79014,м.Львів, вул.Личаківська, 128
01.04.2026 Справа № 914/3909/25
Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Трускавецького В. П., за участю секретаря судового засідання Шевчук О. О., розглянувши у відкритому засіданні матеріали, в режимі відеоконференції,
заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», м. Київ,
про:грошові вимоги в розмірі 64 903,00 грн
до боржника:Фізичної особи-підприємця Кіндзерського Павла Ігоровича (РНОКПП НОМЕР_1 ).
За участю:
від ТзОВ «Факторинг Партнерс»:Мікрюкова С. В. - адвоката,
На розгляді Господарського суду Львівської області знаходиться справа № 914/3909/25 про неплатоспроможність ФОП Кіндзерського П. І.
Ухвалою суду від 19.01.2026, серед іншого, відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ФОП Кіндзерського П. І.; введено процедуру реструктуризації боргів ФОП Кіндзерського П. І.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ФОП Кіндзерського П. І.; призначено керуючою реструктуризацією Белінську Н. О.; постановлено; попереднє засідання призначено на 18.03.2026 о 13:00 год.
Повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ФОП Кіндзерського П. І. оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України 19.01.2026.
17 березня 2026 року ТзОВ «Факторинг Партнерс» подано до суду заяву про грошові вимоги до боржника у розмірі 64 903,00 грн (зареєстрована судом 18.03.2026 за вх. № 1235/26).
Ухвалами суду від 18.03.2026:
- визнано грошові вимоги АТ «Універсал Банк» до боржника;
- визначено перелік та розмір, визнаних судом вимог кредиторів до ФОП Кіндзерського П. І.; призначено судове засідання на 11.05.2026.
Ухвалою суду від 19.03.2026 прийнято до розгляду заяву ТзОВ «Факторинг Партнерс» про грошові вимоги до боржника; розгляд такої заяви призначено в судовому засіданні на 01.04.2026.
31 березня 2026 року керуючою реструктуризацією подано повідомлення про результати розгляду вимог ТзОВ «Факторинг Партнерс».
У судовому засіданні 01.04.2026 заслухано пояснення адвоката ТзОВ «Факторинг Партнерс» щодо заявлених грошових вимог.
Частиною 1 статті 122 КУзПБ передбачено, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Згідно з частиною 1 статті 122 КУзПБ подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Частиною 1 статті 45 КУзПБ передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Разом з тим, частиною 4 статті 45 КУзПБ визначено, що для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.
Суд констатує, що заява ТзОВ «Факторинг Партнерс» про грошові вимоги до боржника, подана до суду поза межами строку, передбаченого частиною 1 статтею 45 КУзПБ, тому такі вимоги є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Розглянувши заяву ТзОВ «Факторинг Парнерс», суд зазначає таке.
25 квітня 2025 року між ТзОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 5489061 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за яким ТзОВ «Лінеура Україна» зобов'язується надати клієнту грошові кошти на умовах строковості зворотності платності, а ОСОБА_1 зобов'язується повернути кредит сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки передбачені договором.
Відповідно до п. 1.2 сума кредиту складає 4 000,00 гривень.
Згідно із п. 1.3 договору строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів становлять кожні 20 днів.
Відповідно п. 1.4. договору, Комісія за надання кредиту становить 400 гривень.
Згідно з п. 1.4.1. договору, стандартна процента ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування вказаного в п. 1.3. цього Договору.
У пункті 2.1 договору вказано, що ТзОВ «Лінеруа Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу платіжної картки НОМЕР_2 , яку ОСОБА_1 було вказано особисто під час укладення договору.
Положеннями п. 3.1. сторони погодили, що проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".
Відповідно до п. 3.4. Розмір процентної ставки, встановлений в п.1.4 Договору, залежить від умов її встановлення та є незмінним протягом усього строку дії Договору та не може бути збільшений Товариством в односторонньому порядку.
Згідно з п. 4.1. Договору, сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного в п.4.3. Договору.
У випадку невиконання та/або неналежного виконання клієнтом своїх грошових зобов'язань за договором товариство має право нарахувати, а клієнт зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 75% від суми невиконаного та/або неналежно виконаного зобов'язання на 2-1 день кожного такого факту (п. 6.3).
26 квітня 2025 року між сторонами укладено Додатковий договір за умовами якого погоджено надання кредиту ще на суму 10 000,00 грн, встановлено, що загальний розмір комісії за договором становить 1 400,00 грн.
ТзОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання за договором виконало та надало боржнику грошові кошти у розмірі 14 000,00 грн шляхом перерахування на карту № НОМЕР_2 , що визначено п. 2.1. Кредитного договору, що підтверджується листом вих № 20251201-1329 від 01.12.2025.
Надалі, 28.11.2025 між ТзОВ «Лінеруа Україна» та ТзОВ «Факторинг Партнерс» укладено Договір факторингу № 28-11/25/Л (далі - Договір факторингу), відповідно до якого ТзОВ «Лінеруа Україна» відступило своє право вимоги за договорами і, в тому числі, за Договором № 5489061 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 25.05.2025.
Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу ТзОВ «Факторинг Партнерс» набуло право грошової вимоги до боржника в сумі 51 204,00 грн, з яких: 14 000,00 грн - сума заборгованості за тілом (основна сума боргу); 28 804,00 грн - сума заборгованості за відсотками за користування; 1 400,00 грн - сума заборгованості за комісією та 7 000,00 грн - штраф.
Крім того, ТзОВ «Факторинг Партнерс» нараховано боржниці 13 699,00 грн відсотків за користування кредитом у період з 29.11.2025 до 12.03.2026.
