ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.03.2026Справа № 910/929/24 (910/12539/25)
Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., за участю секретаря судового засідання Коваленко М.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигма Текнолоджи" арбітражного керуючого Куліченка Максима Валерійовича
до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
про покладення солідарної відповідальності на керівника
у справі № 910/929/24
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Олімпікс" (01601, місто Київ, вулиця Банкова, будинок 2; ідентифікаційний код 39288133)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигма Текнолоджи" (04080, місто Київ, вулиця Юрківська, будинок 34-А; ідентифікаційний код 37146634)
про банкрутство
Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання
1. Стислий виклад позиції позивача
В обґрунтування поданої заяви заявник вказує, що враховуючи наявну фінансову звітність боржника на 31.12.2020, фактичне зупинення господарської діяльності боржника після 31.12.2020, майновий стан боржника мав ознаки надкритичної неплатоспроможності, та очевидно був не здатний забезпечити виконання зобов'язань та задоволення вимог перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку, однак керівник боржника ОСОБА_1 , у відповідності до вимог абз.1 ч.6 ст.34 КУзПБ, як орган управління боржника до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ані в місячний термін, ані пізніше не звертався.
2. Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач правом на подання відзиву на заяву не скористався.
3. Процесуальні дії у справі
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/929/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигма Текнолоджи" на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою Господарського суду міста Києва від 28.11.2024.
До Господарського суду міста Києва надійшла заява ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигма Текнолоджи" арбітражного керуючого Куліченка Максима Валерійовича про покладення солідарної відповідальності на керівника, в якій ліквідатор просить суд:
- встановити факт невиконання керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигма Текнолоджи", код ЄДРПОУ 37146634, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 вимог абз. 1 ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства;
- покласти солідарну відповідальність за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигма Текнолоджи", код ЄДРПОУ 37146634, у загальному розмірі 1 874 826,57 грн. на ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що перебував на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигма Текнолоджи" з 01.10.2015 по 28.11.2024;
- стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигма Текнолоджи", код ЄДРПОУ 37146634, банківський рахунок НОМЕР_3 в АТ "УКРСИББАНК", МФО 351005, код ЄДРПОУ 09807750, грошові кошти у розмірі 1 874 826,57 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигма Текнолоджи" арбітражного керуючого Куліченка Максима Валерійовича про покладення солідарної відповідальності на керівника залишено без руху та встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду доказів сплати судового збору в сумі 6 056, 00 грн.
27.10.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигма Текнолоджи" арбітражного керуючого Куліченка Максима Валерійовича про усунення недоліків із доданими до неї доказами сплати судового збору в сумі 6 056, 00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2025 прийнято заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигма Текнолоджи" арбітражного керуючого Куліченка Максима Валерійовича до ОСОБА_1 про покладення солідарної відповідальності на керівника до розгляду в межах справи № 910/929/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигма Текнолоджи" та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 18.12.2025.
У підготовчому засіданні 18.12.2025 судом ухвалено про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті на 12.02.2026, відповідно ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 повідомлено відповідача про призначення розгляду справи по суті на 12.02.2026.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2026 відкладено судове засідання на 26.03.2026.
27.02.2026 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання ліквідатора про долучення доказів.
05.03.2026 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання ліквідатора про повернення надмірно сплаченого судового збору.
У судовому засіданні 26.03.2026 ліквідатор просив суд про задоволення даної заяви.
Відповідач у судове засіданні не з'явився, причини неявки суд не повідомив, про місце, дату та час повідомлявся належним чином.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 26.03.2026 дослідивши її матеріали та заслухавши пояснення позивача, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Так, відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 та від 06.06.2024 (якими у справі визнано кредиторські вимоги ТОВ "Будівельна компанія "Олімпікс"), під час виконання ОСОБА_1 обов'язків керівника боржника, у зв'язку з невиконанням боржником договірних зобов'язань перед ТОВ "Будівельна компанія "Олімпікс", встановлено, що "рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 у справі № 910/6510/18 позов було задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигма Текнолоджи" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Олімпікс" основну заборгованість у розмірі 390 000,00 грн, пеню у розмірі 58 720,28 грн, 3% річних у розмірі 18 033,70 грн, інфляційні витрати у розмірі 64 109,70 грн та судовий збір у розмірі 8 843,76 грн. В подальшому, заявником до Подільського ВДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві було подано заяву про примусове виконання рішення суду, а саме, наказ Господарського суду міста Києва від 03.09.2018 у справі № 910/6510/18. 23.04.2019 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 58964482", відповідно до ст. 75 ГПК України, ці факти не потребують повторного доведення.
Згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 (якою у справі визнано кредиторські вимоги ГУ ДПС у м. Києві), під час виконання ОСОБА_1 обов'язків керівника боржника, у зв'язку з несплатою боржником податкових зобов'язань, судом було встановлено, що "Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 640/10748/19 від 29.10.2019 задоволено позовні вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до ТОВ "Сигма Текнолоджи" про стягнення заборгованості у розмірі 1 301 209,89 грн., підставою позову була, саме наявність заборгованості ТОВ "Сигма Текнолоджи" визначена в податковому повідомленні-рішенні № 0032711406 від 21.06.2018", відповідно до ст. 75 ГПК України, ці факти не потребують повторного доведення.
