ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.03.2026Справа № 910/15368/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія Оріон Груп» (вул. Менделєєва, буд. 12, офіс 94/1, м. Київ, 01103; ідентифікаційний код 45187790)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Ойл» (вул. Сікорського Ігоря Авіаконструктора, буд. 1Б, офіс 170, м. Київ, 04112; ідентифікаційний код 45105105)
про стягнення 1 875 589, 07 грн,
Представники сторін:
від позивачів: Шиян Валентина Олексіївна
від відповідача: не з'явився
1. Стислий виклад позиції Позивача
До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія Оріон Груп» (далі за текстом - ТОВ «ТК Оріон Груп», Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Ойл» (далі за текстом - ТОВ «Агро Ойл», Відповідач) про стягнення 1 682 970, 04 грн заборгованості за договором поставки нафтопродуктів № 14/04/2025/4 від 14.04.2025 (далі за текстом - Договір), а також 161 831, 04 грн - пені, 15 126, 92 грн - інфляційних нарахувань та 15 661, 07 грн - 3% річних від простроченої заборгованості на суму 1 512 246 грн з 25.07.2025 по 27.11.2025.
В обґрунтування заявленого позову Позивач зазначає, що ним здійснено поставку товару, за яку Відповідач розрахувався не у повному обсязі чим допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, що стало підставою для нарахування пені, 3 % річних, інфляційних втрат та звернення до суду з позовом.
2. Стислий виклад позиції Відповідача
Відповідачем не заперечується факт існування між сторонами договірних зобов'язань, зокрема, поставка Позивачем товару.
Водночас, Відповідач звертає увагу суду на те, що стороною Відповідача не подано належних та достатніх доказів на підтвердження факту виникнення у нього обов'язку з оплати.
3. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2025 позовну ТОВ «ТК Оріон Груп» залишено без руху, Позивачу встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду приведеної у відповідність прохальної частини позову із мотивувальною частиною останньої.
22.12.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Позивача на усунення недоліків із поясненнями щодо заявлених до стягнення сум.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 02.02.2025.
15.01.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.
28.01.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові письмові пояснення Позивача.
У підготовчому засіданні 02.02.2026 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів на підставі частини 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), у підготовчому засіданні оголошено перерву до 02.03.2026.
02.03.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Відповідача про витребування оригіналів доказів, долучених Позивачем до позову.
У підготовчому засіданні 02.03.2026 судом частково задоволено клопотання Відповідача про витребування доказів у зв'язку з чим зобов'язано сторону Позивача надати оригінали для огляду судом у судовому засіданні. Підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду на 30.03.2026.
10.03.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли оригінали доказів від Позивача на виконання вимог ухвали суду.
30.03.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення Відповідача щодо заявлених Позивачем до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та клопотання про відкладення засідання.
У судовому засіданні 30.03.2026 судом оголошено про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву в силу чого останній береться судом до уваги при розгляді справи по суті.
Також судом у даному засіданні розглядалось клопотання Відповідача про відкладення судового засідання, у задоволенні якого судом відмовлено з огляду на необґрунтованість такого клопотання та недоведеності належними доказами обставин на які сторона посилається.
У судовому засіданні 30.03.2026 представник Позивача просив суд задовольнити позов та стягнути з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу.
Представник Відповідача у дане засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про місце, дату та час розгляду справи.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, у судовому засіданні 30.03.2026 відповідно до статті 219 та 240 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
24.07.2024 між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) укладено Договір, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця нафтопродукти: дизельне паливо, паливо для реактивних двигунів, бензин марки А-92, А-95, газ вуглеводний скраплений, масла та інше, а Покупець прийняти Товар та сплатити за нього, відповідно до умов цього Договору.
Поставка кожної партії товару здійснюється за повною 100 % оплатою на умовах СРТ(Інкотермс 2010).
