ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.03.2026Справа № 910/12811/24 (910/14040/25)
Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., за участю секретаря судового засідання Коваленко М.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін
за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко" (03035, місто Київ, вулиця Шаповала Генерала, будинок 2, офіс 111, ідентифікаційний номер 32727466) арбітражного керуючого Ципляка Павла Сергійовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Активпостач" (34001, місто Миколаїв, вулиця Адміральська, будинок 27/3, кімната 204; ідентифікаційний номер 44604089)
про визнання договорів недійсними та застосування наслідків їх недійсності
в межах справи №910/12811/24
за заявою Акціонерного товариства "Банк Альянс" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 50, ідентифікаційний номер 14360506)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко" (03035, місто Київ, вулиця Шаповала Генерала, будинок 2, офіс 111, ідентифікаційний номер 32727466)
про банкрутство
Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання
1. Стислий виклад позиції позивача
Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко" арбітражний керуючий Ципляк Павло Сергійович звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Активпостач", в якому просить суд:
- визнати недійсними договори: від 20.07.2022 купівлі-продажу 8048/2022/3283178 транспортного засобу Merсedes-Benz AROCS 2017 року випуску № шасі (VIN) НОМЕР_1 , від 20.07.2022 купівлі-продажу 8048/2022/3283104 транспортного засобу Mercedes-Benz AROCS 2017 року випуску № шасі (VIN) НОМЕР_2 , від 03.08.2022 купівлі-продажу 8048/2022/3310478 транспортного засобу Mercedes-Benz AROCS 2017 року випуску № шасі (VIN) НОМЕР_3 , укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Данко" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Активпостач";
- застосувати наслідки недійсності вказаних договорів шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Активпостач" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Данко" наступні транспортні засоби: Mercedes-Benz AROCS 2017 року випуску № шасі (VIN) НОМЕР_1 , Mercedes-Benz AROCS 2017 року випуску № шасі (VIN) НОМЕР_2 , Mercedes-Benz AROCS 2017 року випуску № шасі (VIN) НОМЕР_3 , технічні паспорти на них та ключі від вказаних автомобілів.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що:
- на момент укладення оспорюваних договорів позивачеві було відомо про: наявність заборгованості перед бюджетом на суму понад 6 млн.грн; наявність простроченої заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "А.Т. Смарт трейдинг" та відкриту за позовом останнього справу №910/21117/21 в межах якої стягувалася з позивача заборгованість у сумі 3 226 851,56 грн; наявність боргових зобов'язань перед Акціонерним товариством "Комінбанк"; наявність боргових зобов'язань перед Приватним підприємством "Укрпалетсистем" за договором купівлі-продажу нафтопродуктів № 812/10/20 від 27.10.2020 на загальну суму 907 471, 13 грн; наявність боргових зобов'язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Персональний український лізинг" за договором фінансового лізингу №FL305-07/20 від 20.07.2020, що свідчить про вчинення правочинів у підозрілий період (протягом трьох років до відкриття провадження у справі про банкрутство), під час наявної кредиторської заборгованості та після відкриття судових проваджень;
- попри наявність заборгованості перед кредиторами (простроченої та поточної) позивач відчужує наявні активи без обґрунтування ділової мети, доцільності, економічного ефекту та прибутку від них;
- має місце укладення спірних договорів із заінтересованою особою, оскільки аналіз даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дає можливість дійти висновку, що до складу учасників і керівників позивача і відповідача входили особи, що становлять єдину групу взаємопов'язаних осіб.
У зв'язку з чим, позивач вказує, що наявні підстави для застосування ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства та визнання спірних правочинів недійсними.
2. Стислий виклад позиції відповідача
У поданому відзиві відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог, вказуючи, що позивач не довів, що ТОВ "Активпостач": було обізнане про фінансовий стан ТОВ "Данко"; знало про наявність простроченої заборгованості перед кредиторами; діяло з наміром заподіяти шкоду іншим кредиторам.
