Номер провадження: 11-кп/813/1669/26
Справа № 509/2796/17
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
30.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 ,
потерпілого ОСОБА_9 та його представника ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора Чорноморської окружної прокуратури Одеської обл. ОСОБА_11 та представника потерпілого ОСОБА_10 на вирок Овідіопольського районного суду Одеської обл. від 13.01.2026 у к/п №12016160380002501 від 08.11.2016 відносно:
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Іванівка Черніговської обл., громадянина України, не одруженого, з вищою освітою, працює адміністратором таксі "Економ авто", зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції.
Зазначеним вироком суду 1-ої інстанції ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та йому було призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Відповідно до ст.ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбуття покарання, якщо він протягом трьох років іспитового строку не вчинить іншого злочину і виконає покладені на нього обов'язки, а саме: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Стягнуто із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_12 процесуальні витрати понесені на правничу допомогу у розмірі 82043 грн. 60 коп.
Відповідно до вироку суду 1-ої інстанції, ОСОБА_7 обвинувачувався у тому, що 07.11.2016 о 19 год. знаходячись в торговому залі ТЦ "Метро", за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, с.Лиманка (Мізікевича), пр-кт Небесної Сотні (Маршала Жукова), 101-м, вирішив з корисливих мотивів таємно заволодіти чужим майном.
Так, реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_7 , знаходячись біля торгових рядів з верхнім одягом, у зазначеному торговому центрі, оцінивши навколишню обстановку, визначив об'єктом свого злочинного посягання чоловічу сумку, що знаходилась на лавочці серед зазначених торгових рядів з верхнім одягом. Безперешкодно підійшов до лавочки, та діючи таємно, навмисно, з корисливих мотивів, розуміючи, що його дії залишаються не помічені, що зазначена сумка не є товаром, а залишена без уваги кимось з покупців, які відволіклись на перегляд одягу та тимчасово втратили сумку з поля зору, що місткість сумки представляє якусь цінність, взявши рукою за ремінь сумки, повісивши її собі на плече, таємно викрав наплічну сумку текстильну чоловічу вартістю 1800 грн., в якій знаходився мобільний телефон чарки «Айфон 5с» в корпусі білого кольору вартістю 30360, 90 грн., травматичний пістолет Ekol Aras Compakt для відстрілу гумових набоїв з одним магазином в якому знаходилось п'ять гумових набоїв вартістю 1200 грн., відео камера марки «Соні Експор» вартістю 6000 грн., металева ручка в корпусі жовтого кольору «CARTIER» вартістю 46044 грн., ключ від транспортного засобу марки "Вольво С70" вартістю 3250 грн., паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_13 , 8000 тисяч доларів США еквівалентні національній валюті 204660 грн., чохол від телефону коричневий шкіряний марки «Aston martin» вартістю 7469,36 грн., портмоне чоловіче марки DAL VET» вартістю 2500 грн., технічні паспорти на мотоцикл марки «Ямаха», д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіль Мерседес спринтер, д.н.з. НОМЕР_2 , що зареєстровані за потерпілим ОСОБА_12 , ланцюжок жіночий з білого та жовтого золота марки «Magerit» вартістю 63950 грн., лазерний ліхтарик марки «РМ Laser 303» вартістю 800 грн., документниця шкіряна вартістю 400 грн., чохол від; пістолета текстиль чорний марки «А-1іпе» вартістю 400 грн., флеш-носій марки «KINGSTON» вартістю 520 грн. та 20427 грн., що належить ОСОБА_12 , чим спричинив останньому матеріальний збиток на загальну суму 389781 грн., 26 коп. після чого, зображуючи вигляд господаря сумки, залишив місце вчинення правопорушення, та розпорядився викраденим майном на свій власний розсуд.
