Справа № 740/1310/26 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/140/26
Категорія - Доповідач ОСОБА_2
03 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в порядку дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 березня 2026 року,
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого у кримінальному провадженні - старшого слідчого СВ Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Ніжинської окружної прокуратури прокурора ОСОБА_6 у об'єднаному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026270380000119 від 05.03.2026, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт Верхній Рогачик Херсонської області Верхньорогачинського району, громадянки України, незаміжньої, яка не працює, без зареєстрованого місця проживання, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.
Застосовано до підозрюваної ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з дати фактичного затримання 18 березня 2026 року до 16 травня 2026 року включно, з визначенням розміру застави 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок.
Суд першої інстанції, дійшовши до висновку про необхідність обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, мотивував це рішення, враховуючи тяжкість інкримінованого підозрюваній кримінального правопорушення, з огляду на наявність заявлених у клопотанні слідчого ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обґрунтовують тримання підозрюваної під вартою.
Не погоджуючись з даною ухвалою слідчого судді захисник-адвокат ОСОБА_7 в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та постановити нову ухвалу, якою застосувати до її підзахисної запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Зазначає, що слідчим суддею в обґрунтування прийнятого рішення взяті до уваги лише доводи сторони досудового розслідування і обрана позиції слідчого судді сама по собі говорить, що підозрювана жодного шансу не має на те, щоб до неї було обрано більш м'який запобіжний захід, не зважаючи на доводи сторони захисту з приводу біографічних та характеризуючих даних. Тож, вважає, що ризики відповідно до ст. 177 КПК України, на якій посилається сторона обвинувачення не знаходять свого підтвердження. Сукупність даних про особу підозрюваної, а також наявність трьох малолітніх дітей, її молодий вік, наявність постійного місця проживання та реєстрації в АДРЕСА_1 , відсутність даних про можливість прояву негативної процесуальної поведінки щодо переховування від суду, досудового розслідування в майбутньому, оскільки в розшуку не перебувала, від слідства не тікала, дають підстави вважати, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є занадто суворим запобіжним заходом.
Заслухавши доповідача, доводи захисника-адвоката ОСОБА_7 , яка підтримала подану апеляційну скаргу, думку прокурора, який просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги сторони захисту, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Зі змісту ухвали вбачається, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 слідчим суддею виконані вимоги ст. ст. 193, 194 КПК України. Вирішуючи питання про застосування до підозрюваної виняткового запобіжного заходу - тримання під вартою, слідчий суддя встановив достатність доказів, що свідчать про наявність обґрунтованої підозри і ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як встановив суд, СВ Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12026270380000119 від 05.03.2026 за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.
18.03.2026 о 14 годині 35 хвилин ОСОБА_8 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
19.03.2026 ОСОБА_8 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.
Мета застосування запобіжних заходів передбачена ст. 177 КПК України.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Поняття «обґрунтованість підозри» включає існування фактів чи інформації, які надають підстави суду вважати, що підозрювана особа ймовірно вчинила правопорушення, та оголошення підозри у вчиненні злочину.
На початковій стадії досудового розслідування кримінально-процесуальний закон не вимагає від сторони обвинувачення доведення усіх елементів кримінального правопорушення. Факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для засудження особи та ухвалення обвинувального вироку.
Повідомивши ОСОБА_8 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, слідчий зібрав, перевірив та оцінив у встановленому законом порядку докази, які в своїй сукупності приводять до єдиного висновку на даний момент розслідування про те, що конкретна особа причетна до вчиненні кримінальних правопорушень, за яке передбачене покарання Кримінальним кодексом України.
Отже, з матеріалів кримінального провадження вбачається наявність існування фактів, інформації, які можуть переконати в тому, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_8 необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і в ході апеляційного розгляду.
Перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з урахуванням положень ст.17 КПК України щодо презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, не входить до предмету на стадії розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу.