Крім того, законодавство України не встановлює обов'язку відчужувати майно за максимальною або середньоринковою ціною, тому при оцінці вартості майна має враховуватися не абстрактна "ринкова ціна", а реальні умови його реалізації, технічний стан, знос, ліквідність, а також загальноекономічна ситуація.
Посилання позивача на зміну керівників або учасників у різні періоди часу не підтверджує існування такого впливу саме на момент укладення спірних договорів.
Також, відповідач зазначив, що заява була подана з пропуском строку позовної давності, у зв'язку з чим просить при розгляді заяви застосувати наслідки пропуску позовної давності та відмовити в позові.
3. Процесуальні дії у справі
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/12811/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко" на стадії ліквідаційної процедури введеної постановою суду від 14.08.2025.
Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко" арбітражний керуючий Ципляк Павло Сергійович звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Активпостач" про визнання договорів недійсними та застосування наслідків їх недійсності.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2025 позовну заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко" арбітражного керуючого Ципляка Павла Сергійовича залишено без руху та встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду доказів сплати судового збору в сумі 74 926,39 грн.
25.11.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків із доданою до неї квитанцією про сплату судового збору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2025 прийнято позовну заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко" арбітражного керуючого Ципляка Павла Сергійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Активпостач" визнання договорів недійсними до розгляду в межах справи № 910/12811/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко" та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 05.02.2026.
16.12.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача про продовження процесуального строку на подання відзиву (документ сформований в системі "Електронний суд" 15.12.2025).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2025 заяву відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Активпостач" про продовження процесуального строку на подання відзиву задоволено. Продовжено відповідачу процесуальний строк для надання відзиву до 30.12.2025.
30.12.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
05.01.2026 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.
13.01.2026 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Судове засідання 05.02.2026 відкладено на 19.03.2026.
У судовому засіданні 19.03.2026 представник позивача надав пояснення по суті позову та просив суд про його задоволення.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив, про судове засідання повідомлявся належним чином.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 19.03.2026 дослідивши її матеріали та заслухавши пояснення представника позивача, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
20.07.2022 було укладено договір купівлі-продажу 8048/2022/3283178 транспортного засобу Merсedes-Benz AROCS 2017 року випуску № шасі (VIN) НОМЕР_1 , ціна продажу - 120 000,00 грн.
20.07.2022 було укладено договір купівлі-продажу 8048/2022/3283104 транспортного засобу Merсedes-Benz AROCS 2017 року випуску № шасі (VIN) НОМЕР_2 , ціна продажу 120 000,00 грн.
03.08.2022 було укладено договір купівлі-продажу 8048/2022/3310478 транспортного засобу Merсedes-Benz AROCS 2017 року випуску № шасі (VIN) НОМЕР_3 , ціна продажу - 120 000,00 грн.
Вказані договори укладені між ТОВ "Активпостач" та ТОВ "Данко" в територіальному сервісному центрі МВС 8048 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Київ.
Відповідно до умов вказаних договорів позивач передав у власність відповідача за плату транспортні засоби, зазначені вище.
Однак, на момент укладення оспорюваних договорів ТОВ "Данко" було відомо про:
- наявність заборгованості перед бюджетом (акт камеральної перевірки Головного управління ДПС у м. Києві від 03.03.2021 та прийняте на його підставі ППР (форма «Р») №39980415 на суму понад 6 млн.грн.; ППР Головного управління ДПС у Волинській області від 04.01.2022 №0083580705 на суму понад 500 тис. грн.);
- наявність простроченої заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "А.Т. Смарт трейдинг" та відкриту за позовом останнього справу № 910/21117/21 в межах якої стягувалася з ТОВ "Данко" заборгованість у сумі 3 226 851,56 грн;
- наявність боргових зобов'язань перед Акціонерним товариством "Комінбанк", у т.ч. за кредитними договорами від 13.09.2019 № 138/19, від 09.02.2022 № 16/22, від 29.07.2022 № 70/22;
- наявність боргових зобов'язань перед Приватним підприємством "Укрпалетсистем" за договором купівлі-продажу нафтопродуктів № 812/10/20 від 27.10.2020 на загальну суму 907 471,13 грн;
- наявність боргових зобов'язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Персональний український лізинг" за договором фінансового лізингу №FL305-07/20 від 20.07.2020 (рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 у справі № 910/13646/22 було стягнуто заборгованість по лізингових платежах в розмірі 618 357,49 грн).
