79014,м.Львів, вул.Личаківська, 128
01.04.2026 Справа № 914/3734/25
Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Трускавецького В. П., за участю секретаря судового засідання Шевчук О. О., розглянувши у відкритому засіданні матеріали
заяви: Головного управління ДПС у Львівській області, м. Львів,
про:грошові вимоги у розмірі 104 267,18 грн,
до боржника:Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація» (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 45; ідентифікаційний код 33982081).
Учасники справи не з'явились.
На розгляді Господарського суду Львівської області знаходиться справа № 914/3734/25 про банкрутство ТзОВ «Львівавтокомплектація».
Ухвалою суду від 19.01.2026 відкрити провадження у справі про банкрутство ТзОВ «Львівавтокомплектація», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ТзОВ «Львівавтокомплектація», введено процедуру розпорядження майном ТзОВ «Львівавтокомплектація», розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Святецького Дмитра Вікторовича, попереднє засідання суду призначено на 18.03.2026.
На офіційному веб-порталі судової влади України 19.01.2026 опубліковано повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТзОВ «Львівавтокомплектація».
09 березня 2026 року до суду від ГУ ДПС у Львівській області надійшла заява про грошові вимоги до боржника у розмірі 104 267,18 грн.
10 березня 2026 року розпорядником майна подано повідомлення про визнання грошових вимог ГУ ДПС у Львівській області до боржника у повному обсязі.
Ухвалою суду від 16.03.2026 заяву ГУ ДПС у Львівській області залишено без руху, встановлено заявнику строк 5 календарних днів з дня отримання цієї ухвали для усунення недоліків заяви
18 березня 2026 року ГУ ДПС у Львівській області подано заяву про усунення недоліків заяви про грошові вимоги до боржника.
Ухвалами суду від 18.03.2026, серед іншого,:
- визнано грошові вимоги Львівського обласного центру зайнятості до боржника;
- визначено перелік та розмір, визнаних судом вимог кредиторів ТзОВ «Львівавтокомплектація», підсумкове засідання призначено на 11.05.2026.
Ухвалою суду від 19.03.2026 заяву ГУ ДПС у Львівській області прийнято до розгляду в судовому засіданні 01.04.2026.
У судове засідання 01.04.2026 учасники справи не з'явились. За відсутності обставн, що опосередковують розгляд грошових вимог податкової, суд дійшов висновку здійснити такий розгляд у даному засідані за відсутності сторін.
Відповідно до положень частини 1 статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов?язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство ... Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Разом з тим, частиною 4 статті 45 КУзПБ передбачено, що для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.
Суд констатує, що заява ГУ ДПС у Львівській області до боржника подано до суду поза межами строку, передбаченого ч. 1 ст. 45 КУзПБ, а тому такі вимоги є конкурсними, однак не матимуть права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Розглянувши заяву ГУ ДПС у Львівській області суд встановив таке.
Як зазначено у заяві та підтверджується доданими до неї матеріалами, до відкриття провадження у справі про банкрутство ТзОВ «Львівавтокомплектація» і введення процедури розпорядження майном у боржника виникли зобов'язання з оплати податкового боргу в розмірі 104 267,18 грн у вигляді:
- податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів - 67 131,62 грн;
- податку на доходи з фізичних осіб - 1 694,59 грн;
- земельного податку з юридичних осіб - 14 175,99 грн;
- єдиного соціального внеску - 21 264,98 грн.
До заяви ГУ ДПС у Львівській області про грошові вимоги до боржника долучено розрахунки відповідних нарахувань.
