вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"16" лютого 2026 р. Справа № 911/2503/25
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Макс-Електро»
до Приватного підприємства «Буденергопроект»
про стягнення 1890586,55 грн,
за відсутності представників сторін у зв'язку з їх неявкою,
І. Зміст позовних вимог та узагальнені аргументи сторін
Стислий виклад позиції позивача
У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Макс-Електро» (далі - позивач, ТОВ «ВК «Макс-Електро») звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою № 047 від 29.07.2025 до Приватного підприємства «Буденергопроект» (далі - відповідач, ПП «Буденергопроект») про стягнення 1890586,55 грн, з яких: 1000000,00 грн основного боргу, 825000,00 грн пені, 13561,64 грн 3% річних та 52024,91 грн інфляційних втрат.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 15.01.2025 ТОВ «ВК «Макс-Електро» як постачальник і ПП «Буденергопроект» як покупець уклали договір поставки № 2719, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця товар електротехнічного призначення, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах, визначених цим договором.
Позивач зазначає, що відповідно до пункту 4.3 договору № 2719 розрахунки здійснюються у безготівковій формі в порядку, визначеному у Специфікаціях. 15.01.2025 сторони підписали Специфікацію № 1 на загальну суму 2348626,00 грн з ПДВ, якою передбачено попередню оплату у розмірі 1348626,00 грн до 15.01.2025 та остаточний розрахунок у сумі 1000000,00 грн до 10.02.2025.
За твердженнями позивача, відповідач виконав зобов'язання щодо попередньої оплати, сплативши 1348626,00 грн, проте остаточний розрахунок у сумі 1000000,00 грн у встановлений строк здійснений не був, у зв'язку з чим станом на 25.07.2025 наявне порушення відповідачем умов договору № 2719.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач під час розгляду справи відзив на позовну заяву до суду не подав.
ІІ. Рух справи
Господарський суд Київської області (суддя Колесник Р.М.) ухвалою від 14.08.2025 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого засідання.
З метою вирішення питань, визначених статтею 182 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд неодноразово відкладав підготовче засідання.
Ухвалою від 19.11.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 17.12.2025.
Ухвалою від 09.12.2025 суд призначив розгляд справи на 14.01.2026.
На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Київської області № 01-АР від 12.01.2026 призначено повторний автоматизований розподіл, зокрема, справи № 911/2503/25.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2026 справу № 911/2503/25 передано для розгляду судді Щоткіну О.В.
Ухвалою від 13.01.2026 суд прийняв справу до провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 16.02.2026.
Позивач у судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, проте подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, у якому позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідно до положень частин першої, четвертої статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. У разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи, що неявка позивача не перешкоджає вирішенню спору по суті, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача на підставі наявних у справі матеріалів.
Відповідач явку свого повноважного представника у судові засідання також не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.
Частинами другою, третьої статті 120 ГПК України визначено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно із частиною одинадцятою статті 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У зв'язку із відсутністю у суду відомостей про наявність у ПП «Буденергопроект» електронного кабінету, ухвали в цій справі суд надсилав на адресу відповідача у паперовій формі рекомендованими листами з повідомленням про вручення, проте відповідні поштові відправлення повернуті підприємством поштового зв'язку на адресу суду без вручення ПП «Буденергопроект» у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання.
Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Також, відповідно до усталеної практики Верховного Суду, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку - суду.
Сам лише факт неотримання адресатами кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належними адресами та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням сторонами, вказує на суб'єктивну поведінку цих осіб щодо отримання кореспонденції, яка надходила на їх адресу.
Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), а також у постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Згідно із частиною другою статті 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки суд вчинив усі необхідні дії для належного повідомлення ПП «Буденергопроект» про час та місце розгляду справи, однак відповідач не подав відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк, суд здійснює розгляд справи за наявними матеріалами.
Частиною четвертою статті 240 ГПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
У судовому засіданні 16.02.2026 суд закінчив розгляд справи та за результатами оцінки наявних у справі доказів ухвалив рішення.
ІІІ. Факти та обставини встановлені судом
15.01.2025 ТОВ «ВК «Макс-Електро» (постачальник) і ПП «Буденергопроект» (покупець) уклали договір поставки № 2719 (далі - договір № 2719), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар електротехнічного призначення (надалі - «Товар»), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах визначених даним договором.
Пунктом 1.2 договору № 2719 передбачено, що кількість, асортимент, вартість товару, строк (термін) поставки вказуються у відповідній Специфікації на кожну партію товару. Кожна окрема Специфікація є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно з пунктами 4.1, 4.3 договору № 2719 вартість товару визначається у кожній окремій Специфікації на поставку товару. Розрахунок за даним договором проводиться покупцем у безготівковій формі в порядку, зазначеному в Специфікації.
