31 березня 2026 року м. Харків Справа № 922/2896/20
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Слободін М.М.
за участю:
секретаря судового засідання: Бєлкіної О.М.;
прокурор відділу Харківської обласної прокуратури: Ногіна О.М. (в залі суду);
представник відповідача-4 ( ОСОБА_1 ): Слюсар А.М. (в залі суду);
представник відповідача-5 ( ОСОБА_2 ): Подус М.О. (в залі суду);
розглянувши у відкритому судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури (вх. №1308 Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 21.05.2025 (повний текст складено 21.05.2025) ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Ольшанченко В.І. у справі №922/2896/20
за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 (теперішня назва - Салтівська окружна прокуратура м. Харкова)
до:
1) Приватної фірми "Орієнтир-93", м. Харків,
2)Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків,
3) Харківської міської ради, м. Харків,
4) Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків,
5) Фізичної особи ОСОБА_2 , м. Харків
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, повернення майна,
Керівник Харківської місцевої прокуратури №4 (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом до Приватної фірми "Орієнтир-93 (далі - відповідач -1), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - відповідач - 2), Харківської міської ради (далі - відповідач - 3), Фізичної особи ОСОБА_1 (далі - відповідач - 4), Фізичної особи ОСОБА_2 (далі - відповідач - 5), у якому просив:
- визнати незаконним та скасувати пункт 41 додатку 1 до рішення 14-ої сесії 7-ого скликання Харківської міської ради від 20.09.2017 № 757/17 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова";
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 06.03.2018 №5560-В-С, укладений відповідачами 1, 2, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за №269;
- витребувати у фізичної особи ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-ого поверху №№1-:-19, 7а, 7б, площею 237,7 кв.м в нежитловій будівлі літ. "Б-1" за адресою: АДРЕСА_1
- витребувати у фізичної особи ОСОБА_2 на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-ого поверху №№7-:-19, площею 174,9 кв.м та 2-ого поверху №20-:-33, площею 178,4 кв.м в нежитловій будівлі літ. "А-2" за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення прийнято Харківською міською радою на порушення вимог законодавства, яке стало підставою для укладення оспорюваного правочину, тому порушені права власника, які підлягають захисту у судовому порядку.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.04.2021, позов задоволено частково, вимоги - 1, 2 задоволені, в іншій частині вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що спірне рішення прийнято відповідачем - 3 з порушенням вимог законодавства, тому воно є незаконним та підлягає скасуванню, у зв'язку з чим визнанню недійсним підлягає оспорюваний договір, який укладено на підставі цього рішення органу місцевого самоврядування. Відмовляючи у задоволенні вимог - 3, 4, суд виходив з того, що прокурор не є власником спірного майна та ним не заявлені вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.10.2018 №1459, за яким відповідачем - 4 придбано нерухоме майно та про визнання недійсним договору дарування від 01.10.2018 №1463, згідно якого, відповідач - 5 набув право власності на об'єкт нерухомого майна, тому вимоги - 3, 4 заявлені прокурором передчасно, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 вище вказане рішення суду скасовано в частині відмови у задоволенні вимог - 3, 4 та в цій частині прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю.
Свій висновок апеляційний суд мотивував тим, що вимоги про витребування нежитлових приміщень у відповідачів - 4, 5 не змінюють правову природу юридичного спору та не є підставою для його вирішення в порядку цивільного судочинства, тому наявні правові підстави для витребування спірного нерухомого майна. В іншій частині, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції з огляду на правильність його висновків.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.01.2025 постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 та рішення Господарського суду Харківської області від 12.04.2021 скасовано. В частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Харківської міської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель прийнято нове рішення - у позові відмовлено, а в частині позовних вимог про витребування нежитлових будівель справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.05.2025 за результатом нового розгляду справи в частині позовних вимог про витребування нежитлових будівель, суд ухвалив:
- в позові керівника Харківської місцевої прокуратури №4 (теперішня назва Салтівська окружна прокуратура м. Харкова) до: Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, Приватної фірми "Орієнтир-93", ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про: витребування у ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлових приміщень 1-го поверху №№1-:-19, 7а, 7б площею 237,7 кв м в нежитловій будівлі літ. " Б-1 " за адресою: АДРЕСА_1 , та витребування у ОСОБА_2 на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлових приміщень 1-го поверху №7-:-19 площею 174,9 кв м та 2-го поверху №20-:-33 площею 178,4 кв м в нежитловій будівлі літ "А-2" за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити повністю.
