пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
31 березня 2026 року Провадження 7/903/1290/23 (903/304/26)
Господарський суд Волинської області у складі судді Шума М. С., розглянувши матеріалами позовної заяви
по справі № 903/1290/23 (903/304/26)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальність «ТОРГМЕГАМАРТ», яка подана ліквідатором товариства арбітражним керуючим Козирицьким Андрієм Сергійовичем
до відповідача: Акціонерного товариства банк «Приватбанк», м.Київ
про стягнення 20 696 902, 04 грн
в межах розгляду справи №903/1290/23
за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгмегамарт», м.Луцьк
про банкрутство
встановив: ухвалою Господарського суду Волинської області від 16.01.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГМЕГАМАРТ» (вул. Електроапаратна, 3, м.Луцьк, код ЄДРПОУ 39680592), визнано вимоги ініціюючого кредитора - Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (вул. Грушевського, 1Д, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГМЕГАМАРТ» (вул. Електроапаратна, 3, м.Луцьк, код ЄДРПОУ 39680592) в сумі 105 343 790 грн. 20 коп. з яких 84 865 982 грн. 09 коп. основної заборгованості (4 черга задоволення) та 20 477 808 грн. 11 коп. пені (6 черга задоволення), а також 26 840 грн. 00 коп. судового збору за подання заяви про порушення провадження у справі про банкрутство та 60 300 грн. 00 коп. авансованих на депозитний рахунок суду в якості оплати праці арбітражного керуючого, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГМЕГАМАРТ» (вул. Електроапаратна, 3, м.Луцьк, код ЄДРПОУ 39680592), введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГМЕГАМАРТ» (вул. Електроапаратна, 3, м.Луцьк, код ЄДРПОУ 39680592) строком на сто сімдесят календарних днів по 04 липня 2024 року, розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГМЕГАМАРТ» призначено арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича.
19.01.2024 оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України оголошення (повідомлення) про відкриття Господарським судом Волинської області провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГМЕГАМАРТ» (публікація №72307).
Ухвалою суду від 04.06.2024 визнано грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгмегамарт» повністю в розмірі 283 968 963 грн. 01 коп.:
- 250 087 938 грн. 54 коп. - четверта черга
- 33 881 024 грн. 47 коп. - шоста черга
- 6 056 грн. 00 коп. - перша черга
визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНСІС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгмегамарт» повністю в розмірі 3 051 108 грн. 89 коп.:
- 3 051 108 грн. 89 коп. - четверта черга
- 6 056 грн. 00 коп. - перша черга
Постановою суду від 15.10.2024 припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГМЕГАМАРТ» (вул. Електроапаратна, 3, м.Луцьк, код ЄДРПОУ 39680592) та повноваження розпорядника майна - арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича, визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГМЕГАМАРТ» (вул. Електроапаратна, 3, м.Луцьк, код ЄДРПОУ 39680592), відкрито ліквідаційну процедуру Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГМЕГАМАРТ» (вул. Електроапаратна, 3, м.Луцьк, код ЄДРПОУ 39680592), ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГМЕГАМАРТ» (вул. Електроапаратна, 3, м.Луцьк, код ЄДРПОУ 39680592) призначено арбітражного керуючого Козирицького Андрія Сергійовича.
26.03.2026 через Електронний суд надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальність «ТОРГМЕГАМАРТ», яка подана ліквідатором товариства арбітражним керуючим Козирицьким Андрієм Сергійовичем до Акціонерного товариства банк «Приватбанк» про стягнення заборгованості в розмірі 20 696 902,04 грн, з якої заборгованість (сплачені лізингові платежі) в розмірі 9 999 691,49 грн, індекс інфляції в сумі 8 856 914,76 грн. та три відсотки річних в сумі 1 840 295,79 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ «Торгмегамарт» на підставі договору фінансового лізингу № 4Т16075ЛИ від 20.08.2016 сплачено на користь АТ КБ «ПриватБанк» лізингові платежі в рахунок вартості об'єктів лізингу на загальну суму 9 999 691,49 грн., що підтверджується випискою з рахунку № НОМЕР_1 за період з 20.08.2016 по 15.01.2024.
21.02.2020р. АТ КБ «ПриватБанк» направив на адресу позивача повідомлення про розірвання договору фінансового лізингу, відповідно до якого повідомив ТОВ «Торгмегамарт» про розірвання договору в односторонньому порядку з 04.02.2020, вимагав оплатити заборгованість за договором фінансового лізингу та повернути по акту прийому-передачі майно, згідно переліку зазначеному у Додатку №1 до договору фінансового лізингу від 20.08.2016.
