Ухвала від 31.03.2026 по справі 910/877/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про розстрочення виконання рішення

м. Київ

31.03.2026Справа № 910/877/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Демидової М.О., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЗБК-1»

про розстрочення виконання рішення

у справі № 910/271/25

за позовом Київської міської ради (01001, вул. Хрещатик, буд.36, м. Київ, код 22883141)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЗБК-1» (18001, вул. Гоголя, буд.221, прим.42А, м. Черкаси, Черкаський р-н, Черкаська обл., код 39955006)

про стягнення грошових коштів у розмірі 2 347 421,03 грн

за участю представників:

від стягувача (позивача): Шульга І.Ю. - самопредставництво, розпорядження про призначення №08/50-К від 01.08.2025;

від боржника (відповідача): не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Київська міська рада (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЗБК-1» (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 2 347 421,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «ЕЗБК-1», будучи власником об'єкта нерухомого майна, фактично користується земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 8000000000:75:413:0022 без оформлення прав на неї та без сплати орендної плати, у зв'язку з чим, за доводами позивача, відповідач безпідставно зберіг у себе грошові кошти в сумі 2 347 421,03 грн за період з 01.01.2025 по 31.12.2025.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2026 позов Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЗБК-1» про стягнення грошових коштів у розмірі 2 347 421,03 грн задоволений повністю, а саме стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЗБК-1» на користь Київської міської ради 2 347 421,03 грн та 28 169,05 грн судового збору.

16.03.2026 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЗБК-1» надійшла заява про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2026. Заявник просить розстрочити виконання рішення строком на 12 (дванадцять) місяців зі сплатою заборгованості такими частинами:

- до 10.04.2026 - 178 951 (сто сімдесят вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят одна) грн 75 коп.;

- до 10.05.2026 - 178 951 (сто сімдесят вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят одна) грн 75 коп.;

- до 10.06.2026 - 178 951 (сто сімдесят вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят одна) грн 75 коп.;

- до 10.07.2026 - 178 951 (сто сімдесят вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят одна) грн 75 коп.;

- до 10.08.2026 - 178 951 (сто сімдесят вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят одна) грн 75 коп.;

- до 10.09.2026 - 178 951 (сто сімдесят вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят одна) грн 75 коп.;

- до 10.10.2026 - 178 951 (сто сімдесят вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят одна) грн 75 коп.;

- до 10.11.2026 - 178 951 (сто сімдесят вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят одна) грн 75 коп.;

- до 10.12.2026 - 178 951 (сто сімдесят вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят одна) грн 75 коп.;

- до 10.01.2027 - 178 951(сто сімдесят вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят одна) грн 75 коп.;

- до 10.02.2027 - 178 951(сто сімдесят вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят одна) грн 75 коп.;

- до 10.03.2027 - 178 951 (сто сімдесят вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят одна) грн 75 коп.

В обґрунтування своєї заяви боржник зазначив, що стягнута судом сума заборгованості є значною та не може бути сплачена одноразово з огляду на фінансовий стан підприємства. Боржник вказує, що здійснює господарську діяльність в умовах воєнного стану, зазнав збитків, має обмежені грошові кошти та несе постійні витрати, пов'язані з оплатою праці працівників, сплатою податків та забезпеченням діяльності підприємства, що унеможливлює негайне виконання рішення суду в повному обсязі.

Разом з тим боржник не ухиляється від виконання рішення суду та вже частково погасив заборгованість, що свідчить про його добросовісність та намір виконати рішення у повному обсязі. Надання розстрочення, на думку боржника, дозволить забезпечити реальне виконання судового рішення без порушення господарської діяльності підприємства та з урахуванням балансу інтересів сторін.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.03.2026 вказану заяву передано для розгляду судді Демидовій М.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2026 розгляд вказаної заяви призначено у судовому засіданні з викликом сторін відповідно до правил, визначених ч. 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

24.03.2026 через систему «Електронний суд» від стягувача надійшли заперечення на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЗБК-1» про розстрочення виконання вищевказаного рішення суду від 10.03.2026, в яких стягувач просить відмовити у задоволенні вищевказаної заяви з огляду на те, що:

- відповідач не довів наявність виняткових обставин, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду;

- посилання на скрутне фінансове становище та воєнний стан є загальними і не підтверджені належними доказами;

- фінансові труднощі є звичайним ризиком господарської діяльності, а не підставою для розстрочки;

- відповідач не надав доказів своєї неспроможності виконати рішення одразу або реальної можливості виконання його у разі розстрочки;

- не доведено, що обставини є об'єктивними, непереборними та виключними;

- відсутній баланс інтересів сторін, оскільки розстрочка порушує право позивача на своєчасне отримання коштів.