Водночас, судом 1-ої інстанції дії обвинуваченого ОСОБА_7 були кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки судом була визнана доведеною сума завданої потерпілому шкоди - 103 728 грн. 62 коп.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор Чорноморської окружної прокуратури Одеської обл. ОСОБА_11 не погодилася із вироком суду, зазначила що він є незаконним та необґрунтованим з таких підстав:
- судом 1-ої інстанції всупереч вимог ст. 374 КПК України не було сформульовано обвинувачення, визнане доведеним;
- дії обвинуваченого ОСОБА_7 були правильно кваліфіковані стороною обвинувачення за ч. 4 ст. 185 КК України, що підтверджується сукупністю досліджених під час судового розгляду доказів;
- суд 1-ої інстанції безпідставно не вирішив питання щодо розподілу процесуальних витрат у справі.
За таких обставин, прокурор ОСОБА_11 просить скасувати вирок суду від 13.01.2026, та ухвали новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України в обсязі обвинувачення, яке міститься в обвинувальному акті від 21.07.2017 та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки із покладенням обов'язків: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 судові витрати за проведення експертиз на загальну суму 21203 грн. 84 коп.
Стягнути із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_12 процесуальні витрати понесені на правничу допомогу у розмірі 82043 грн. 60 коп.
Долю речових доказів вирішити у порядку ст. 100 КПК України.
Окрім того, на вказаний вирок також подав апеляційну скаргу представник потерпілого ОСОБА_10 , в якій вказує на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження з огляду на такі обставини:
- загальна вартість викраденого ОСОБА_7 майна відповідно до висновків експертиз складає 344 314, 73 грн., що підтверджується сукупністю наявних доказів, зокрема послідовними поясненнями свідків, відтак дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 185 КК України;
- посилання обвинуваченого ОСОБА_7 з приводу того, що він зберігав речі у сумці з метою віддати її власнику не відповідають дійсності, оскільки після його затримання та спілкування із працівниками поліції він погодився показати місце зберігання сумки, однак речі, які в ній містилися знаходилися не в ній, а різних місцях. Окрім того, ОСОБА_7 до затримання розпорядився викраденим майном, а саме грошовими коштам у сумі 7300 доларів США, 8943 грн. та ювелірним виробом - кольє вартістю 59 771, 22 грн.;
- судом безпідставно було призначено обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 75 КК України з огляду на фактичні обставини вчиненого злочину та відсутністю обставин, які пом'якшують покарання та за наявності обставини, яка його обтяжує - у виді тяжких наслідків у виді неповернення викраденого майна.
За таких обставин, представник потерпілого ОСОБА_10 просить скасувати вирок суду від 13.01.2026 та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винувати у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, зазначивши про доведений розмір завданої шкоди - 344314, 73 грн. та про те, що потерпілому не повернуті грошові кошти у сумі 7300 доларів США, 8943 грн. та ювелірний виріб - кольє марки «Magerit», вартістю 59 771, 22 грн.
Призначити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на 7 років.
У судовому засідання апеляційного суду прокурор ОСОБА_6 підтримала апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_11 та просила її задовольнити, апеляційну скаргу представника потерпілого підтримала частково. Потерпілий ОСОБА_12 та його представник ОСОБА_10 підтримали подану ними апеляційну скаргу, при цьому апеляційну скаргу прокурора підтримали частково. Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 заперечували проти задоволення апеляційних скарг прокурора так і представника потерпілого.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позиції учасників судового розгляду, проаналізувавши доводи апеляційних скарг та дослідивши матеріали судового провадження, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Системний аналіз оскаржуваного вироку свідчить про те, що він зазначеним вище вимогам не відповідає з огляду на такі обставини.
Приписами ст. 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 374 КПК України передбачено, що у мотивувальній частині вироку, у разі визнання особи винуватою, зазначаються серед іншого формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення; обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання, підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Положеннями ч. 1 ст. 91 КК України визначені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Серед іншого у кримінальному провадженні підлягає доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, правильне відображення фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків суду про доведеність винуватості особи, але й для реалізації права на захист. Адже фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правову норму, порушення якої інкриміновано обвинуваченому. Тому наведені у вироку фактичні дані в своїй сукупності мають давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
Водночас, системний аналіз оскаржуваного вироку свідчить про те, що він не відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства з таких підстав.