Відповідно до пункту 5.1 договору № 2719 постачальник зобов'язаний поставити та передати у розпорядження покупця товар у строки та умовах визначених у Специфікації.
Пунктом 5.7 договору № 2719 обумовлено, що право власності на товар, переходить від постачальника до покупця в день підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної.
Датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін видаткової-накладної на кожну партію товару (пункт 5.8 договору № 2719).
Відповідно до пункту 10.1 договору № 2719 останній набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2025, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
Договір пролонгується автоматично, якщо по закінченню дії даного договору жодна із сторін не повідомила про його припинення. Договір вважається продовженим на кожен послідуючий календарний рік (пункт 10.4 договору № 2719).
ТОВ «ВК «Макс-Електро» і ПП «Буденергопроект» підписали додаток № 1 до договору № 2719 «Специфікація № 1» (далі - Специфікація № 1), відповідно до пункту 1 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити наступний товар: найменування обладнання - Бетонна будівля комплектної трансформаторної підстанції (зовнішнє оздоблення «шуба+фарба поліуретан 7040; всередині фарбування фарбаполіурітанова; внутрішнє освітлення, контур заземлення по контуру; двері металеві протипожежні ЕІ60, однополотні, зовнішні, поріг п-подібний 40 мм); позначення - БКТП-2х400+1х1000 У1; кількість - 1 шт.; ціна за одиницю - 1957188,33 грн без ПДВ.
Згідно з пунктом 3 Специфікації № 1 загальна вартість товару, що поставляється за цією Специфікацією, складає 2348626,00 грн з ПДВ, в т.ч. ПДВ 20% - 391437,67 грн.
У пункті 4 Специфікації № 1 сторони погодили умови оплати:
- попередня оплата в сумі 1348626,00 грн з ПДВ, в т.ч. ПДВ 20% - 224771,00 грн до 15.01.2025, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у національній валюті на підставі рахунка-фактури від постачальника;
- остаточний розрахунок в сумі 1000000,00 грн з ПДВ, в т.ч. 20% - 166666,67 грн до 10.02.2025 шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у національній валюті на підставі рахунка-фактури від постачальника.
Пунктом 7 Специфікації № 1 визначено строк поставки (передачі товару) - протягом 3 (трьох) календарних днів з дати отримання постачальником остаточного розрахунку за товар відповідно до пункту 4, на підставі рахунка-фактури від постачальника.
15.01.2025 ТОВ «ВК «Макс-Електро» сформувало рахунок-фактуру № СФ-0000001 на суму 2348626,00 грн з ПДВ на оплату обумовленого Специфікацією № 1 товару.
Відповідно до платіжної інструкції № 15 від 15.01.2025 ПП «Буденергопроект» перерахувало на рахунок ТОВ «ВК «Макс-Електро» 1348626,00 грн із призначенням платежу «Авансова сплата за БКТП зг рахунку СФ-0000001 від 15 січня 2025 року ПДВ 20% - 224771,00 грн.».
02.06.2025 ТОВ «ВК «Макс-Електро» надіслало на адресу ПП «Буденергопроект» претензію № 2719/06-02/25-1 від 02.06.2025 до договору поставки № 2719 від 15.01.2025, у якій вимагало негайно перерахувати на поточний рахунок ТОВ «ВК «Макс-Електро», зокрема, суму остаточного розрахунку за товар у розмірі 1000000,00 грн.
Відповіді на вказану претензію матеріали справи не містять.
Зважаючи на вказане, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача 1000000,00 грн основного боргу, 825000,00 грн пені, 13561,64 грн 3% річних та 52024,91 грн інфляційних втрат.
ІV. Норми права, які застосував суд; оцінка та висновки суду
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями частини першої статті 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Отже, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу (частина перша статті 693 Цивільного кодексу України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 вказано, що попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.
Виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (частини перша, третя, четверта статті 538 Цивільного кодексу України).
Відповідно до наведених вище приписів чинного законодавства продавець, який не отримав попередню оплату за товар, який ще не перейшов у власність покупця, має право скористатися одним із наступних способів захисту: 1) стягнути суму попередньої оплати відповідно з умовами договору і продовжувати виконувати договір; 2) розірвати договір та вимагати компенсації збитків.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.08.2023 у справі № 927/211/22 дійшла висновку, що системне тлумачення статті 538, частини другої статті 625, частини першої статті 655, статті 692, частини першої статті 697 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати від покупця оплати товару, сплати процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат, навіть якщо товар ще не був переданий продавцем у власність покупця.
Як установлено судом, в рамках договору № 2719 постачальник зобов'язується передати товар у власність покупця, а покупець прийняти його та оплатити, при цьому конкретні умови щодо кількості, асортименту, вартості товару, строку (терміну) поставки та порядку розрахунків визначаються у специфікаціях, які після підписання сторонами є невід'ємними частинами договору.
