ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову у видачі судового наказу
м. Київ
01.04.2026Справа № 910/3403/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Літвінової М.Є., розглянувши заяву Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство «Спецтехноекспорт» (адреса: 04073, місто Київ, Проспект Степана Бандери, будинок 7) про видачу судового наказу за вимогою до Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення 16 972, 31 грн
Дочірнє підприємство Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство «Спецтехноекспорт» звернулось до Господарського суду міста Києва з заявою про видачу судового наказу за вимогою до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 16 972, 31 грн.
Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на наступне.
Так, господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, наказного провадження (частини 1, 2, 4 статті 12 ГПК України)
Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Так, статтею 147 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці.
Виходячи з загальних засад наказного провадження та встановленого порядку розгляду заяви про видачу судового наказу, наказне провадження у господарському судочинстві забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, наявність та безспірність якої підтверджується доданими до заяви документами.
Судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.1 ст. 148 ГПК України).
Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні. Разом із тим лише той факт, що договірні зобов'язання не виконуються, без обґрунтування причин, не вважається наявністю спору про право.
Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів. Звертаючись із заявою про видачу судового наказу, заявник повинен, в тому числі, подати документи, що свідчать про безспірність його вимог.
Наведене зумовлено тим, що під час розгляду заяви про видачу судового наказу суд не розглядає справу по суті, не встановлює обставин справи та не здійснює оцінку доказів щодо їх змагальності та достовірності, адже наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Положеннями частин першої, другої 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин.
Обґрунтовуючи заяву про видачу судового наказу, заявник зазначає наступне:
20 червня 2023 року між Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство «Спецтехноекспорт» (далі - ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт») та Військовою частиною НОМЕР_1 укладено Договір № STE-70-141-Д/П-24.
На виконання зазначеного Договору 16 липня 2024 року відповідачем було перераховано на рахунок Позивача 1 394 593, 50 гривень (один мільйон триста дев'яносто чотири тисячі п'ятсот дев'яносто три гривні 50 копійок).
У відповідності до пункту 3.7. Договору «Сторони визнають, що при визначенні ціни рівень прибутку у складі ціни визначається згідно до Постанови КМУ від 11 листопада 2022 року №1275 «Деякі питання здійснення оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану» - 3% вартості Продукції за зовнішньоекономічним договором.»
На виконання Договору № STE-70-141-Д/П-24 про постачання (закупівлю) товару оборонного призначення від 20 червня 2023 року було укладено зовнішньоекономічний контракт №STE-27-70-K/KI-24.
Як зазначає заявник, на виконання доручення відповідача за Договором позивачем було здійснена купівля іноземної валюти (повідомлення про виконання операції з купівлі іноземної валюти від 17 липня 2024 року ) та перераховано постачальнику 16 липня 2024 року EUR 30 000 (тридцять тисяч ЄВРО).
Так, 16.10.2024 позивачем було направлено Військовій частині НОМЕР_1 лист №31.70/1545/9584-24 до якого були долучені розрахунково-калькуляційні матеріали фактичних витрат при виконанні Договору №STE-70-141-Д/П-24 від 20.06.2024 року, інформація про закупівлю валют, проєкт Додаткової угоди до Договору, розрахунок коригування до видаткової накладної.
В подальшому, 20 жовтня 2024 року ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» повторно направлено Військовій частині НОМЕР_1 було направлено лист № 31.70/1545/10708-24 та проєкт додаткової угоди до Договору на 3 аркушах в 2 примірниках та розрахунок коригування до видаткової накладної №448 від 15.07.2024 на 1 арк. в 3 прим.
Як стверджує заявник, станом на сьогодні, зазначені документи Військовою частиною НОМЕР_1 не підписані та не повернуті на адресу ДП ДГЗП "Спецтехноекспорт".