Згідно пункту 5.3 Договору Постачальник має право відвантажити Покупцю Товар без передплати. Сторони домовились, що у такому випадку Покупець зобов'язується сплатити за поставлений Товар на підставі Договору протягом 3-ох банківських днів з дати поставки товару, визначеної пунктом 3.4 Договору.
Фактична кількість поставленого Покупцю Постачальником товару підтверджується комплексом товарно-транспортних документів (пункт 4.2 Договору).
Згідно пункту 6.4 Договору в разі несплати або несвоєчасної оплати вартості отриманого Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який стягується пеня від вартості несплаченого або невчасно сплаченого Товару.
Пунктом 9.1 Договору визначено, що Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2025, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення. Підпунктом 9.1.1 пункту 9.1 Договору передбачено можливість автоматичної пролонгації Договору.
На виконання умов Договору Позивачем поставлено і передано у власність Покупця товар на загальну суму 8 196 714, 96 грн, що підтверджується: видатковою накладною № 384 від 14.04.2025 на суму 1 221 158,40 (з ПДВ); видатковою накладною № 385 від 14.04.2025 на суму 1 218 661,20 грн (з ПДВ); видатковою накладною № 412 від 15.04.2025 на суму 1 222 563, 72 грн (з ПДВ); видатковою накладною № 1030 від 15.07.2025 на суму 1 511 496, 84 грн (з ПДВ); видатковою накладною № 1038 від 17.07.2025 на суму 1 510 588, 80 грн (з ПДВ); видатковою накладною № 1058 від 21.07.2025 на суму 1 512 246, 00 грн (з ПДВ).
Вказані вище видаткові накладні, окрім видаткової накладної № 1058 від 21.07.2025 на суму 1 512 246, 00 грн (з ПДВ) підписані сторонами без зауважень та претензій.
Так, Позивач заявляє до стягнення заборгованість за Договором в розмірі 1 682 970, 04 грн, яка складається:
- 111 496,84 грн залишок боргу за видатковою накладною № 1030 від 15.07.2025 на суму 1 511 496,84 грн;
- 59 227,20 грн залишок боргу за видатковою накладною № 1038 від 17.07.2025 на суму 1 510 588, 80 грн;
- 1 512 246 грн. за видатковою накладною №1058 від 21.07.2025.
На суму неоплаченого товару в розмірі 1 512 246, 00 грн Позивачем нараховано пеню у сумі 161 831,04 грн., інфляційні витрати у сумі 15 126,92 грн. та 3 % річних у сумі 15 661,07 грн. згідно наданого розрахунку в силу порушення виконання Відповідачем грошового зобов'язання.
У позові Позивач звертає увагу суду на те, що Відповідач відмовляється від підписання видаткової накладної № 1058 від 21.07.2025 року на суму 1 512 246, 00 грн. при тому, що товар поставлено, що вбачається з підписаної ТТН на відпуск нафтопродуктів № 9 від 21.07.2025, реєстрацією Відповідачем акцизної накладної від 21.07.2025 та податкової накладної № 121 від 21.07.2025.
З матеріалів справи вбачається, що Позивач звертався до Відповідача із претензією вих. № 08/10/2025 від 08.10.2025 про необхідність погашення боргу та оформлення документації щодо поставки.
Зазначена претензія повернута Позивача неврученою за закінченням встановленого терміну для зберігання.
З поданого відзиву вбачається, що Відповідач не заперечує факту наявності між сторонами господарських відносин та укладення між ними Договору, а також здійснення сторонами господарських операцій у межах таких правовідносин. Водночас Відповідач заперечує проти задоволення позову у заявленому Позивачем розмірі, оскільки подані Позивачем матеріали не містять належних та достатніх доказів, які б у сукупності дозволяли встановити момент виникнення у Відповідача обов'язку з оплати, його обсяг та обґрунтованість заявленої до стягнення суми з урахуванням умов договору та погодженої сторонами процедури документального оформлення поставки.