До Східного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" 06.06.2025 надійшла апеляційна скарга Харківської обласної прокуратури, в якій просить суд:
1) Скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 21.05.2025 у справі №922/2896/20 та ухвалити нове, яким задовольнити позов прокурора в частині позовних вимог щодо витребування у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спірного майна.
2) Витребувати у ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху №№1-:-19, 7а, 7б площею 237,7 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "Б-1" за адресою: АДРЕСА_1 .
3) Витребувати у ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-го поверху №7-:-19 площею 174,9 кв.м. та 2-го поверху №20-:-33 площею 178,4 кв.м. в нежитловій будівлі літ "А-2" за адресою: АДРЕСА_1 .
4) Судові витрати за подання позову та апеляційної скарги відшкодувати на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ: 02910108, розрахунковий рахунок: UA178201720343160001000007171, банк отримувача: Держказначейська служба України; код класифікації видатків бюджету (КЕКВ): 2800; призначення платежу: Повернення судового збору) за рахунок відповідачів.
5) Справу розглянути за участі представника Харківської обласної прокуратури. Про дату, час та результати розгляду апеляційної скарги повідомити сторони та Харківську обласну прокуратуру.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані наступним:
- підставами позову стало порушення процедури приватизації спірного майна шляхом викупу. Скасування або визнання недійсною Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 не складало предмет позову. Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем;
- воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.
Спірне майно вибуло не з волі власника - Харківської міської територіальної громади, укладення договору купівлі-продажу з ПП "Орієнтир-93", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 суперечать інтересам громади як законного власника. Подальші дії з відчуження спірного нерухомого майна, за умови відсутності належних документів дійсності набуття права власності на спірні нежитлові приміщення, не можуть мати юридичних наслідків у формі набуття права власності зазначеними особами.
- можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).
Отже, для застосування положень п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України є визначальним питання оплатності чи неоплатності набуття добросовісним набувачем такого майна, та враховуючи, що частина спірного майна, загальною площею 434,5 кв.м від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , перейшло відповідно договору дарування від 01.10.2018 безвідплатно, суд першої інстанції мав врахувати ці положення ЦК України. Таким чином, з огляду на приписи статей 387 і 388 ЦК України висновки суду першої інстанції щодо неможливості витребування спірного майна у останніх набувачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передчасні та не обґрунтовані.
- на момент придбання майна ОСОБА_1 мала пересвідчитись у законності набуття майна продавцем з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Ігнорування факту набуття майна ПП "Орієнтир-93" за заниженою вартістю та перепродаж його через нетривалий час свідчать про недобросовісність ОСОБА_1 , яка на все це навмисно уваги не звернула, хоча мала це зробити, проявивши звичайну елементарну обачність.
Обставини порушення органами місцевого самоврядування умов та порядку приватизації, а також наявність протиправної поведінки самого покупця - ПП "Орієнтир-93", який за відсутності у нього законодавчо встановлених підстав для приватизації майна шляхом викупу звернувся до органів місцевого самоврядування з такою заявою, свідчать про недобросовісність дій орендаря.
На думку апелянта, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , як останні набувачі майна, з огляду на відомості Державних реєстрів та з урахуванням недобросовісності дій ОСОБА_3 , як пов'язаної з нею особою, що здійснила на її користь дарування спірного майна безвідплатно, достеменно знаючи, що спірне майно не має нещодавнього ремонту та будь - яких поліпшень, мали розуміти протиправність вчинюваних дій та не можуть вважатися добросовісними набувачами.