Водночас, як зазначає ліквідатор, попри наявність вказаної заборгованості перед кредиторами (простроченої та поточної) ТОВ "Данко" відчужує наявні активи без обґрунтування ділової мети, доцільності, економічного ефекту та прибутку від них.
Так, як вбачається із укладених договорів купівлі-продажу транспортних засобів, вони були відчужені за ціною 120 000,00 грн за кожен транспортний засіб, що є значно нижчою за ринкову вартість цих автомобілів, яка згідно з незалежною оцінкою станом на 31.07.2022 могла становити 2 201 291,67 грн.
Крім того, ліквідатор стверджує, що має місце укладення спірних договорів із заінтересованою особою.
Аналіз даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дає можливість дійти висновку, що до складу учасників і керівників ТОВ "Данко" і відповідача входили особи, що становлять єдину групу взаємопов'язаних осіб.
Засновниками (учасниками) ТОВ "Данко" були ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . На даний час учасником ТОВ "Данко" є Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройінжирінг", ідентифікаційний код 43357438, а кінцевим бенефіціарним власником - ОСОБА_2 .
Керівником ТОВ "Данко" у період з 22.05.2018 по 29.12.2021 була ОСОБА_3 . Останнім керівником (до порушення справи про банкрутство) є ОСОБА_4 .
ТОВ "Данко" є учасником (50%) Консорціуму "Євро Мастер" (ідентифікаційний код 44625816), уповноваженою особою (керівником) якого є ОСОБА_5 з 22.12.2023, а до нього був - ОСОБА_6 .
Засновником відповідача була і є ОСОБА_7 . Керівником відповідача у період з 01.02.2022 по 29.01.2024 була ОСОБА_8 , а з 29.01.2024 - ОСОБА_3 .
Таким чином, ОСОБА_3 була керівником, як ТОВ "Данко", так і відповідача.
Це свідчить про те, що орган, який приймав рішення про її призначення (загальні збори учасників як ТОВ "Данко", так і відповідача) мали взаємозв'язок.
ОСОБА_8 з 29.07.2020 до 05.08.2022 також була керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісснаб" (ідентифікаційний код 42439818). До 05.08.2022 єдиним учасником ТОВ "Сервісснаб" була ОСОБА_7 , а з вказаної дати - ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 у свою чергу з 30.11.2023 є керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Леконте" (ідентифікаційний код 44068293), учасником якого з 20.04.2021 є ОСОБА_2 , до вказаної дати - ОСОБА_6 . До ОСОБА_5 керівниками ТОВ "Леконте" були: ОСОБА_2 - з 08.03.2023 та ОСОБА_6 - з 11.03.2021.
Таким чином, ОСОБА_8 працювала керівником у відповідача, та на підприємствах, контроль за якими через ОСОБА_5 здійснював учасник ТОВ "Данко" ОСОБА_2 .
Ліквідатор відзначає, що хоча хронологічно прямої пов'язаності ТОВ "Данко" і відповідача в спірний період не вбачається, але факт участі вказаних осіб позмінно в органах управління товариств, які мають прямий зв'язок із ТОВ "Данко" і відповідачем, дає підстави вважати, що вказані особи ( ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та інші) є пов'язаними діловими стосунками, а укладення оспорюваних договорів відбулося із заінтересованою особою (відповідачем), в розумінні визначення, наведеного у ст. 1 КУзПБ.
Отже, ліквідатор вважає, що оспорювані угоди вчинялися без ділової мети, спрямованої на досягнення економічного ефекту, за заниженою ціною, що не відповідала ринковій та між заінтересованими особами.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з договорів та інших правочинів.
За змістом ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами статті 215 ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом ст. 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16 тощо.
Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Недійсність договору як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).
