вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
02.04.2026м. ДніпроСправа № 904/2684/25 (904/6116/25)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Примака С.А. за участю секретаря судового засідання Скорик Н.О.
за позовом ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг
до Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ", м. Кривий Ріг
про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання
в межах справи №904/2684/25
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВІЙ ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНИК", м.Київ
до боржника Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ", м.Кривий Ріг Дніпропетровської області
про визнання банкрутом
Представники:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився.
28.10.2025 через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання у загальному розмірі 302800,00 грн.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.10.2025 позовну заяву передано на розгляд судді Мартинюку С.В. в межах справи про банкрутство №904/2684/25 та присвоєно єдиний унікальний номер справи №904/2684/25 (904/6116/25).
Ухвалою господарського суду від 03.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
01.12.2025 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заяви про долучення документів до матеріалів справи, разом з якими було подано заяву про часткове визнання позову.
Згідно Розпорядження № 4 від 05.01.2026 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи" призначено повторний автоматизований розподіл справи з огляду на те, що суддю Мартинюка С.В. відраховано зі штату.
Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2026 справу № 904/2684/25 (904/6116/25) передано на розгляд судді Примака С.А.
Ухвалою господарського суду від 19.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 02.04.2026.
01.04.2026 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача.
Представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи всі учасники справи були повідомлені належним чином відповідно до вимог статей 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.04.2026 прийнято рішення.
Позиція позивача
Позивач працював на підприємстві відповідача, де під час виконання трудових обов'язків отримав професійні захворювання, що призвели до втрати працездатності в розмірі 30%.
Позивач зазначає, що у зв'язку з поганим самопочуттям він змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури і лікування. Внаслідок отриманого професійного захворювання було порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки позивача, оскільки позивач позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання: змінився характер життя, приступи ядухи, кашлю та болю не дають спокійно відпочивати, до появи захворювання позивач був активною людиною, однак у даний час будь-яке навантаження викликає задишку, кашель та біль. Через хворобу позивач не може належним чином слідкувати за побутом вдома та самостійно виконувати різні дії, які потребують фізичного навантаження у господарстві. Вказані обставини є наслідком професійного захворювання, які викликають у позивача щиросердечні страждання і переживання, почуття приниженості та неповноцінності. Також позивач зазначає, що заподіяне з вини підприємства професійне захворювання викликає в нього фізичні і моральні страждання, порушило звичний спосіб життя, вимагає додаткових зусиль для організації життя та підтримки здоров'я, а також порушило нормальні життєві зв'язки внаслідок неможливості продовження активного цивільного життя і порушення відносин з оточуючими людьми.
Позиція відповідача
Відповідно до поданої заяви про часткове визнання позову відповідач зазначає, що у 2020 році між Акціонерним товариством “Криворізький залізорудний комбінат» (як роботодавцем) та трудовим колективом, в особі виборних профспілкових органів, був укладений колективний договір на 2020 - 2022 роки (далі - Колективний договір). Розділом VІ Колективного договору визначено умови щодо соціального розвитку колективу, пільги, гарантії працівникам та їхнім сім'ям. На сьогоднішній день даний колективний договір є чинним.
01.07.2024 спільною постановою представників роботодавця та трудового колективу №5/5/5 розділ VІ Колективного договору доповнено пунктом 25.19, яким передбачена компенсаційна виплата працівникам, які перебувають у трудових відносинах з відповідачем або звільненим працівникам в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної здоров'ю внаслідок професійного захворювання або нещасного випадку на виробництві, за умови встановлення відсотку стійкої втрати працездатності висновком медико-соціальної експертної комісії та наявності правових підстав для відшкодування такої шкоди. Розмір моральної шкоди розраховується за відповідною формулою.
Відповідач зазначає, що з 01.07.2024 Колективним договором врегульований механізм визначення компенсаційних виплат в рахунок відшкодування моральної шкоди працівникам (як працюючим так і звільненим), завданої внаслідок професійного захворювання або нещасного випадку на виробництві.
Відповідач не заперечує проти змісту акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 29.04.2021 та враховуючи визначений пунктом 25.19 Колективного договору механізм визначення компенсації моральної шкоди та вищезазначені фактори, зазначає, що сума компенсації моральної шкоди у випадку позивача становить 50 400,00 грн., яка розрахована за формулою: (21 х 8000 (30/100).
