Додаткова постанова
02.04.2026 року м.Дніпро Справа № 904/735/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,
розглянувши матеріали заяви представника ОСОБА_1 адвоката Бобиль Василя Володимировича про ухвалення додаткового рішення у справі № 904/735/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр протипожежних послуг "ДІЯ"
до ОСОБА_1 ,
за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровськ-авто" в особі Філії "Автосалон Мерседес" Приватного акціонерного товариства " Дніпропетровськ-авто",
за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 ,
про відшкодування збитків, заподіяних діями (бездіяльністю) посадової особи,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр протипожежних послуг "ДІЯ" звернулося до господарського суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення 102.758,88 грн збитків.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 з 13.09.2022 по 04.09.2023 обіймав посаду директора ТОВ “Центр протипожежних послуг “ДІЯ».
Відповідно до статуту товариства директор діє без довіреності, має діяти добросовісно в інтересах підприємства та несе відповідальність за завдані збитки.
31.10.2022 відповідач перерахував з рахунку позивача 102 758,88 грн на користь ПАТ “Дніпропетровськ-Авто» за товар (два колеса), що підтверджується банківською випискою, податковою та видатковою накладною. Колеса отримав ОСОБА_2 за довіреністю, виданою відповідачем (як директором товариства). Після звільнення ОСОБА_1 не повернув ні коштів, ні товару, який відсутній на складі позивача (підтверджено актом інвентаризації).
Позивач неодноразово надсилав відповідачу листи з вимогами повернути майно, документи та печатку (листи від 03.05.2023, 04.03.2024, 30.01.2025), однак, відповіді не отримано. Також надіслано запит щодо документального підтвердження використання товару та акта прийому-передачі справ, відповіді також отримано не було.
Згідно з відповіддю позивача на адвокатський запит від 14.02.2025 зазначений товар ніколи не обліковувався на балансі товариства, відповідного транспорту на балансі не було, а ОСОБА_2 не мав відношення до підприємства. ТМЦ не повернено, місцезнаходження невідоме, відповіді від відповідача немає.
Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2025 у справі №904/735/25 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося ТОВ "Центр протипожежних послуг "ДІЯ", в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.03.2026 по справі №904/735/25 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр протипожежних послуг "ДІЯ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2025 у справі №904/735/25 - залишено без задоволення; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2025 у справі №904/735/25 - залишено без змін. Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр протипожежних послуг "ДІЯ" за подання апеляційної скарги на рішення суду покладені на заявника апеляційної скарги.
В свою чергу, 05.03.2026 до суду від представника ОСОБА_1 адвоката Бобиль Василя Володимировича надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №904/735/25, у якій останній зазначає, що у відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначав попередній (орієнтовний) розмір витрат на правничу допомогу в сумі 15000 грн. і зазначав, що такі докази будуть подані протягом 5 днів з моменту ухвалення постанови, відтак, наявні підстави для ухвалення додаткового рішення.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.03.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.03.2026 заяву призначено до розгляду в письмовому провадженні, відповідно до ст.244 ГПК України.
Позивач правом надання заперечень щодо розміру витрат відповідача на правничу допомогу не скористався, що не є перешкодою для розгляду заяви.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши заяву представника ОСОБА_1 адвоката Бобиль Василя Володимировича про ухвалення додаткового рішення у справі №904/735/25 в апеляційній інстанції, колегія суддів встановила наступне.
Частинами 1 та 2 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
У першій заяві по суті справи (відзиві на позов) відповідач наголошував на судових витрат, зокрема і на правничу допомогу і зазначив їх орієнтовний розмір - 20 000 грн. (з яких: правових аналіз, збір доказів, підготовка і подання позову - 12 000 грн, участь представника у судовому засіданні 2000 грн, судовий збір - 3633,60 грн, поштові витрати 300 грн).
Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд дотримується позиції, відповідно до якої за статтею 124 ГПК України особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були понесені (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2019 у справі № 916/24/18).
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач також зазначив, що розмір судових витрат становить 15 000 грн і такі докази будуть надані додатково суду. До відзиву надані:
- копія ордеру АЕ № 1300442 від 10.07.2024;
- докази надсилання стороні по справі.
В подальшому, суду першої інстанції разом із заявою про стягнення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції надані:
- договір №10/07-24/1 від 10.07.2024 про надання правничої допомоги;
- додаткова угода від 10.03.2025 до договору;
- акт виконаних робіт №29/05-1 від 29.05.2025;
- платіжну інструкцію №@2PL331064 від 29.05.2025;
- ордер серії АЕ №1300442 від 10.07.2024.
За приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Колегія суддів бере до уваги, що Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.04.2024 у справі № 346/2744/21, пославшись на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.01.2024 у справі № 285/5547/21, наголосила:
- якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, вона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі;
- у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.
У постанові від 10.01.2024 у справі № 285/5547/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду врахував, що рішення суду першої інстанції було ухвалене 27.12.2022, при цьому позивач звернувся із заявою про стягнення витрат на правничу допомогу, до якої додав докази їх понесення, протягом п'яти днів після його ухвалення (03.01.2023). Докази були датовані за період з 09.12.2021 до 03.08.2022, тобто до моменту постановлення рішення суду першої інстанції; погодився з позицією суду першої інстанції, який відмовив у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки її зміст не містив обґрунтування поважних причин неподання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі.
Верховний Суд, здійснюючи касаційний перегляд господарських справ, також неодноразово посилався на зазначені висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (постанови від 04.06.2025 у справі №912/2005/24, постанови від 25.09.2024 у справі № 910/1007/22, від 26.11.2024 у справі № 916/2168/22, від 12.12.2024 у справі № 911/826/23, від 28.01.2025 у справі № 910/5810/24, від 12.03.2025 у справі №910/87/24, від 25.03.2025 у справі №910/11352/24, від 15.04.2025 у справі №910/6138/24).
З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення можуть бути прийняті докази понесення витрат на правничу допомогу, які датовані після його ухвалення або, якщо вони датовані до ухвалення судового рішення, - в разі визнання поважними підстав їх неподання до судових дебатів, в інакшому випадку (якщо докази датовані до ухвалення судового рішення і сторона не заявляє клопотання про визнання поважними підстав неподання таких доказів до судових дебатів) - такі докази не можуть бути прийняті судом і в задоволенні відповідної заяви сторони слід відмовити.
Суд звертає увагу, що у відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено орієнтовний розмір витрат в сумі 15 000 грн. і зроблена заява, що відповідні докази будуть подані додатково в строк, визначений ч.8 ст.129 ГПК України. Постанову суду ухвалено 03.03.2026, а 05.03.2026 відповідачем подана суду заява, отже, останнім дотримано строк, визначений у ч.8 ст.129 ГПК України.
До заяви від 05.03.2026 про долучення доказів заявником надані:
- акт виконаних робіт від 04.03.2026;
- платіжна інструкція №2.557655437.1 від 04.03.2026;
- ордер серії АЕ №1300442 від 10.07.2024;
- квитанцію про надсилання сторонам.
Таким чином, докази прийняття відповідачем правничих послуг створені після ухвалення судового рішення (постанови), що є підставою для їх прийняття судом.
Так, 10.07.2024 між Адвокатським бюро “Бобиль і партнери», в особі керуючого Бобиля В.В. (далі - виконавець, адвокат, бюро) та Солодким Олегом Олеговичем (далі - замовник, відповідач) укладений договір №10/07-24/1 про надання правової допомоги (далі - договір), відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов'язується на високому професійному рівні надати замовнику правову допомогу, а замовник зобов'язується прийняти надані послуги та здійснити оплату наданих послуг у порядку визначеному дійсним договором.
Пунктом 2.1. договору виконавець зобов'язується надати замовнику правову допомогу під час розгляду справ за позовом ТОВ “Центр протипожежних послуг “Дія» до громадянина України Солодкого Олега Олеговича, а саме: опрацювання наданих Замовником документів та формування правової позиції; надання консультацій Замовнику з питань судової перспективи; підготовка та подання відзиву до Господарського суду Дніпропетровської області; представництво інтересів Замовника під час розгляду позову Господарським судом Дніпропетровської області відповідної справи; опрацювання рішення суду першої інстанції, підготовка апеляційної скарги/заперечень на скаргу
до Центрального апеляційного господарського суду (у разі необхідності) супровід апеляційної скарги під час розгляду в Центральному апеляційному господарському суді (п.п. 2.1.1.-2.1.6 договору).
За послуги, визначені в пп. 2.1.1. - 2.1.4. цього договору замовник виплачує виконавцю фіксовану частину у розмірі зазначеними в додатковій угоді протягом п'яти робочих днів з моменту підписання акту виконаних робіт (п. 4.1. договору).
За послуги, визначені в пп. 2.1.5. та 2.1.6. цього договору замовник виплачує виконавцю фіксовану частину у розмірі зазначеними в додатковій угоді протягом п'яти днів з моменту підписання акту виконаних робіт (п. 4.2. договору).