У постанові від 30.01.2019 у справі № 911/5358/14 Верховний Суд висловив правову позицію щодо реальності господарської операції, вказав на те, що для з'ясування правової природи як господарської операції, так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов'язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті цієї операції.
Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів. Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2020 у справі № 922/719/16, від 28.09.2021 у справі № 21/89б/2011(913/45/20).
Застосування спеціальних норм законодавства про банкрутство можливо лише при наявності відкритого провадження у справі про банкрутство боржника.
Стаття 42 КУзПБ підлягає застосуванню до правочинів, вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, а відтак ця норма щодо відрахування трирічного строку, розширеному тлумаченню не підлягає.
Вказане викладено у постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 917/373/18 (917/1878/20).
При цьому, особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною (така правова позиція викладена у постанові Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського Суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19).
Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об'єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.
Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент (контрагенти), з яким (якими) боржник учиняє оспорюваний договір; ціна договору (ринкова / неринкова), наявність / відсутність оплати ціни договору контрагентом боржника; дотримання процедури (черговості) при виконанні зобов'язань, якщо така процедура визначена законом імперативно. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 (пункт 155).
Водночас, категорія фраудаторності у галузі банкрутства спрямована на недопущення недобросовісного виведення активів з метою уникнення відповідальності цим майном перед кредиторами, зважаючи, що ч. 2 ст. 96 ЦК України вимагає, щоби юридична особа відповідала за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Тобто, боржник має усвідомлювати повне виконання свого обов'язку перед кредитором. У зв'язку з цим можна розмежувати також критерії фраудаторності:
об'єктивний - коли вчиняється правочин цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку за наявності існуючої вже заборгованості;
суб'єктивний - усвідомлення боржником появи боргу в результаті укладення правочину, що повинно аналізуватися через призму економічної мети договору, сумлінність та добросовісність дій боржника, які мають бути спрямовані на погашення боргу, а не навпаки, на неможливість виконання зобов'язання.
Будь який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.
Наведений правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18.
У постанові КЦС ВС від 18.05.2022 у справі № 643/15604/17 суд дійшов висновку, що встановлення фраудаторності договору є достатньою та самостійною підставою визнання його недійсним та застосування наслідків його недійсності.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у складі суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського від 28.10.2021 у справі № 911/1012/13 критерієм для застосування норм ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у тому числі і до заяв, поданих після введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, є дата відкриття провадження у справі про банкрутство.
Стаття 42 КУзПБ встановлює підстави, з яких правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, а також правові наслідки визнання таких правочинів недійсними.
У порядку передбаченому ст. 42 КУзПБ можуть бути визнаними за спеціальними підставами окремі правочини боржника, що не виключає можливості визнання недійсними правочинів боржника також відповідно до ст. 203, 215 ЦК України, оскільки тільки в межах провадження у справі про банкрутство законодавець визначив підсудність суду справ про визнання недійсними правочинів боржника, не обмежуючи підстав, за якими заявляються вимоги про визнання недійсним правочину (п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України).
Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Згідно ч. 2 ст. 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.
У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника господарський суд постановляє ухвалу (ч. 3, 4 ст. 42 КУзПБ).
Суд відзначає, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 відкрито провадження у справі № 910/12811/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко".
Відтак, враховуючи дату відкриття провадження у справі № 910/12811/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко" - 06.02.2025, судом встановлено, що спірні договори купівлі-продажу транспортних засобів від 20.07.2022 та 03.08.2022, укладені за два роки до відкриття провадження про банкрутство ТОВ "Данко".
Так, провадження у справі про банкрутство на відміну від позовного, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, одним із завдань має задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. При цьому обов'язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності кредиторів. Тому провадження у справах про банкрутство об'єктивно формується на засадах конкурсу кредиторів.
Тобто призначення провадження у справі про банкрутство полягає у збалансуванні реалізації прав та законних інтересів учасників справи. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.
