майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
31 березня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/56/26
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.
секретар судового засідання: Рудницька Н.В.
за участю представників позивача: Онищук В.В. - керівник, діє в порядку самопредставництва, згідно виписки з ЄДРЮОФОП; Данько Я.В., діє на підставі довіреності від 05.01.2026р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Приватного підприємства "Бетон-Цемент"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобудтранс-Б"
про стягнення 85985,55 грн.
Процесуальні дії по справі.
Приватне підприємство "Бетон-Цемент" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобудтранс-Б" 85985,55 грн. заборгованості за договором поставки №1709/24 від 17.09.2024р., з яких: 73200,00 грн. - борг, 11870,37 грн. - пеня, 915,18 грн. - інфляційні.
Ухвалою суду від 13.01.2026р. відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
27.01.2026р. від представника відповідача надійшло клопотання, згідно якого відповідач заперечив проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Керуючись ч. 4 ст. 250 ГПК України, заявив про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Заявив клопотання про продовження строку на подання відзиву (а.с. 30, 31).
Ухвалою від 28.01.2026р. суд відмовив ТОВ "Автобудтранс-Б" в задоволенні клопотання про розгляд справи №906/56/26 в порядку загального позовного провадження. Задовольнив клопотання відповідача про продовження процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву. Продовжив строк для подання відзиву до 06.02.2026р.
06.02.2026р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 38-41).
12.03.2026р. від позивача надійшла відповідь на відзив разом із клопотання про поновлення строку на його подання (а.с. 43, 44, 49, 50).
13.03.2026р. відповідач надіслав заперечення на відповідь на відзив (а.с. 67, 68).
Ухвалою від 13.03.2026р. суд перейшов до розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 31.03.2026р. Зобов'язав ПП "Бетон-Цемент" надати відповіді на питання, поставлені у відзиві та витребував у ГУ ДПС у Житомирській області інформацію щодо включення ТОВ "Автобудтранс-Б" до податкового кредиту сум ПДВ за відповідними податковими накладними.
17.03.2026р. від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме заяви свідка - директора ПП "Бетон-Цемент" ОСОБА_1 (а.с. 75, 80, 81).
25.03.2026р. від ГУ ДПС у Житомирській області надійшов лист з інформацією про віднесення до складу податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП "Бетон-Цемент" (а.с. 83-87).
31.03.2026р. від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку із участю у процесуальних діях по кримінальному провадженні (а.с. 88).
Суд розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 216 ГПК України, суд відкладає розгляд справи у випадках встановлених частиною другою статті 202 цього кодексу.
Відповідно до приписів ч. 1-2 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ст. 2 ГПК України).
Одночасно, застосовуючи відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Разом з тим, суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника. При цьому суд виходить з того, що відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.
В разі неможливості забезпечити явку іншого представника в судове засідання, представництво інтересів відповідача, міг здійснювати безпосередньо керівник останнього у відповідності до ч. 3 ст. 56 ГПК України.
Учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України.
Відповідно до ч. 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, а також не був позбавлений можливості забезпечити участь іншого представника або керівника, підстави, передбачені ст. 202, 216 ГПК України для відкладення розгляду справи, відсутні, у зв'язку з чим у задоволенні клопотання суд відмовив.
В судовому засіданні 31.03.2026р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позивач зазначив, що між приватним підприємством «Бетон-Цемент» та ТОВ «Автобудтранс-Б» укладено договір поставки №1709/24 від 17.09.2024р., за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу бетонні блоки, а відповідач - прийняти товар та оплатити його вартість.
На виконання умов договору позивач у період з вересня 2024 року по липень 2025 року поставив відповідачу товар на загальну суму 255920,00 грн., що підтверджується видатковими накладними. Відповідач здійснив часткову оплату товару на суму 182720,00 грн., у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 73200,00 грн. за поставками від 19.06.2025р. на суму 28400,00 грн.; від 04.07.2025р. на суму 27200,00 грн.; від 16.07.2025р. на суму 17600,00 грн.
Позивач зазначає, що відповідач прийняв товар без зауважень щодо його кількості та якості, а наявність боргу підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків.