- прокурор не є суб'єктом, наділеним правом на ініціювання оцінки майна, а чинність положень Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 4292-ІХ щодо зворотної дії в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, не може бути застосована у цьому випадку з урахуванням відсутності механізму її реалізації (на цей час Кабанетом Міністрів України не врегульовано механізм реалізації нововведених норм Цивільного кодексу України).
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями Східного апеляційного господарського суду від 06.06.2025 справу №922/2896/20 передано на розгляд суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/2896/20 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 21.05.2025 у справі №922/2896/20 до надходження матеріалів справи.
16.06.2025 справа №922/2896/20 надійшла до Східного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2025, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 21.05.2025 у справі №922/2896/20; зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 21.05.2025 у справі №922/2896/20 до закінчення перегляду в касаційному порядку палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3727/19.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2025 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 21.05.2025 у справі №922/2896/20; призначено справу до розгляду на 02.09.2025 о 12:30год за адресою: 61022, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132; запропоновано учасникам справи протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали надати апеляційному суду письмові пояснення із викладенням своєї позиції у справі з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові по справі №922/3727/19 з доказами їх надсилання іншим учасникам справи.
12.08.2025 до Східного апеляційного господарського суду від представника відповідача-5 ( ОСОБА_2 ) адвоката Подус М.О. надійшли письмові пояснення із викладенням позиції у справі з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові по справі №922/3727/19, які заявник просить врахувати під час розгляду даної справи; у задоволенні апеляційної скарги прокурора просить відмовити повністю, рішення Господарського суду Харківської області від 21.05.2025 просить залишити без змін.
28.08.2025 до Східного апеляційного господарського суду від Харківської міської ради надійшли додаткові пояснення, в яких серед іншого зазначено, що втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, у визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Харківська міська рада також посилається на те, що добросовісний набувач не може відповідати у зв'язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.
02.09.2025 до Східного апеляційного господарського суду від Харківської обласної прокуратури надійшли письмові пояснення з урахуванням правової позиції, сформованої у постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.05.2025 у справі № 922/3727/19.
Прокурор зазначає, що у справі № 922/2896/20, що переглядається в апеляційному порядку, спірні правовідносини, що є предметом її розгляду, не є релевантними до тих, що були предметом розгляду у справі № 922/3727/19 оскільки предмет спору у даній справі є позовні вимоги щодо визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування спірного майна у недобросовісних набувачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі ст. ст. 387, 388 ЦК України. Заявлені позовні вимоги прокурором не обґрунтовувались застосуванням наслідків недійсності правочинну, передбачених ч. 1 ст. 216 ЦК України, шляхом повернення спірного майна ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , так як належним способом захисту права власності територіальної громади міста у цьому разі є витребування спірного майна.
Прокурор посилається на незаконне вибуття спірного майна з комунальної власності, поза волею Харківської територіальної громади в особі Харківської міської ради, у зв'язку із чим наявні підстави для витребування майна з володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
З урахуванням висновків Верховного Суду у справі № 922/3727/19, на думку прокурора, у справі № 922/2896/20 позивачем обґрунтовано пред'явлено вимогу про витребування спірного майна у останнього набувача.
Враховуючи наведене, прокуратура просить суд долучити письмові пояснення до матеріалів справи № 922/2896/20 та здійснити подальший розгляд справи з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 29.05.2025 у справі № 922/3727/19; апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 оголошено перерву у судовому засіданні у справі №922/2896/20 до 16.09.2025 до 16:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132.
16.09.2025 від апелянта надійшли додаткові пояснення з урахуванням правової позиції, сформованої у постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.05.2025 у справі № 922/39/22, яку апелянт просить врахувати під час розгляду даної справи.
За доводами скаржника, у постанові від 05.08.2025 у справі № 922/39/22 Верховний Суд при розгляді спору з тотожних правовідносин дійшов висновків про можливість витребування майна як у недобросовісного, так і добросовісного набувача.