Раціональність механізму конкурсної процедури полягає саме в тому, що вона надає інструментарій для узгодження прав та інтересів усіх кредиторів, а також забезпечує взаємні права та інтереси сукупності кредиторів і боржника. При цьому інструментом гарантування прав кожного із сукупності кредиторів є принцип конкурсного імунітету, за яким кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше, як в межах відкритого провадження у справі про банкрутство. Кредитори можуть задовольнити свої вимоги за правилами конкретної конкурсної процедури (висновок викладений у постановах судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №910/9535/18 та від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15).
За цих умов категорія фраудаторності у процедурі банкрутства спрямована на недопущення недобросовісного виведення активів з метою уникнення відповідальності цим майном перед кредиторами.
Отже, можливість оспорення правочину боржника у межах справи про банкрутство є одним із юридичних інструментів гарантування збільшення ліквідаційної маси боржника та як результат захисту інтересів кредиторів шляхом максимально можливого задоволення їх вимог.
У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсним правочину боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.
Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 ЦК України, відповідно до частин першої, третьої якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до частин 1, 2 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Згідно пункту 5 статті 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Частиною третьою статті 13 ЦК України унормовано, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов'язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (висновок у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18).
Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Відтак правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом (висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16 (пункт 153); постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20 (п.10.34); постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №910/8992/19(910/20867/17), від 16.11.2022 у справі №44/380-б (910/16410/20), від 05.04.2023 у справі № 906/43/22 (906/459/22)).
Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) дійшла висновку, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ на підставі пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 ЦК України.
В ході розгляду даної справи судом встановлено, що станом на дату вчинення спірних правочинів у боржника вже була наявна заборгованість перед:
- Головним управлінням ДПС у м. Києві на суму понад 6 млн. грн та Головним управлінням ДПС у Волинській області на суму понад 500 тис. грн;
- Товариством з обмеженою відповідальністю "А.Т. Смарт трейдинг" на суму 3 226 851,56 грн;
- Акціонерним товариством "Комінбанк", у т.ч. за кредитними договорами від 13.09.2019 № 138/19, від 09.02.2022 № 16/22, від 29.07.2022 № 70/22;
- Приватним підприємством "Укрпалетсистем" за договором купівлі-продажу нафтопродуктів № 812/10/20 від 27.10.2020 на загальну суму 907 471,13 грн;
- Товариством з обмеженою відповідальністю "Персональний український лізинг" за договором фінансового лізингу №FL305-07/20 від 20.07.2020.
Відтак, суд вказує, що ТОВ "Данко" у період коли у нього вже були наявні зобов'язання у розмірі близько 10 мільйонів гривень, відчужило належне йому на праві власності майно за ціною нижчою від ринкової вартості транспортних засобів.
Суд вказує, що згідно звіту про незалежну оцінку вживаних колісних транспортних засобів, мінімальна вартість транспортних засобів Mercedes-Benz AROCS 2017 року випуску № шасі (VIN) НОМЕР_1 , Mercedes-Benz AROCS 2017 року випуску № шасі (VIN) НОМЕР_2 , Mercedes-Benz AROCS 2017 року випуску № шасі (VIN) НОМЕР_3 становить 2 201 291,67 грн кожен.
В той час, як у договорах купівлі-продажу транспортних засобів вказано їх вартість 120 000,00 грн кожен.
При тому, суд вказує, що ТОВ "Данко" відчужило не тільки за заниженою ціною ліквідний актив, але й відчужило його у формі вантажних транспортних засобів, що забезпечували переміщення товарно-матеріальних цінностей (відповідно до даних ЄДРЮОФОПтаГФ, основним видом діяльності ТОВ "Данко" за КВЕД є 42.11 - будівництво доріг і автострад, а серед інших видів діяльності - видобуток корисних копалин, оптова торгівля, інші види будівництва), тобто, ТОВ "Данко" було відчужено вкрай необхідний для забезпечення діяльності підприємства актив за ціною значно нижчою за ринкову, що свідчить про відсутність економічного ефекту в прирості або збереженні активів, а отже, про відсутність ділової мети для ТОВ "Данко".