Рішенням Львівського окрежного адміністративного суду від 24.04.2019 по справі № 1.380.2019.002052 задоволено позов ГУ ДФС у Львівській області до ТзОВ «Львівавтокомплектація» та присуджено до стягнення з останнього заборгованість, зокрема, за податковими декларацієями з податку на додану вартість № 9273045569 від 20.12.2017 у розмірі 61 411,00 грн; № 907244465 від 19.04.2018 на суму 15 640,00 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.01.2021 у справі №380/9510/20 задоволено позов ГУ ДПС у Львівській області до ТзОВ «Львівавтокомплектація» та присуджено до стягнення з останнього заборгованість, зокрема, за:
Податком на додану вартість із вироблених в Україні товарів:
- ППР № 0068345104 від 01 жовтня 2019 року у розмірі 2040 грн;
- ППР № 0092545104 від 26 грудня 2019 року у розмірі 1020 грн;
- ППР № 0092615104 від 26 грудня 2019 року у розмірі 1020 грн;
- ППР № 0005465104 від 11 лютого 2020 року у розмірі 11 142, 31 грн;
- пенею у розмірі 30 022, 01 грн;
Податком на доходи з фізичних осіб:
- ППР № 0027405013 від 28 березня 2019 року у розмірі 510 грн;
- пенею у розмірі 1184,59 грн;
Земельним податком з юридичних осіб:
- ППР № 0066545012 від 14 серпня 2019 року у розмірі 1112, 15 грн;
- пенею у розмірі 13 953, 56 грн.
Статтею 67 Конституції України встановлений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПКУ передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п. п.14.1.175 п. 14.1 ст.14 ПКУ податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно до п.п.14.1.39 п. 14.1 ст.14 ПКУ грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені ПКУ. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (п. 54.1 ст. 54 ПКУ).
Відповідно до п. 54.3 ст. 54 ПКУ контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених ПКУ або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо:
платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ та наявності діючих ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством (п.п. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 ПКУ);
дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПКУ);
згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПКУ);
дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених ПКУ, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом (п.п. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54 ПКУ);
результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях (п.п. 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 ПКУ).
У разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених п. 54.3 ст. 54 ПКУ, на підставі відомостей, зазначених у таких документах (п. 54.4 ст. 54 ПКУ).
Якщо згідно з нормами ст. 54 ПКУ сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому ПКУ (п. 54.5 ст. 54 ПКУ).
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 ПКУ, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (абзац перший п. 57.3 ст. 57 ПКУ).
Відповідно до абзацу восьмого п. 56.17 ст. 56 ПКУ день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків, крім випадку, передбаченого п.п. 108 прим. 1.2.2 п. 108 прим. 1.2 ст. 108 прим. 1 ПКУ.
Відповідно до ст. 129 ПКУ після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Пунктом 129.3.3. встановлений кінцевий строк нарахування пені на суму податкового боргу, зокрема, день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України).
Пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162. ПКУ).
Згідно з статтею 129 ПКУ нарахування пені розпочинається:
129.1.1. при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов'язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов'язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов'язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов'язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом;
129.1.2. при нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у разі виявлення його заниження - на суму такого заниження, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов'язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);
129.1.3. при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.
Пунктом 129.3.3. ПКУ встановлений кінцевий строк нарахування пені на суму податкового боргу, зокрема, день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України).
При розгляді грошових вимог податкової інспекції до боржника, як платника податків, заявлених на підставі податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками проведення податкових перевірок боржника, господарському суду належить перевірити дотримання контролюючим органом спеціального строку давності заявлення до стягнення з боржника податкового боргу, який частиною 102.4. статті 102 ПК України встановлено у 1095 календарних днів з дня його виникнення та застосування якого є імперативним (висновок про застосування норм права, який викладений у пункті 32 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 923/1092/16).
Частиною 102.4. статті 102 ПК України законодавцем встановлено граничний строк давності для стягнення контролюючим органом податкового боргу, нарахованого платнику податків за результатами проведення його податкової перевірки, у 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.
Водночас, у другому реченні пункту 102.4 статті 102 ПК України законодавець сформулював виключення із загального правила застосування строку давності для стягнення податкового боргу, а саме вказав, якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Якщо протягом 1095 днів контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку (пункт 102.1. ст. 102 ПК України).
Крім того, щодо строків давності при нарахуванні пені суд зазначає, що закон не встановлює строків давності стягнення пені. Пеня не включається до складу грошового зобов'язання, а отже на неї не розповсюджується дія статті 102 ПКУ (строки давності та їх застосування).
Як встановлено судом стягнення податкового боргу ТзОВ «Львівавтокомплектація» по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 67 131,62 грн, податку на доходи з фізичних осіб на суму 1 694,59 грн та земельного податку з юридичних осіб на суму 14 175,99 грн було предметами розгляду у справах № 1.380.2019.002052 та №380/9510/20.