Так, як вбачається зі змісту оскаржуваного вироку, місцевим судом в мотивувальній частині викладені обставини, в яких обвинувачується ОСОБА_7 органом досудового розслідування.
У подальшому, після допиту обвинуваченого та свідків та дослідження сукупності доказів суд 1-ої інстанції дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні крадіжки доведена, однак встановлений обсяг викраденого у потерпілого майна не відповідає заяві потерпілого та визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, а саме у крадіжці майна на загальну суму 103 728, 62 коп.
В той же час, апеляційний суд зауважує, що формулюванняя обвинувачення визнане судом доведеним у вироку - це чіткий виклад встановлених обставин кримінального правопорушення, визнаного доведеним. Воно має містити час, місце, спосіб вчинення, наслідки, форму вини та мотиви, базуючись на статтях КК України. Обвинувачення має бути конкретним та відповідати матеріалам справи
Натомість, оскаржуваний вирок фактично не містить формулювання обвинувачення, яке визнане судом доведеним.
Так, із аналізу оскаржуваного вироку не видається можливим зрозуміти, що було встановлено місцевим судом, на підставі яких доказів та яким чином було перелік викраденого майна та визначено розмір завданої шкоди потерпілому, окрім того, викладене судом формулювання обвинувачення не дає деталізації щодо обсягу доведеного обвинувачення у його співвідношенні із кваліфікацією дій обвинуваченого.
У цьому контексті також заслуговують на увагу посилання апелянтів з приводу того, що судом було виключено із обвинувачення викрадення жіночого ланцюжка із білого та жовтого золота вартістю 59 771 грн. без жодного мотивування.
Відтак, колегія суддів визнає наведені порушення істотними, та такими, що є підставою для скасування оскаржуваного вироку.
Положеннями п. 6) ч. 1 ст. 407 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
За приписами ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Частина 1 ст. 415 КПК України встановлює вичерпний перелік обставин, які є підставою для скасування ухвали та призначення нового розгляду в суді 1-ої інстанції, при цьому, зазначений перелік не містить можливості призначення нового судового розгляду у разі неналежно сформульованого обвинувачення.
Разом із тим, ч. 6 ст. 9 КПК України передбачає, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.
Відповідно до положень ст. 7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, законність, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень, публічність, диспозитивність, гласність і відкритість судового провадження та його розумність строків.
За таких обставин, враховуючи те, що допущені місцевим судом порушення вимог кримінального процесуального закону не можуть бути усунуті під час провадження в суді апеляційної інстанції, оскільки це виходить за межі його повноважень, колегія суддів вважає за необхідне, застосовуючи в даному випадку аналогію закону та засаду законності, ухвалу суду скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді 1-ої інстанції зі стадії підготовчого судового провадження.
Водночас, апеляційний суд приймає до уваги правову позицію, викладену в постановах Об'єднаної палати ККС у складі ВС від 07.12.2020 у справі №444/2200/15-к (провадження №51-2322кмо18), від 14.09.2020 у справі №740/3597/17 (провадження №51-6070кмо19) та від 23.09.2019 у справі №728/2724/16-к (№51-7543кмо18), відповідно до якої, у разі встановлення апеляційним судом істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які є підставами для скасування вироку чи ухвали суду та призначення нового розгляду в суді 1-ої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 370, 419, ч. 2 ст. 416 КПК України, він не може залишити поза увагою доводи апеляційної скарги прокурора чи потерпілого щодо необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання, оскільки в протилежному випадку це призведене до неможливості застосування такого закону при новому розгляді в суді 1-ої інстанції.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що під час нового судового розгляду зазначеного кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 необхідно ретельно, повно та всебічно перевірити та надати належну правову оцінку зокрема доводам сторони обвинувачення та потерпілого щодо доведеності вини у викрадені майна в об'ємі викладеному в обвинувальному акті, на підставі чого, за результатами такого судового розгляду, керуючись вимогами ст. 370 КПК України, постановити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.