Більш того, суд відзначає, що ТОВ "Данко" не отримало грошові кошти за наслідком продажу вказаних транспортних засобів, адже, між боржником та ТОВ "Активпостач" було підписано акт зарахування зустрічних однорідних вимог.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду будь-яка господарська операція, дія суб'єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи (див., зокрема, постанову від 11.01.2024 у справі №910/6614/20, від 07.11.2023 у справі №908/3468/13 тощо).
З огляду на викладене вище, суд погоджується з доводами арбітражного керуючого, стосовного того, що в спірних договорах відсутня ділова мета для ТОВ "Данко", оскільки, відсутній економічний ефект в прирості або збереженні активів, а так само відсутнє створення умов для такого приросту або збереження в майбутньому, відсутній прибуток від угод. Спірні договори не мають розумного пояснення легальної мети та мотивів здійснення.
Також, судом враховано доводи ліквідатора стосовно того, що засновниками (учасниками) ТОВ "Данко" були ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . На даний час учасником ТОВ "Данко" є Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройінжирінг", ідентифікаційний код 43357438, а кінцевим бенефіціарним власником - ОСОБА_2 .
Керівником ТОВ "Данко" у період з 22.05.2018 по 29.12.2021 була ОСОБА_3 . Останнім керівником (до порушення справи про банкрутство) є ОСОБА_4 .
ТОВ "Данко" є учасником (50%) Консорціуму "Євро Мастер" (ідентифікаційний код 44625816), уповноваженою особою (керівником) якого є ОСОБА_5 з 22.12.2023, а до нього був - ОСОБА_6 .
Засновником відповідача була і є ОСОБА_7 . Керівником відповідача у період з 01.02.2022 по 29.01.2024 була ОСОБА_8 , а з 29.01.2024 - ОСОБА_3 .
Таким чином, ОСОБА_3 була керівником, як ТОВ "Данко", так і відповідача.
Це свідчить про те, що орган, який приймав рішення про її призначення (загальні збори учасників як ТОВ "Данко", так і відповідача) мали взаємозв'язок.
ОСОБА_8 з 29.07.2020 до 05.08.2022 також була керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісснаб" (ідентифікаційний код 42439818). До 05.08.2022 єдиним учасником ТОВ "Сервісснаб" була ОСОБА_7 , а з вказаної дати - ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 у свою чергу з 30.11.2023 є керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Леконте" (ідентифікаційний код 44068293), учасником якого з 20.04.2021 є ОСОБА_2 , до вказаної дати - ОСОБА_6 . До ОСОБА_5 керівниками ТОВ "Леконте" були: ОСОБА_2 - з 08.03.2023 та ОСОБА_6 - з 11.03.2021.
Таким чином, ОСОБА_8 працювала керівником у відповідача, та на підприємствах, контроль за якими через ОСОБА_5 здійснював учасник ТОВ "Данко" ОСОБА_2 .
Відтак, суд погоджується з твердженнями ліквідатора щодо того, що хоча хронологічно прямої пов'язаності ТОВ "Данко" і відповідача в спірний період не вбачається, але факт участі вказаних осіб позмінно в органах управління товариств, які мають прямий зв'язок із ТОВ "Данко" і відповідачем, дає підстави вважати, що вказані особи ( ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та інші) є пов'язаними діловими стосунками.
Таким чином, з огляду на викладене, суд вбачає наявність правових підстав для визнання недійсними договорів купівлі-продажу транспортних засобів 8048/2022/3283178 від 20.07.2022, 8048/2022/3283104 від 20.07.2022 та 8048/2022/3310478 від 03.08.2022, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Данко" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Активпостач", оскільки за оспорюваними договорами було відчужено боржником майно за цінами, нижчими від ринкових.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відтак, оскільки суд прийшов до висновку про визнання недійсними договорів купівлі-продажу транспортних засобів 8048/2022/3283178 від 20.07.2022, 8048/2022/3283104 від 20.07.2022 та 8048/2022/3310478 від 03.08.2022, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Данко" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Активпостач", то, враховуючи положення ч. 1 ст. 216 ЦК України, суд вважає за можливе застосувати наслідки недійсності вказаних договорів шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Активпостач" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Данко" транспортні засоби: Mercedes-Benz AROCS 2017 року випуску № шасі (VIN) НОМЕР_1 , Mercedes Benz AROCS 2017 року випуску № шасі (VIN) НОМЕР_2 , Mercedes Benz AROCS 2017 року випуску № шасі (VIN) НОМЕР_3 , технічні паспорти на них та ключі від вказаних автомобілів.