Так, рішеннями Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2019 по справі № 1.380.2019.002052 та від 14.01.2021 у справі №380/9510/20 позовні вимоги ГУ ДПС у Львівській області до ТзОВ «Львівавтокомплектація» задоволено у повному обсязі.
Рішення у справі № 1.380.2019.002052 набрало законної сили 20.07.2019, а рішення у справі №380/9510/20 - 16.02.2021.
Суд акцентує, що за наявності судового рішення про стягнення суми податкового боргу презюмується, що контролюючий орган нарахував та ініціював стягнення цього податкового боргу до закінчення строків давності, передбачених пунктами 102.1, 102.4 статті 102 ПК України, а тривале невиконання боржником відповідного судового рішення не може бути підставою для звільнення його від обов'язку сплатити присуджену до стягнення суму боргу, відтак такий податковий борг не може вважатися безнадійним, адже стягується за рішенням суду і строки стягнення щодо нього встановлюються до повного погашення платежу або до визнання його безнадійним тільки у випадках, передбачених підпунктами 101.2.1, 101.2.2, 101.2.4, 101.2.5 пункту 101.2 статті 101 ПК України.
Наведене узгоджується з висновками про застосування пункту 102.4 статті 102 ПК України, викладеного у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 03.04.2020 у справі № 822/2243/17, від 19.05.2020 у справі № 826/8231/15, від 11.06.2020 у справі № 823/127/17 та Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 28.07.2020 у справі № Б8/129-11, від 18.08.2021 у справі № 922/2727/20, від 15.07.2025 у справі № 910/5902/18, від 02.12.2025 у справі № 908/673/24.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що вимоги ГУ ДПС у Львівській області про визнання заборгованості зі сплати податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 67 131,62 грн, податку на доходи з фізичних осіб у розмірі 1 694,59 грн та земельного податку з юридичних осіб у розмірі 14 175,99 грн обґрунтовані, документально підтверджені та підлягають визнанню.
Щодо вимог про визнагння 21 264,98 грн з оплати єдиного соціального внеску, то суд зазначає таке.
Нарахування єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) регулюється, зокрема, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Частиною 12 ст. 9 Закону передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника, а відповідно до ч. 2 ст. 25 цього Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Абзацами 1-3 ч.4 цієї статті визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки (абзац 9 ч. 4 цієї статті).
Розділом VI «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» врегульований порядок стягнення заборгованості з платників.
Згідно п. 2 розділу VI Інструкції у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов'язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.
У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Згідно з п. 3 розділу VI Інструкції у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та/або борги зі сплати фінансових санкцій органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Відповідно до п. 4 вказаного розділу вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Водночас, згідно з частиною 16 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Так, суд дійшов висновку, що вимога про визнання заборгованості ТзОВ «Львівавтокомплектація» перед ГУ ДПС у Львівській області у розмірі 21 264,98 грн заборгованості по єдиному соціальному внеску (в т. ч. пені у розмірі 4 454,82 грн) є правомірною та підлягає задоволенню.
Черговість задоволення вимог кредиторів визначена статтею 64 КУзПБ.
Так, слід визнати грошові вимоги ГУ ДПС у Львівській області до ТзОВ «Львівавтокомплектація», які підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів в розмірі 6 656,00 грн судового збору - перша черга, 7 354,16 грн ЄСВ - друга черга; 21 509,44 грн ПДВ, земельного податку та податку на доходи з фізичних осіб - третя черга; 75 403,58 грн штрафні санкції шоста черга.
Керуючись ст. ст. 2, 45, 46, 64 КУзПБ, ст. ст. 3, 12, 129, 234, 235 ГПК України, суд -
1. Грошові вимоги кредитора Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація» визнати у розмірі 110 923,18 грн, з яких:
- 6 656,00 грн підлягають внесенню до першої черги реєстру вимог кредиторів;
- 7 354,16 грн підлягають внесенню до другої черги реєстру вимог кредиторів;
- 21 509,44 грн підлягають внесенню до третьої черги реєстру вимог кредиторів;
- 75 403,58 грн підлягають внесенню до шостої реєстру вимог кредиторів.
2. Розпоряднику майна внести вимоги Головного управління ДПС у Львівській області до реєстру, визнаних судом вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація».
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені КУзПБ та ГПК України.
Повна ухвала складена 02.04.2026.
Суддя Трускавецький В.П.