03.04.2026 м. Дніпро Справа № 904/4355/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Фещенко Ю.В. (доповідач),
суддів: Мартинюка С.В., Соп'яненко О.Ю.,
розглянувши заяву Фізичної особи - підприємця Кривченка Володимира Петровича
про розподіл судових витрат за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта Свято-Покровська № 3"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2026 (ухвалене суддею Бажановою Ю.А. у м. Дніпрі, повне рішення складено 13.01.2026)
та
на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2026 (ухвалене суддею Бажановою Ю.А. у м. Дніпрі, повне рішення складено 26.01.2026) у справі № 904/4355/25
за позовом Фізичної особи - підприємця Кривченка Володимира Петровича (м. Дніпро)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта Свято-Покровська № 3" (м.Покровськ, Донецька область)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікопольський Електромашинобудівний завод" (м. Нікополь, Дніпропетровська область)
про стягнення 1 218 971 грн 35 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 03.11.2025),
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2026 у справі №904/4355/25:
- позов задоволено частково;
- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта Свято-Покровська № 3" на користь Фізичної особи - підприємця Кривченка Володимира Петровича 145 714 грн 32 коп. заборгованості зі сплати орендної плати, 37 880 грн 26 коп. пені, 10 970 грн 85 коп. інфляційного збільшення, 3 775 грн 52 коп. 3% річних, 520 184 грн 40 коп. неустойки за несвоєчасне повернення майна, 8 622 грн 30 коп. витрат по сплаті судового збору;
- у решті позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2026 у справі № 904/4355/25:
- заяву Фізичної особи-підприємця Кривченко Володимира Петровича про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково;
- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта Свято-Покровська №3" на користь Фізичної особи - підприємця Кривченка Володимира Петровича витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 26 527 грн 50 коп. та відмовлено у решті стягнення таких витрат.
Не погодившись з вказаними рішенням та додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Шахта Свято-Покровська № 3" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:
- рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2026 у справі №904/4355/25 змінити у частині розміру стягнутих неустойки, пені та 3% річних шляхом їх зменшення, з урахуванням доводів апелянта про визначення періодів нарахування стягуваних сум та необхідність здійснити повний розгляд обґрунтування клопотання про необхідність зменшення їх розміру;
- додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2026 у справі № 904/4355/25 змінити у частині розміру стягнутих витрат на правничу допомогу, з урахуванням зміни судом апеляційної інстанції розміру задоволених позовних вимог;
- судові витрати покласти на позивача.
19.02.2026 Фізичною особою - підприємцем Кривченком Володимиром Петровичем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, у тому числі, заявлено про відшкодування витрат фізичної особи - підприємця на правничу допомогу у даній справі у розмірі 16 500 грн 00 коп., а також заяву про розподіл витрат на правничу допомогу (вх. № суду 49140 від 06.03.2026), понесених під час розгляду справи № 904/4355/25 у Центральному апеляційному господарському суді, в якій Фізична особа - підприємець Кривченко Володимир Петрович просить здійснити розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта Свято-Покровська № 3" на його користь вказану вище суму таких витрат.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2026 у справі №904/4355/25 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта Свято-Покровська № 3" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2026 та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2026 у справі № 904/4355/25 залишено без задоволення; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2026 у справі № 904/4355/25 залишено без змін; додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2026 у справі № 904/4355/25 залишено без змін.
Від Фізичної особи - підприємця Кривченка Володимира Петровича за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. № суду 49140 від 09.03.2026), в якому він просить покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16 500 грн 00 коп.
Розпорядженням керівника апарату Центрального апеляційного господарського суду від 12.03.2026, у зв'язку з відрядженням суддів Мартинюка С.В. та Соп'яненко О.Ю., - членів колегії суддів, відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених Рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025 № 1, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі № 904/4355/25 для вирішення питання про прийняття клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2026 визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Золотарьової Я.С., Кошлі А.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.03.2026 клопотання Фізичної особи - підприємця Кривченка Володимира Петровича про розподіл витрати на професійну правничу допомогу прийнято до розгляду.
Розпорядженням керівника апарату Центрального апеляційного господарського суду від 24.03.2026, у зв'язку з вчиненням процесуальної дії, відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених Рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025 № 1, справа № 904/4355/25 передана (повернута) раніше визначеному складу суду.