У судовому засіданні апеляційної інстанції 16.09.2025 представниця відповідача -2, - 3, серед іншого, заявила усне клопотання про зупинення апеляційного провадження до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/2555/21.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 оголошено перерву у судовому засіданні у справі №922/2896/20 до 17.09.2025 до 10:30год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №131.
17.09.2025 до Східного апеляційного господарського суду від Харківської обласної прокуратури надійшло клопотання, в якому апелянт просить суд зупинити провадження у справі № 922/2896/20 за апеляційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/2555/21 та оприлюднення повного тексту постанови.
Заявник зазначає, що правовідносини у даній справі № 922/2896/20 та у справі № 922/2555/21 за характером спору та сферою правового регулювання є подібними, а також враховуючи те, що висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/2555/21 щодо вказаної правової проблеми сприятиме забезпеченню єдності судової практики, висновки у вказаній справі матимуть суттєве значення при вирішенні справи № 922/2896/20 та підлягатимуть застосуванню у цьому спорі.
За доводами апелянта, рішення Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/2555/21 може безпосередньо вплинути на подальший розгляд даної справи № 922/2896/20 для вирішення питання застосування положень Закону від 09.04.2025 щодо внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна та доказів доплати судового збору, з урахуванням наданої оцінки (експертно-грошової оцінки спірного майна), здійсненої в порядку, визначеному законом у справа зазначеної категорії.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 оголошено перерву у судовому засіданні у справі №922/2896/20 до 30.09.2025 до 09:45год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132; явку представників учасників справи визнано необов'язковою.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 задоволено клопотання Харківської обласної прокуратури про зупинення апеляційного провадження у справі №922/2896/20; зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 21.05.2025 у справі №922/2896/20 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/2555/21 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду; зобов'язано сторін повідомити Східний апеляційний господарський суд про усунення обставин, що спричинили зупинення провадження у справі.
Враховуючи підстави та вимоги даного позову у справі №922/2896/20, які є подібними до справи №922/2555/21, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №922/2555/21 буде мати суттєве значення для вирішення спору в цій справі та для єдності судової практики у спорах з подібними правовідносинами.
23.03.2026 до Східного апеляційного господарського суду від Салтівської окружної прокуратури міста Харкова надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №922/2896/20 з посиланням на те, що Велика Палата Верховного Суду постановою від 28.01.2026 прийняла остаточне рішення в справі №922/2555/21, яке набрало законної сили.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2026 задоволено клопотання Салтівської окружної прокуратури м. Харкова про поновлення провадження у справі. Поновлено провадження у справі №922/2896/20. Призначено справу до розгляду на 31.03.2026 о 10:00 год., за адресою: 61022, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132.
При цьому, судова колегія врахувала необхідність розгляду апеляційної скарги впродовж розумних строків в контексті встановлених пункту 1 статті 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантій, з огляду на приписи пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України, якими встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Враховуючи, що в даній справі провадження двічі зупинялось ( до перегляду Верховним судом справ, вирішення яких мало суттєве значення для вирішення спору в цій справі та для єдності судової практики у спорах з подібними правовідносинами), з огляду на введення в Україні воєнного стану, оголошення повітряних тривог, що безумовно впливає на роботу судів, суд апеляційної інстанції вважає необхідним у даному випадку розглянути скаргу у межах об'єктивних, необхідних та розумних процесуальних строків у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
В судовому засідання апеляційної інстанції 31.03.2026 приймала участь прокурор відділу Харківської обласної прокуратура, а також представники 4 та 5 відповідачів - фізичної особи ОСОБА_1 та фізичної особи Богер Ірини Миколаївни.
Прокурор (апелянт) підтримав доводи апеляційної скарги, надав пояснення по суті спору, просив її задовольнити та скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 21.05.2025 у справі №922/2896/20.
Представники відповідача -4,5 надали пояснення по суті спору, з урахуванням відзивів та пояснень, заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили оскаржуване рішення залишити без змін.