Також, згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, під час виконання ОСОБА_1 обов'язків керівника боржника, були ухвалені судові рішення про стягнення заборгованості з боржника, а саме:
- рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2018 у справі № 910/3548/18, згідно резолютивної частини якої, ухвалено: "Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигма Технолоджи" на користь Дочірнього підприємства "Агрофірма "Байс-Агро" Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Посівна Компанія" попередню оплату у розмірі 523990 (п'ятсот двадцять три тисячі дев'ятсот дев'яносто) грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 85895 (вісімдесят п'ять тисяч вісімсот дев'яносто п'ять) грн., судовий збір у розмірі 9148 (дев'ять тисяч сто сорок вісім) грн. 27 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18296 (вісімнадцять тисяч двісті дев'яносто шість) грн. 55 коп.";
- рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 у справі № 910/23297/17, згідно резолютивної частини якої ухвалено: "Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигма Технолоджи" на користь Приватного акціонерного товариства "Виноградівська пересувна механізована колона № 78" 398 000,00 грн суми попередньої оплати, 109 621,09 грн пені та судовий збір у розмірі 7 614,32 грн.";
- рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 у справі № 910/4832/18, згідно резолютивної частини якої ухвалено: "Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигма Текнолоджи" на користь Публічного акціонерного товариства "Ельворті" борг у розмірі 505 000 (п'ятсот п'ять тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 119 595 (сто дев'ятнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять) грн 68 коп., 3% річних у розмірі 12 755 (дванадцять тисяч сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 73 коп. та судовий збір у розмірі 9 560 (дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 27 коп.";
- рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2019р. у справі № 910/7812/19, згідно резолютивної частини якої ухвалено: "Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигма Текнолоджи" на користь Дочірнього підприємства "Альфа Фарм" Компанії ЕйДжі Менеджмент Груп ЕлЕлСі заборгованість у розмірі 250 776 (двісті п'ятдесят тисяч сімсот сімдесят шість) грн. 00 коп., відсотків у розмірі 85 487 (вісімдесят п'ять тисяч чотириста вісімдесят сім) грн 13 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 5043 (п'ять тисяч сорок три) грн. 95 коп.".
Крім того, згідно з даними Автоматизованої системи виконавчого провадження (https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors) станом на 31.12.2020 щодо боржника було відкрито 6 виконавчих проваджень.
Отже, станом на 31.12.2020 боржник мав зобов'язання, строк виконання яких настав, перед щонайменше шістьма кредиторами.
Щодо фінансового стану боржника (розміру всіх активів боржника, сумарного розміру зобов'язань), та наявності ознак надкритичної неплатоспроможності Боржника станом на 31.12.2020.
З метою отримання фінансової звітності боржника, ліквідатор звернувся із запитом до Головного управління ДПС у м. Києві, на який отримано відповідь від 06.03.2025, згідно якої фінансова звітність не подавалась, тому надати копії фінансової звітності за період з 2021 по 2024 роки є неможливим.
Також, для отримання фінансової звітності ліквідатор звернувся із запитом до Головного управління статистики у м. Києві, на який отримано відповідь від 22.01.2025, згідно якої фінансова звітність боржника до органів статистики за період з 2021 по 2024 роки не подавалась.
Разом, з тим згідно відповіді Головного управління статистики у м. Києві від 27.08.2025 боржником була подана фінансова звітність за 2020 рік.
Відповідно до фінансової звітності боржника на 31.12.2020, який підписаний керівником боржника Фучило С.Б., що свідчить про його обізнаність про реальний фінансовий стан боржника, розмір усіх активів боржника був меншим за розмір його зобов'язань, а саме:
Показник, тис грн. Фактичне значення, тис. грн., станом на 31.12.2020р.
На початок звітного року На кінець звітного року
Необоротні активи А1095 0,00 0,00
Гроші та їх еквівалент А1165 0,00 0,00
Оборотні активи А1195 2 651,8 2 651,8
Власний капітал П1495 -1 148,3 -1 148,3
Поточні зобов'язання П1695 3 800,1 3 800,1
Разом доходи 2280 0,00 0,00
Відповідно до даних фінансової звітності боржника станом на 31.12.2020 р., загальний обсяг оборотних активів складав у розмірі 2 651,8 тис. грн., у тому числі: 2 038,9 тис. грн. - поточна дебіторська заборгованість, 103,3 тис. грн. - запаси, 509,6 тис. грн. інші оборотні активи. Водночас поточні зобов'язання боржника складали суму у розмірі 3 800,1 тис. грн.
Слід зазначити, що відповідні показники на початок та кінець звітного року залишалися без змін.
Відповідно до п. 3.4 Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 (зі змінами) (далі - Методичні рекомендації), ознаки критичної неплатоспроможності, що відповідають фінансовому стану потенційного банкрутства, мають місце в разі, коли на початку і наприкінці звітного кварталу присутні ознаки поточної неплатоспроможності, а коефіцієнт покриття і коефіцієнт забезпечення власними засобами наприкінці звітного кварталу менші за їхні нормативні значення - 1,0 та 0,1 відповідно. Якщо за підсумками року коефіцієнт покриття менший за 1,0 і підприємство не отримало прибутку, його фінансовий стан характеризується як такий, що має ознаки надкритичної неплатоспроможності. У такому разі задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливе шляхом застосування ліквідаційної процедури.
Відповідно до Методичних рекомендації коефіцієнт покриття визначається за формулою ОА / ПЗ, де: ОА - оборотні активи (рядок А1195 фінансової звітності), ПЗ поточні зобов'язання (рядок П1695 фінансової звітності).
Відтак, коефіцієнт покриття боржника станом на 31.12.2020 становив 2 651,8 / 3 800,1 = 0,69, тобто був меншим за 1,0. З вищенаведеного вбачається, що станом на кінець 2020 у боржника були відсутні грошові кошти та доходи, водночас, поточні зобов'язання значно перевищували всі наявні активи Боржника (2 651,8 тис. грн. (усі активи, значна частина яких (70%) становила поточну дебіторську заборгованість) - 3 800,1 тис. грн. (зобов'язання) = -1 148,3 тис. грн.), що вказує на ознаки надкритичної неплатоспроможності боржника.
Втім, керівник боржника у відповідності до вимог КУзПБ до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство не звертався.
Для проведення аналізу банківських рахунків боржника та здійснення ліквідаційної процедури відповідно до вимог чинного законодавства, ліквідатором було направлено запит до ГУ ДПС у м. Києві щодо надання інформації про рахунки боржника в банках та інших фінансових установах, на який отримано відповідь від 06.03.2025, згідно якої за період з 01.01.2021 у боржника були відкриті рахунки в АТ "УкрСиббанк" та АТ "ПРИВАТБАНК".