Від відповідача до Центрального апеляційного господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" надійшли заперечення на клопотання позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу (вх. № суду 3821/26 від 25.03.2026), в який він посилається на те, що розмір витрат на правничу допомогу, з огляду на складність даної справи та обсяг наданих послуг, є завищеним. Також відповідач просить апеляційний господарський суд врахувати негативний фінансовий стан відповідача та зменшити розмір витрат позивача до 5 000 грн 00 коп.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши заяву Фізичної особи - підприємця Кривченка Володимира Петровича про розподіл витрат на правничу допомогу, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вказаної заяви, виходячи з наступного.
За приписами пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Отже, за змістом статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Як зазначено вище, позивачем у відзиві на апеляційну скаргу заявлено про орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу під час апеляційного перегляду справи.
У заяві про розподіл судових витрат від 06.03.2026 міститься вимога про стягнення з відповідача (скаржника) на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16 500 грн 00 коп.
На підтвердження понесення позивачем у суді апеляційної інстанції витрат на правничу допомогу у вказаному вище розмірі ним долучено до матеріалів справи копії договору про надання правової (правничої) допомоги від 07.01.2025, ордеру серії АЕ №1475176 від 16.02.2026, додаткової угоди №2/1 від 06.02.2026 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 07/01-2 від 07.01.2026, Акт № 3/02-26 від 04.03.2026 про надання правової (правничої) допомоги та платіжної інструкції № 143 від 06.03.2026 з призначенням платежу "оплата за актом № 3/02-26 від 04.03.2026 до дод. Угоди № 2 від 20.06.2025 до договору № 07/01-02 від 07.01.2025".
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Апеляційний господарський суд виходить з того, що принцип, закріплений у пункті 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, був прийнятий з метою впровадження забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову. Правова регламентація зазначеного принципу розкрита у Главі 8 "Судові витрати" Розділу І "Загальні положення".
Стаття 16 Господарського процесуального кодексу України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частинами 3-5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Верховний Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Згідно з частинами 4, 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5 - 7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Такі висновки викладені, зокрема, в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Великої Палати Верховного суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Колегія суддів зауважує, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такий висновок міститься в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Колегією суддів також враховано, що за пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного вище Закону).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Критерії реальності та розумності застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України», від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33 - 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд у постанові від 30.03.2021 у справі № 906/432/19 наголосив, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 Господарського процесуального кодексу України.
У даному випадку, за умовами договору № 07/01-02 про надання правової (правничої) допомоги від 07.01.2025, укладеного між Фізичною особою - підприємцем Кривченком Володимиром Петровичем (позивач, клієнт) та Носовою Вікторією Іванівною (адвокат):
- адвокат приймає на себе доручення клієнта - про надання йому правової (правничої) допомоги обумовленої ним в інтересах клієнта на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової (правничої) допомоги, а також у випадку необхідності - фактичні витрати, пов'язані з виконанням цього договору (пункт 1.1. договору);
- розмір та порядок оплати гонорару за надання послуг адвоката клієнту, обумовлених п.1.2. даного договору встановлюється у додаткових угодах (пункт 4.1 договору).
Додатковою угодою № 2/1 до договору про надання правової (правничої) допомоги №07/01-2 від 07.01.2025, сторони погодили викласти підпункт 2.2 пункту 2 додаткової угоди №2 від 20.06.2025 в наступній редакції:
"2.2. ведення справи у Центральному апеляційному господарському суді в інтересах клієнта, у разі підготовки та подання відзиву на апеляційну скаргу на основне та додаткове рішення - 12 000 грн 00 коп., відповіді на відзив - 5 000 грн 00 коп., підготовка заперечень / пояснень - 3 000 грн 00 коп. за кожен процесуальний документ; клопотання, заяви - 2 500 грн 00 коп. за кожний процесуальний документ, ознайомлення з матеріалами справи в приміщенні суду - 4 500 грн 00 коп.
2.2.1 гонорар за участь у судових засіданнях по вказаній справі в апеляційній інстанції - 4 500 грн 00 коп. за участь у одному (кожному) засіданні".
Договір та додаткова угода підписані сторонами.
Загальна сума гонорару за Актом № 3/02-26 про надання правової (правничої) допомоги від 04.03.2026 складає 16 500 грн 00 коп. (пункт 2 Акту).
Надані послуги оплачені клієнтом, що підтверджується платіжною інструкцією № 143 від 06.03.2026 на суму 16 500 грн 00 коп.
Матеріалами справи підтверджується, що адвокат Носова Вікторія Іванівна брала участь у призначеному апеляційним судом засіданні у справі, а також нею складено та подано до апеляційного суду клопотання про продовження процесуального строку на підготовку та подання відзиву, відзив на апеляційну скаргу відповідача.