Доказування обґрунтованості підозри вважається досягнутою, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідно особа могла вчинити кримінальне правопорушення. Обґрунтованість підозри може встановлюватись тільки щодо діяння, яке підпадає під ознаки правопорушення за законом про кримінальну відповідальність. Обґрунтованість підозри не може ґрунтуватись на суб'єктивних припущеннях, а має підкріплюватись конкретними доказами в кримінальному провадженні. Обґрунтованість підозри не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з'ясуванні достатності доказів, що стали підставою для повідомлення особі про підозру.
Отже, на стадії досудового розслідування, слідчий суддя, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України.
З положення ст. 178 КПК України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться у постанові 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», слідує, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд зобов'язаний також оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, репутацію підозрюваного, наявність судимостей, спосіб життя, поведінку під час провадження у справі; дослідити відомості, що вказують на існування факторів, обставин чи моральних цінностей, які можуть свідчити про те, що підозрюваний перебуваючи на волі, не порушуватиме покладених на нього процесуальних обов'язків та не займатиметься злочинною діяльністю.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у виді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого. Крім того, не допускається застосування найбільш суворого запобіжного заходу лише з мотиву тяжкості вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення.
З огляду на це, колегія суддів вважає, що ризики передбачені ч.1 ст.177 КПК України, є обґрунтованими та підтвердженими, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, за одне з яких законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна, тому з метою уникнення покарання є вірогідність, що підозрювана, яка не має зареєстрованого місця проживання, зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Крім того, колегія суддів погоджується з обґрунтованістю доводів клопотання щодо існування ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст.177 КПК України, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин, матиме реальну можливість впливу на свідків, яким відомі обставини злочинної діяльності підозрюваної.
До того ж, не слід виключати ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки вірогідність продовження злочинної діяльності або вчинення нових кримінальних правопорушень підозрюваною є досить значною, беручи до уваги те, що ОСОБА_8 офіційно не працевлаштована та не має постійного джерела прибутку.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що на цьому етапі досудового розслідування підозрювана може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваною зазначених дій.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрювана обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Отже, враховуючи вищенаведені відомості, у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими слідчий обґрунтовує необхідність застосування такого запобіжного заходу, як тримання підозрюваної під вартою, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги доведеність ризиків об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи підозрюваної та обставин кримінального провадження, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 слідчим суддею з'ясовано, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останньою інкримінованих кримінальних правопорушень.
Під час розгляду клопотання слідчий суддя встановив, що докази і обставини, на які посилався слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що зазначені ним ризики існують і підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
Обґрунтовуючи свої висновки, слідчий суддя в сукупності із вищезазначеним, взяв до уваги дані про особу підозрюваної, тяжкість та конкретні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вона підозрюється, покарання, яке їй загрожує.
Таким чином, слідчий суддя, при прийнятті рішення про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, перевірив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу, і зазначені обставини підтверджені достатніми даними, які досліджені та оцінені слідчим суддею в судовому засіданні.
Задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя цілком вірно з урахуванням мети і підстав застосування запобіжного заходу дійшов висновку про необхідність застосування до нього саме такого запобіжного заходу. При цьому, в повній мірі були дотримані вимоги ст. 178 та ст. 194 КПК України, врахована вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вона підозрюється, вік підозрюваної, стан її здоров'я, сімейний і матеріальний стан.
Обираючи щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слідчим суддею розглянута можливість застосування інших запобіжних заходів, проте, з урахуванням того, що вона підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, тому слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав твердити про неправомірність застосування саме такого запобіжного заходу.
Згідно вимог ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до положень п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує 80 чи 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Як убачається з матеріалів справи, приймаючи рішення про визначення розміру застави, слідчий суддя у повній мірі врахував усі обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваної, її майновий стан, та дійшов правильного висновку, що саме такий розмір застави буде цілком достатній для забезпечення виконання ОСОБА_8 обов'язків, передбачених КПК України.
Отже, при застосуванні щодо підозрюваної ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчим суддею, у відповідності до ч.3 ст.183 КПК України, правильно визначений розмір застави, з чим погоджується і колегія суддів.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів законність та обґрунтованість постановленого у справі слідчим суддею рішення, не вбачається.
Керуючись ст. ст. 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 березня 2026 року, якою підозрюваній ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4