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі
Предметом доказування по даній справі є встановлення факту порушення прав позивача, наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та заподіяними стражданнями, а також розміру цих страждань.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
У 2020 році між Акціонерним товариством “Криворізький залізорудний комбінат» (як роботодавцем) та трудовим колективом, в особі виборних профспілкових органів, був укладений колективний договір ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" на 2020 - 2022 роки. Розділом VІ Колективного договору визначено соціальний розвиток колективу, пільги, гарантії працівникам та їхнім сім'ям. На сьогоднішній день даний колективний договір є чинним.
01.07.2024 спільною постановою представників роботодавця та трудового колективу №5/5/5 розділ VІ Колективного договору доповнено пунктом 25.19, яким передбачена компенсаційна виплата працівникам, які перебувають у трудових відносинах з відповідачем або звільненим працівникам (за умови встановлення відсотку стійкої втрати працездатності висновком медико-соціальної експертної комісії та наявності правових підстав для відшкодування такої шкоди), в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної здоров'ю внаслідок професійного захворювання або нещасного випадку на виробництві. Розмір моральної шкоди розраховується за затвердженою формулою, а саме:
(стаж роботи у роках * розмір мінімальної заробітної плати (відсоток втрати працездатності/100) * 1,25.
Позивач здійснював трудову діяльність на підприємстві відповідача, що підтверджується відомостями трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.08.1977. За час роботи на підприємстві відповідача позивач отримав хронічне професійне захворювання.
Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) форми П-4, затвердженого Начальником ГУ Держпраці у Дніпропетровській області від 29.04.2021 встановлено, що хронічне професійне захворювання (отруєння) виникло за таких обставин: працюючи директором шахти «Октябрьська» ПАТ «Кривбасзалізрудком» у періоди з 29.09.2008 по 03.07.2011, з 14.09.2015 по 28.02.2020, ОСОБА_1 виконував роботи з технічно-організаційного керівництва дільниць шахти з забезпечення постійного виконання виробничого плану по всім кількісним та якісним показникам на основі покращення технології ведення гірничих робіт, максимальної механізації виробничих процесів, створення безпечних умов праці; здійснював контроль та огляд робочих місць в підземних умовах шахти та на її поверхні; організовував забезпечення необхідного рівня технологічної підготовки виробництва шахти та його постійне зростання; організовував та контролював координацію роботи з питань механо-енергетичного обслуговування шахти.
Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, мавших місце порушень систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування, підпадав під вплив підвищених параметрів аерозолів фіброгенної дії.
Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 06.04.2021 №713 підставою для встановлення професійного характеру захворювання також послужив профмаршрут:
- з 27.10.1997 по 01.04.2005 - підземний начальник дільниці на шахті «Родіна» ВО «Кривбасруда», ДП «КДЗРК», ВАТ «Кривбасзалізрудком»;
- з 01.04.2005 по 29.09.2008, з 03.12.2012 по 14.09.2015 - заступник директора шахти з виробництва на шахті «Родіна» ВАТ та ПАТ «Кривбасзалізрудком» (пункт 17 акту).
Загальний стаж роботи позивача 48 років 7 місяців, за професією 7 років 2 місяці, у цеху в умовах впливу шкідливих факторів 7 років 2 місяці (пункт 12 акту).
Згідно з пунктом 14 акту діагноз: Хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (пиловий бронхіт другої стадії, емфізема легень другої стадії), група В.ЛН другого ступеня. Код J 44. Супутній діагноз - відсутній.
Відповідно до пункту 18 акту встановлено, що причинами виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) є:
- пил переважно фіброгеиної дії: концентрація пилу переважно фіброгенної дії з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала гранично-допустиму в 1,1-1,11 рази і складала 2,2-2,21 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3 згідно вимог ГОСТ 12.1.005-88 "Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони".
Також відповідно до пункту 13 даного акту, вказано висновок про наявність шкідливих умов праці: на підставі інформаційної довідки умов праці №587/4.6-11 від 23.07.2020 та доповнення до неї за №353/4.6-11 (вих.21), підготовлених Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області, та згідно з Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.04.2014 №248, умови праці директора шахти «Октябрська» Шевчука С.А. відносяться:
- за концентрацією аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони до 3 класу 1 ступеня (шкідливі);
- за рівнем шуму до 2 класу (допустимі);
- за показниками мікроклімату до 3 класу 2 ступеня (шкідливі);
- за показниками напруженості праці до 2 класу (допустимі).