Отже, після розірвання договору фінансового лізингу №4Т16075ЛИ від 20.08.2016 та повернення нерухомого майна (предмету фінансового лізингу) відповідачу, у АТ КБ «Приватбанк» виник обов'язок повернути сплачені кошти, а у позивача ТОВ «Торгмегамарт» - право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі ч.2 ст. 693 ЦК України.
Одночасно, ліквідатор банкрута просить суд відстрочити йому сплату судового збору за подання даної позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі.
В обґрунтування посилається на критичний майновий стан позивача (фінансова звітність малого підприємства за 2023 рік, відповіді банку, документи про безрезультатні спроби стягнення дебіторської заборгованості, спроби ліквідатора з продажу майна банкрута на аукціоні), які свідчать про неможливість та утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, а його несплата при поданні позову порушує сутність права позивача на доступ до суду; звертає увагу суду на приписи ст. 6 Конвенції, висновки з Рішення від 09.10.2025 ЄСПЛ у справі «Король та інші проти України», правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 21.01.2026 у справі №925/1293/19, від 14.01.2021 у справі №940/2276/18, та Верховного Суду у постанові від 12.05.2025р. у справі № 910/14968/22 (910/6426/24),
Ліквідатор звертає увагу Суду, що як свідчить практика Європейського суду з прав людини в багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для отримання захисту своїх прав чи інтересів і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди щодо такої можливості.
Суд розглянувши клопотання ліквідатора зазначає таке:
Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України» виклав конвенційні стандарти доступу до суду: «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 [Конвенції] гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру… Він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (див., наприклад, рішення у справі «Кутіч проти Хорватії»)».
За висновками ЄСПЛ, необхідність сплачувати судовий збір по-різному впливає на можливість особи реалізувати право на доступ до суду залежно від стадії процесу, на якій воно виникає. Так, якщо сплата судового збору є умовою прийнятності позову (заяви) до розгляду й відповідно неможливість виконати зобов'язання перешкоджає особі звернутися до суду першої інстанції, наведене становить «потенційне обмеження» права на доступ до правосуддя. Отже, у разі подання обґрунтованого клопотання про звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати, національним судам доцільно його задовольняти та порушувати провадження у справі (рішення від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі», рішення від 24.05.2006 у справі «Вейсман та інші проти Румунії»).
Застосувавши такий підхід ЄСПЛ, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.01.2023 у справі № 170/129/21 зазначила, що співвідношення принципу доступу до правосуддя та обов'язку сплати судового збору під час звернення до суду вимагає від суду тлумачити будь-які обов'язки зі сплати судового збору так, щоб жодним чином не ускладнити їх виконання позивачем (заявником, скаржником).
Пункти 50, 52 рішення Європейського суду з прав людини «Станков проти Болгарії» від 12.07.2007 (заява №68490/01) зазначають про те, що цілі, які переслідуються при стягненні судових витрат, зокрема судового збору, слід вважати прийнятними враховуючи загалом питання відправлення правосуддя, зокрема, що стосується фінансування судової системи, крім цього, такі діють стримуючим фактором для легковажних претензій, однак такі не повинні бути надмірним тягарем, тобто значне фінансове навантаження може виступати як фактор, що обмежує доступ до правосуддя, право на суд.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища.
Як виснував Верховний Суд у постанові від 12.05.2025 у справі №910/14968/22(910/6426/24): «…Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, відмовив позивачу у відстроченні сплати судового збору за подання позовної заяви без належної оцінки обставин щодо його майнового стану та наведених позивачем доводів, зокрема у контексті того, що відносно боржника відкрито справу про банкрутство, а цей спір ініційовано останнім задля повернення належного йому та протиправно реалізованого майна, яким у подальшому можливо буде збільшити ліквідаційну масу боржника з метою виконання ним зобов'язань перед законними кредиторами. Зазначене дає підстави стверджувати, що повернення позовної заяви (через неусунення позивачем недоліків такої заяви у виді несплати судового збору) без здійснення при цьому належної оцінки доводів, зазначених у клопотанні про відстрочення сплати судового збору, не відповідає принципу розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі й порушує сутність права позивача на доступ до суду, що з огляду на положення статті 6 Конвенції є недопустимим…».
Водночас сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 911/1106/16 від 31.05.2017, постанові ВС у справі № 6/6 від 27.02.2018.
Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків, передбачених процесуальним законом (ч. 2 ст. 9 вказаного Закону).