В подальшому, ліквідатором було направлено запит від 12.03.2025 до АТ "ПРИВАТБАНК" з метою отримання інформації про рух коштів на зазначених рахунках за період з 01.01.2021 по дату закриття рахунків, на який отримано відповідь від 20.03.2025, згідно якої рух коштів на рахунках боржника впродовж вказаного періоду відсутній.
Також, ліквідатором було направлено запит від 09.05.2025 до АТ "УкрСиббанк" з метою отримання інформації про рух коштів на зазначених рахунках за період з 01.01.2021 по 09.05.2025, на який отримано відповідь від 14.05.2025, згідно якої рух коштів на рахунках боржника впродовж вказаного періоду відсутній.
Відтак, згідно даними банківських установ, на рахунках боржника не відбувалося руху коштів з 01.01.2021 протягом тривалого часу, що свідчить про фактичне зупинення господарської діяльності боржника після виникнення заборгованості перед ТОВ "Будівельна компанія "Олімпікс" та ГУ ДПС у м. Києві, визнаними кредиторами у справі, та іншими кредиторами, які не заявляли свої вимоги у відповідності до КУзПБ, що також вказує на відсутність активів для задоволення вимог кредиторів, та ухилення від виконання зобов'язань перед кредиторами.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Так, за приписами абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ (тут і надалі у редакції цього Кодексу, чинній на момент звернення із заявою про покладення солідарної відповідальності у спірних правовідносинах) визначено, що боржник зобов'язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі виникнення неплатоспроможності, зокрема якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами або якщо розмір грошових зобов'язань боржника, строк виконання яких настав, перевищує вартість активів боржника, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно абзацу другого частини шостої цієї статті КУзПБ, якщо органи управління боржника допустили порушення цих вимог, вони несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення органами управління боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначених осіб.
За змістом наведених норм слідує, що солідарна відповідальність керівника боржника - це вид спеціальної цивільно та господарсько-правової відповідальності, відповідно до якої при здійсненні провадження у справі про банкрутство керівник боржника, який не звернувся до господарського суду у місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності, підлягає притягненню до солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів відповідно до заяви кредитора, після виявлення такого порушення ухвалою господарського суду.
Отже, солідарна відповідальність полягає у залученні третіх осіб - керівника боржника (органів управління боржника), який (які) не звернувся (звернулися) до господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство в місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності юридичної особи, щодо якої в подальшому відкрито та здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов'язку з виконання грошових зобов'язань боржника.
Тобто, солідарна відповідальність є правовим механізмом захисту та відновлення прав кредиторів (які були необізнані з вини боржника про стан його неплатоспроможності як під час вступу з ним у господарські відносини, так й після цього, під час погіршення платоспроможності боржника до стану загрози неплатоспроможності) за рахунок особистого майна керівника (органів управління) боржника, тобто майна, відмінного від майна боржника (постанови Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 910/3191/20, від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20, від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19, від 30.03.2023 у справі № 910/13909/20, від 20.07.2023 у справі № 924/408/21).
Зазначене дає підстави для висновку про те, що застосуванням "солідарної відповідальності" законодавець стимулює виконання боржником обов'язку з подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності відповідних умов (загрози неплатоспроможності), тоді як для кредитора подання такої заяви є правом, обумовленим лише наявністю у нього незадоволених/ невиконаних боржником зобов'язань за вимогами кредитора (ст. 1, ч. 1, 2 ст. 34, ч. 6 ст. 39 КУзПБ).
При цьому, задоволення кредитором або кредиторами своїх вимог за рахунок солідарної відповідальності керівника та/або органів управління боржника, тобто інших осіб, ніж боржник, не призводить до зміни розміру або складу ліквідаційної маси боржника у бік зменшення активів, за рахунок яких підлягають задоволенню кредиторські вимоги, а навпаки, має наслідком зменшення сукупного розміру кредиторських вимог і, як наслідок, більш ефективне задоволення таких кредиторських вимог.
Беручи до уваги принцип конкурсного імунітету, що діє разом із принципом судового контролю під час здійснення процедур банкрутства, не допускається стягнення кредитором або кредиторами з керівника/органів боржника коштів у рахунок індивідуального погашення заявлених вимог поза межами конкретної конкурсної процедури.
У справі про банкрутство солідарна відповідальність покладається за таке порушення (неподання боржником, який перебував у стані загрози неплатоспроможності, заяви про відкриття справи про банкрутство), наслідком якого є такі негативні наслідки, як неможливість виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами у разі задоволення вимог одного або кількох кредиторів боржника.
Сутність солідарної відповідальності полягає у залученні керівника боржника - юридичної особи щодо якої здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов'язку з виконання грошових зобов'язань боржника як правового механізму захисту та відновлення прав кредиторів, які будучи своєчасно необізнаними з його вини про стан неплатоспроможності боржника, а саме про суттєву диспропорцію між обсягом зобов'язань боржника і розміром його активів, вступили з ним у правовідносини (хоча могли б не вступати) внаслідок чого позбавлені можливості задовольнити наявні в них вимоги до боржника.
Підставами покладення на керівника боржника солідарної відповідальності є порушення керівником боржника визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ обов'язку та строку звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, факт чого за абзацом другим частини шостої вказаної статті встановлюється судом, який здійснює провадження у справі про банкрутство. Будь-яких інших підстав для покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство на керівника боржника КУзПБ не передбачено.
Суд відзначає, що у справі про банкрутство солідарна відповідальність покладається за таке порушення (неподання боржником, який перебував у стані загрози неплатоспроможності, заяви про відкриття справи про банкрутство), наслідком якого є такі негативні наслідки, як неможливість виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами у разі задоволення вимог одного або кількох кредиторів боржника.