На переконання Відповідача, подана до матеріалів справи ТТН не підтверджує належним чином факт прийняття товару Відповідачем, при тому, що копія товарно-транспортної накладної є нерозбірливою та не дозволяє ідентифікувати жодних відомостей щодо передачі та прийняття товару Відповідачем. З наданої копії ТТН неможливо встановити ані особу, яка нібито прийняла товар, ані наявність її підпису, ані будь-якої відмітки Відповідача про приймання товару.
Відповідно до усталеної судової практики, товарно-транспортна накладна сама по собі підтверджує факт перевезення вантажу, але не є безумовним та достатнім доказом переходу права власності на товар або його прийняття покупцем, якщо інше прямо не передбачено договором та не підтверджено належними двосторонніми первинними документами.
Крім того, матеріали справи не містять належних доказів дотримання Позивачем погоджених сторонами строків поставки, а надані документи не дозволяють однозначно встановити, чи здійснювалася поставка у строки, визначені Договором, що має істотне значення для визначення строків виконання грошових зобов'язань та можливості застосування відповідних правових наслідків.
Разом із тим реєстрація акцизної накладної та наявність податкової накладної є виконанням обов'язків платника податків та свідчить про відображення господарської операції у податковому обліку, однак самі по собі такі дії не є безумовним підтвердженням належного документального оформлення передачі товару у розумінні умов Договору поставки та не визначають момент виникнення цивільно-правового обов'язку з оплати.
Подана Позивачем видаткова накладна не містить підпису уповноваженого представника Відповідача, у зв'язку з чим вона не підтверджує у двосторонньому порядку прийняття товару Відповідачем саме у заявленому обсязі та на суму, зазначену у розрахунку заборгованості. За таких умов видаткова накладна не може бути розцінена як самостійний і достатній доказ завершення господарської операції у частині прийняття товару покупцем.
З урахуванням викладеного, Відповідач стверджує, що Позивачем не надано належних та достатніх доказів, які б у сукупності дозволяли встановити момент виникнення у Відповідача обов'язку з оплати, обсяг такого обов'язку та обґрунтованість заявленого до стягнення розміру заборгованості.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладених між сторонами договорів, суд дійшов висновку, що вони за своєю правовою природою є договорами поставки.
Як вбачається зі змісту частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).
Частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як встановлено судом вище, сторонами у Договорі (пункт 3.1) погоджено 100 % передоплати, в той час як пунктом 5.3 Договору визначено право Постачальника відвантажувати товар без передплати, оплата за яким здійснюється протягом 3 - ох банківських днів з дати поставки.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Що стосується залишку боргу на загальну суму 170 724, 04 грн за видатковою накладною № 1030 від 15.07.2025 року та видатковою накладною № 1038 від 17.07.2025 року, суд дійшов висновку, що такий борг має бути сплачений Відповідачем з огляду на підтвердження факту поставки та наявність підписаних видаткових накладних.
Оскільки в даному випадку не було 100 % передоплати, суд вважає, що поставка відбулась у порядку пункту 5.3 Договору в силу чого оплата мала бути протягом 3-ох банківських днів з дати поставки, тобто у строк до 18.07.2025 та 20.07.2025 включно.
З огляду на відсутність доказів сплати суми 170 724, 04 грн станом на дату звернення до суду, вимоги Позивача в цій частині є обґрунтованими.
Що стосується заявленої до стягнення суми 1 512 246 грн за видатковою накладною № 1058 від 21.07.2025 суд дійшов висновку, що вказана сума підлягає сплаті Відповідачем на користь Позивача з огляду на наступне.
По - перше, Відповідачем не заперечується факт поставки товару на суму 1 512 246 грн.
Заперечення Відповідача ґрунтуються на відсутності доказів, які підтверджують факт прийняття ним товару, при цьому підписання відповідної видаткової накладної є проявом суб'єктивної поведінки сторони, тобто залежить виключно від Відповідача.