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі "Kniat v. Poland"; пункти 63- 64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі "JedamskiandJedamska v. Poland").
Відповідно до ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: в тому числі, формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості.
Звільнення (відстрочення) від сплати судового збору є правом суду, а відповідне клопотання сторони розглядається виходячи із визначених нею обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до господарського суду та підтвердження цих обставин належними та достатніми доказами.
Таким чином, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування ним майнового стану сторони. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.
Суд взявши до уваги висновки та позицію Європейського суду з прав людини, Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду у складі відповідних колегій, приписи Європейської Конвенції з прав людини, ЗУ «Про судовий збір», Господарського процесуального кодексу України, оцінює усі обставини справи в аспекті відстрочення сплати судового збору особі, яка звертається до суду з відповідним клопотанням, зокрема, її фінансове становище
Судом встановлено:
Відповідно до постанови Господарського суду Волинської області від 15.10.2024 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГМЕГАМАРТ» (вул. Електроапаратна, 3, м.Луцьк, код ЄДРПОУ 39680592). Відкрито ліквідаційну процедуру Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГМЕГАМАРТ» (вул. Електроапаратна, 3, м.Луцьк, код ЄДРПОУ 39680592).
Ліквідатором банкрута проведено інвентаризацію майна станом на 30.04.2025 з урахуванням наявної попередньої інвентаризації майна боржника, а також отриманими відомостями, на підставі наказу № 16/10/24-3 від 16.10.2024, про що складено відповідні відомості, які долучені до матеріалів справи.
Враховуючи Акт №1 про результати інвентаризації грошових коштів від 30.04.2025 у банкрута відсутні грошові кошти для сплати судового збору.
Також, ліквідатором з метою повернення дебіторської заборгованості банкруту були підготовлені та направлені відповідні Претензії про сплату боргу до боржників з вимогою перерахувати заборгованість на рахунок банкрута, однак вони по даний час є не виконаними.
Також, відповідно до ст.ст. 12, 12-1 Кодексу України з процедур банкрутства, п.13 ч.1ст.62 Закону України «Про банки та банківську діяльність» ліквідатором були підготовлені та направлені ряд запитів до банківських установ, на які були отримані відповіді.
Згідно відповіді АТ «Державний ощадний банк України» листа від 11.12.2024 №46/12-11/151751/2024/ВТ повідомлено про наявний відкритий рахунок в банку та про відсутність руху коштів на ньому, станом на 27.11.2024.
Згідно відповіді АБ «Укргазбанк» №БТ-13970 від 04.12.2024р. повідомлено про наявний відкритий рахунок в банку та про відсутність руху коштів на ньому, станом на 28.11.2024.
Судом також встановлено, що ліквідатором вживались заходи щодо продажу майна банкрута на аукціоні.
Так, 20.10.2025 було розміщено оголошення про проведення аукціону в електронній торговій системі, номер лота: 39680592_1, в якому крім інших обов'язкових відомостей, визначено дату і час початку аукціону - 10.11.2025 11:05 год.
Відповідно до Протоколу про результати аукціону № BRE001-UA-20251020- 74227 від 09.11.2025 аукціон не відбувся.
Відповідно до Протоколу про результати аукціону № BRD001-UA-20251203- 96121 від 15.12.2025 аукціон також не відбувся.
30.12.2025 розміщено оголошення про проведення другого повторного аукціону з продажу майна боржника, який мав відбутись 12.01.2026.
Відповідно до Протоколу про результати аукціону № BRD001-UA-20251230- 19812 від 12.01.2026 другий повторний аукціон з продажу майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГМЕГАМАРТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 39680592) у справі про банкрутство №903/1290/23 не відбувся.
Спроби ліквідатора з продажу майна банкрута на аукціоні та отримання коштів за рахунок яких можлива була б сплата судового збору виявилися безрезультатними. При цьому, судом встановлено, що майном, запропонованим для продажу, є право вимоги ТОВ «ТОРГМЕГАМАРТ» дебіторської заборгованості до ТОВ «ЕЛІР» (місто Миколаїв, вулиця Шевченка, 71, офіс 623) в сумі 16 937 921, 28 грн, яка виникла на підставі договору оренди №Т01/10 від 10.01.2020.
Судом також встановлено, що з останньої поданої фінансової звітності підприємства за 2023 рік вбачається збитковість ТОВ «Торгмегамарт» та підтверджується критичність майнового стану підприємства,
Станом на день подання позовної заяви ТОВ «Торгмегамарт» є банкрутом щодо якого відкрито ліквідаційна процедура, банкрут не має будь-якого рухомого та нерухомого майна, має тяжкий майновий стан та фінансову неспроможність сплатити судовий збір, а всі дії ліквідатора направлені на формування ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів.