Приватна фірма "Орієнтир-93", Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради а також Харківська міська рада не забезпечили участь повноважних представників в судовому засіданні, причин неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому порядку та завчасно.
Беручи до уваги, що ухвалою суду від 25.03.2026 явка представників сторін до судового засідання не визнавалась обов'язковою та попереджено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду скарги; представники сторін висловили доводи, вимоги та заперечення в письмовому вигляді, судова колегія вважає можливим розглянути скаргу в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заперечення відповідачів, викладені у відзивах на апеляційну скаргу та поясненнях, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги враховуючи наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 22.08.2017 між Управлінням комунального майна (орендодавець) та ПФ "Орієнтир-93" (орендар) був укладений договір оренди №1372 (надалі - договір оренди), за яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 1-:-19, 7а, 7б площею 237,7 кв м в нежитловій будівлі літ. "Б-1" та приміщення 1-го поверху №7-:-19 площею 174,9 кв м, 2-го поверху №20-:-33 площею 178,4 кв м в нежитловій будівлі літ "А-2" загальною площею 591,0 кв м, розташовані за адресою: м. Харків, провулок Юр'ївський, 5, літ. “А-2», “Б-1» для розміщення суб'єкта господарювання, що надає побутові послуги населенню.
Відповідно до п. 3.1 вказаного договору оренди вартість об'єкта оренди складала 519757,00 грн без ПДВ.
Згідно з п. 5.2 договору оренди орендар зобов'язаний за письмовою згодою орендодавця, за свій рахунок здійснювати капітальний ремонт при наявності узгодженої проектно-кошторисної документації та дозволу, отриманого відповідно з чинним законодавством. Здійснювати реконструкцію орендованого майна за письмовою згодою орендодавця за свій рахунок за окремими проектами, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгоджені з управлінням містобудування і архітектури Харківської міської ради до початку проведення робіт, при наявності дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством.
Відповідно до п. 5.3 договору оренди орендар має право за письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід'ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, зумовлює підвищення його вартості. Якщо невід'ємні поліпшення майна зроблені за згодою орендодавця, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості тільки у разі придбання об'єкта у власність.
Пунктом 10.1 договору оренди встановлено строк його дії до 22.07.2020.
30.08.2017 ПФ "Орієнтир-93" надало Управлінню комунального майна лист (вх. №12588), у якому просило дозволити приватизацію вказаних приміщень шляхом викупу.
На підставі вказаного звернення Харківською міською радою прийнято відповідне рішення, а саме у п. 41 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 №757/17, міська рада дозволила приватизувати вказаний об'єкт нерухомого майна шляхом викупу.
22.09.2017 ПФ "Орієнтир-93" звернулась до Управління комунального майна з листом (вх. №13970), у якому просила оцінку для приватизації вказаного майна провести суб'єктом оціночної діяльності Товарною біржею "Евромаркет".
На підставі вказаного листа Товарною біржею "Евромаркет" складено звіт про незалежну оцінку нерухомого майна, затверджений Управлінням комунального майна 30.10.2017, за яким вартість вказаного майна станом на 30.10.2017 без ПДВ складає 521150,00 грн.
06.03.2018 між Управлінням комунального майна (продавець) та ПФ "Орієнтир-93" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №5560-В-С (надалі - договір), за яким продавець зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти: нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 1-:-19, 7а, 7б площею 237,7 кв м в нежитловій будівлі літ. "Б-1" та приміщення 1-го поверху №7-:-19 площею 174,9 кв м, 2-го поверху №20-:-33 площею 178,4 кв м в нежитловій будівлі літ "А-2" загальною площею 591,0 кв м, розташовані за адресою: м. Харків, провулок Юр'ївський, 5 та орендовані Приватною фірмою “Орієнтир-93» згідно з договором оренди №1372 від 22.08.2017.
