Номер провадження: 11-сс/813/744/26
Справа № 947/8752/26 1-кс/947/2804/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
30.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 05.03.2026 про відмову у задоволенні клопотання заявника ОСОБА_6 про поновлення строку на оскарження бездіяльності уповноваженої особи ГУНП в Одеській обл., яка полягала у невнесенні відомостей до ЄРДР за його заявою
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною ухвалою слідчого судді від 05.03.2026 було відмовлено ОСОБА_6 у задоволенні його клопотання про поновлення строку на оскарження бездіяльності уповноваженої особи ГУНП в Одеській обл., яка полягала у невнесенні відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_6 від 13.09.2025.
Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя вказував на те, що заявником не було зазначено причин, які б об'єктивно перешкодили йому подати скаргу у передбачений ст. 304 КПК України.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
Не погодившись із ухвалою слідчого судді заявник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм КПК України, зв'язку з чим просить її скасувати.
У судове засідання апеляційного суду заявник ОСОБА_6 та представник прокуратури не з'явилися, були повідомлені про дату судового засідання належним чином, з жодними заявами до суду не зверталися.
Відтак, відповідно до ч. 4 ст. 107 та ст. 405 КПК України розгляд проведено без учасників судового розгляду та без фіксації за допомогою технічних засобів.
Заслухавши доповідь судді та перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
При цьому, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно із положеннями ст. 24 КПК України, які узгоджуються з приписами ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК.
Главою 26 КПК передбачений інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності на стадії досудового розслідування, який служить вихідною гарантією захисту прав учасників кримінального провадження і є однією із засад кримінального провадження.
Специфіка кримінальної процесуальної діяльності визначає особливу процедуру оскарження дій (бездіяльності) і рішень осіб, які її здійснюють, водночас право на оскарження у кримінальному процесі забезпечується встановленням у нормах КПК порядку і строків подання скарг на дії (бездіяльність) і рішення суду, слідчого судді, прокурора, слідчого.
Колегією суддів вважає, що під час вирішення питання про прийняття до розгляду скарги ОСОБА_6 слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про відмову в поновлення строку на оскарження з огляду на таке.
Статтею 303 КПК України встановлений вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
Зокрема, п.1) ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені ч. 1 ст. 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, ОСОБА_6 оскаржується бездіяльність слідчого, яка полягала у невнесенні до ЄРДР відомостей за його заявою від 13.09.2025 по вчинення злочину передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
При цьому, як вбачається з матеріалів, які надані апеляційному суду, 13.09.2025 ОСОБА_6 звернувся до ГУНП в Хмельницькій обл. із заявою про вчинення злочину.
У подальшому, ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької обл. від 29.12.2025 скарга ОСОБА_6 була повернута заявнику з тих підстав, що вона не підлягає розгляду у цьому суді оскільки із відповіді начальника Хмельницького РУП ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_7 було встановлено, що матеріали за заявою ОСОБА_6 були скеровані до Одеського РУП ГУНП в Одеській обл.
Надалі ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 23.02.2026 апеляційна скарга ОСОБА_6 була залишена без задоволення, зазначена вище ухвала Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької обл. від 29.12.2025 була залишена без змін.
Положеннями ч. 1 ст. 117 КПК України визначено, що пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду. Отже, у клопотанні про поновлення строку, ініційованому учасником кримінального провадження, має бути наведено причини, через які цей строк пропущено.
При вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на оскарження постанови про зупинення досудового розслідування, судом мають враховуватися такі обставини, як: тривалість процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
Згідно із усталеною практикою ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Це право може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено.
Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (рішення ЄСПЛ у справах «Мушта проти України», заява № 8863/06, п. 37; «Kreuz v. Poland», заява № 28249/95, п. 53; «Golder v. the United Kingdom», заява № 4451/70, п. 38, «Stanev v. Bulgaria», заява № 36760/06, п.п. 229-230).
Колегія суддів зауважує, що процесуальні строки - це інструмент забезпечення правової визначеності.
Водночас, на переконання апеляційного суду, слідчий суддя обґрунтовано зазначив про те, що ОСОБА_6 було відомо про факт переправлення його заяви до Одеського РУП ГУНП в Одеській обл. після постановлення ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької обл. від 29.12.2025, відтак його посилання на те, що про порушення права він дізнався 24.02.2026 не відповідають матеріалам справи.
Апеляційний суд також зазначає, що оскільки рішення уповноважених осіб про відмову у внесенні відомостей до ЄРДР за заявою про вчинення кримінального правопорушення не передбачає оформлення відповідної постанови, в такому випадку, відповідно до ч. 1 ст. 304 КПК України, строк оскарження такої бездіяльності починається з дня, коли була вчинена така бездіяльність з урахуванням приписів ст.214 КПК України.
Окрім того, апеляційний суд у контексті приписів ст. 404 КПК України додатково зауважує, що фактично апеляційна скарга ОСОБА_6 окрім зазначення того, що оскаржувана ухвала постановлена із порушенням норм права, не наводить відповідних обґрунтувань.
За наведених обставин, враховуючи дату звернення ОСОБА_6 із заявою про вчинення злочину - 13.09.2025, та положення ст.ст. 214, 304 КПК, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя, врахувавши відсутність доказів, які свідчать про існування поважних причин пропуску строку, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в поновлені строку на оскарження бездіяльності слідчого, чим дотримався приписів п. 3 ч. 2 ст. 304 КПК та прийняв законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення про відмову в поновлені строку на оскарження, що свідчить про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 24, 36, 117, 303, 309, 350, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 05.03.2026 про відмову у задоволенні клопотання заявника ОСОБА_6 про поновлення строку на оскарження бездіяльності уповноваженої особи ГУНП в Одеській обл., яка полягала у невнесенні відомостей до ЄРДР - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4