За невиконання зобов'язань позивач нарахував до стягнення з відповідача 11870,37 грн. пені, 915,18 грн. інфляційних втрат.
Відповідач заперечує позовні вимоги, зазначаючи, що позивачем не доведено факту належної поставки товару та виникнення заборгованості.
Зокрема, відповідач вказує на відсутність доказів підписання спірних видаткових накладних уповноваженою особою, у зв'язку з чим ставить під сумнів факт передачі товару.
Також відповідач вказує на відсутність належних доказів фактичного переміщення товару, загальною вагою понад 50 тонн, зокрема товарно-транспортних накладних, шляхових листів, актів навантаження чи інших документів, які б підтверджували логістику поставки. Відповідач заперечує направлення будь-якого транспорту чи уповноважених осіб для отримання товару, у зв'язку з чим вважає версію позивача про поставку товару недоведеною.
Окремо відповідач зазначає, що акти звірки розрахунків, на які посилається позивач, не є первинними документами та мають виключно інформаційний характер, а тому не можуть підтверджувати наявність заборгованості без належних первинних документів. У зв'язку із запереченням дійсності накладних такі акти, на думку відповідача, втрачають доказове значення.
Щодо нарахування пені та інфляційних втрат відповідач вважає їх безпідставними, посилаючись на зміну порядку розрахунків у зв'язку з поставкою товару без передоплати, відсутність прострочення у заявлений період та порушення позивачем граничного строку нарахування штрафних санкцій, який на думку відповідача повинен обмежуватись строком у шість місяців відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України.
Також відповідач у відзиві на позов скористався правом, передбаченим ч. 1 ст. 90 ГПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
17.09.2024р. між Приватним підприємством "Бетон-Цемент" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автобудтранс-Б" було укладено Договір поставки №1709/24 (надалі - договір) (а.с. 7, 8).
Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник протягом терміну дiї даного договору зобов'язується поставляти блоки бетонні (надалі - товар), а покупець приймати та оплачувати товар у порядку i на умовах, визначених даним договором.
Пунктом 1.2. договору, сторони визначили, що найменування товару, кiлькiсть, цiна за одиницю товару та за кожну партію товару, загальна вартiсть товару, що підлягає поставці, визначаються рахунками на оплату, виставленими постачальником за усною або письмовою заявкою покупця. Рахунки є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно п.2.1. договору, доставка товару здійснюється транспортом покупця.
Як зазначено у п. 2.2. договору, при прийманні товару, покупець зобов'язаний перевірити на місці кiлькiсть товару, та кiлькiсть задекларовану в супровідних документах. В разi виявлення різниці у кiлькостi між задекларованим та доставленим товаром покупець зобов'язаний повідомити продавця засобами, телефонного зв'язку для вирішення питання, щодо відшкодування рiзниці кiлькостi товару. У разi відсутності вказаної процедури, подальші претензії щодо невідповідності кiлькостi товару, продавцем не визнаються.
Пунктом 2.3. договору сторони погодили, що товар вважається переданим постачальником i прийнятим покупцем з моменту підписання повноваженими представниками сторін видаткових накладних.
Згідно п. 4.4. договору, загальна ціна договору визначається як вартiсть всіх замовлень покупця виконаних постачальником, протягом дії цього договору.
Покупець зобов'язується оплатити товар за договірною ціною шляхом перерахування коштів на р/р постачальника, згідно рахунка па оплату (п.5.1. договору).
Відповідно до п.5.2. договору, оплата за цим договором здійснюється в наступному порядку:
- покупець здійснює попередню оплату у розмірі 100% від вартості товару, що визначена в рахунку на оплату (п.п.5.2.1. договору).
У випадку порушення покупцем термінів оплати, обговорених пунктом 5.2. даного договору, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ вiд суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, якщо покупець отримав товар (п.7.1. договору).
Згідно п.10.1. договору, спори i розбіжності, що можуть виникнути між сторонами із умов цього договору або у зв'язку з ним, якщо попередньо не досягнуто добровільної згоди шляхом досудового врегулювання, підлягають вирішенню у відповідності до чинного законодавства України, Господарським судом України, за місцем перебування відповідача.