У зв'язку із чим, суд дійшов висновку, що солідарна відповідальність має деліктну природу, що узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Саме у такому розумінні Велика Палата Верховного Суду витлумачила положення про інший вид відповідальності у справі про банкрутство третіх осіб за зобов'язаннями боржника - про субсидіарну відповідальність, а саме частину другу статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства в постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20), пункти 78-81), застосувавши підхід, відповідно до якого доведенням боржника до банкрутства боржнику завдаються збитки, які і спричиняють його неплатоспроможність, і завдані не кредиторам боржника, а самому боржнику.
Звернення у цьому провадженні до висновків Верховного Суду про субсидіарну відповідальність обумовлено тим, що правовідносини, що виникають у разі доведення боржника до банкрутства і у разі недотримання вимоги про своєчасне звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, мають відмінні і подібні риси.
Відмінність полягає в тому, що у першому випадку боржник не був неплатоспроможним, але став таким внаслідок зменшення його майнової сфери через дії чи бездіяльність винних осіб (унаслідок чого боржник не може повністю задовольнити вимоги кредиторів за рахунок наявного майна); а в другому - боржник вже був неплатоспроможним, але через бездіяльність (недбалість) органів управління боржника майновий стан боржника має очевидні ризики погіршитися, внаслідок чого боржник втратить можливість або може меншою мірою задовольнити вимоги кредиторів за рахунок наявного майна.
Подібність полягає в тому, що в обох випадках негативні наслідки настають у зв'язку із зменшенням майнової сфери боржника через дії чи бездіяльність винних осіб. За правовою природою зазначене зменшення майнової сфери боржника є збитками (частина друга статті 22 ЦК України), які завдані боржнику такими особами.
Отже, попри застосування законодавцем терміна "субсидіарна відповідальність за зобов'язаннями боржника", йдеться про відшкодування збитків на користь самого боржника, а його кредитори мають похідний інтерес у стягненні збитків з винних осіб на користь боржника, оскільки збільшення майнової сфери боржника підвищує їх можливість більш повно задовольнити свої вимоги (з дотриманням принципів черговості та пропорційності задоволення вимог в межах однієї черги), тоді як кредитори боржника не є кредиторами щодо винних осіб.
Таким чином, у КУзПБ не лише термін "субсидіарна відповідальність за зобов'язаннями боржника" застосовується в іншому значенні, ніж згідно з положеннями ЦК України (на що вказала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 80), а й термін "солідарна відповідальність за незадоволення вимог кредиторів" у частині шостій статті 34 КУзПБ.
А тому положення частини шостої статті 34 КУзПБ з урахуванням статті 22 ЦК України та mutatis mutandis наведених висновків Великої Палати Верховного Суду слід розуміти як відповідальність порушника за збитки, завдані боржнику, а відповідно, і його кредиторам.
Суд також відзначає, що законодавець не встановлює обмежень для притягнення до солідарної відповідальності колишнього керівника (членів органів управління боржника), оскільки норма частини шостої статті 34 КУзПБ не містить жодних обмежень щодо покладення такої відповідальності на керівника (члена органу управління) боржника, повноваження якого (яких) на час відкриття або здійснення провадження у справі про банкрутство припинились
У цьому висновку суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 09.06.2022 у справі № 904/76/21 (пункт 176).
Для покладення солідарної відповідальності на керівника / члена органу управління боржника істотне значення має встановлення моменту виникнення в нього обов'язку звернутися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.
Момент виникнення такого обов'язку залежить у кожному конкретному випадку від наявності об'єктивних юридичних фактів, що підтверджують виникнення загрози неплатоспроможності і вочевидь свідчать про неможливість продовження нормальної господарської діяльності без негативних наслідків для боржника та його кредиторів.
За буквального прочитання частини шостої статті 34 КУзПБ загроза неплатоспроможності відповідно до цього Кодексу настає у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
А тому для покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство доцільним є визначення моменту, коли задоволення нею вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
Умовами для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту, як загроза неплатоспроможності боржника, є одночасна (зокрема, протягом місячного періоду, визначеного частиною шостою статті 34 КУзПБ) наявність таких юридичних фактів: 1) існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов'язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо); 2) розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов'язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов'язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов'язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку.
При цьому зобов'язання, що підтверджують виникнення загрози неплатоспроможності, мають бути реальними та документально підтвердженими.
Отже, загроза неплатоспроможності боржника розкривається законодавцем через його фінансово-економічний стан, основним визначальним критерієм якого є нездатність боржника відповісти за своїми зобов'язаннями належним йому майном (активами) і тим самим виконати грошові зобов'язання в повному обсязі перед всіма кредиторами.
Фінансово-економічний стан, що визначається на підставі відповідних показників матеріального, фінансового стану боржника та стану його господарської діяльності (з контрагентами тощо) як загроза неплатоспроможності, має бути не умовно-тимчасовим, а стабільно-незворотним для боржника і наслідки такого стану мають безпосередньо впливати на стан розрахунків з кредиторами.
Саме така стійкість та незворотність стану фінансово-господарської діяльності боржника, зокрема в частині розрахунків з кредиторами, і відрізняє загрозу неплатоспроможності боржника від іншого його стану фінансово-господарської діяльності, що має тимчасовий характер, і передбачає реальну (обґрунтовану матеріально-фінансовими показниками) можливість боржника у межах звичайної господарської діяльності у розумні строки змінити та відновити свої фінансові й економічні показники, що нададуть можливість боржнику в межах звичайного режиму господарської діяльності виконувати свої зобов'язання перед контрагентами та задовольняти грошові вимоги кредиторів.
При цьому, доцільно враховувати реальні (доведені належними доказами) майбутні зміни вартості та/або складу активів, з використанням яких можуть бути задоволені вимоги кредиторів, що відбудуться (повинні відбутись) протягом відповідного місяця, тому що керівник має право посилатись на реальні очікування зміни складу та вартості активів, фінансового стану підприємства з огляду на його господарську діяльність.