При цьому, якщо під час нового судового розгляду зазначеного кримінального провадження буде доведений об'єм висунутого обвинувачення та кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК України апеляційний суд вважає, що призначення йому покарання із випробуванням та встановленням іспитового строку буде явно не справедливим через м'якість.
Окрім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути окрему увагу на такі обставини.
Відповідно до ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: 1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; 2) поведінка учасників кримінального провадження; 3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
Відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Значення критерію «розумний строк» полягає у тому, щоб гарантувати ухвалення судового рішення протягом розумного строку, встановлюючи при цьому межу стану невизначеності, у якому перебуває та чи інша особа у зв'язку з положенням під час судового розгляду справи, що є важливим як для самої цієї особи, так і з точки зору поняття «юридична визначеність» як така.
При цьому, ЄСПЛ у своїх численних рішеннях констатував наявність системних проблем у правовій системі України, які обумовлюють порушення ст. 6 Конвенції в частині права на розгляд справи протягом розумного строку. Зокрема, у рішеннях по справам «Павлюлинець проти України» (Pavlyulynets v. Ukraine) від 06.09.2005 та «Антоненков та інші проти України» (Antonenkov and Others v. Ukraine) від 22.11.2005.
На підставі аналізу матеріалів кримінального провадження, колегією суддів встановлено, що кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 перебувало на розгляді у судді Овідіопольському районному суді Одеської обл. ОСОБА_1 з липня 2017 року.
Розглядаючи критерій складності справи у контексті строків її розгляду, апеляційний суд враховує, що фактично предметом судового розгляду був один епізод крадіжки, події одного періоду часу.
Апеляційний суд враховує, що ЄСПЛ не визначає конкретних строків, які можна вважати розумними або нерозумними - це питання вирішується в кожній окремій справі з урахуванням усіх особливостей та обставин, разом з тим переконаний, що розгляд зазначеного кримінального провадження за обвинуваченням однієї особи у вчинені одного епізоду крадіжки чужого майна на протязі більш як 8 років на переконання колегії суддів порушує принцип розумності строків.
Як убачається із правового висновку, викладеного у постанові Об'єднаної палати ККС у складі ВС від 14.06.2021 у справі № 686/9636/18, згідно із приписами ст.ст. 369, 418 КПК України, суд апеляційної інстанції за наявності відповідних підстав має процесуальні повноваження для постановлення ухвал, які не вирішують справи по суті, однак звертають увагу уповноважених органів на встановлені у кримінальному провадженні факти порушення закону, які потребують вжиття належних заходів реагування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне довести до відома голови Овідіопольського районного суду Одеської обл. про допущенні порушення головуючим суддею ОСОБА_1 розумних строків розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , з метою їх недопущення в майбутньому та вжиття з цього приводу відповідних заходів реагування.
Керуючись ст.ст. 6, 7, 28, 370, 374, 404, 405, 407, 409, 412, 413, 419, 424, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційні скарги прокурора Чорноморської окружної прокуратури Одеської обл. ОСОБА_11 та представника потерпілого ОСОБА_10 - задовольнити частково.
Вирок Овідіопольського районного суду Одеської обл. від 13.01.2026, яким ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України - скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, в суді 1-ої інстанції, в іншому складі суду, зі стадії підготовчого провадження.
Довести до відома голови Овідіопольського районного суду Одеської обл. про істотні порушення вимог ст. 28 КПК України щодо дотримання розумних строків, допущених суддею 1-ої інстанції ОСОБА_1 при розгляді к/п за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3