Керуюча реструктуризацією Белінська Н. О. визнає вимоги ТзОВ «Факторинг Партнерс» частково, а саме на суму 50 987,00 грн. Керуючою реструктуризацією відхилено вимоги кредитора у розмірі 7 000,00 грн - штрафу, оскільки, на її переконання, такі нарахування повинні бути списанні на підставі п. 18 Перехідних та Прикінцевих положень ЦК України, а також вимоги у розмірі 6 916,00 грн заборгованості за відсотками, оскільки такі відсотки нараховані після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Здійснення заміни кредитора у матеріальних відносинах є підставою правонаступництва у процесуальних відносинах.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Перевіривши, здійсненні ТзОВ «Факторинг Партнерс» нарахування за договором суд встановив, що ТзОВ «ФК «Ел. Ен. Груп» правомірно заявлено до визнання 14 000,00 грн заборгованості по тілу кредиту, 35 587,00 грн заборгованості по відсотках, 1 400,00 грн - заборгованості по комісії та 7 000,00 грн - штрафу.
Щодо нарахування за період з 19.01.2026 до 12.03.2026 відсотків за користування кредитом на суму 6 916,00 грн , суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 121 КУзПБ передбачено, що з моменту відкриття проваджння у справі про неплатоспроможність ввлдиться мораторій на задоволення вимог кредиторів.
У частині 2 згаданої статті визнаночено, зокрема, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: 1) зупиняється виконання боржником грошових зобов'язань, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; 3) не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення вимог, на які поширюється мораторій.
Провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 відкрито ухвалою суду від 19.01.2026. Враховуючи це, вважається, що строк виконання всіх грошових зобов'язань ОСОБА_1 настав 19.01.2026, тому підстав для нарахування відсотків за користування кредитом з 19.01.2026 немає.
Так, суд констатує, що вимога ТзОВ «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 у розмірі 6 916,00 грн заборгованості по відсотках, нарахованих за період з 19.01.2026 до 12.03.2026 є необґрунтованою та не підлягає визнанню.
Щодо визнання 7 000,00 грн заборгованості зі сплати штрафу, суд зазначає таке.
Відносини між кредитодавцями та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування регулюються Законом України «Про споживче кредитування».
Згідно з пунктом 14 частини 1 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (тут і далі в редакції, чинній на момент укладення договору) у договорі про споживчий кредит зазначаються, зокрема, відповідальність сторін за порушення умов договору.
Суд звертає увагу, що пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України передбачено, що:
«У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).».
Водночас, пунктом 6 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що:
«У разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов'язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».
Суд вважає, що у сфері відносин споживчого кредитування Закон України «Про споживче кредитування» є спеціальним законом, а Цивільний кодекс України загальним, тому за принципом «lex specialis derogat legi generali», що з латини означає «спеціальний закон скасовує загальний закон», до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме норми Закону України «Про споживче кредитування».
З пункту 6 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування», зокрема, вбачається, що споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення зобов'язань за договором про споживчий кредит у період з 01.03.2020 до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до 23.01.2024 (Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023. Тридцятий день з дня набрання таким Законом чинності припадає на 23.01.2024).
Водночас, у даній справі кредитний договір між ОСОБА_1 та ТзОВ «Лінеура Україна» укладений 25.04.2025, а тому пункт 6 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування», у даному випадку, не є підставою для звільнення ОСОБА_1 від обов'язку сплатити штраф за прострочення виконання зобов'язань.
Водночас, у абзаці 2 частини 2 статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов'язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
Враховуючи вказану норму закону, зважаючи, що за договором ОСОБА_1 надавався кредит у розмірі 14 000,00 грн, суд констатує, що кредитор правильно визначив, що сума штрафу не може перевищувати 7 000,00 грн. Тому, штраф саме у такому розмірі підлягає визнанню у даному випадку.
Статтею 133 КУзПБ визначений порядок задоволення вимог кредиторів.
Згідно з частиною 2 згаданої статті витрати, пов?язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов?язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об?єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до частини 4 згаданої статті вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:
1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;
2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;
3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Узагальнюючи, суд вказує, що грошові вимоги ТзОВ «Факторинг Партнерс» у розмірі:
- 5 324,80 грн судового збору підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів;
- 50 987,00 грн боргу (по тілу кредиту, відсотках, комісії) підлягають внесенню до другої черги реєстру вимог кредиторів,
- 7 000,00 грн штрафу підлягають внесенню до третьої черги реєстру вимог кредиторів.
Керуючись ст. ст. 2, 45, 47, 64 КУзПБ, ст. ст. 3, 12, 129, 234, 235 ГПК України, суд -
1. Грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до Фізичної особи-підприємця Кіндзерського Павла Ігоровича визнати у розмірі 63 311,80 грн, з яких:
- 5 324,80 грн -підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів;
- 50 987,00 грн - підлягають внесенню до другої черги реєстру вимог кредиторів;
- 7 000,00 грн - підлягають внесенню до третьої черги реєстру вимог кредиторів.
2. Грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до Фізичної особи-підприємця Кіндзерського Павла Ігоровича у розмірі 6 916,00 грн відхилити.
3. Керуючій реструктуризацією внести вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до реєстру, визнаних судом вимог кредиторів Фізичної особи-підприємця Кіндзерського Павла Ігоровича.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені КУзПБ та ГПК України.
Повна ухвала складена 02.04.2026.
Суддя Трускавецький В.П.