По - друге, ТТН № 9 від 21.07.2025, оригінал якої надано суду для огляду, містить підпис вантажоодержувача - ТОВ «Агро - Ойл» про отримання дизельного палива масою 25 750 кг, а Відповідачем не спростовано повноваження такої особи підписанта.
По - третє, як вірно звертає увагу Позивач, Відповідачем вчинено дії на підтвердження факту отримання ним товару на суму 1 512 246 грн, а саме.
Відповідно до статті 231 Податкового кодексу України, при реалізації пального або спирту етилового з акцизного складу до іншого акцизного складу з використанням акцизного складу пересувного, у разі якщо до реалізації пального або спирту етилового такий інший акцизний склад уже відомий, складається одна акцизна накладна на реалізацію пального з акцизного складу на такий інший акцизний склад із зазначенням у такій акцизній накладній ідентифікаційних даних такого акцизного складу пересувного.
Перехід права власності на пальне або спирт етиловий, що переміщується та/або зберігається у транспортному засобі, від одного суб'єкта господарювання до іншого вважається реалізацією пального або спирту етилового з одного акцизного складу пересувного до іншого. При цьому суб'єкт господарювання, від якого переходить право власності на таке пальне або спирт етиловий, вважається особою, яка реалізує пальне, а суб'єкт господарювання, до якого переходить право власності на таке пальне або спирт етиловий, вважається отримувачем пального або спирту етилового.
Підтвердженням особі, яка реалізує пальне або спирт етиловий, про прийняття її акцизної накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру акцизних накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання акцизної накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних, отримувач пального або спирту етилового надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру акцизних накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію акцизної накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі акцизних накладних та акцизну накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді.
Такі акцизна накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі акцизних накладних та отриманими отримувачем пального або спирту етилового.
З метою отримання особою, яка реалізує пальне або спирт етиловий, зареєстрованого в Єдиному реєстрі акцизних накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі акцизних накладних отримувачем пального або спирту етилового, така особа, яка реалізує пальне або спирт етиловий, надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру акцизних накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі акцизних накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді.
Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі акцизних накладних та отриманим особою, яка реалізує пальне або спирт етиловий.
Відповідно до пункту 231.3 статті 231 Податкового кодексу України, особа, яка реалізує пальне або спирт етиловий, зобов'язана скласти акцизну накладну в двох примірниках у разі реалізації пального або спирту етилового:
а) з акцизного складу до іншого акцизного складу, в тому числі через трубопровід або з використанням акцизного складу пересувного, у разі якщо до реалізації пального або спирту етилового такий інший акцизний склад уже відомий;
б) з акцизного складу до акцизного складу пересувного;
в) з акцизного складу пересувного до іншого акцизного складу пересувного;
г) з акцизного складу пересувного до акцизного складу.
Особа, яка склала акцизну накладну в двох примірниках, зобов'язана зареєструвати перший примірник такої акцизної накладної в Єдиному реєстрі акцизних накладних, а другий примірник такої акцизної накладної в день її складання надіслати розпоряднику акцизного складу - отримувачу пального або спирту етилового.
Розпорядник акцизного складу/розпорядник акцизного складу пересувного - отримувач пального або спирту етилового зобов'язаний зареєструвати другий примірник такої акцизної накладної в Єдиному реєстрі акцизних накладних після реєстрації першого примірника такої акцизної накладної в Єдиному реєстрі акцизних накладних та отримання пального або спирту етилового на акцизний склад/акцизний склад пересувний.
Як вбачається з матеріалів справи Відповідач, виконав вимоги статті 231 Податкового кодексу України та зареєстрував другий примірник акцизної накладної в ЄРАН, про що свідчить наявна в матеріалах справи роздруківки акцизної накладної з квитанцією № 2 за електронним підписом директора відповідача.
Те саме стосується і податкової накладної щодо поставки товару на суму 1 512 246 грн, зареєстрованої в ЄРПН 21.07.2025 № 121.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу).