Цей договiр набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2024 року (п.11.1 договору).
У разі якщо за місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не заявить своє бажання припинити його дію, то договір буде вважатись пролонгованим на наступний календарний рік, але не більше з-ьох пролонгацій поспіль ( п. 11.3).
Договір поставки №1709/24 від 17.09.2024р. підписано представниками сторін та скріплено печатками ПП "Бетон-Цемент" та ТОВ "Автобудтранс-Б".
У позовній заяві позивач зазначає, що за період з вересня 2024 по липень 2025 року включно він поставив відповідачу товар на загальну суму 255920,00 грн.
Згідно банківської виписки за період з 01.08.2024р. по 07.01.2026р. (а.с. 12). відповідачем сплачено кошти в суму 182720,00 грн.
На підтвердження стану взаєморозрахунків між сторонами до матеріалів справи долучено акти звіряння взаємних розрахунків за періоди з 01.01.2025р. по 21.08.2025р. та з 01.07.2025р. по 30.09.2025р., підписані уповноваженими представниками сторін із застосуванням електронного підпису, відповідно до яких станом на відповідні дати за відповідачем обліковується заборгованість перед позивачем у розмірі 73200,00 грн. (а.с. 16, 17).
Поставлений товар на загальну суму 73200,00 грн. за видатковими накладними (а.с. 13-15):
- БЦ000001070 від 19.06.2025р. на суму 28400,00 грн., в т.ч. ПДВ 4733,33 грн.;
- БЦ000001238 від 04.07.2025р. на суму 27200,00 грн.,в т.ч. ПДВ 4533,33 грн.;
- БЦ000001349 від 16.07.2025р. на суму 17600,00 грн., в т.ч. ПДВ 2933,33 грн. відповідач не оплатив.
12.06.2025 р. позивач виставив відповідачу рахунок №БЦ000000530 на оплату суми 73200,00 грн.
Позивачем за результатами здійснення відповідних господарських операцій було складено та зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних:
- №125 від 19.06.2025р. на суму 284000,00 грн.
- №36 від 04.07.2025р. на суму 27200,00 грн.;
- № 127 від 16.07.2025р. на суму 17600,00 грн. (а.с. 56-60), які прийняті відповідачем до податкового обліку.
Відповідно до даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС України до складу податкового кредиту ТОВ «Автобудтранс-Б» по взаємовідносинах з ПП «Бетон-Цемент» віднесені суми у наступних звітних періодах:
- в декларації за червень 2025 року від 18.07.2025р. № 9212852144 до податкового кредиту включено суму 4733,33 грн.;
- в декларації за липень 2025 року від 20.08.2025р. № 9251470191 до податкового кредиту включено суму 7466,66 грн. (а.с. 85, 86).
21.08.2025 р. відповідачу направлено претензію №2108/25 від 21.08.2025р. з вимогою погашення заборгованості, яка залишена відповідачем без задоволення (а.с. 9, 10).
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором у частині повної та своєчасної оплати поставленого товару стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості в примусовому порядку.
Окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення 11870,37 грн. пені та 915,18 грн. інфляційних втрат.
Пеня нарахована позивачем за кожною з видаткових накладних окремо, а саме:
- за видатковою накладною № БЦ000001070 від 19.06.2025р. за період з 20.06.2025р. по 08.01.2026р.;
- за видатковою накладною № БЦ000001238 від 04.07.2025р. за період з 05.07.2025р. по 08.01.2026р.;
- за видатковою накладною № БЦ000001349 від 16.07.2025р. за період з 17.07.2025р. по 08.01.2026р. (розрахунок міститься в матеріалах справи, а.с. 2-4).
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки №1709/24 від 17.09.2024р.
Частинами 1, 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 5.2 п.п.5.2.1. договору сторони погодили, що покупець здійснює попередню оплату у розмірі 100% від вартості товару, що визначена в рахунку на оплату (а.с. 7).
Матеріали справи свідчать, що відповідачу для оплати був виставлений рахунок №БЦ000000530 від 12.06.2025р. на суму 73200,00 грн., однак попередня оплата товару не була проведена .