У практиці Верховного Суду виявлення "ознак загрози неплатоспроможності" пов'язане з наданням судами оцінки:
- зібраним у справі доказам щодо підстав, обставин та дати виникнення у боржника перед кредитором зобов'язання, невиконання якого обумовило звернення із заявою про відкриття провадження у цій справі;
- доказам, наданим на підтвердження підстав, обставин та дати виникнення у боржника зобов'язань перед іншими кредиторами у справі;
- доказам щодо вартості майнових активів боржника станом на той звітний період, коли у нього виникли та одночасно тривали зобов'язання перед щонайменше двома кредиторами боржника (заявником у спорі про покладення солідарної відповідальності та ще одним із кредиторів боржника, постанова Верховного Суду від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19).
Крім того, судом можуть бути враховані висновки експертів (фахівців), аудиторські висновки, висновки за результатами перевірки фінансово-господарської діяльності боржника, у тому числі податковими органами, доповідні записки (інші звернення до керівника) працівників боржника (бухгалтерів, юристів тощо) про наявність відповідних обставин та загроз, фінансово-господарська та/або податкова звітність щодо діяльності боржника, рішення суду про стягнення або інші обмеження щодо фінансово-господарської діяльності боржника тощо.
Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, зокрема викладеною у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 903/988/20, від 09.06.2022 у справі №904/76/21, частиною 6 статті 34 КУзПБ закріплено презумпцію вини керівника (органів управління) боржника у недотриманні ним обов'язку визначеного абзацом першим цієї норми, адже положення абзацу першого цієї норми визначають імперативний обов'язок керівника (органів управління) боржника зі звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Така презумпція полягає в наявності причинно-наслідкового зв'язку між неподанням керівником (органами управління) боржника заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та негативними наслідками для кредиторів у вигляді неможливості погашення збільшеної заборгованості.
Однак наведена презумпція є спростовною, оскільки керівник боржника, на якого покладено тягар доведення відповідних обставин, може довести відсутність причинного зв'язку між неможливістю задоволення вимог кредиторів і невиконанням ним обов'язку, визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ, щодо звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Тлумачення норм статей 13, 92 ЦК України у взаємозв'язку з положеннями статті 3 КУзПБ свідчить, що керівник (орган управління) боржника зобов'язаний діяти добросовісно, розумно не лише по відношенню до юридичної особи, а й щодо кредиторів та, враховуючи права та законні інтереси останніх, повинен своєчасно їх інформувати про стан неплатоспроможності боржника, сприяти їм в отриманні такої інформації, що має вплив на прийняття ними рішень щодо порядку взаємодії з боржником.
Невиконання керівником (органами управління) боржника вимог абзацу 1 частини 6 статті 34 КУзПБ щодо звернення до суду в місячний строк за наявності визначених цією нормою підстав із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника свідчить по суті про недобросовісне приховування ним від кредиторів інформації щодо незадовільного майнового становища боржника.
Керівник боржника як особа, що притягується до солідарної відповідальності, спростовуючи названу презумпцію, має право довести добросовісність, розумність своїх дій у недотримані вимог абзацу 1 частини 6 статті 34 КУзПБ.
Якщо керівник (орган управління) боржника доведе, що виникнення обставин визначених абзацом 1 частини 6 статті 34 КУзПБ не свідчило про стан загрози неплатоспроможності, тобто об'єктивне банкрутство (критичний момент з настанням якого боржник через зниження вартості чистих активів став нездатним у повному обсязі задовольнити вимоги кредиторів, у тому числі і щодо сплати обов'язкових платежів), і він, незважаючи на тимчасові фінансові ускладнення, добросовісно розраховував на їх подолання в розумний строк, доклав залежних від себе максимальних зусиль для досягнення такого результату, то такий керівник (орган управління) з урахуванням загальноправових принципів юридичної відповідальності може бути звільненим від солідарної відповідальності.
Так, обов'язок керівника щодо звернення до суду із заявою про банкрутство виникає у момент, коли добросовісний та сумлінний керівник, який перебуває у подібних обставинах, у рамках стандартної управлінської практики, враховуючи масштаб діяльності боржника, мав об'єктивно визначити наявність факту загрози неплатоспроможності останнього.
Бездіяльність керівника, який ухиляється від виконання покладеного на нього КУзПБ обов'язку щодо подання заяви боржника про власне банкрутство, є протиправною, винною, спричинює майнові втрати кредиторів і публічно-правових утворень, порушує як приватні інтереси суб'єктів цивільних правовідносин так і публічні інтереси держави. Аналогічні висновки наведені в постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 904/76/21, від 06.10.2022 у справі № 903/988/20.
За змістом наведених норм суб'єкт солідарної відповідальності пов'язується з особою керівника боржника (як одноосібний орган управління), а з набранням чинності з 15.04.2023 змін, що були внесені Законом України № 2971-IX від 20.03.2023 в положення частини шостої статті 34 КУзПБ, з органами управління боржника (які можуть бути як одноосібний, так і колективний орган управління).
Крім цього, суб'єктом солідарної відповідальності (одноосібним або колективним) також може бути особа (особи), що за законом, статутом, рішенням власників тощо виконує обов'язки керівника (органів управління) та, відповідно, діє від імені Боржника у правовідносинах з третіми особами.
При цьому, належний суб'єкт солідарної відповідальності у справі про банкрутство за правилами частини шостої статті 34 КУзПБ визначається тією особою (особами), яка була або одноосібним керівником, або які були у складі колегіального органу управління як на момент виникнення обставин загрози неплатоспроможності боржника, так і протягом періоду, коли ці обставини залишались незмінними стосовно боржника, зокрема, до моменту, коли справа про банкрутство була ініційована кредитором (або боржником з порушенням встановленого частиною шостою статті 34 КУзПБ місячного строку).
Наведений висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, сформульованим в постанові від 04.07.2023 у справі № 911/293/21 (911/682/22) (пункт 7.8), згідно з яким у разі, якщо суди, досліджуючи обставини справи по банкрутство, встановлять, що обставини загрози неплатоспроможності юридичної особи тривали певний час (більше одного місяця), протягом цього часу керівника боржника було замінено на іншого, або ці заміни відбувались неодноразово, а повноваження кожного із призначених керівників юридичної особи, що весь цей час перебувала в стані загрози неплатоспроможності, тривали більше одного місяця й жодний із них, після спливу, зокрема місяця перебування на посаді керівника юридичної особи, не подав до суду заяви боржника про банкрутство, то це є підставою для встановлення судом порушення положень абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ щодо кожного із відповідних керівників як передумови для покладення солідарної відповідальності.