Згідно постанови ВП ВС від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17 податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.
Аналіз наведених норм свідчить, що підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Як вірно посилається сторона Позивача, згідно наведеного Верховним Судом у постанові від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.
Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.
В сукупності зазначеного вище, враховуючи судову практику на яку посилається сторона Позивача, суд дійшов висновку, що товар на суму 1 512 246 грн згідно видаткової накладної № 1058 від 21.07.2025 належним чином поставлений Відповідачу в силу чого у нього виник обов'язок протягом 3 - ох банківських днів здійснити розрахунок за отриманий товар.
Дії та поведінка Відповідача в межах спірних правовідносин оцінюється як недобросовісна та така, що має на меті уникнення від виконання грошового зобов'язання.
Посилаючись на неналежність та недостатність наданої Позивачем доказової бази, Відповідач свідомо не вчинив залежних від нього дій щодо підписання спірної видаткової накладної, що в подальшому спричинило маніпулювання в частині встановлення у Відповідача дати виникнення обов'язку з оплати.
В сукупності викладеного, вимоги Позивача щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 1 682 970, 04 грн є обґрунтованими, а кошти відповідно підлягають стягненню.
Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).
Оскільки Відповідачем не надано доказів сплати коштів за поставку товару у строки визначені договором в межах суми 1 682 970, 04 грн, Відповідач є таким, що порушив виконання грошового зобов'язання в силу чого нарахування Позивачем пені, 3 % річних та інфляційних втрат є правомірним, а суми таких нарахувань арифметично вірними у зв'язку з чим суми в цій частині підлягають стягненню у заявленому розмірі.
Також, Позивач просить суд відшкодувати йому витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 42 000 грн.
Клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 42 000 грн Позивачем подано разом із заявою про надання суду оригіналів доказів, зареєстровану канцелярією суду 10.03.2026.
У якості підтвердження понесення Позивачем витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано:
- договір № 21/2025 про надання правової допомоги від 26.11.2025, пунктом 4.1 якого сторонами погоджено вартість роботи адвоката - 3 000 грн за 1 годину робочого часу та 3000 грн за кожне судове засідання.
- ордер серії ВІ № 1356610 від 12.12.2025;
- опис виконаних адвокатом робіт.
З викладеного у клопотанні про стягнення витрат на професійну правничу допомогу детального опису вбачається, що вартість роботи адвоката становить 42 000 грн, за наступні послуги:
- зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції - 1 година;
- вивчення матеріалів справи, вивчення судової практики - 2 години;
- підготовка та складання процесуальних документів по справі (позовна заява з додатками (5 год), додаткові пояснення по справі (2 год), заява про надання оригіналів документів та клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (1 год). - 8 год;
- судові засідання 02.02.2026, 02.03.2026 та 30.03.2026 - 9 000 грн.
Відповідач не погоджується із клопотанням Позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 42 000 грн та вважає такі витрати необґрунтованими, неспівмірними та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами у розумінні ГПК України.
Так, зустрічі, консультації клієнта, узгодження правової позиції (1 год.) та вивчення матеріалів справи, вивчення судової практики (2 год.) є типовими та невід'ємними складовими підготовки будь-якого позову і не можуть розглядатися як самостійна підстава для збільшення розміру витрат на правничу допомогу.
Позивачем заявлено 11 годин роботи адвоката на підготовку та складання процесуальних документів на загальну суму 33 000 грн, що є явно неспівмірним з обсягом фактично поданих документів та характером виконаних робіт з урахуванням типовості даного спору
Заявлений Позивачем розмір витрат на участь адвоката у судових засіданнях у сумі 9 000 грн також є необґрунтованим та не відповідає критеріям реальності і необхідності.
Зокрема, судове засідання 02.02.2026 фактично не відбулося по суті та було відкладене, що не потребувало здійснення будь-яких суттєвих процесуальних дій з боку представника Позивача.