У судовому засіданні 24.03.2026 представники сторін не змогли брати участь у зв'язку з оголошенням у м. Києві затяжної повітряної тривоги, внаслідок чого суд відклав розгляд заяви про розстрочення виконання рішення у справі №910/877/26 на 31.03.2026 о 12:00 год.

Ухвалою суду від 24.03.2026 сторін повідомлено про відкладення розгляду справи на 31.03.2026 о 12:00 год.

31.03.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про розгляд заяви за відсутності учасника справи.

У судовому засіданні 31.03.2026 представник позивача заперечив проти задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду від 10.03.2026.

Розглянувши подану заяву, заслухавши думку представників сторін, суд дійшов висновку про те, що заява про розстрочення виконання рішення суду підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2026 позов Київської міської ради задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЗБК-1» на користь Київської міської ради 2 347 421,03 грн та 28 169,05 грн судового збору.

Відповідно до Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковим до виконання; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (ст. 129-1, п. 9 ч. 1 ст. 129).

Обов'язковість судового рішення є однією із засад (принципів) також господарського судочинства (п. 7 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Також згідно зі ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Аналогічні положення закріплені в ст. 326 ГПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення №18-рп/2012 від 13.12.2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року).

Згідно з ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Частиною 1 статті 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Також згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Відповідно до частин 3, 4, 5 статті 331 ГПК України підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Пленум Вищого господарського суду України у постанові № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" також роз'яснив, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Відповідно до п. 7.2 вищевказаної постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 при вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення господарському суду необхідно враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави. Також господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, а також враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Отже, законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

При цьому розстрочення виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком, а обґрунтування пов'язаних з цим обставин та подання доказів, які свідчать про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, покладається на зацікавлену особу. Можливість розстрочення або відстрочення виконання рішення суду залежить виключно від винятковості обставин, які виникли у процесі виконання рішення суду.

Судом встановлено, що як на виняткові обставини для розстрочення виконання судового рішення заявник посилається на скрутний фінансовий стан товариства, який унеможливлює виконання рішення суду одноразово, зокрема, у зв'язку зі зменшенням обсягів господарської діяльності, зокрема, внаслідок пошкодження внаслідок збройної агресії російської федерації основних виробничих фондів відповідача, наявністю значних поточних витрат та обмеженістю грошових коштів.

Наведені обставини відповідач підтверджує, зокрема, довідками банківських установ щодо залишків грошових коштів на рахунках (АТ КБ «ПРИВАТБАНК», поточний рахунок № НОМЕР_1 залишок - 2 948 (дві тисячі дев'ятсот сорок вісім) гривень 06 коп.; АБ «УКРГАЗБАНК», поточний рахунок НОМЕР_2 залишок - 813 (вісімсот тринадцять) гривень 28 коп.; АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК», ощадні рахунки юридичної особи, НОМЕР_3 залишок - 0,00 грн.; поточний рахунок НОМЕР_4 - 358 920 (триста п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот двадцять) гривень 30 коп.), документами щодо витрат на оплату праці, а також іншими матеріалами, які свідчать про фінансовий стан заявника та наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення суду.

Матеріалами справи, а саме наданими відповідачем доказами підтверджено, що загальний залишок грошових коштів на рахунках відповідача станом на момент звернення із заявою становить 362681,64 грн, що є у понад шість разів меншим за суму, присуджену до стягнення (2347421,03 грн), що свідчить про об'єктивну неможливість одноразового виконання рішення суду.

При цьому, як зазначає відповідач, наявність постійних витрат на оплату праці працівників у розмірі 90500 грн щомісячно додатково обмежує фінансову спроможність відповідача щодо негайного виконання рішення.

Також заявник зазначає про те, що земельна ділянка, на якій розташований земельний комплекс відповідача, була сформована як об'єкт цивільних прав, проте про цей факт відповідач дізнався тільки на початку жовтня 2024 року, після чого одразу 17.10.2024 звернувся до позивача у справі з відповідним пакетом документів для оформлення права користування земельною ділянкою, однак відповідний Департамент повернув заяву ТОВ «ЕБЗК-1» для доопрацювання. Таким чином, відповідачем вживалися заходи для оформлення правовідносин із позивачем у справі.

Судом також встановлено, що заявником вживаються заходи щодо виконання судового рішення, зокрема ним частково погашено заборгованість, що підтверджується наданими до суду платіжними документами, а саме платіжною інструкцією від 13.03.2026 №233 на суму 200 000,00 грн.

