський суд Миколаївської області
12.05.2025 14:40	Господарський суд Миколаївської області
30.06.2025 09:30	Господарський суд Миколаївської області
16.07.2025 11:30	Господарський суд Миколаївської області
25.07.2025 09:40	Господарський суд Миколаївської області
12.09.2025 14:00	Господарський суд Миколаївської області
25.09.2025 16:00	Господарський суд Миколаївської області
10.10.2025 15:30	Господарський суд Миколаївської області
15.10.2025 11:30	Господарський суд Миколаївської області
16.10.2025 11:30	Господарський суд Миколаївської області
20.10.2025 09:40	Господарський суд Миколаївської області
20.10.2025 10:40	Господарський суд Миколаївської області
29.10.2025 16:30	Господарський суд Миколаївської області
19.11.2025 13:30	Господарський суд Миколаївської області
08.12.2025 10:30	Господарський суд Миколаївської області
17.12.2025 11:30	Господарський суд Миколаївської області
26.01.2026 15:30	Господарський суд Миколаївської області
05.02.2026 10:30	Господарський суд Миколаївської області