вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність
24.03.2026м. ДніпроСправа № 904/769/26
за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про визнання неплатоспроможним.
Суддя Бєлік В.Г.
Секретар судового засідання Голігорова Т.І.
Від представників учасників справи:
боржник (заявник): ОСОБА_1 ;
від заявника (боржника): Савченко Л.В., адвокат (поза межами суду).
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою, в якій просить прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі про його неплатоспроможність в порядку, передбаченому положеннями Кодексу України з процедур банкрутства.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2026 матеріали заяви передано на розгляд судді Бєлік В.Г.
Ухвалою суду від 27.02.2026 заяву ОСОБА_1 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи залишено без руху; зобов'язано заявника протягом семи днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки заяви шляхом надання до Господарського суду Дніпропетровської області докази, а саме:
- виклад конкретних обставин (фактів) про те, що існують інші (конкретні і підтверджені доказами) обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржниця не зможе виконати грошові зобов'язання перед кредиторами (загроза неплатоспроможності);
- декларації відносно членів сім'ї боржниці, в яких повинна міститися інформація щодо їх майна, доходів та витрат членів сім'ї боржниці, яка перевищує 30 розмірів мінімальної заробітної плати, доходів від відчуження майна та з підписом особи, що їх подає;
- первинні документи в підтвердження наявності боргу кредиторами, які стали підставою для виникнення грошових зобов'язань та підтверджують розмір заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штраф, пеня) по кожному кредитору (у тому числі виписки за картковими рахунками; правочини; первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи)) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань;
- довідки про рух коштів на картках/рахунках боржниці, станом на дату звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність;
- докази, які підтверджують припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців, як цього вимагає п. 2 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, з доданням належного розрахунку такої заборгованості та строків припинення погашення;
- детальну інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від фінансових установ;
- проєкт плану реструктуризації боргів, оформлений з урахуванням вимог ст. 124 Кодексу України з процедур банкрутства.
Зазначеною вище ухвалою суд роз'яснив боржнику, що у тому випадку, якщо заявник не усуне недоліки у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась з вищевказаною заявою.
Заявою від 04.03.2026 боржником усунуто недоліки на виконання вимог ухвали суду від 27.02.2026.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2026 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та призначено підготовче засідання суду на 24.03.2026 о 11:30 год.
18.03.2026 через систему "Електронний суд" від представника ОСОБА_1 - адвоката Савченко Людмили Василівни надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2026 заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Савченко Людмили Василівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено, підготовче судове засідання, яке призначене на 24.03.2026 об 11:30 год. проводити в режимі відеоконференції за участю представника ОСОБА_1 - адвоката Савченко Людмили Василівни.
У підготовче засідання, призначене на 24.03.2026, з'явився заявник ОСОБА_1 , представник заявника - адвокат. Заявник у засіданні підтримав подану заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Так, згідно приписів ст. 119 КУзПБ у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви. Підготовче засідання проводиться у порядку, передбаченому цим Кодексом. За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
Розглянувши в судовому засіданні 24.03.2026 наявні матеріали справи, заслухавши присутнього заявника та його адвоката, господарський суд встановив наступне.
Частиною 1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Із введенням в дію 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства запроваджено новий правовий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, у тому числі фізичної особи-підприємця, та є відмінним (наділеним особливостями) за метою і механізмом реалізації від інституту банкрутства юридичних осіб.
З пояснювальної записки до проекту Кодексу України з процедур банкрутства вбачається, що метою запровадження інституту неплатоспроможності фізичних осіб було визначено врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності боржників, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації та потребують допомоги з боку держави.
Також у преамбулі Кодексу України з процедур банкрутства закріплено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
За цим підходом, на відміну від банкрутства юридичних осіб, у назві та за змістом положень Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства - "Відновлення платоспроможності фізичних осіб" законодавець закцентував на пріоритеті реабілітаційної процедури щодо боржника, який залежно від власної волі та обставин справи може отримати звільнення від боргів за результатами судових процедур у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.
Отже, застосовуючи ці норми, необхідно враховувати, що, на відміну від банкрутства юридичних осіб, задоволення вимог кредиторів як основна мета провадження про неплатоспроможність фізичних осіб Кодексу України з процедур банкрутства не встановлена.
З огляду на виключне право лише боржника - фізичної особи на ініціювання справи про свою неплатоспроможність (стаття 116 Кодексу України з процедур банкрутства), цим Кодексом запроваджено "добровільне банкрутство" боржника - фізичної особи, що є правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації боргів, їх часткового чи повного прощення (списання), за результатом чого отримати звільнення від боргів і відновити свою платоспроможність.
Така правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеним у пунктах 44-51 постанови від 26.05.2022 у справі № 903/806/20.
Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства.
Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.
Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
Провадження у справах про банкрутство характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.
З огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство судовий контроль є невід'ємною складовою цього провадження.
Відповідно до приписів статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства серед іншого, неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом; грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Згідно з частиною другою статті 8 Кодексу України з процедур банкрутства право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.
Особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи передбачено Книгою четвертою "Відновлення платоспроможності фізичної особи" Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до ст.113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Згідно з ч.1 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.
Підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи визначені ч.2 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства, за якою боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у такій справі у разі, якщо:
2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців;
3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
4) наявні ознаки загрози неплатоспроможності.
Частиною 3 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що до складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
Тобто, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи достатньо навіть однієї або більше однієї підстави у будь-яких комбінаціях, наведених у ч.2 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки законодавцем імперативно не визначено обов'язковим існування сукупності всіх трьох підстав, як умови для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи (постанова Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 909/1028/20).
Порядок та наслідки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи визначені статтями 119, 120 Кодексу України з процедур банкрутства.
Частиною 1 ст.119 Кодексу України з процедур банкрутства регламентовано, що у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви.
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози.
Водночас при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором/кредиторами. Такими доказами можуть бути, серед іншого, судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08 листопада 2022 року у cправі № 909/937/21).
Системний аналіз ст.113, частин 1, 2 ст.116, ч.1 ст.119 Кодексу України з процедур банкрутства дає можливість дійти висновку, що наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку повинна визначатись судом з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (на момент звернення до суду з відповідною заявою) або загрозу її неплатоспроможності (у визначений зобов'язанням строк або в майбутньому).
Згідно з частинами 3, 4 ст.119 Кодексу України з процедур банкрутства за наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність. Господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо: 1) відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; 2) боржник виконав зобов'язання перед кредитором (кредиторами) у повному обсязі до підготовчого засідання суду; 3) боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю; 4) боржника визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що склад і розмір грошових зобов'язань, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Отже, обов'язком суду при вирішенні питання про наявність грошового зобов'язання та визначенні неплатоспроможності є встановлення прострочених грошових зобов'язань боржника перед кредиторами станом на час подання відповідної заяви до суду. Перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні.
Згідно з ч. 2 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства підготовче засідання проводиться у порядку, передбаченому цим Кодексом.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи за результатами проведення підготовчого засідання, дослідивши матеріали відповідної заяви фізичної особи, суд повинен, серед іншого, визначитися з питання наявності грошових вимог до боржника та розміру таких вимог за станом на час подання заяви до суду, несплати боржником на користь кредиторів належних ним коштів.
Поряд із цим, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи суд зобов'язаний дослідити не тільки надану заявником інформацію про кредитні договори, за якими у заявника, як стверджується за його заявою, наявні грошові зобов'язання (зокрема, прострочені) за кредитами (позиками) тощо, але й дослідити та встановити безпосередні докази укладання таких договорів, наявності та розміру заборгованості за такими договорами.
Необхідність аналізу таких договорів пов'язана з визначеною Кодексом України з процедур банкрутства метою проведення підготовчого засідання.
В обґрунтування наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржниця посилається на те, що у неї наявні невиконані прострочені грошові зобов'язання перед ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ", ТОВ "ФК "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ", ТОВ «СВЕА ФІНАНС», ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС", ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР", ТОВ "ФК "ТЕХНОФІНАНС", АТ КБ "ПРИВАТБАНК" на загальну суму 458 497,41 грн.
Суд звертає увагу, боржник, як ініціатор справи про свою неплатоспроможність, має надати повну та вичерпну інформацію про майно, яке належить йому на праві власності. При цьому зазначені відомості повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами, в розумінні положень ст.ст. 76-77 ГПК України.
Крім того, згідно до ч.5. ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства зазначено, що Декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували року подання до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду.
Суд зазначає, що для відновлення платоспроможності Кодекс України з процедур банкрутства покладає на боржника обов'язки, зокрема на етапі ініціювання справи про його неплатоспроможність: надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4-11 ч.3 ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства), тому, у разі необхідності, і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог.
Реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно та зобов'язання, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи, тому надання повної і достовірної інформації у декларації про майновий стан є процесуальним обов'язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20).
Крім того, інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання його неплатоспроможним обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.
Подання декларації про майновий стан боржником надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміку розміру активів за відповідний період.
Боржник має усвідомлювати, що ризики зазначення неповної інформації у декларації покладаються саме на боржника. Саме такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 916/2372/20.
Абзацом 2 ч.5. ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства зазначено, що до членів сім'ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
В поданих до заяви деклараціях про майновий стан за 2023,2024, 2025 та 01.01.2026 рік боржник зазначив, що членами родини ОСОБА_1 є: син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , громадянин України.
Разом з тим, у розділу ІІ "Відомості про доходи та інші грошові виплати боржника та членів його сім'ї з усіх джерел в України, у тому числі одержані (нараховані) за межами України" декларацій за 2023 - 2025 рік (станом на 01.01.2026) щодо доходів членів сім'ї боржника, останньою проставлено "-". Вказане свідчить про те, що боржник не вживав достатніх заходів задля самостійного отримання інформації (стосовно заробітної плати, пенсії, спадщини, інших видів доходів від відчуження нерухомого та рухомого майна, доходів від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, доходів в передачу в оренду майна, інші види доходів/грошові виплати) тощо членів її родини (а саме: син ОСОБА_2 ).