Провадження у справі № 910/929/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигма Текнолоджи" відкрито ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Олімпікс".
Відповідно до відомостей реєстраційної справи боржника (долучена до матеріалів справи на виконання ухвали Господарського суду м. Києва від 30.07.2025, Подільською районною в м. Києві державною адміністрацією листом від 07.08.2025, отримано судом 02.08.2025, згідно відмітки канцелярії суду), наказом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигма Текнолоджи" №4к від 30.09.2015 було призначено ОСОБА_1 на посаду керівника боржника з 01.10.2015. Надалі, згідно з протоколом №2 загальних зборів учасників боржника від 30.11.2016, ОСОБА_1 набув статусу одноосібного учасника (власника) та кінцевого бенефіціарного власника боржника, що підтверджується його часткою у статутному капіталі боржника в розмірі 33 000 грн., яка становить 100% статутного капіталу боржника.
За інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), станом на день подання заяви ОСОБА_1 залишається одноосібним власником боржника, та виконував повноваження керівника до 28.11.2024; (постановою Господарського суду м. Києва від 28.11.2024 у справі № 910/929/24 ТОВ "Сигма Текнолоджи" визнано банкрутом).
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредиторові певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Грошовим зобов'язанням, відповідно до ст. 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка відповідно має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 5 ст. 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 30 березня 2016 року у справі №6-2168цс15 та Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц, від 19 червня 2019 року у справі №646/14523/15-ц.
Відтак, в ході розгляду даної справи, судом було встановлено, що станом на 31.12.2020 боржник мав зобов'язання, строк виконання яких настав, перед щонайменше шістьма кредиторами.
Крім того, фінансова звітність боржника станом на 31.12.2020, підписана керівником боржника ОСОБА_1 , що свідчить про його обізнаність про реальний фінансовий стан боржника, розмір усіх активів боржника був меншим за розмір його зобов'язань, а саме:
Показник, тис грн. Фактичне значення, тис. грн., станом на 31.12.2020р.
На початок звітного року На кінець звітного року
Необоротні активи А1095 0,00 0,00
Гроші та їх еквівалент А1165 0,00 0,00
Оборотні активи А1195 2 651,8 2 651,8
Власний капітал П1495 -1 148,3 -1 148,3
Поточні зобов'язання П1695 3 800,1 3 800,1
Разом доходи 2280 0,00 0,00
Відповідно до даних фінансової звітності боржника станом на 31.12.2020 р., загальний обсяг оборотних активів складав у розмірі 2 651,8 тис. грн., у тому числі: 2 038,9 тис. грн. - поточна дебіторська заборгованість, 103,3 тис. грн. - запаси, 509,6 тис. грн. інші оборотні активи. Водночас поточні зобов'язання боржника складали суму у розмірі 3 800,1 тис. грн.
Слід зазначити, що відповідні показники на початок та кінець звітного року залишалися без змін.
Отже, з огляду на викладене вище у своїй сукупності, враховуючи наявну фінансову звітність боржника на 31.12.2020, фактичне зупинення господарської діяльності боржника після 31.12.2020, суд погоджується з доводами ліквідатора, що майновий стан боржника мав ознаки надкритичної неплатоспроможності, та відповідно, боржник був не здатний забезпечити виконання зобов'язань та задоволення вимог перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку, однак, керівник Боржника ОСОБА_1 , у відповідності до вимог абз. 1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ, як орган управління боржника до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ані в місячний термін, ані пізніше не звертався.
Будь-яка господарська операція або дія (бездіяльність) суб'єкта господарювання повинна мати логічне пояснення мети та мотивів, що відповідають інтересам цієї юридичної особи.
Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, оскільки протиправне порушення суб'єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов'язаної особи, яка, зважаючи на конкретні обставини, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди
Відтак, суд погоджується з твердженнями заявника, що ОСОБА_1 , як керівник боржника, одноосібний учасник (власник) та кінцевий бенефіціарний власник боржника, допустив порушення вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства та має бути притягнутий до солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів.
Щодо правил обчислення визначеного абз. 1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ місячного строку та щодо порядку доведення учасником і встановлення ознак загрози неплатоспроможності варто відзначити наступне.
Загроза неплатоспроможності як підстава для звернення боржника із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутства не є новелою КУзПБ, а є успадкуванням окремих положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
І Закон, і КУзПБ так визначають загрозу неплатоспроможності - якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
Отже, умовами/складовими для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту як загроза неплатоспроможності боржника є одночасна (зокрема протягом місячного періоду, визначеного частиною шостою статті 34 КУзПБ) наявність, в свою чергу, таких юридичних фактів:
(1) існування у боржника, щонайменше перед двома кредиторами зобов'язань, строк виконання яких настав; цей строк визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);
(2) розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов'язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо); тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов'язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів Боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов'язань перед всіма кредиторами (строк виконання яких настав) ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку.
Обов'язок керівника щодо звернення до суду із заявою про банкрутство виникає у момент, коли добросовісний та сумлінний керівник, який перебуває у подібних обставинах, у рамках стандартної управлінської практики, враховуючи масштаб діяльності боржника, мав об'єктивно визначити наявність факту загрози неплатоспроможності останнього.
Бездіяльність керівника, який ухиляється від виконання покладеного на нього КУзПБ обов'язку щодо подання заяви боржника про власне банкрутство, є протиправною, винною, спричинює майнові втрати кредиторів і публічно-правових утворень, порушує як приватні інтереси суб'єктів цивільних правовідносин так і публічні інтереси держави. Аналогічні висновки наведені в постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 904/76/21, від 06.10.2022 у справі № 903/988/20.