Суд бере до уваги правову позицію Великої палати Верховного Суду від 21.01.2026 у справі № 925/1293/19, яка виснувала, що суди повернули позовну заяву відхиляючи клопотання про відстрочення (звільнення), не дослідивши належним чином подані Товариством доказів їх критичного майнового стану (фінансовий звіт за 2018 рік, виписка з банківського рахунку, документи про безрезультатні спроби стягнення заборгованості у 2015-2018 роках тощо), обмежившись лише формальним тлумаченням суб'єктного складу норми.
Нагадала за Рішення ЄСПЛ від 09.10.2025 у справі «Король та інші проти України» визнав порушення п. 1 ст. 6 Конвенції у зв'язку з обмеженням у доступі товариству до суду за наявності непосильної ставки судового збору.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.01.2026 у справі №925/1293/19 констатувала, що характер порушення, встановленого ЄСПЛ (обмеження доступу до суду через непосильний судовий збір без оцінки майнового стану юридичної особи), ставить під сумнів результат національного провадження в частині повернення позовної заяви. Повне відновлення попереднього юридичного стану товариства (restitutio in integrum) можливе лише шляхом скасування оскаржуваних рішень та направлення справи до суду першої інстанції для належного розгляду клопотання про відстрочення/ звільнення від судового збору у контексті вирішення питання про прийняття позовної заяви Товариства до розгляду з урахуванням висновків ЄСПЛ та оцінки поданих доказів.
Таким чином, суд першої інстанції, розгляднувши та всебічно дослідивши подані докази щодо клопотання ліквідатора про відстрочення сплати судовоо збору виснує таке:
З урахуванням критичного майнового стану позивача (фінансової звітності малого підприємства за 2023 рік, відповідей банку, документів про безрезультатні спроби стягнення дебіторської заборгованості, спроби ліквідатора з продажу майна банкрута на аукціоні), які свідчать про неможливість та утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, а його несплата при поданні позову порушує сутність права позивача на доступ до суду, керуючись ст. 6 Конвенції, Рішенням від 09.10.2025 ЄСПЛ у справі «Король та інші проти України», правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 21.01.2026 у справі № 925/1293/19, від 14.01.2021 у справі №940/2276/18, та Верховного Суду у постанові від 12.05.2025р. у справі № 910/14968/22 (910/6426/24), приписами Кодексу України з процедур банкрутства щодо її мети, а саме часткового або повного задоволення вимог кредиторів, Закону України "Про судовий збір", суд вважає за доцільне відстрочити сплату судового збору за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі
Статтею 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ст. 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 61 КУзПБ ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, у тому числі виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, формує ліквідаційну масу, заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості, продає майно банкрута тощо. Усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси (ч. 1 ст. 62 КУзПБ), а кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом (ч. 1 ст. 64 КУзПБ).
Тобто за змістом наведених норм КУзПБ, хоча основною метою ліквідаційної процедури є задоволення визнаних судом вимог кредиторів, однак з вимогами до третіх осіб щодо стягнення грошових коштів, які включаються до складу ліквідаційної маси банкрута, звертається саме ліквідатор боржника, що діє від імені банкрута як особа, наділена особливим публічно-правовим статусом на управління боржником у процедурі банкрутства.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 30.01.2024 № 5015/118/11(914/2863/22).
Керуючись ст. 2, 7, 61 КУзПБ, ст.ст. 12, 50, 176, 234, 247, 250, 252 ГПК України, ст. 8 ЗК "Про судовий збір"господарський суд,
ухвалив:
1. Клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальність «ТОРГМЕГАМАРТ» про відстрочення сплати судового збору задовольнити.
2. Відстрочити сплату судового збору за звернення до суду з відповідною позовною заявою у розмірі 248 362, 82 грн до ухвалення судового рішення у справі.
3. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.
4. Здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
5. Розгляд справи по суті призначити на 28 квітня 2026 року на 12:30 год.
Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Волинської області (м. Луцьк, пр. Волі, 54а) в залі судових засідань №108.
Явку представників сторін визнати НЕ обов'язковою.
6. Запропонувати відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати прокурору та позивачу, докази чого подати суду.
7. Запропонувати позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу, відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.
Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України.
Ухвала суду оскарженню не підлягає
Суддя Микола ШУМ