Умови поставки товару визначені як загальними положеннями договору № 2719, так і Специфікацією № 1.
Згідно з пунктом 5.8 договору № 2719 датою поставки товару, а також набуття покупцем права власності на товар, вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної. Водночас пунктом 7 Специфікації № 1 встановлено спеціальний порядок визначення строку поставки, а саме протягом 3 (трьох) календарних днів з дати отримання постачальником остаточного розрахунку за товар. Таким чином, сторони прямо пов'язали можливість та строк поставки товару з фактом здійснення покупцем остаточного розрахунку.
Водночас умовами договору № 2719 передбачено обов'язок покупця здійснити оплату вартості товару в повному обсязі до його передання. Зокрема, пунктом 4 Специфікації № 1 встановлено здійснення оплати в два етапи: попередня оплата в сумі 1348626,00 грн - до 15.01.2025, остаточний розрахунок в сумі 1000000,00 грн - до 10.02.2025.
Отже на покупця - ПП «Буденергопроект» покладено обов'язок здійснити попередню оплату повної вартості товару в розмірі 2348626,00 грн, що прямо передбачено пунктом 4 Специфікації № 1. Зазначена сума за своєю правовою природою є саме попередньою оплатою, оскільки відповідно до погоджених сторонами умов вона підлягала сплаті до моменту поставки товару та до переходу права власності на нього, а також була визначена як юридична передумова виникнення у постачальника обов'язку з передачі товару і початку перебігу строку поставки.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.08.2023 у справі № 927/211/22, відповідно до якої оплата за товар є попередньою, якщо за умовами договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов'язку з передачі товару у власність покупця, а невнесення такої попередньої оплати не припиняє договір і не звільняє покупця від виконання відповідного грошового зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що свої грошові зобов'язання на суму 2348626,00 грн за договором № 2719 покупець виконав частково, перерахувавши 1348626,00 грн попередньої оплати, доказів перерахування на рахунок постачальника остаточного платежу в сумі 1000000,00 грн суду не надано.
Таким чином, з урахуванням наведених висновків Верховного Суду, у постачальника виникло право вимагати від покупця сплати зазначеної суми в примусовому порядку як виконання грошового зобов'язання за чинним консенсуальним договором купівлі-продажу. Відтак позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо заявлених до стягнення 825000,00 грн пені, 13561,64 грн 3% річних та 52024,91 грн інфляційних втрат, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
У пункті 8.3 договору № 2719 сторони погодили, що покупець у випадку порушення строків, зазначених у пункті 4 відповідної Специфікації до договору, сплачує постачальнику неустойку (пеню) в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Позивач, з урахуванням умов пункту 8.3 договору № 2719 здійснив нарахування пені на суму простроченої заборгованості у розмірі 1000000,00 грн за період прострочення з 11.02.2025 по 25.07.2025.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26.08.2025 у справі № 910/4629/21, від 20.01.2022 у справі № 910/20734/20.
Суд установив, що погоджена сторонами у пункті 8.3 договору № 2719 пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення перевищує подвійну облікову ставку НБУ.
За таких обставин, здійснивши перерахунок пені за період з 11.02.2025 по 25.07.2025, застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ, суд установив, що пеня від простроченої заборгованості в сумі 1000000,00 грн становить загалом 138821,92 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат і 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до виконаного позивачем розрахунку, 13561,64 грн 3% річних нараховано від простроченої заборгованості за період з 11.02.2025 по 25.07.2025, 52024,91 грн інфляційних втрат - за період з лютого по червень 2025 року.
Перевіривши виконані позивачем розрахунки інфляційних втрат і 3% річних, суд установив, що вони арифметично правильні, з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.
За приписами статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною першою статті 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково та з ПП «Буденергопроект» на користь ТОВ «ВК «Макс-Електро» підлягають до стягнення 1000000,00 грн основного боргу, 138821,92 грн пені, 13561,64 грн 3% річних та 52024,91 грн інфляційних втрат. В решті позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку з безпідставними нарахуваннями.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, суд керується пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України, відповідно до якого у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити позов частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Буденергопроект» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Святошинська, буд. 40-А, квартира 67; код ЄДРПОУ 34361632) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Макс-Електро» (69063, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Амосова академіка, буд. 107; код ЄДРПОУ 44941791) 1000000 (один мільйон) грн 00 коп. основного боргу, 138821 (сто тридцять вісім тисяч вісімсот двадцять одну) грн 92 коп. пені, 13561 (тринадцять тисяч п'ятсот шістдесят одну) грн 64 коп. 3% річних, 52024 (п'ятдесят дві тисячі двадцять чотири) грн 91 коп. інфляційних втрат та 18066 (вісімнадцять тисяч шістдесят шість) грн 13 коп. судового збору.
3. Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до статей 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 03.04.2026.
Суддя О.В. Щоткін