ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
03.04.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/61/26 (345/1703/26)
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрат частини доходів та моральної шкоди у межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (ідентифікаційний код юридичної особи: 33129683),
адвокат Бойчук Мирослав Йосипович, як представник ОСОБА_1 , звернувся до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім", в якому просить суд: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в сумі 52 102,80 грн; середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 48 603,00 грн; компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з інфляцією в сумі 41 682,30 грн; моральну шкоду в сумі 80 000,00 грн та витрати на правову допомогу в сумі 7500,00 грн.
Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 27.02.2026 відкрито провадження у справі № 909/61/26 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (ідентифікаційний код юридичної особи: 33129683).
За наведеного, 12.03.2026 Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області постановлено ухвалу, якою цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Карпатнафтохім", поданим його представником Бойчуком Мирославом Йосиповичем, про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати при звільненні передано до Господарського суду Івано-Франківської області для розгляду в межах справи № 909/61/26 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім".
31.03.2026 матеріали справи № 345/1703/26 надійшли до Господарського суду Івано-Франківської області.
У провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебуває справа № 909/61/26 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім".
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду Господарського суду Івано-Франківської області від 31.03.2026, для розгляду справи № 909/61/26 (345/1703/26), на підставі статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, визначено суддю Горпинюка І.Є.
Розглянувши подану позовну заяву, суд встановив таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі також - КУзПБ), спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарськими судами за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Отже, позовна заява подана у справі про банкрутство має бути подана з дотриманням порядку та правил, визначених Господарським процесуальним кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Тобто, процесуальний закон гарантує кожному право на звернення до суду, проте таке право може бути реалізовано лише в порядку, визначеному цим кодексом.
Так, положеннями статей 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено вимоги до позовної заяви та додатків до неї.
Проте зазначені вимоги позивач дотримав не в повному обсязі.
По-перше, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 172 ГПК України позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копію та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Відтак, всупереч зазначених вище процесуальних норм, до позовної заяви не додано доказів, які підтверджують відправлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (відповідач) копій позовної заяви і доданих до неї документів листом з описом вкладення або через електронний кабінет.
Позивачем до своєї позовної заяви додано копію позовної заяви з додатками для відповідача, однак подання до суду разом з позовною заявою копій відповідних документів для відповідача передбачено нормами Цивільного процесуального кодексу України. Дана ж справа у відповідності до вимог статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ч. 6 статті 12, п. 8 ч. 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України підлягає розгляду в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України з врахуванням особливостей, визначених Кодексом України з процедур банкрутства, а не відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України.
Враховуючи що позов подано 09.03.2026, тобто після відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Карпатнафтохім", провадження у справі не було відкрито Калуським міськрайонним судом, позивач мав дотримуватись вимог ГПК України при поданні позову до суду.
По-друге, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Проте до позовної заяви позивачем не додано доказів сплати судового збору за її подання, або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Так, згідно із пунктом 1 частини 1статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
У даному випадку позивач звернувся до суду із вимогами про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з інфляцією та моральної шкоди.
Стягнення з роботодавця середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні не є заробітною платою, оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності роботодавця, відповідно на вказані вимоги позивача не поширюються положення пункту 1 частини 1статті 5 Закону України "Про судовий збір", за яким від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Аналогічна правова позиція також висловлена Верховним Судом у постанові від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16.
У постанові Великої Палати ВС від 8лютого 2022 року у справі №755/12623/19 (провадження №14-47цс21) зазначено, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, передбачений ч.2 ст.235 КЗпП України, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, визначений ст.117 цього Кодексу, мають різну правову природу. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Таким чином, вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не є тотожною до вимоги про стягнення заробітної плати а тому, не може бути віднесена до категорії пільгових вимог, за подачу яких, згідно п. 1 ч. 1ст. 5 Закону України "Про судовий збір", судовий збір не сплачується.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16, позовна вимога про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні є майновою вимогою.
Також є майновою вимогою вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі.
Щодо стягнення компенсації втрати частини доходів за порушення строків виплати заробітної плати, то така компенсація фактично відноситься до частини заробітної плати (п. 46 постанови Верховного Суду від 17 листопада 2020 року у справі № 910/24323/16).
Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У контексті наведеного, позивачу слід сплатити судовий збір за вимоги майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди. Від сплати судового збору позивач звільнений лише щодо вимог про стягнення заробітної плати та компенсації втрати частини доходів за порушення строків виплати.
Щодо інших грошових вимог (середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди) судовий збір має бути сплачено, якщо у заявника відсутні підстави для звільнення від сплати судового збору, передбачені статтею 5 Закону України "Про судовий збір", чи підстави для відстрочення, розстрочення, зменшення або звільнення від сплати судового збору, визначені статтею 8 Закону України "Про судовий збір". Такі підстави мають бути доведені належними та допустимими доказами.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Згідно з абз. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством та Кодексом України з процедур банкрутства.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пп. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2026 року складає 3328 гривень.
За наведеного, суд констатує, що позивачу слід сплатити судовий збір за вимоги майнового характеру, а саме: про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди (48 603,00 грн + 80000,00 грн = 128 603,00 грн).
Отже, за звернення до суду з даним позовом позивачу необхідно сплатити мінімальний судовий збір в сумі 3328,00 грн, оскільки 1,5 % від ціни позову становить 1929,05 грн.
У контексті наведеного, ця позовна заява подана позивачем без додержання вимог, викладених у статтях 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху та встановлення способу і строку для усунення виявлених судом недоліків.
Керуючись ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 4, 164, 172, 174, 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Позивачу або його представнику у десятиденний строк, з дня отримання копії даної ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме надати Господарському суду Івано-Франківської області:
- докази, які підтверджують відправлення відповідачу (Товариству в з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім") копії позовної заяви і доданих до неї документів листом з описом вкладення або в електронний кабінет відповідача у підсистемі "Електронний суд";
- докази, які підтверджують сплату судового збору в розмірі 3328,00 грн.
Роз'яснити ОСОБА_1 положення частин 3, 4 статті 174 ГПК України про те, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя І.Є. Горпинюк