ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
01.04.2026Справа № 910/13570/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Тихоши Л.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за заявою проТовариства з обмеженою відповідальністю «СЛАНКО» ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (03057, місто Київ, вул.Дегтярівська, будинок 31, корпус 2, Ідентифікаційний код юридичної особи 34926981)
до за участю проТовариства з обмеженою відповідальністю «СЛАНКО» (04209, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГЕРОЇВ ДНІПРА, будинок 20, квартира 52, ідентифікаційний код юридичної особи 38940232) Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Халявки Наталії Миколаївни ( АДРЕСА_1 ) скасування рішення державного ресторатора
Представники:
від Позивача: Аксютенко О.О. (представник на підставі довіреності);
від Відповідача: Шелест Ю.В. (представник на підставі ордеру);
від Третьої особи: не з'явились;
Департамент територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі також - «Позивач») звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАНКО» (надалі також - «Відповідач») про скасування рішення державного ресторатора.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 року у задоволенні позовних вимог Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАНКО» про скасування рішення державного ресторатора відмовлено у повному обсязі.
19.03.2026 року через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАНКО» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі №910/13570/25.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2026 року розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАНКО» про ухвалення додаткового рішення по справі №910/13570/25 призначено на 01.04.2026 року.
31.03.2026 року через систему «Електронний суд» від Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшло клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.
01.04.2026 року через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАНКО» надійшли заперечення на клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.
В судовому засіданні 01.04.2026 року представник Відповідача підтримав подану заяву про ухвалення додаткового рішення по справі №910/13570/25, просив суд її задовольнити. Представник Позивача просив суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу. Представник Третьої особи не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення ухвали суду.
Таким чином, Суд приходить до висновку, що Третя особа про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАНКО» про ухвалення додаткового рішення по справі №910/13570/25, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, Господарський суд міста Києва зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Положеннями частин 2, 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно з ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що при прийнятті Господарським судом міста Києва рішення від 18.03.2026 року у справі №910/13570/25 Судом не було вирішено питання про відшкодування Відповідачеві витрат на професійну правничу допомогу у даній справі.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (частина друга статті 124 Господарського процесуального кодексу України).
Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, та крім того, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Разом з цим, Суд зазначає, що практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК).
Вказана правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 29 січня 2025 року у справі № 922/1500/24.
Суд зазначає, що подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, відшкодування судових витрат здійснюється у разі подання разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат та наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
Аналогічні правові висновки наведені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в ухвалах від 06.04.2021 у справі №910/15424/19 та від 03.03.2021 у справі №908/1238/18.
У додатковій постанові від 17.12.2021 у справі №10/5026/290/2011 (№925/1502/20) Верховний Суд зазначив, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень ст. ст. 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Таким чином, відшкодування судових витрат здійснюється у разі подання разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат та наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
При цьому заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛАНКО» було подано відзив на позовну заяву 08.12.2025 року, проте у ньому не було зазначено про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи в суді першої інстанції. Також 16.12.2025 року Відповідачем були подані додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву, в якому також не було зазначено про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи в суді першої інстанції.
Лише 13.01.2026 року Відповідачем було зареєстровано в системі «Електронний суд» клопотання про долучення до відзиву (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом або судом, віднесено ст. 42 ГПК України до обов'язку учасників справи.
Зазначене свідчить про недотримання позивачем вимог Господарського процесуального кодексу України, які надають право стороні на відшкодування судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу.
Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у пункті 6.52 постанови від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18, з огляду на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач разом з першою заявою по суті спору не подав суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв'язку з розглядом справи, у відшкодуванні таких судових витрат відмовляється.
За таких обставин, враховуючи, що Відповідачем разом з відзивом (першою заявою по суті спору) не подано попереднього розрахунку суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи в суді першої інстанції, Суд приходить до висновку про відсутність підстав для здійснення розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу понесених Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛАНКО».
Таким чином, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАНКО» про ухвалення додаткового рішення по справі №910/13570/25 не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 236 - 242, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАНКО» про ухвалення додаткового рішення по справі №910/13570/25 - відмовити.
2. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 03 квітня 2026 року.
Суддя О.В. Чинчин