Крім того, ТОВ «ЕЗБК-1» здійснило черговий платіж за користування земельною ділянкою за лютий 2026, що підтверджується платіжною інструкцією № 231 від 12.03.2026.

Зазначене свідчить про відсутність наміру ухилятися від виконання рішення суду та про реальну готовність заявника виконати його у повному обсязі і не ухилятися від здійснення обов'язку з оплати користування земельною ділянкою у подальшому.

Окрім встановлення фінансового стану відповідача суд також перевіряє реалістичність запропонованого графіка виконання рішення.

Суд оцінює запропонований боржником графік розстрочення не лише формально, а й з точки зору його реалістичності та можливості фактичного виконання. Як вбачається з матеріалів справи, загальний залишок грошових коштів на банківських рахунках відповідача станом на момент звернення становить 362681,64 грн без урахування щомісячних подальших необхідних операційних витрат відповідача.

Водночас запропонований відповідачем графік погашення стягнутої судовим рішенням заборгованості передбачає щомісячну сплату на користь позивача 178951,75 грн, що не виключає можливості виконання рішення за рахунок надходжень від поточної господарської діяльності відповідача.

Суд враховує те, що відповідач не припинив господарську діяльність, здійснює платежі у рахунок погашення заборгованості за судовим рішенням у даній справі (у тому числі часткове погашення заборгованості у розмірі 200 000 грн), що свідчить про наявність у нього джерел доходу.

Таким чином, запропонований графік є співмірним із фінансовими можливостями відповідача за умови стабільного здійснення господарської діяльності та не має ознак очевидної нереалістичності.

Зазначені доводи заявника суд вважає обґрунтованими, а тому доходить висновку про те, що надання розстрочення виконання судового рішення у даній справі не порушить інтереси сторін, забезпечить їх баланс за умови здійснення боржником систематичних сплат відповідно до наданого йому графіку. Таке розстрочення буде співмірним із можливістю поновлення порушеного права стягувача з фінансовою спроможністю боржника сплатити стягнуту з нього заборгованість.

Суд також враховує інтереси стягувача, зокрема, необхідність своєчасного отримання коштів та вплив інфляційних процесів, однак виходить з того, що відмова у розстроченні виконання рішення шляхом сплати боргу частинами може заблокувати діяльність відповідача і унеможливити одномоментне стягнення стягнутої суми, що в кінцевому результаті ще більше порушить права стягувача.

Таким чином, розстрочення виконання рішення у даному випадку є оптимальним способом забезпечення реального виконання судового рішення.

При цьому суд звертає увагу на те, що передбачена процесуальним законом можливість розстрочення виконання судового рішення на дванадцять місяців жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов'язань та виконання безспірних вимог стягувача, проте надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін.

Суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, зокрема, те, що останній не заперечував проти заявлених позовних вимог та вживав заходів для оформлення прав на земельну ділянку, що свідчить про відсутність умисного ухилення від виконання зобов'язань.

На підставі викладеного господарський суд вважає, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЗБК-1» про розстрочення виконання судового рішення на 12 місяців підлягає задоволенню.

Доводи позивача, викладені у запереченнях на заяву про розстрочення виконання судового рішення, судом враховуються частково з наведених нижче підстав.

Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.02.2018 у справі № 910/15430/16, від 27.04.2018 у справі № 910/313/17 та від 02.05.2018 у справі № 910/3816/16.

Складне фінансове становище відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська (підприємницька) діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання відстрочення виконання судового рішення; при цьому розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника (постанова Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17 ).

Відтак, саме лише посилання відповідача на важкий фінансовий стан та необхідність надання судом розстрочки за відсутності документального підтвердження дійсної економічної ситуації саме станом на момент подання такої заяви, яка склалась в підприємницькій діяльності, не може бути гарантією того, що відповідач буде виконувати рішення суду згідно із запропонованим ним графіком розстрочки такого виконання.

За таких обставин судом приймаються до уваги доводи позивача про те, що фінансові труднощі відповідача є звичайним ризиком господарської діяльності і самі по собі не є виключною підставою для розстрочки виконання судового рішення.

Разом з тим судом критично оцінюються доводи позивача як стягувача про те, що посилання відповідача на запроваджений в Україні воєнний стан є загальним і не підтвердженим належними доказами.