Що стосується тверджень відповідача про застосування наслідків пропуску строків позовної давності, то суд вказує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності зупиняється якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила).
Разом з тим, положеннями частин другої та третьої статті 263 ЦК України визначено, що у разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
Ліквідатор в даній справі 12.11.2025 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсними договорів від 22.07.2022 та 03.08.2022.
Разом з тим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого ЗУ від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, ЗУ "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, який триває станом на 19.03.2026.
ЗУ, який набрав чинності 17.03.2022, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, п. 19 такого змісту: "У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим ЗУ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".
Таким чином, з огляду на викладене, строк позовної давності для пред'явлення даного позову був зупиненим з 24.02.2022, а тому не є пропущеним.
Відтак, у даному випадку позивачем не пропущено визначений чинним законодавством строк позовної давності, у зв'язку з чим, доводи відповідача щодо застосування строків позовної давності є безпідставними.
Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Отже, з огляду на викладене вище у своїй сукупності, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи встановлення обставин щодо наявності ознак фраудаторності спірного правочину, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для задоволення позову ліквідатора - визнання недійсними договорів купівлі-продажу транспортних засобів 8048/2022/3283178 від 20.07.2022, 8048/2022/3283104 від 20.07.2022 та 8048/2022/3310478 від 03.08.2022, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Данко" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Активпостач" та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Активпостач" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Данко" транспортні засоби: Mercedes-Benz AROCS 2017 року випуску № шасі (VIN) НОМЕР_1 , Mercedes Benz AROCS 2017 року випуску № шасі (VIN) НОМЕР_2 , Mercedes Benz AROCS 2017 року випуску № шасі (VIN) НОМЕР_3 , технічні паспорти на них та ключі від вказаних автомобілів, як застосування наслідків визнання недійсними договорів.
Разом з тим, суд вважає за необхідне вказати, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
При цьому, суд відзначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко" арбітражного керуючого Ципляка Павла Сергійовича - задовольнити.
2. Визнати недійсним договір від 20.07.2022 купівлі-продажу 8048/2022/3283178 транспортного засобу Merсedes-Benz AROCS 2017 року випуску № шасі (VIN) НОМЕР_1 , від 20.07.2022 купівлі-продажу 8048/2022/3283104 транспортного засобу Mercedes-Benz AROCS 2017 року випуску № шасі (VIN) НОМЕР_2 , від 03.08.2022 купівлі-продажу 8048/2022/3310478 транспортного засобу Mercedes-Benz AROCS 2017 року випуску № шасі (VIN) НОМЕР_3 , укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Данко" (ідентифікаційний номер 32727466) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Активпостач" (ідентифікаційний код 44604089)
3. Застосувати наслідки недійсності вказаних договорів шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Активпостач" (ідентифікаційний код 44604089) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Данко" (ідентифікаційний номер 32727466) наступні транспортні засоби: Mercedes-Benz AROCS 2017 року випуску № шасі (VIN) НОМЕР_1 , Mercedes Benz AROCS 2017 року випуску № шасі (VIN) НОМЕР_2 , Mercedes Benz AROCS 2017 року випуску № шасі (VIN) НОМЕР_3 , технічні паспорти на них та ключі від вказаних автомобілів.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Активпостач" (34001, місто Миколаїв, вулиця Адміральська, будинок 27/3, кімната 204; ідентифікаційний номер 44604089) на користь арбітражного керуючого Ципляка Павла Сергійовича (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького 16-22, офіс 323; ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) судовий збір в сумі 81 669 (вісімдесят одна тисяча шістсот шістдесят дев'ять) грн 00 коп.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 01.04.2026.
Суддя Сергій СТАСЮК