Номер провадження: 11-кп/813/1669/26
Справа № 509/2796/17
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
30.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8
потерпілого ОСОБА_9 та його представника ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника потерпілого ОСОБА_11 - ОСОБА_10 про повторне дослідження доказів в межах розгляду апеляційних скарг прокурора Чорноморської окружної прокуратури Одеської обл. ОСОБА_12 та представника потерпілого ОСОБА_10 на вирок Овідіопольського районного суду Одеської обл. від 13.01.2026 у к/п №12016160380002501 від 08.11.2016 відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України
установив:
Зазначеним вироком суду 1-ої інстанції ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та йому було призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Відповідно до ст.ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбуття покарання, якщо він протягом трьох років іспитового строку не вчинить іншого злочину і виконає покладені на нього обов'язки, а саме: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Не погодившись із вироком суду, прокурор Чорноморської окружної прокуратури Одеської обл. ОСОБА_12 та представник потерпілого ОСОБА_10 подали апеляційні скарги.
Окрім того, в своїй апеляційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_10 заявив клопотанням про дослідження звукозаписів допитів потерпілого та свідків допитаних в суді 1-ої інстанції та про повторне дослідження письмових доказів.
В судовому засіданні апеляційного суду прокурор ОСОБА_6 частково підтримала клопотання представника потерпілого, водночас обвинувачений та його захисник заперечували проти його задоволення.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позицію учасників судового розгляду, вивчивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України суд оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані в передбаченому КПК порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (частина 1 статті 84 КПК).
Частинами 1, 2 ст. 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ч. 6 ст. 22 КПК, суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Апеляційний суд приймає до уваги позицію, викладену у постанові Третьої судової палати ККС ВС від 18.07.2022 по справі №698/937/13 відповідно до якої для повторного дослідження судом апеляційної інстанції обставин, установлених під час кримінального провадження, кримінальний процесуальний закон визнає обов'язковою наявність (сукупність) як відповідного процесуального приводу (клопотання учасника судового провадження), так і однієї із закріплених у законі умов (неповнота дослідження зазначених обставин або наявність певних порушень у ході їх дослідження), які можна розглядати як фактичну підставу для такого дослідження.
При цьому сама лише незгода учасника судового провадження з оцінкою певних конкретних доказів не може слугувати підставою для їхнього обов'язкового повторного дослідження. Відмова ж у задоволенні клопотання за відсутності аргументованих доводів щодо необхідності повторного дослідження доказів у справі не свідчить про порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону або неповноту судового розгляду.
Окрім того, судом апеляційної інстанції враховується правова позиція Третьої судової палати ККС у складі ВС по справі №712/2341/15-к, у відповідності до якої, повторне дослідження доказів є правом, а не обов'язком суду. Відмова в задоволенні клопотання, щодо повторного дослідження доказів свідчить не про порушення кримінального процесуального закону та неповноту досліджень доказів, а про відсутність аргументованих доводів щодо необхідності цих дій.
Як зазначено у постанові Першої судової палати ККС у складі ВС від 20.01.2026 по справі №686/5214/15-к зазначено, що розгляд у суді апеляційної інстанції не повинен дублювати дослідження доказів, яке проводилося у місцевому суді, оскільки це суперечить основним засадам кримінального процесуального законодавства України.
Апеляційний суд зауважує, що фактично доводи представника потерпілого зводяться до незгоди з оцінкою доказів судом 1-ої інстанції.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що клопотання представника потерпілого в частині необхідності дослідження звукозапису допитів потерпілого та свідків не узгоджуються із приписами ст. 23 КПК України щодо безпосередності дослідження доказів.
При цьому, колегія суддів враховує, що розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 в суді 1-ої інстанції тривав більше дев'яти років, тому повторне дослідження доказів під час апеляційного провадження, а саме допит обвинуваченого, потерпілого, свідків, а також дослідження письмових доказів призведе до подальшого порушення розумних строків розгляду кримінального провадження, тим паче, що прокурор ОСОБА_12 в своїй апеляційній скарзі посилається на допущення місцевим судом істотного порушення вимог процесуального закону, які є підставою для скасування вироку суду.
Отже, враховуючи, що представником потерпілого не було наведено достатніх обґрунтувань, які б вказували та те, що докази були досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення його клопотання.
Керуючись ст.ст. 22, 23, 24, 94, 370, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд
установив:
Відмовити в задоволенні клопотання представника ОСОБА_10 , в інтересах потерпілого ОСОБА_13 , про дослідження звукозаписів допитів потерпілого та свідків допитаних під час розгляду справи в суді 1-ої інстанції та повторне дослідження доказів в межах розгляду апеляційних скарг прокурора Чорноморської окружної прокуратури Одеської обл. ОСОБА_12 та представника потерпілого ОСОБА_10 на вирок Овідіопольського районного суду Одеської обл. від 13.01.2026 у к/п №12016160380002501 від 08.11.2016 відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3