Незважаючи на відсутність попередньої оплати, позивач здійснив поставку товару, що вказує на те, що у відповідача згідно ст. 538 ЦК України, виник обов'язок сплатити вартість поставленого за договором товару після його отримання від позивача (за фактом отримання товару), згідно приписів ст. 692 ЦК України.
З урахуванням заявлених вимог та заперечень відповідача, предметом доказування у даній справі є: факт поставки товару позивачем та отримання його відповідачем.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
За змістом цієї ж статті господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Здійснення господарської операції і, власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 2.3 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: печатка, ідентифікаційний код підприємства, установи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Суд зазначає, що у видаткових накладних: №БЦ000001070 від 19.06.2025р., №БЦ000001238 від 04.07.2025р., №БЦ000001349 від 16.07.2025р. вказані дати їх складання, сторони - учасники господарських операцій, зафіксований зміст та обсяг господарських операцій, містяться підписи та відтиски печаток, як зі сторони позивача, так відповідача.
Крім того, на підтвердження належного відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку та узгодження сторонами стану взаєморозрахунків, до матеріалів справи долучено акти звіряння взаємних розрахунків за періоди з 01.01.2025 по 21.08.2025 та з 01.07.2025р. по 30.09.2025р., підписані уповноваженими представниками сторін із застосуванням електронного підпису (а.с. 16, 17).
Заперечуючи факт підписання вищевказаних видаткових накладних, відповідач не надав доказів на підтвердження зазначених обставин.
Судом встановлено, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником (директором) ТОВ "АВТОБУДТРАНС-Б" є Льовкін Богдан Сергійович (а.с. 21).
За змістом частини третьої статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Отже, абзац перший частини третьої статті 92 ЦК України встановлює обов'язок органу управління юридичної особи діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно, розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Водночас, абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України регулює діяльність товариства в особі свого органу управління у відносинах із третіми особами та встановлює правило, за яким у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили (презумпція повноцінності всіх дій директора у правовідносинах з третіми особами).
Отже, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи. Виконавчим органом товариства є директор (або правління, дирекція тощо), який вирішує всі питання, пов'язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства або іншого його органу.
Судом встановлено, що у спірних видаткових накладних отримувачем вказано директора ТОВ «Автобудтранс-Б» Льовкіна Богдана Сергійовича, підпис якого скріплено печаткою товариства.
Крім того, акти звіряння взаємних розрахунків, що долучені до матеріалів справи, підписані з боку відповідача із застосуванням кваліфікованого електронного підпису Льовкіна Богдана Сергійовича.
Вказані обставини свідчать про участь уповноваженої особи відповідача у здійсненні господарських операцій та підтверджують прийняття відповідачем поставленого позивачем товару.
Враховуючи наведене, доводи відповідача щодо непідписання спірних видаткових накладних є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Додатково суд враховує поведінку відповідача після здійснення спірних господарських операцій.
Як встановлено судом та підтверджується інформаційно-комунікаційної системи ДПС, відповідач включив до складу податкового кредиту суми за господарськими операціями з ПП «Бетон-Цемент» у звітних періодах червня та липня 2025 року (а.с. 85-86).
Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.06.2022р. у справі № 922/2115/19, податкова накладна може бути допустимим доказом факту постачання товару та його прийняття покупцем, якщо сторона, яка заперечує факт поставки, вчинила юридично значимі дії, зокрема сформувала податковий кредит за відповідною господарською операцією.
Включення відповідачем сум до податкового кредиту свідчить про відображення ним спірних господарських операцій у власному податковому та бухгалтерському обліку, що є юридично значимою поведінкою та підтверджує факт отримання товару.
Оцінюючи надані акти звіряння взаємних розрахунків, суд зазначає, що самі по собі такі акти не є первинними бухгалтерськими документами, а мають технічний (інформаційний) характер та відображають стан взаєморозрахунків сторін.
Разом з тим, акти звіряння можуть бути належним доказом у справі на підтвердження наявності заборгованості, її розміру та визнання боржником такої заборгованості за умови їх підписання уповноваженими особами сторін та підтвердження відображених у них даних первинними документами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019р. у справі № 910/1389/18.
У даному випадку акти звіряння підписані із застосуванням електронного підпису директора відповідача та узгоджуються з наданими первинними документами, що у сукупності підтверджує наявність заборгованості.
Отже, незважаючи на заперечення відповідача щодо підписання видаткових накладних, їх наявність у поєднанні з підписом уповноваженої особи, відтиском печатки товариства, даними податкового обліку відповідача та актами звіряння взаємних розрахунків підтверджує як факт поставки товару, так і його прийняття відповідачем.
За таких обставин наведені доводи відповідача є необґрунтованими та не спростовують належності і допустимості поданих позивачем первинних документів як доказів здійснення господарських операцій.
Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України)
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що факт поставки позивачем товару підтверджено належними та допустимими доказами.
Доказів погашення відповідачем заборгованості за поставлений позивачем товар в сумі 73200,00 грн. матеріали справи не містять.
Враховуючи, що тягар доказування виконання зобов'язання в частині оплати отриманого товари покладено на відповідача, однак останній не надав суду доказів погашення боргу, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 73200,00 грн. вартості товару та задовольняє їх в повному обсязі.
Відносно вимог позивача про стягнення пені та інфляційних суд вказує наступне.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За змістом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Пунктом 7.1. договору сторони погодили, що у випадку порушення покупцем термінів оплати, обговорених пунктом 5.2. даного договору, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ вiд суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, якщо покупець отримав товар.
Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на частину 6 статті 232 ГК України, яка передбачала обмеження строку нарахування штрафних санкцій шістьма місяцями.
При цьому суд не вбачає підстав для застосування ч. 6 ст. 232 ГК України (яка передбачала, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано), оскільки Законом України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб» № 4196-IX від 09.01.2025р. було визнано таким, що втратив чинність Господарський кодекс України з дня введення в дію цього Закону, тобто з 28.08.2025р.
Після втрати чинності ГК України договірні відносини переважно регулюються нормами Цивільного кодексу України. Тому питання застосування штрафних санкцій за договором регламентуються перш за все § 2 «Неустойка» гл. 49 ЦК України.
У § 2 гл. 49 ЦКУ немає норми про обмеження періоду нарахування неустойки 6 місяцями, як це було передбачено ст. 232 ГК України.
Як встановлено судом, відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання щодо оплати поставленого товару, у зв'язку з чим у позивача виникло право на нарахування пені та інфляційних втрат.
З розрахунку позивача вбачається, що пеня у розмірі 11870,37 грн. та інфляційні втрати у розмірі 915,18 грн. нараховані за кожною видатковою накладною окремо, а саме:
- за видатковою накладною № БЦ000001070 від 19.06.2025р. - за період з 20.06.2025р. по 08.01.2026р.;
- за видатковою накладною № БЦ000001238 від 04.07.2025р. - за період з 05.07.2025р. по 08.01.2026р.;
- за видатковою накладною № БЦ000001349 від 16.07.2025р. - за період з 17.07.2025р. по 08.01.2026р. (розрахунок міститься в матеріалах справи, а.с. 2-4).
Здійснивши перевірку розрахунків, суд дійшов висновку, що він є арифметично правильним, а вимога позивача обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, у розмірі 85985,55 грн., з яких: 73200,00 грн. борг, 11870,37 грн. пеня та 915,18 грн. інфляційні.
Судові витрати за результатами розгляду справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті в електронній формі, застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи задоволення позовних вимог та факт подачі позову через систему Електронний суд, на відповідача покладається судовий збір в розмірі 2662,40 грн.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобудтранс-Б" (10005, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Старочуднівська, буд. 6-А, код ЄДРПОУ 43159541)
на користь Приватного підприємства "Бетон-Цемент" (10029, Житомирська обл., м. Житомир, проспект Незалежності, буд. 55-Б, код ЄДРПОУ 35169712):
- 73200, 00 грн. основного боргу;
- 11870,37 грн. пені;
- 915,18 грн. інфляційних;
- 2662,40 грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення рішення.
Повне рішення складено: 03.04.26
Суддя Сікорська Н.А.
1 - до справи