Судове засідання 02.03.2026 носило короткотривалий процесуальний характер, у межах якого було вирішено виключно питання про закриття підготовчого провадження та розгляд клопотання про витребування оригіналів доказів, без дослідження доказів та розгляду справи по суті, що також не свідчить про значний обсяг наданої правничої допомоги.
В сукупності зазначеного, Відповідач просить суд відмовити у відшкодуванні заявленої Позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як встановлено судом вище, сторонами у договорі № 21/2025 про надання правової допомоги від 26.11.2025 погоджено погодинну форму оплати послуг адвоката та фіксовану плату в частині участі адвоката у судових засіданнях.
Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати суду при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Зокрема, згідно із положеннями частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Відповідно до положень частин 5, 6 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Виходячи зі змісту наведених положень статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Разом з тим у частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
З огляду на викладене вище, враховуючи заперечення Відповідача, суд частково з ними погоджується у зв'язку з чим дійшов висновку про необхідність часткового зменшення розміру заявлених Позивачем до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та покладення на Відповідача обов'язку з відшкодування останніх в розмірі суми 31 500 грн з огляду на наступне.
Визначення адвокатом окремо послуг «зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції» та «вивчення матеріалів справи, вивчення судової практики» є штучним збільшенням обсягу наданих послуг.
Так, послуга «зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції» не стосується розгляду даної судової справи, а послуга вивчення матеріалів справи, вивчення судової практики» по суті входить до послуги «підготовка та складання позову» з огляду на те, що послуги надаються професійними адвокатом.
Крім того, вартість складання клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу із затратою 1 години роботи адвоката також не підлягає відшкодуванню Відповідачем оскільки таке клопотання є фактичною заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги.
При цьому, суд зазначає, що з огляду на відсутність посилань Позивача про необхідність подання доказів у порядку частини 8 статті 129 ГПК України розподіл судових витрат є обов'язком суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу та передує поданню стороною відповідної заяви.
Дана правова позиція викладена у постанові ОП КГС ВС від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.
В сукупності зазначеного, суд дійшов висновку щодо необхідності покладання на Відповідача обов'язку з відшкодування Позивачу витрат за 7 годин 30 хвилин роботи адвоката вартістю 22 500 грн та 9 000 грн за участь адвоката у 3-ох засідання, що сукупно становить 31 500 грн.
При цьому, суд не погоджується із запереченнями Відповідача в частині часу таких засідань, оскільки по - перше, засідання фактично відбулися, по - друге, вартість даної послуги є фіксованою.
Підсумовуючи викладене вище, враховуючи встановлені судом обставини за сукупністю наданих доказів, суд дійшов висновку, що Позивачем доведено факт порушення Відповідачем виконання грошового зобов'язання, а відтак і правомірність нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат в силу чого позов підлягає задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія Оріон Груп» - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Ойл» (вул. Сікорського Ігоря Авіаконструктора, буд. 1Б, офіс 170, м. Київ, 04112; ідентифікаційний код 45105105) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія Оріон Груп» (вул. Менделєєва, буд. 12, офіс 94/1, м. Київ, 01103; ідентифікаційний код 45187790) 1 682 970 (один мільйон шістсот вісімдесят дві тисячі дев'ятсот сімдесят) грн 04 коп - основного боргу, 161 831 (сто шістдесят одна тисяча вісімсот тридцять одна) грн 04 коп - пені, 15 126 (п'ятнадцять тисяч сто двадцять шість) грн 92 коп - інфляційні втрати, 15 661 (п'ятнадцять тисяч шістсот шістдесят одна) грн 07 коп - 3% річних, судовий збір - 28 133 (двадцять вісім тисяч сто тридцять три) грн 84 коп та витрати на професійну правничу допомогу - 31 500 (тридцять одна тисяча п'ятсот) грн.
3. У відшкодуванні іншої частини витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія Оріон Груп» на професійну правничу допомогу - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано: 02.04.2026
Суддя Антон ПУКАС