В заяві про видачу судового наказу ДП ДГЗП "Спецтехноекспорт" зазначає, що сума 140 900, 81 грн складається з вартості одиниці товару у розмірі 3 000 ЄВРО за курсом 45,40 гривень за ЄВРО, що складає 136 200 гривень + прибуток (постачальницька винагорода) у розмірі 4 048,10 гривень за одиницю товару (курс НБУ 44,9789 за ЄВРО*3000 ЄВРО*0,03% у відповідності до пункту 3.7 Договору) + 398,73 гривні (вартість митно-брокерських послуг за одиницю товару) + банківські витрати на касове обслуговування за одиницю товару у розмірі 253,08 гривень = 140 900,81 гривень за одиницю товару.
Враховуючи, що відповідачем було перераховано на користь позивача 1 394 953,50 гривень, сума доплати, за доводами заявника, складає 14 414, 60 грн.
ДП ДК ДГЗП «Спецтехноекспорт» звернулось до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 заборгованості за Договором № STЕ-70-141-Д/П-24 про постачання (закупівлю) товару оборонного призначення від 20 червня 2024 року у загальному розмірі 16 972, 31 гривня, з яких: 14 414, 60 гривень сума заборгованості; інфляційні втрати у розмірі 1939, 50 гривень, 3% річних за весь період користування чужими грошовими коштами у розмірі 14 414, 60 гривень за період з 21 жовтня 2024 року включно по 18 березня 2026 року включно.
Таким чином, як вбачається зі змісту вимог, які заявлені заявником, вони не є вимогами про стягнення грошової заборгованості, наявність та безспірність якої підтверджується доданими до заяви документами, що суперечить самій сутності наказного провадження.
При цьому, відсутність безспірності заявленої вимоги підтверджує і сам заявник у поданій ним заяві та вказує на те, що Військовою частиною НОМЕР_1 не підписані документи та не повернуті на адресу заявника.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявлена Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство «Спецтехноекспорт» вимога до Військової частини НОМЕР_1 Міністерство оборони України про стягнення 16 972, 31 грн не відповідає вимогам статті 148 Господарського процесуального кодексу України, а відтак така вимога не може бути розглянута в порядку наказного провадження.
Крім того, як встановлено судом, Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство «Спецтехноекспорт» у прохальній частині заяви про видачу судового наказу зазначено наступне:
- прийняти цю заяву про видачу судового наказу до розгляду, відкрити провадження у справі, та, з огляду на предмет спору, розгляд справи здійснювати у закритому судовому засіданні;
- зазначити в рішенні про нарахування трьох процентів річних на суму заборгованості за Договором комісії №STE-70-141-Д/П-24 від 20 червня 2024 року, що становить 14 414,60 гривень з 18 березня 2026 року включно до моменту повного виконання рішення суду Відповідачем, що розраховуються за формулою: [Сума основного боргу] х 3% х [Кількість днів прострочення] / [Кількість днів у році].
Також заявник по тексту заяви зазначає про Договір комісії № STE-70-141-Д/П-24 від 20 червня 2024 року, тоді як до заяви додає Договір № STE-70-141-Д/П-24 від 20 червня 2024 року про постачання (закупівлю) товарів оборонного призначення.
Суд зазначає, що видача судового наказу проводиться без судового засідання і виклику стягувача та боржника для заслуховування їх пояснень. З системного тлумачення цих норм можна дійти висновку, що для наказного провадження характерна документарність: суд досліджує виключно письмові докази, які підтверджують вимоги заявника.
Звідси випливає ще одна особливість доказування у наказному провадженні: тут абсолютно виключаються такі засоби доказування, як пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показання свідків, речові докази, висновок експерта; єдиним допустимим засобом доказування для наказного провадження є письмові докази.
Оскільки наказне провадження є документарним, ця специфічна форма захисту вимагає особливостей документальних доказів, зокрема, докази мають бути безспірними: вони повинні свідчити про безспірність стягнення і відсутність потреби у їх дослідженні. Тобто ознака документарності наказного провадження підтверджує те, що йдеться про очевидність та переконливість доказів з боку стягувача.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.
За приписами ч. 2 ст. 154 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Згідно з ч. 2 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 152, 154, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Відмовити Дочірньому підприємству Державної компанії «Укрспецекспорт» - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство «Спецтехноекспорт» у видачі судового наказу за вимогою до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про стягнення 16 972, 31 грн.
2. Ухвала набирає законної сили 01.04.2026 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Суддя М.Є. Літвінова