Оплата за договором здійснюється у безготівковій формі у національній валюті України - гривні на підставі рахунку виконавця (п. 4.6. договору).
Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту виконання всіх умов договору сторонами (п.7.1. договору).
Додатковою угодою до договору №10/07-24/1 від 10.07.2024 про надання правової допомоги від 10.03.2025 узгоджено порядок оплати, а саме:
Пунктом 4.1. договору за послуги, визначені в пп. 2.1.1. - 2.1.4. цього договору, Замовник виплачує Виконавцю фіксовану частину у розмірі 25.000,00 (двадцять п'ять тисяч грн. 00 коп.) грн. без ПДВ. протягом п'яти робочих днів з моменту підписання акту виконаних робіт.
Пунктом 4.2. договору за послуги, визначені в пп. 2.1.5. та 2.1.6. цього договору Замовник виплачує Виконавцю фіксовану частину у розмірі 15.000,00 (п'ятнадцять тисяч грн. 00 коп.) грн. без ПДВ. протягом десяти робочих днів з моменту підписання акту виконаних робіт.
Таким чином, розмір витрат на правову допомогу, яку відповідач поніс і вважає необхідним компенсувати за рахунок позивача, складає 15 000,00 грн, який є фіксованим.
04.03.2026 між сторонами підписано акт виконаних робіт №29/05-1, відповідно до якого загальна вартість гонорару склала 15.000,00 грн.
За змістом акту виконаних робіт від 04.03.2026 адвокат АБ «Бобиль та партнери» в особі керуючого Бобиля В.В. (виконавець) надав, а Замовник на підставі та в обсязі передбаченому в додатковій угоді від 10.03.2025 до договору №10/07-24/1 від 10.07.2024 прийняв правничу допомогу, а саме повний юридичний супровід під час розгляду справи №904/735/25 в Центральному апеляційному господарському суді=; розмір гонорару виконавця за цим актом складає 15 000 грн, без ПДВ; замовник підтверджує, що всі роботи виконані якісно та не має претензій до виконавця.
Відповідач сплатив адвокатському об'єднанню 15.000,00 грн за надані послуги, що підтверджується платіжною інструкцією №2.557655437.1 від 04.03.2026.
Матеріалами справи підтверджується надання позивачу правової допомоги і складання процесуальних документів у справі в суді апеляційної інстанції адвокатом Бобилем Василем Володимировичем згідно з ордером серії АЕ № 1300442 від 10.07.2024, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1009 від 14.06.2001.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 282 ГПК України, постанова суду апеляційної інстанції має містити, зокрема, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За приписами п.12 ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення.
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з частиною 1 статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Відповідно до приписів частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 ст. 126 ГПК України).
Суд апеляційної інстанції наголошує, що можуть бути розподілені витрати і такі, що вже фактично понесені (відшкодування) і такі, що тільки підлягають сплаті (згідно правового висновку, наведеного у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі № 922/445/19).
Розподіл судових витрат передбачено ст.129 ГПК України, частинами 4, 5 якої встановлено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з урахуванням відмови у задоволенні позову і залишення рішення суду першої інстанції в силі, судові витрати покладаються на позивача.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 ст.129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Аналогічна позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 925/932/20, від 04.06.2020 у справі № 906/598/19.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВП ВС від 16.11.2022 у справі №922/1964/22, з посиланням на постанову об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
Так, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як: їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
Як зазначено вище, відповідач заявив про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу вартість яких складає 15 000 грн.
Зазначене не суперечить вимогам законодавства, зокрема положенням Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
З огляду на викладене, обставини щодо понесення витрат на професійну правничу допомогу у вказаному вище розмірі доведені відповідачем згідно з положеннями ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Здійснивши аналіз матеріалів справи і доказів понесення витрат відповідача на правову допомогу, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення вимоги відповідача та вважає необхідним стягнути з позивача 15000,00 грн. понесених відповідачем витрат в суді апеляційної інстанції.
Судом не встановлена, а позивачем не доведена неспівмірність витрат відповідача на правничу допомогу і наявність ознак надмірного тягаря для позивача, нерозумність розміру таких витрат, що у повній мірі покладено на позивача, з урахуванням приписів ст.74 ГПК України.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Бобиль Василя Володимировича про ухвалення додаткового рішення у справі №904/735/25 - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр протипожежних послуг "ДІЯ" (49000, м. Дніпро, вул. Антоновича Володимира, буд.33, ідентифікаційний код 42768053) на користь Солодкого Олега Олеговича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 15 000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч гривень. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткової постанови підписаний 02.04.2026.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков