ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.04.2026Справа № 910/14401/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Лиськова М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу
За позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва"
пл. Пантелеймона Куліша, 9Г, м. Київ, 02002;
ідентифікаційний код 39606435
до Фізичної особи-підприємця Каліберди Вадима Анатолійовича
АДРЕСА_1 ;
ідентифікаційний код НОМЕР_1
про стягнення 82 892,31 грн.
Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" (далі-позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Каліберди Вадима Анатолійовича (далі-відповідач) про стягнення 82 892,31 грн. заборгованості за Договором оренди нерухомого майна №111 від 20.07.2009, з яких: 48 967,16 грн. боргу, 22 396,91 грн. пені, 9176,88 інфляційних втрат, 2 351,36 грн. 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2025 відкрито провадження у справі №910/14401/25; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено учасникам справи строки для подання заяв по суті спору.
Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.
29.12.2025 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в котрому проти задоволення позовних вимог заперечує, вважає позовну заяву безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Відповідач зазначає, що позивач у період заборгованості не виставляв та не передавав під розписку платіжних вимог відповідачеві. Таким чином, за висновками відповідача, з урахуванням особливостей орендних відносин, пов'язаних з комунальним майном, він не мав можливості вчасно виконати свій обов'язок по оплаті.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
20.07.2009 року між Комунальним підприємством Дніпровського району м. Києва «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський» Дніпровської районної у місті Києві ради (далі - КП ФРЦ «Дніпровський») та Фізичною особою підприємцем Калібердою Вадимом Анатолійовичем (далі - Орендар, Відповідач) було укладено договір оренди нерухомого майна № 1111 (далі - Договір оренди № 1111).
Відповідно до визначеного розділом 1 Договору оренди № 1111 предмету, КП ФРЦ «Дніпровський» передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нежиле приміщення за адресою: м. Київ, вул. Бажова, буд. 9-А, для розміщення оздоровчого закладу для молоді та дітей.
Об'єкт оренди визначений у пункті 2.1. розділу 2 Договору оренди № 1111 як нежиле приміщення загальною площею 250,00 кв. м, в тому числі підвальне приміщення - 250,00 кв. м (далі - Об'єкт оренди).
Рішенням Київської міської ради від 01.12.2011 №758/6994 діяльність КП ФРЦ «Дніпровський» було припинено шляхом приєднання його до комунального підприємства «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва», яке також було створено даним рішенням, та надано доручення Дніпровській районній в місті Києві державній адміністрації вжити пов'язані з цим відповідні організаційно-правові заходи.
Розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.05.2012 № 236 «Про організаційно-правові заходи з припинення комунального підприємства «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський» Дніпровської районної в місті Києві ради» та розпорядженням від 06.08.2012 № 340 «Про внесення змін та доповнень до розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.05.2012 № 236 «Про організаційно-правові заходи з припинення комунального підприємства «Фінансово-розрахунковий центр «Дніпровський» Дніпровської районної в місті Києві ради» комунальне підприємство «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» призначено правонаступником прав та обов'язків за договорами оренди нерухомого майна та передано йому на баланс орендовані нежитлові приміщення.
02.07.2012 між КП ФРЦ «Дніпровський» та Відповідачем підписано Додатковий договір про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна № 1111 від 20.07.2009 року згідно якого сторони внесли зміни до пунктів 2.1., 2.4. Договору оренди № 1111 та виклали їх в такій редакції: « 2.1. Об'єктом оренди є: Нежиле приміщення (будівля, споруда) загальною площею 211,60 кв. м, в т. ч. підвал - 211,60 кв. м. Устаткування, інвентар, інше майно (за наявності) згідно з переліком, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Додатком №1 від 02.07.2012 до Договору сторони оформили Акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бажова, 9-А, площею 211,60 кв.
Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (надалі - Балансоутримувач).» Усі інші умови Договору оренди № 1111 залишились незмінними.
На підставі рішень Київської міської ради від 28.10.2010 №183/4995 та від 22.09.2011 № 34/6250 новим орендодавцем стала Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація. Рішенням Київської міської ради від 09.10.2014 № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» було створено комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» (далі - Підприємство, Позивач).
Статут Підприємства затверджений розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.01.2015 року № 4. Відповідно до п.п. 2.2.3., 2.2.16. Статуту, предметом діяльності Підприємства є управління нерухомим майном, передача в оренду комунального майна територіальної громади міста Києва в установленому порядку.
Разом з тим, п. 5.1.11. Статуту визначено, що Підприємство має право укладати договори оренди комунального майна територіальної громади міста Києва, нараховувати та здійснювати збір орендної плати, вести претензійно-позовну роботу зі стягнення заборгованості з орендної плати в установленому порядку.
Розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 13.02.2015 № 61 «Про організаційно-правові заходи, пов'язані з виконанням рішення Київради від 09.10.2014 № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» (далі - Розпорядження № 61) за Позивачем на праві господарського відання закріплено об'єкти житлового і нежитлового фонду комунальної форми власності, передані в управління Дніпровської райдержадміністрації, в тому числі: нежитлові приміщення на вул. Бажова, 9-А, площею 211,60 кв. м (пункт 33 Додатку 2 до розпорядження).
Пунктом 2 зазначеного вище розпорядження комунальному підприємству «керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва», комунальному підприємству по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва та комунальному підприємству «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» доручено створити комісію: з питань передачі-приймання об'єктів житлового і нежитлового фонду територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, та елементів зовнішнього благоустрою, зазначених у пункті 1 цього розпорядження.
Відповідно до п. 3.2. Договору оренди № 1111, орендна плата сплачується згідно розрахунку викладеному в додатку № 2, що с невід'ємною частиною цього Договору і перераховується орендарем на розрахунковий рахунок Орендодавця з урахуванням індексу інфляції і ПДВ.
Згідно п. 3.3. Податок на додану вартість орендар сплачує в розмірі та порядку, встановленому чинним законодавством України.
Орендна плата з урахуванням індексу інфляції та ПДВ щомісячно сплачується орендарем, незалежно від наслідків його господарської діяльності, не пізніше 25 числа поточного місяця на розрахунковий рахунок орендодавця.
Водночас, у період з 01.01.2024 по 31.03.2024 орендна плата нарахована Відповідачу у розмірі 50 % від визначеної щомісячної суми, із врахуванням індексу інфляції та податку на додану вартість, які нараховано відповідно до умов пунктів 3.3., 3.4. Договору оренди №1111.
Звертаючись до суду із позовом, Позивач вказує, що на виконання умов Договору оренди № 1111 Відповідачем здійснювались оплати відповідних платежів та проводилось листування з Позивачем.
Таким чином, Відповідач фактично визнав Позивача новим балансоутримувачем нежитлового приміщення та стороною Договору оренди № 1111, а також наявні перед Позивачем зобов'язання щодо здійснення орендної плати шляхом мовчазної згоди.
У період з квітня 2021 по березень 2024 Відповідач здійснював нерегулярні платежі за Договором оренди № 1111, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 48 967 грн. 16 коп.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач вказує, що Відповідач неналежним чином виконував взяті на себе згідно Договору оренди № 1111 зобов'язання стосовно оплати за користування Об'єктом оренди, що є підставою для захисту порушених прав і законних інтересів комунального підприємства у судовому порядку.
11.03.2025 рекомендованим листом з описом вкладення у цінний лист № 0200500066570 на адресу Відповідача було направлено претензію № 446 від 03.03.2025 3 вимогою у місячний строк погасити заборгованість у розмірі 48 967 грн. 16 коп.
26.03.2025 лист повернувся Позивачу у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання.
Як вказує Позивач, заборгованість з орендної плати за період з квітня 2021 по березень 2024 року в розмірі 48 967,16 грн Відповідачем не погашена, що і зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 289 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Доказів сплати відповідачем заборгованості чи відсутності обов'язку з її сплати сторонами до матеріалів справи не надано.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог Відповідач посилався на відсутність рахунків для оплати, що позбавило його можливості сплачувати орендні платежі. Окрім того, на переконання Відповідача, оскільки точна сума плати за комунальне майно не доведена до відома орендаря, обов'язок її оплати відстрочується до отримання необхідної інформації.
Суд звертає увагу Відповідача, що відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 року у справі № 915/641/19, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату, оскільки такий обов'язок виникає на підставі договору, а не на підставі рахунку (правова позиція є сталою, сформована у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 року у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 року у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 року у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 року у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 року у справі № 915/400/18).
Таким чином, за висновками суду, наявність або відсутність рахунку не звільняє Відповідача від обов'язку здійснити оплату за оренду, а також не є відкладальною обставиною.
Судом встановлено, що за наявними в матеріалах справи доказами заборгованість Відповідача по орендній платі за Договором складає 48 967,16 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
У зв'язку із неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за Договором позивачем також нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача також 22 396,91 грн пені, 9 176,88 грн інфляційних втрат та 2351,36 грн 3% річних.
Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).
Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 3.7. Договору оренди № 1111 Орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату. У разі порушення Орендарем строку внесення орендної плати, він сплачує пеню, на розрахунковий рахунок Орендодавця, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалася пеня з урахуванням встановленого індексу інфляції за кожен день прострочення платежу.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відтак сума пені, належної до сплати відповідачем, має розраховуватися з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період заборгованості; та її нарахування припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом встановлено, що наданий позивачем розрахунок пені не відповідає зазначеним вимогам та умовам Договору, а саме, позивачем нарахована пеня на суму заборгованості понад шість місяців.
Здійснивши розрахунок суми пені, за визначений позивачем період, Судом встановлено, що обґрунтованою до стягнення сумою пені за період з 26.03.2024 по 26.09.2024 є сума в розмірі 6 625,28 грн, у зв'язку з чим позовові вимоги в цій частині підлягають задоволенню на вказану суму.
Згідно зі ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність, у зв'язку з чим до стягнення з відповідача підлягає сума 3% річних в розмірі 2 351,36 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 9 176,88 грн.
Відповідачем будь-яких доказів на спростування доводів позивача не надано. Контррозрахунку нарахованих трьох процентів річних, пені та інфляційних втрат Відповідач до суду також не представив.
Частиною 3 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з ч. 2 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).
Статтею 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог суд розглянув і відхилив, як такі, що не спростовують заявлених позовних вимог.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Каліберди Вадима Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства “Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» (ідентифікаційний код: 39606435, місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Челябінська (Пантелеймона Куліша), 9-г) заборгованість в розмірі 48 967,16 грн., пені в розмірі 6 625,28 грн., інфляційних втрат в розмірі 9 176,88 грн., суму 3% річних в розмірі 2 351,36 грн. та судового збору в розмірі 2 451,87 грн.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя М.О. Лиськов