Крім цього, суб'єктом солідарної відповідальності (одноосібним або колективним) також може бути особа (особи), що за законом, статутом, рішенням власників тощо виконує обов'язки керівника (органів управління) та, відповідно, діє від імені Боржника у правовідносинах з третіми особами. При цьому, належний суб'єкт солідарної відповідальності у справі про банкрутство за правилами частини шостої статті 34 КУзПБ визначається тією особою (особами), яка була або одноосібним керівником, або які були у складі колегіального органу управління як на момент виникнення обставин загрози неплатоспроможності боржника, так і протягом періоду, коли ці обставини залишались незмінними стосовно боржника, зокрема, до моменту, коли справа про банкрутство була ініційована кредитором (або боржником з порушенням встановленого частиною шостою статті 34 КУзПБ місячного строку).
Відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.11.2023 року у справі № 911/293/21 (911/682/22), сутність солідарної відповідальності полягає у залученні керівника боржника - юридичної особи щодо якої здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов'язку з виконання грошових зобов'язань боржника як правового механізму захисту та відновлення прав кредиторів, які будучи своєчасно необізнаними з його вини про стан неплатоспроможності боржника, а саме про суттєву диспропорцію між обсягом зобов'язань боржника і розміром його активів, вступили з ним у правовідносини (хоча могли б не вступати) внаслідок чого позбавлені можливості задовольнити наявні в них вимоги до боржника.
До предмету доказування при вирішенні питання наявності підстав для покладення на органи управління боржника солідарної відповідальності у справі про банкрутство, належить встановлення таких обставин:
- виникнення обставин, визначених абзацом 1 частини 6 статті 34 КУЗПБ щодо загрози неплатоспроможності боржника;
- моменту виникнення загрози неплатоспроможності боржника;
- факту неподання керівником боржника до суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника в місячний строк з дня виникнення такого обов'язку;
- обсягу грошових зобов'язань боржника, на момент виникнення загрози неплатоспроможності боржника.
Для покладення солідарної відповідальності на органи управління боржника необхідним є доведення заявником та встановлення судом сукупності таких умов - юридичних фактів:
- порушення визначеного абзацом 1 частини 6 статті 34 КУзПБ місячного строку на звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство;
- наявності у боржника протягом цього строку та/або більше ознак загрози неплатоспроможності.
Для цілей вирішення питання покладення солідарної відповідальності на органи управління суттєве значення має встановлення моменту, з якого виникає в керівника боржника визначений абзацом 1 частини 6 статті 34 КУзПБ обов'язок зі звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника з огляду на наявну загрозу неплатоспроможності, враховуючи, що момент виникнення такого обов'язку в кожному конкретному випадку визначається моментом усвідомлення керівником критичності ситуації, що склалася, яка очевидно свідчить про неможливість продовження нормального режиму господарювання без негативних наслідків для боржника та його кредиторів.
Загроза неплатоспроможності відповідно до КУзПБ настає у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду притягнення керівників, засновників (учасників, акціонерів) боржника, інших осіб боржника до солідарної та субсидіарної відповідальності є винятковим механізмом відновлення порушених прав кредиторів.
Істотна та явна диспропорція між зобов'язаннями та активами по суті неплатоспроможного боржника та непоінформованість про це кредиторів цілком очевидно порушують права останніх. У зв'язку з цим для захисту майнових інтересів кредиторів боржника запроваджено правове регулювання своєчасного інформування керівником юридичної особи його кредиторів про неплатоспроможність (недостатність майна) боржника.
При цьому, з огляду на положення частини шостої статті 39 КУзПБ (згідно з якими однією із підстав для відмови господарським судом у відкритті провадження у справі є наявність за вимогами кредитора спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження) для існування загрози неплатоспроможності боржника, за відсутності між ним і кредитором спору про право, цей Закон не вимагає безспірності вимог кредиторів до боржника, тобто не вимагає прийнятого судового рішення та/або виданого виконавчого документа щодо вимог кредитора до боржника, які (вимоги) стали підставою для звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Правильність цього висновку підтверджується, якщо звернутись до положень частин другої, третьої та четвертої статті 34 КУзПБ, якими визначені вимоги до документів/ доказів, що додаються як до заяви кредитора, так і до заяви боржника про відкриття провадження у справі про банкрутство, та за якими відсутня вимога про додання до відповідної заяви судового рішення та/або видачу виконавчого документа щодо вимог кредитора до боржника.
З викладеного випливає висновок, що обчислення визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ місячного строку для обов'язку боржника звернутись із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності починається з того моменту, коли за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини між кредитором (кредиторами) та боржником (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), одночасно має місце факт настання строку виконання боржником зобов'язань щонайменше перед двома його кредиторами (1) разом із фактом перевищення в той самий момент (звітний період) сумарного розміру цих зобов'язань над розміром всіх активів Боржника (2), які в сукупності і свідчать про ознаки загрози неплатоспроможності боржника.
Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в Постанові від 02.03.2016 у справі №6-2491цс15, а також з правовими позиціями, викладеними в Постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №914/1033/17, від 11.05.2018 у справі №914/1487/17, від 15.05.2018 у справі №921/412/17-г/7, від 24.10.2018 у справі №308/8645/15цс, від 05.12.2018 у справі №589/2800/15-ц, щодо підстав виникнення зобов'язальних правовідносин, відповідно до яких:
- за загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов'язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує таке зобов'язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов'язують виникнення зобов'язання саме з набранням законної сили рішенням суду;
- за змістом статті 11 Цивільного кодексу України зобов'язальні правовідносини виникають з актів цивільного законодавства, а рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.
При цьому, зобов'язання боржника перед кредиторами не має містити в своїй суті спору про право між Кредитором та Боржником.
З огляду на те, що зобов'язання боржника перед кредитором не містять в своїй суті спору про право між кредитором та боржником, адже підтверджені відповідними судовим рішеннями, котрі набрали законної сили, вважаємо дану заяву правомірною та обґрунтованою.
Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року по справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21, зазначила, що солідарна відповідальність покладається за порушення (неподання боржником, який перебував у стані загрози неплатоспроможності, заяви про відкриття справи про банкрутство), наслідком якого є неможливість виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами у разі задоволення вимог одного або кількох кредиторів боржника. Тому солідарна відповідальність має деліктну природу, що узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (пункт 10.15 постанови).
Саме у такому розумінні Велика Палата Верховного Суду витлумачила положення про інший вид відповідальності третіх осіб за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство - про субсидіарну відповідальність, а саме частину другу статті 61 КУзПБ в постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункти 78-81), застосувавши підхід, відповідно до якого доведенням боржника до банкрутства боржнику завдаються збитки, які і спричиняють його неплатоспроможність, і завдані не кредиторам боржника, а самому боржнику.
Хоча інститути солідарної відповідальності керівника/органів управління боржника та субсидіарної відповідальності мають різну правову природу, проте мають і подібні риси, які полягають в тому, що в обох випадках негативні наслідки правопорушень настають у зв'язку із зменшенням майнової сфери боржника через дії чи бездіяльність винних осіб. За правовою природою зазначене зменшення майнової сфери боржника є збитками (частина друга статті 22 ЦК України), які завдані боржнику такими особами (див. mutatis mutandis постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21 від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21).
Окрім того, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у наведеній вище постанові зазначила, що законодавець не розділяє ні в часі, ні в кількості звернень і судових проваджень вирішення питання про покладення солідарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство, встановлюючи лише процедуру розгляду та вирішення такого спору: 1) встановлення порушення; 2) з подальшим покладенням за таке порушення солідарної відповідальності та стягнення із суб'єкта відповідної суми.
Такий підхід у вирішенні спору про покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство узгоджується із закріпленим статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом на ефективний засіб правового захисту.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду суд може задовольнити позов саме тоді, коли спосіб захисту, про який просить позивач, є ефективним, тобто може мати наслідком захист права без необхідності повторного звернення до суду, зокрема для вжиття інших, додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).
У контексті наведеного вище, судове рішення про виявлення порушення без притягнення винної особи до відповідальності вочевидь не призводить до захисту будь-чиїх прав і створює потребу в повторному зверненні до суду, що порушує статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не відповідає усталеній практиці Великої Палати Верховного Суду (пункт 10.37 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2024 у справі №908/3236/21).
Крім того, відповідно до висновків палати Касаційного господарського суду з розгляду справ про банкрутство, викладених в постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21, арбітражний керуючий, діючи від імені боржника і захищаючи його інтереси, опосередковано діє і в інтересах кредиторів, оскільки кошти, стягнуті на користь боржника, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів.
Отже, відповідно до тлумачення виразу "подальше звернення кредиторів своїх вимог" у частині шостій статті 34 КУзПБ цю норму слід розуміти у тому числі і як звернення боржника з метою подальшого задоволення вимог кредиторів.
Підсумовуючи сформульовані в цій постанові висновки, суд зазначає, що належне телеологічне тлумачення положень частини шостої статті 34 КУзПБ полягає в такому:
• порушення вимоги Закону своєчасно звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство є підставою для стягнення з винного члена органу управління боржника збитків, спричинених таким порушенням, на користь боржника;
• належним позивачем за вимогою про стягнення збитків є як кредитор, так і боржник;
• якщо суд виявив порушення законодавчої вимоги своєчасно звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, такий висновок відображається у мотивувальній, а не резолютивній частині рішення; • кошти, стягнені із суб'єкта солідарної відповідальності, є коштами боржника, які, зокрема, включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані для задоволення вимог кредиторів лише у порядку черговості, встановленому Кодексом України з процедур банкрутства.
Враховуючи висновки Верховного Суду викладені постанові 04.09.2024 року у справі № 908/3236/21, щодо необхідності визначення розміру грошової суми солідарної відповідальності відповідача як керівника боржника за незадоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигма Текнолоджи", ліквідатором обґрунтовано обрано спосіб захисту щодо притягнення винної особи до відповідальності із одночасним стягненням із ОСОБА_1 1 874 826, 57 грн, в якості солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигма Текнолоджи".
Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Отже, з огляду на викладене вище у своїй сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість поданої ліквідатором заяви та вбачає наявність правових підстав для її задоволення та покладення солідарної відповідальності на керівника боржника та стягнення з ОСОБА_1 1 874 826, 57 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигма Текнолоджи" в якості солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів у справі № 910/929/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигма Текнолоджи".
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Разом з тим, враховуючи наявність клопотання позивача, суд також вважає за необхідне, повернути арбітражному керуючому Куліченку Максиму Валерійовичу з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір в розмірі 1 211, 20 грн.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України та ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства Господарський суд міста Києва
1. Заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигма Текнолоджи" арбітражного керуючого Куліченка Максима Валерійовича про покладення солідарної відповідальності на керівника - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) - задовольнити.
2. Покласти солідарну відповідальність за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигма Текнолоджи", код ЄДРПОУ 37146634, у загальному розмірі 1 874 826,57 грн. на ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що перебував на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигма Текнолоджи" з 01.10.2015 по 28.11.2024.
3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигма Текнолоджи" (04080, місто Київ, вулиця Юрківська, будинок 34-А; ідентифікаційний код 37146634) грошові кошти у розмірі 1 874 826 (один мільйон вісімсот сімдесят чотири тисячі вісімсот двадцять шість) грн 57 коп. в якості солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигма Текнолоджи".
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь арбітражного керуючого Куліченка Максима Валерійовича (вул. Гоголівська, 39, м. Київ, Україна, 04053; ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) судовий збір в сумі 4 844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн 80 коп.
5. Повернути арбітражному керуючому Куліченку Максиму Валерійовичу (вул. Гоголівська, 39, м. Київ, Україна, 04053; ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. сплачений згідно платіжної інструкції № Е02Т-815Т-К849-С4ЕХ від 25.10.2025.
6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 02.04.2026
Суддя Сергій СТАСЮК