Крім того, в поданих до суду деклараціях відсутні відомості про фінансові зобов'язання та інші витрати (розділ XIV декларацій за 2023-2025 та станом на 01.01.2026 роки).
Також суд вважає за необхідне звернути увагу заявника на те, що відповідно п. 4 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов'язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів). При цьому вимоги до такого проекту плану реструктуризації визначені статтею 126 КУзПБ.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 126 КУзПБ у плані реструктуризації боргів боржника зазначаються: 1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; 2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; 3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); 4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; 5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; 6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; 7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні; 8) розмір суми, яка щомісяця виділятиметься для погашення наявних у боржника обов'язкових періодичних зобов'язань (виплата аліментів тощо).
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
Виконання мети процедури реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи можливе лише за умови, коли боржник істинно бажає виконати взяті на себе грошові зобов'язання, але через певні майнові/фінансові причини не може їх виконати в повному обсязі належним чином.
Системне тлумачення приписів книги четвертої КУзПБ "Відновлення платоспроможності фізичної особи" свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах Кодексу принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Боржник має реалізувати право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою.
Такими чином, погашення вимог кредиторів (виконання взятих на себе грошових зобов'язань) у межах об'єктивних можливостей є проявом добросовісного використання боржником своїх прав у судових процедурах неплатоспроможності та істинного бажання виконати взяті на себе грошові зобов'язання.
До заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство заявницею долучено проєкт плану реструктуризації боргів, в якому зазначено, що доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів складають 25 000,00 грн., розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів - 6 208,20 грн., розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб - 18791,80 грн., вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів - 0,00 грн.
Заявник зазначив, що він є не працевлаштованим.
Крім того, заявник має рахунки у банках, а саме:
НОМЕР_3 -АТ КБ «ПриватБанк» 0,00 грн
НОМЕР_4 - АТ КБ «ПриватБанк» 129,14 грн
НОМЕР_5 - АТ КБ «ПриватБанк» -2 328,61 грн
НОМЕР_6 - АТ КБ «ПриватБанк» 0,00 грн
НОМЕР_7 - АТ «А-БАНК» 0,00 грн.
, в той же час заявниця не вказала чи входять відображені в деклараціях за 2023 та 2025 та станом на 01.01.2026 рік грошові кошти які містяться на рахунках заявника у загальні доходи боржника ( за місяць), які зазначені ним у плані реструктуризації боргів.
Також, судом встановлено, що боржником було укладено договір з арбітражним керуючим Каратуном Є.Є.. про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого, поряд із цим заявником не довено суду за рахунок яких коштів, останній буде погашати витрати на послуги арбітражного керуючого, оскільки відповідно до плану реструктуризації боргів більшу частину отриманих доходів боржниці, вона буде витрачати на задоволення побутових потреб. .
Вказане визначає, що суд ставить під сумніви відсутність будь-яких доходів у заявника, які можуть бути направлені на погашення вимог кредиторів, та свідчить про недобросовісність боржника при подачі заяви про свою неплатоспроможність.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 3 ч.2 ст.124 Кодексу України з процедур банкрутства у плані реструктуризації боргів боржника зазначається інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації).
Відповідно до опису майна боржника на праві власності належить житловий будинок та квартира розмір частки 1/6, іншого майна у боржниці немає.
Із системного аналізу викладених вище обставин, суд дійшов висновку, що проєкт плану реструктуризації боргів не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки відповідно до нього не може бути досягнута кінцева мета процедури відновлення платоспроможності боржника повне або часткове погашення вимог кредиторів.
Суд вважає, що наданий до заяви план реструктуризації боргів, засвідчує про зловживання правом боржником на доступ до суду зі зверненням із заявою про її неплатоспроможність за формальними ознаками та створенню умов щодо порушення інтересів кредиторів на отримання належного боргу повністю або частково з боржника.
Боржником не наведено підстав в підтвердження наявності обставин, з якими закон пов'язує можливість створення для доброчесного боржника сприятливих умов для погашення боргів через процедуру неплатоспроможності. Зокрема, боржник не навів достатніх доказів в підтвердження наявності поточних доходів або наявності будь-якого майна, за рахунок якого в майбутньому можливо б було здійснити погашення заборгованості перед кредиторами та не навів доказів в підтвердження наявності дієвого прагнення вжиття заходів, направлених на погашення вимог кредиторів.
Суд звертає увагу, що до боржника - фізичної особи Кодекс України з процедур банкрутства встановлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Виходячи зі встановлених вище обставин, суд дійшов висновку, що боржником належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами, в розумінні положень ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, не доведено наявності правових підстав для відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо відсутні відповідні підстави.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що заявнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Керуючись статтями 115, 119 Кодексу України з процедур банкрутства, а також статтями 232, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
У відкриті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття - 24.03.2026.
Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повну ухвалу складено та підписано - 02.04.2026.
Суддя В.Г. Бєлік