Судом встановлено, що в результаті збройної агресії Російської Федерації проти України підприємство зазнало істотних збитків. Зокрема, внаслідок повітряних ударів 17.06.2025 було пошкоджено виробничі приміщення, обладнання та інше майно підприємства, що призвело до тимчасового зупинення або суттєвого скорочення виробничої діяльності. Вказані обставини підтверджуються наданими до справи довідками від 03.03.2026 Головного управління ДСНС України у місті Києві (а.с. 107), від 20.06.2025 (а.с. 131), протоколом огляду місця події та протоколом допиту потерпілого від 17.06.2025 (а.с. 132-135). Таким чином, за фактом пожежі у належній відповідачеві будівлі внаслідок збройної атаки російської федерації відкрите кримінальне провадження, здійснюються відповідні слідчі дії, встановлюється розмір спричинених руйнуваннями збитків.

Вказані обставини підтверджені належними доказами та позивачем не спростовані.

Суд враховує, що зазначені обставини не є загальними посиланнями на воєнний стан, а підтверджені конкретними доказами, зокрема, протоколами огляду місця події та допиту потерпілого, які свідчать про фактичне пошкодження виробничих потужностей підприємства внаслідок ракетних ударів.

Такі обставини мають об'єктивний, непереборний та виключний характер, оскільки безпосередньо вплинули на можливість здійснення господарської діяльності відповідача, що відрізняє їх від звичайних ризиків підприємницької діяльності.

Суд також встановлює причинно-наслідковий зв'язок між зазначеними обставинами та фінансовим станом відповідача, оскільки пошкодження виробничих потужностей призвело до зменшення обсягів господарської діяльності, скорочення доходів та, як наслідок, обмеження можливості одноразового виконання рішення суду.

Вказані обставини мають тривалий характер та продовжують впливати на фінансову спроможність відповідача станом на момент розгляду заяви.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2025 у справі № 917/1131/24 зазначив, що суди мають враховувати загальновідомі обставини, зокрема військову агресію Російської Федерації проти України, переміщення суб'єктів господарювання з тимчасово окупованих територій, втрату виробничих потужностей, зупинення господарської діяльності внаслідок активних бойових дій, а також інші обставини, що об'єктивно впливають на можливість виконання судового рішення. При цьому негайне виконання рішення може призвести до банкрутства підприємств та, як наслідок, унеможливити досягнення мети судового захисту і фактичне отримання стягувачем належних йому коштів.

При цьому Верховний Суд зазначив, що надання розстрочки на 12 місяців забезпечує стабільний графік погашення заборгованості, який сприяє поступовому виконанню зобов'язань відповідачем.

Суд враховує доводи позивача, викладені у запереченнях, зокрема, щодо відсутності виняткових обставин, недоведеності фінансової неспроможності відповідача, а також порушення балансу інтересів сторін у разі надання розстрочення виконання рішення виключно на підставі невиправданого комерційного ризику у діяльності відповідача.

Разом з тим надані відповідачем докази свідчать про наявність додаткових об'єктивних обставин, що істотно ускладнюють негайне, без розстрочення, виконання рішення суду, а саме: пошкодження виробничих потужностей унаслідок воєнних дій, а також добровільне вжиття відповідачем заходів щодо часткового виконання рішення.

Хоча розмір часткового виконання є незначним у співвідношенні до загальної суми заборгованості, суд оцінює його як підтвердження поведінки відповідача, спрямованої на добровільне виконання рішення, що має значення при вирішенні питання про розстрочення.

Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно затримувати (рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п.40; рішення у справі «Бурдов проти Росії», заява №59498/00, п.34, ECHR 2002-ІІІ, та рішення від 06.03.2003 у справі "Ясюнієне проти Литви", заява №41510/98, п.27).

У постанові від 03.09.2020 у справі № 905/30/16 Верховний Суд також зазначив, що питання щодо розстрочення виконання рішення належить до дискреційних повноважень суду та вирішується з урахуванням балансу інтересів сторін, їх фінансового стану та інших обставин справи.

Господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

У даному випадку суд дійшов висновку про те, що надання розстрочення виконання судового рішення не порушує права позивача, а навпаки - забезпечує реальне та повне виконання рішення, оскільки відмова у розстроченні може призвести до погіршення фінансового стану відповідача, зупинення його господарської діяльності та, як наслідок, унеможливлення фактичного виконання рішення суду.

Судом встановлено обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення суду та не виключають можливості надання розстрочення його виконання.

Керуючись ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЗБК-1» про розстрочення виконання рішення задовольнити повністю.

2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2026 у справі № 910/877/26 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЗБК-1» заборгованості у розмірі 2147421,03 грн (з урахуванням часткового виконання) на 12 (дванадцять) місяців зі сплатою заборгованості такими частинами: