ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.04.2026Справа № 910/3594/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши заяву Житлово-будівельного кооперативу «Держплановець-2» про забезпечення позову у справі
За позовом Житлово-будівельного кооперативу «Держплановець-2»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОН М»
про стягнення 450 133, 57 грн.
Представники: без виклику сторін.
Житлово-будівельний кооператив «Держплановець-2» (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОН М» (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 450 133, 57 грн, з яких: 329 983, 00 грн - основний борг, 24 603, 12 грн - 3 % річних, 92 516, 79 грн - інфляційних втрат та 3 030, 66 грн - пені.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є власником приміщень №114 та №115 загальною площею 482,80 м. кв., в багатоквартирному будинку, який знаходиться за адресою: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 88, а тому відповідно до, зокрема Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та Статуту позивача у відповідача є обов'язок своєчасно сплачувати внески на управління, утримання та забезпечення належної експлуатації багатоквартирного будинку, споруд та прибудинкової території.
Крім того, разом з позовною заявою, позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОН М», а саме:
- накласти арешт на грошові кошти, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що належать та містяться на відкритих банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОН М», у банківських або інших фінансово-кредитних установах у межах суми (позовних вимог) у розмірі 450 133,57 грн;
- накласти арешт на все нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОН М», про яке у відповідних державних реєстрах, зокрема у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, міститься інформація (запис) про власність Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОН М», у межах позовних вимог у розмірі 450 133,57 грн., зокрема: на нежилі приміщення з №1 по №12 (групи приміщень №114), з №1 по №32 (групи приміщень №115) (в літері А), загальною площею 482,80 кв.м., що знаходяться за адресою: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 88, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2052959780000, зареєстрованого 10.03.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м.Київ Вегерою Людмилою Олександрівною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 51594078 від 13.03.2020 09:13:02
Заява обгрунтована тим, що відповідач протягом тривалого часу систематично ухиляється від виконання грошових зобов'язань, не здійснює оплату встановлених платежів та не вживає жодних заходів для добровільного погашення заборгованості. Розміщення у відкритих інтернет-ресурсах оголошень про продаж належних відповідачу нежитлових приміщень свідчить про реальний намір їх відчуження у найближчий час. У разі укладення договору купівлі-продажу відповідач отримає значні грошові кошти, якими зможе вільно розпорядитися, що створює обґрунтований ризик їх виведення або використання без виконання грошових зобов'язань перед позивачем.
Позивач зазначає, що наявні обґрунтовані підстави вважати, що у разі невжиття заходів забезпечення позову відповідач може вивести або використати грошові кошти, які надійдуть на його рахунки, що істотно ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Стан фінансових розрахунків між сторонами, на думку позивача, свідчить про відсутність у відповідача наміру добровільно виконувати грошові зобов'язання, що обґрунтовує необхідність застосування заходів забезпечення позову.
Розглянувши заяву Житлово-будівельного кооперативу «Держплановець-2» про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд відзначає наступне.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Згідно зі ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 лютого 2018 у справі №911/2930/17.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Підставою для забезпечення позову є не наявність чи відсутність коштів у відповідача, а наявність підстав вважати, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення (аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №910/4050/17).
У заяві про забезпечення позову позивач посилається на наявність у відповідача заборгованості, бездіяльність щодо її погашення.
За висновком суду, заява про забезпечення позову мотивована виключно припущеннями позивача щодо можливого ухилення відповідача від виконання судового рішення у випадку задоволення позову.
Таким чином, суд відзначає, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без посилання на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.
Суд зазначає, що заявником у заяві про забезпечення позову не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у разі задоволення позову.
При цьому, заявником не надано доказів відсутності на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОН М» грошових коштів, необхідних та достатніх для погашення спірної суми заборгованості перед заявником.
Крім того, посилання позивача на розміщення оголошень про продаж належних відповідачу нежитлових приміщень, не є достатньою підставою для вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача, оскільки з вказаного оголошення не вбачається, що здійснюється продаж майна, яке належить відповідачу згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Суд зазначає, що заходи забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співрозмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Водночас, вимагаючи накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОН М», заявником не було в установленому законом порядку доведено співрозмірності запропонованих ним заходів забезпечення позову із його позовними вимогами.
При цьому, вимога позивача про накладення арешту на майно відповідача не відповідає позовним вимогам, предметом яких є стягнення грошових коштів, а не звернення стягнення на майно відповідача.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тобто, саме лише посилання в заяві на імовірність порушення прав особи без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Таким чином, припущення позивача про неможливість виконання прийнятого в подальшому судового рішення, у разі задоволення позовних вимог, не підтверджується жодними належними та допустимими доказами, а тому заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову є необґрунтованою.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Оскільки заявником не було надано доказів на підтвердження того, що незабезпечення позову порушить його права та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
За таких обставин, суд визнає подану заяву Житлово-будівельного кооперативу «Держплановець-2» про забезпечення позову такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України України, господарський суд міста Києва
У задоволенні заяви Житлово-будівельного кооперативу «Держплановець-2» про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 02.04.2026.
Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Щербаков С.О.