У той же час суд враховує висновки Європейського суду з прав людини викладені у рішенні від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії", згідно з якими відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені не тільки з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Оцінюючи суму судових витрат Фізичної особи - підприємця Кривченка Володимира Петровича на професійну правничу допомогу під час апеляційного перегляду справи за критеріями розумності, необхідності, неминучості та співвідношення ціни послуг до ринкових цін, колегія суддів зазначає наступне.
Аналіз статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" свідчить про те, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов'язковості такого зобов'язання.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33- 34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Дослідивши матеріали даної справи, судом встановлено, що у суді апеляційної інстанції правнича допомога виразилась у складенні відзиву та участі у судовому засіданні.
Між тим, на переконання колегії суддів, підготовка відзиву у даній справі не вимагала значного обсягу юридичної роботи, враховуючи, що основний її обсяг був виконаний адвокатом під час розгляду справи судом першої інстанції, а позиція сторін у процесі розгляду справи як у суді першої інстанції, так і у суді апеляційної інстанції не змінювалася. Судом апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги було проведено одне судове засідання, в якому взяв участь представник позивача.
За правовою позицією Верховного Суду, наведеною у справах № 756/2114/17, №911/3386/17, підготовка справи в суді не вимагає великого обсягу юридичної й технічної роботи в разі незмінності правової позиції сторони у судах попередніх інстанцій, з огляду на що, не підтверджується наявність об'єктивної необхідності для адвокатів, які надавали правову допомогу учаснику процесу в судах попередніх інстанцій, вивчати додаткові джерела права.
При цьому адвокат Носова Вікторія Іванівна була представником позивача на стадії розгляду справи у суді першої інстанцій, а отже, є обізнаною із обставинами справи та правовою позицією у спірних правовідносинах.
Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на заяву про розподіл судових витрат (вх. № суду 3821/26 від 25.03.2026), в якому він просить суд зменшити заявлений позивачем в межах апеляційного перегляду Центральним апеляційним господарським судом справи № 904/4355/25 розмір витрат на професійну правничу допомогу з 16 500 грн 00 коп. до 5 000 грн 00 коп.
Відзив обґрунтований наступними обставинами:
- сума витрат на професійну правничу допомогу, заявлена позивачем має бути зменшена з огляду на неістотну кількість спірних питань, порушених у апеляційній скарзі, у зв'язку з чим, на його думку, підготовка відзиву на апеляційну скаргу не потребувала значних часових витрат;
- викладена у відзиві на апеляційну скаргу правова позиція позивача зводиться до цитування попередніх позицій відповідача та суду першої інстанції, а не до вирішення порушених відповідачем у апеляційній скарзі питань.
Враховуючи все вищевикладене, проаналізувавши наведені у заяві про покладення на відповідача витрат на правничу допомогу обставини, надані заявником докази в їх сукупності, загальні засади цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та реальності судових витрат, колегія суддів вважає, що заявлені позивачем до стягнення витрати на правничу допомогу у розмірі 16 500 грн 00 коп. є завищеними та виходять за розумні межі вартості цих послуг у даному випадку.
Отже, оцінюючи обсяг наданої адвокатом під час апеляційного перегляду справи правничої допомоги та її вартість, з урахуванням законодавчих критеріїв визначення витрат на професійну правничу допомогу при їх розподілі, а також зважаючи на критерій розумного розміру, що застосовується Європейським судом з прав людини, суд приходить до висновку, що вартість наданої професійної правничої допомоги у цій справі не може бути покладена на відповідача повністю, та з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також враховуючи сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин в апеляційній інстанції, а також незмінність правової позиції позивача під час апеляційного перегляду справи, справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 10 000 грн. 00 коп.
Відповідно до положень частин 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України вказані витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача; стягненню з відповідача (скаржника) на користь позивача підлягають 10 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу; інша частина витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 500 грн. 00 коп. покладається на позивача.
З підстав наведеного та керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Заяву Фізичної особи - підприємця Кривченка Володимира Петровича про розподіл витрат на правничу допомогу, надану під час розгляду справи № 904/4355/25 у Центральному апеляційному господарському суді - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахта Свято-Покровська № 3" на користь Фізичної особи - підприємця Кривченка Володимира Петровича судові витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з апеляційним переглядом справи №904/4355/25, у сумі 10 000 грн 00 коп.
Видачу наказу на виконання цієї додаткової постанови, з урахуванням відповідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення - 02.04.2026. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна додаткова постанова складена та підписана 03.04.2026.
Головуючий суддя Ю.В. Фещенко
Суддя С.В. Мартинюк
Суддя О.Ю. Соп'яненко