Загальна оцінка: умови праці відносяться до 3 класу 2 ступеня (шкідливі).
Пунктом 20 акту осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи: Особисто ОСОБА_1 , на посаді директора шахти "Октябрська" ПАТ "Кривбасзалізрудком", пункт 2.29 "Посадової інструкції директора шахти", затвердженої наказом ПАТ "Кривбасзалізрудком" №1033 від 13.05.2014 та стаття 14 Закону України "Про охорону праці".
Згідно довідки серії 12 ААА №059832 від 08.06.2022 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, позивачу за наслідками первинного огляду встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 30% - ХОЛЗ з 31.05.2021 безстроково, третю групу інвалідності безстроково.
Відповідно довідки серії 12 ААБ №627799 від 08.06.2021 до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, позивачу встановлено третю групу інвалідності з 31.05.2021 безстроково, причина інвалідності професійне захворювання.
На підтвердження погіршення стану здоров'я та проходження медичного лікування, позивачем долучено до матеріалів справи виписний епікриз та виписки з медичної карти.
Позивач зазначає, що у зв'язку з поганим самопочуттям він змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури і лікування. Внаслідок отриманого професійного захворювання було порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки позивача, оскільки позивач позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання: змінився характер життя, приступи ядухи, кашлю та болю не дають спокійно відпочивати, до появи захворювання позивач був активною людиною, однак у даний час будь-яке навантаження викликає задишку, кашель та біль. Через хворобу позивач не може належним чином слідкувати за побутом вдома та самостійно виконувати різні дії, які потребують фізичного навантаження у господарстві. Вказані обставини є наслідком професійного захворювання, які викликають у позивача щиросердечні страждання і переживання, почуття приниженості та неповноцінності. Також позивач зазначає, що заподіяне з вини підприємства професійне захворювання викликає в нього фізичні і моральні страждання, порушило звичний спосіб життя, вимагає додаткових зусиль для організації життя та підтримки здоров'я, а також порушило нормальні життєві зв'язки внаслідок неможливості продовження активного цивільного життя і порушення відносин з оточуючими людьми.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо моральної шкоди
Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до ч. 2 ст.153 Кодекс законів про працю України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до статті 4 Закону України Про охорону праці державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Згідно статті 153 Кодекс законів про працю України та ст. 13 Закону України Про охорону праці, передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Статтею 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
У відповідності зі ст.237-1 Кодекс законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
З наведених норм суд робить висновок про те, що створення і забезпечення нешкідливих умов праці є сферою відповідальності працедавця.
Водночас у працівника є своя зона відповідальності: дотримання умов з охорони та безпеки праці в тій частині, за яку він сам відповідає. Зокрема, згідно зі ст. 14 Закону України Про охорону праці працівник, серед іншого, зобов'язаний: дбати про особисту безпеку і здоров'я; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва. Нормами Кодексу законів про працю України також передбачені аналогічні обов'язки працівника. Так, статтею 139 КЗпП України встановлено, що працівники зобов'язані додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці; статтею 159 - обов'язок працівника виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці.
Як встановлено судом на підставі досліджених доказів, професійне захворювання (отруєння) позивача настало, зокрема, внаслідок недотримання ним вимог охорони праці. Разом з тим наявність вини працівника не виключає обов'язку роботодавця щодо забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці, а відтак сама по собі не звільняє роботодавця від відповідальності за наслідки нещасного випадку чи професійного захворювання, пов'язаного з виробництвом.
Суд враховує положення ч. 2 ст. 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана, зокрема, з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Отже, вина власника не є обов'язковою складовою юридичного складу який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди. В таких правовідносинах перевага надається встановленню обставин завдання шкоди саме на підприємстві відповідача та наявність моральних страждань працівника. При цьому презюмується обов'язок власника на створення належних, безпечних, здорових умов праці, слідкування за їх дотриманням усіма працівниками, та відповідальність за шкоду, завдану особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 225/4242/21).
У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок трудового каліцтва, пов'язаного з виробництвом, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.10.2008 № 20-рп/2008 також роз'яснив про право застрахованих громадян, що потерпілі на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Так, отримане професійне захворювання у позивача сталося під час виконання ним трудових обов'язків, а ст. 13 Закону України Про охорону праці передбачає, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Крім того, відсутність причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, законодавство не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Оцінивши наведені обставини у сукупності та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, та враховуючи наявність вини позивача, суд визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у вигляді одноразового грошового відшкодування в сумі 230 000,00 грн, що є співмірним заподіяній позивачу шкоді та достатнім для її відшкодування.
Також, відповідач звернувся до суду із заявою про часткове визнання позову, в обґрунтування якої зазначив, що діюче законодавство України не визначає механізм визначення розміру моральної шкоди, водночас Кодекс законів про працю та Закон України "Про колективні договори і угоди" передбачають можливість врегулювання відповідних компенсацій у колективному договорі, який є обов'язковим для роботодавця та всіх працівників. В 2020 році між відповідачем, як роботодавцем та трудовим колективом, в особі виборних профспілкових органів, був укладений колективний договір на 2020 - 2022 роки, котрий 01.07.2024 доповнено пунктом 25.19, що встановлює механізм розрахунку компенсації моральної шкоди працівникам (у тому числі звільненим) у разі професійного захворювання або нещасного випадку на виробництві. Формула визначення суми враховує стаж роботи у шкідливих умовах, розмір мінімальної заробітної плати на 1 січня відповідного року, відсоток втрати працездатності та коефіцієнт 1,25 за відсутності вини працівника. У випадку позивача сума відшкодування становить 50 400,00 грн., яка розрахована за формулою: (21 х 8000 (30/100). Натомість позивач не наводить обґрунтованого розрахунку заявленої суми відшкодування, а також критеріїв, з яких була розрахована така сума.
Статтею 191 Господарського процесуального кодексу України установлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Господарський суд приймає заяву відповідача про часткове визнання позову, проте, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали у здоров'ї позивача, їх незворотного характеру, встановленого розміру втрати професійної працездатності, характеру фізичних страждань та постійного дискомфорту, а також обмеження можливості здійснювати звичайні повсякденні дії, що призводить до істотної зміни життєвих умов позивача.
Додатково суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження волевиявлення позивача щодо застосування пункту 25.19 Колективного договору АТ "Криворізький залізорудний комбінат", а також доказів досягнення між позивачем та АТ "Криворізький залізорудний комбінат" погодження щодо визначення розміру відшкодування моральної шкоди.
Отже, застосування пункту 25.19 Колективного договору у даному випадку є неможливим і не може бути підставою для зменшення заявлених вимог.
З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Щодо оподаткування суми моральної шкоди
Господарський суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 21.05.2025 у справі №235/3143/24 (провадження № 61-14246св24) вказав, що обов'язки сторін у сфері оподаткування, які виникають у зв'язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, суд не встановлює. Необґрунтованим є вирішення судами у цій цивільній (господарській) справі питань щодо податків, зборів чи інших обов'язкових платежів та визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми "без утримання податків та інших обов'язкових платежів".
Судовий збір
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" вбачається, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи;
В даному випадку позивач звільнений від сплати судового збору.
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік" встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2025 року складає 3028,00 грн.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, за подання даних позовних вимог, належний розмір судового збору складає 3633,60 грн.
Поряд з цим, відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Тобто, аналіз наведених норм свідчить про те, що законодавець прямо пов'язує можливість повернення частини судового збору саме з повним визнанням позову, що фактично припиняє спір у повному обсязі без розгляду справи по суті, в той час як на випадки часткового визнання позову дія зазначеної норми не поширюється.
У даному випадку відповідачем позов визнано частково, відповідно, підстави для задоволення клопотання відповідача та застосування норм ст. 130 ГПК України у суду відсутні.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь державного бюджету несплачений судовий збір у розмірі 2 725,20 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 76-80, 86, 129, 130, 232, 233, 236-238, 240-242, Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Зимових Походів (Симбірцева), буд. 1А; ідентифікаційний код юридичної особи 00191307) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_1 ) моральну шкоду, завдану внаслідок ушкодження його здоров'я у розмірі 230 000,00 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Зимових Походів (Симбірцева), буд. 1А; ідентифікаційний код юридичної особи 00191307) на користь державного бюджету (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891) 2 725,20 грн - судового збору.
В решті позовних вимог - відмовити.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 02.04.2026.
Суддя С.А. Примак