31.03.2026 Справа № 914/169/25
Господарський суд Львівської області в складі судді Запотічняк О.Д.
за участю секретаря судових засідань Яремко В. Я.
розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Львів Буд Покізол»
про відстрочення виконання рішення у справі № 914/169/25
за позовом: Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Львів Буд Покізол», м. Львів,
про стягнення 5 939 085, 72 грн
за участю представників сторін:
від прокуратури: Панькевич Р. В.;
від позивача: Шмотолоха О. П.;
від відповідача: Янчак П.О.;
встановив:
Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.05.2025 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Львів Буд Покізол» на користь Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради суму в розмірі 5 911 674, 74 грн з яких: 4 760 959, 57 грн основного боргу, 946 682, 35 грн інфляційних втрат, 204 032, 82 грн 3 % річних та 70 941, 19 грн судового збору на користь Львівської обласної прокуратури. В задоволенні решти вимог відмовлено.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 апеляційну скаргу ТзОВ «Львів Буд Покізол» задоволено частково; рішення Господарського суду Львівської області від 19.05.2025 у справі №914/169/25 в частині задоволення позовних вимог в розмірі 2 112 925,72 грн. з яких: 1 820 554,93 грн. основного боргу за несплату пайових внесків, 228 819,62 грн. інфляційних втрат та 63 551,17 грн. 3 % річних - скасовано. В цій частині прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних в розмірі 2 112 925,72 грн. з яких: 1 820 554,93 грн. основного боргу за несплату пайових внесків, 228 819,62 грн. інфляційних втрат та 63 551,17 грн. 3 % річних. В решті оскаржуваної частини рішення залишено без змін. Здійснено розподіл судових витрат: стягнуто з Львівської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів Буд Покізол» 38 032,66 грн судового збору за подання апеляційної скарги. В частині відмови у задоволенні позовних вимог Першим заступником Львівської обласної прокуратури та Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради подано касаційні скарги на постанову Західного апеляційного господарського суду.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.02.2026 у справі № 914/169/25 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Львів Буд Покізол" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Касаційні скарги Першого заступника Львівської обласної прокуратури та Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради залишено без задоволення. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 у справі № 914/169/25 в оскаржуваній частині залишити без змін.
18.03.2026 на адресу суду від відповідача надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду у справі № 914/169/25 (вх. № 1251/26).
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу від 18.03.2026 заяву передано на розгляд судді Запотічняк О. Д.
Ухвалою від 23.03.2026 суд прийняв заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Львів Буд Покізол» про відстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області 13.07.2021 у справі № 914/169/25 до провадження та призначив її розгляд в судовому засіданні на 31.03.2026.
30.03.2026 на адресу суду надійшли додаткові пояснення від заявника (відповідача). ( вх. № 8943/26); 31.03.2026 - заперечення прокурора на заяву про відстрочку виконання судового рішення (вх. № 9110/26).
В судове засідання 31.03.2026 з'явився заявник (відповідач), стягувач (позивач) та прокурор. Заявник підтримав подану заяву в повному обсязі, просив суд її задоволити. Позивач та прокурор заперечили проти даної заяви, просили у задоволенні такої відмовити.
Заслухавши пояснення заявника (відповідача), позивача та прокурора, дослідивши матеріали заяви, суд прийшов до висновку, що в задоволенні заяви слід відмовити з огляду на наступне.
Заявник посилається на наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду, а саме: понесення витрат у розмірі 5 382 099,87 грн на будівництво об'єктів інженерної інфраструктури згідно з Технічними умовами органу місцевого самоврядування. Зазначені капітальні вкладення зумовили виникнення дебіторської заборгованості з боку структурних підрозділів територіальної громади перед Товариством.
Мотивуючи заяву, боржник вказує на відкриття провадження у справі № 914/3936/25 про стягнення з Виконавчого комітету Львівської міської ради на користь ТОВ «Львів Буд Покізол» коштів у сумі 2 441 695,23 грн. Заявник стверджує, що очікування виконання судового рішення у вказаній справі є основним джерелом для акумулювання коштів, необхідних для погашення заборгованості перед позивачем у даній справі (Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради).
Боржник акцентує увагу на тому, що Департамент економічного розвитку Львівської міської ради у та Виконавчий комітет Львівської міської ради є виконавчими органами однієї міської ради та фінансуються з єдиного джерела бюджету Львівської територіальної громади.
З метою доведення відсутності умислу на ухилення від виконання рішення, заявник зазначає про добровільне перерахування 200 000,00 грн згідно з платіжною інструкцією № 1706 від 17.03.2026. Окрім того, товариство визнає обов'язок щодо беззаперечної сплати залишку суми в розмірі 1 356 453,79 грн, що становить різницю між загальним боргом та сумою зустрічного позову до міста.
Підсумовуючи, заявник стверджує, що виконання рішення суду у даній справі є об'єктивно ускладненим до моменту отримання коштів від Виконавчого комітету Львівської міської ради.
Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року по справі «Шмалько проти України» зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17.05.2005 по справі «Чіжов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення суду у справі № 914/169/25, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.
Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до частин 3, 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Невиконання боржником судового рішення про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися. Вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Приписами частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Аналізуючи наведені норми суд підсумовує, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Норми статті 331 ГПК України не містить конкретного переліку обставин для відстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. Підставою для застосування правил цієї норми є виняткові обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в господарській справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Особа, яка подала заяву про відстрочення виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.
Так, в силу приписів статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, вірогідними (ст. ст. 76 -79) Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із статті 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Водночас, питання щодо розстрочення виконання рішення належить до дискреційних повноважень суду та є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та дослідження доказів.
Суд зазначає, що посилання заявника на здійснення витрат на будівництво інженерних мереж та наявність іншого судового спору (справа № 914/3936/25) не є обставинами непереборної сили або винятковими подіями в розумінні ч. 3 ст. 331 ГПК України.
Окрім того , наявність дебіторської заборгованості з боку третіх осіб до звичайних комерційних ризиків господарюючого суб'єкта і не можуть бути підставою для зупинення виконання рішення, що набрало законної сили.
Аналізуючи доводи заявника крізь призму положень ч. 4 ст. 331 ГПК України, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що ТОВ «Львів Буд Покізол» не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б у своїй сукупності підтверджували наявність об'єктивної та реальної неможливості виконання судового рішення у даній справі. Сама лише заява про фінансові труднощі, не підкріплена документальним підтвердженням критичного стану активів боржника, не може розцінюватися судом як виняткова обставина.
Разом з тим, суд звертає увагу учасників справи на імперативні вимоги ч. 5 ст. 331 ГПК України, згідно з якими розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.
Водночас вимога Боржника про відстрочення виконання до моменту фактичного отримання коштів від Виконавчого комітету Львівської міської ради у справі № 914/3936/25, процесуальні строки розгляду якої наразі не визначені, прямо суперечить вищезгаданій нормі процесуального закону. Встановлення відстрочки у залежність від настання події, яка є ймовірною та може вийти за межі законодавчо встановленого річного терміну, є недопустимим та призведе до порушення принципу правової визначеності.
Окремо суд вважає за доцільне наголосити, що виконання судового рішення є невід'ємною та завершальною стадією права на справедливий суд. Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
З огляду на викладене, враховуючи, що Постановою Верховного Суду від 17.02.2026 законність стягнення коштів у даній справі була підтверджена остаточно, суд приходить до висновку, що надання відстрочки за відсутності належних правових підстав призведе до затягування відновлення порушеного права позивача.
Тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Савітський проти України, по. 38773/05. від 26.07.20121).
Таким чином, проаналізувавши наведені у заяві про відстрочку виконання рішення господарського суду мотиви, суд дійшов висновку, що надані боржником докази не можуть засвідчувати факт відсутності у боржника можливості виконати судове рішення без надання відстрочки, не спростовують наявність вини боржника у виникненні заборгованості та її несплаті, а також боржник не надав доказів, які б могли підтвердити обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
З огляду на встановлені судом обставини, з урахуванням принципів розумності та справедливості, враховуючи інтереси як боржника, так і стягувача, а також те, що рішення суду є обов'язковим до виконання та має бути виконане, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду від 29.05.2025 у справі № 914/169/25.
Керуючись статтями ст.ст. 13, 14, 15, 233, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Львів Буд Покізол» про відстрочення виконання рішення суду від 29.05.2025 у справі № 914/169/25.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Запотічняк О.Д.