Згідно з п. 2 договору оціночна вартість нежитлових приміщень, що відчужуються, визначена у відповідності до Методики оцінки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1891 від 10.12.2003 (в редакції постанови КМУ від 25.11.2015 №1033), зафіксована у висновках оцінювача про вартість об'єкта оцінки станом на 30.09.2017, затверджених Управлінням комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради 30.10.2017, і складає 521150,00 грн. Разом з ПДВ 625380,00 грн.
Відповідно до п. 3.2 договору покупець сплачує продавцю вартість нежитлових приміщень в сумі 625380,00 грн протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору.
Договір купівлі-продажу №5560-В-С від 06.03.2018 посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. за реєстровим №269.
У договорі купівлі-продажу вказано, що його укладено на підставі Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017 - 2022 рр, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 №691/17.
Як убачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.04.2020 №207505693, 01.10.2018 між ПФ "Орієнтир-93" та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу, зареєстрований приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. за №1459, за яким право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху №№1-:-19, 7а, 7б площею 237,7 кв м в нежитловій будівлі літ. “Б-1» та приміщення 1-го поверху №7-:-19 площею 174,9 кв м та 2-го поверху №20-:-33 площею 178,4 кв м в нежитловій будівлі літ “А-2» загальною площею 591,0 кв м розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , перейшло до ОСОБА_1 .
Також, як убачається з цього витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 01.01.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір дарування, зареєстрований приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. за №1463, за яким право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху №7-:-19 площею 174,9 кв м та 2-го поверху №20-:-33 площею 178,4 кв м в нежитловій будівлі літ “А-2» за адресою: АДРЕСА_1 перейшло до ОСОБА_2 .
Як убачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 04.04.2019 за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на нежитлову будівлю літ "А-2" площею 434,5 кв м за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування р.№1463 від 01.10.2018, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Гавриловою С.А., та Висновку щодо технічної можливості об'єднання нежитлових приміщень №195, виданого 14.01.2019 ТОВ “Харківське міське бюро нерухомості».
Як убачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 04.04.2019 за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на нежитлову будівлю літ "Б-1" площею 269,8 кв м за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу р.№1459 від 01.10.2018, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Гавриловою С.А., та Висновку щодо технічної можливості об'єднання нежитлових приміщень №195, виданого 14.01.2019 ТОВ "Харківське міське бюро нерухомості".
Прокурор посилаючись на незаконне вибуття спірного майна з комунальної власності, поза волею Харківської територіальної громади в особі Харківської міської ради, звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати пункт 41 додатку 1 до рішення 14-ої сесії 7-ого скликання Харківської міської ради від 20.09.2017 № 757/17 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова";
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 06.03.2018 №5560-В-С, укладений відповідачами 1, 2, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за №269;
- витребувати у фізичної особи ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-ого поверху №№1-:-19, 7а, 7б, площею 237,7 кв.м в нежитловій будівлі літ. "Б-1" за адресою: АДРЕСА_1
- витребувати у фізичної особи ОСОБА_2 на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення 1-ого поверху №№7-:-19, площею 174,9 кв.м та 2-ого поверху №20-:-33, площею 178,4 кв.м в нежитловій будівлі літ. "А-2" за адресою: м.Харків, провулок Юр'ївський, 5.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення прийнято Харківською міською радою на порушення вимог законодавства, яке стало підставою для укладення оспорюваного правочину, тому порушені права власника, які підлягають захисту у судовому порядку.
За результатом розгляду позовних вимог ухвалено рішення, яке було переглянуто в апеляційному та касаційному порядку.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.01.2025 постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 та рішення Господарського суду Харківської області від 12.04.2021 скасовано.
В частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Харківської міської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель прийнято нове рішення - у позові відмовлено, а в частині позовних вимог про витребування нежитлових будівель справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Верховний Суд зробив наступні висновки:
1) Щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення відповідача - 3 від 20.09.2017 № 757/17 у відповідній частині:
З огляду на те, що спірне рішення органу місцевого самоврядування уже виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення спірного договору, визнання недійсним такого рішення не може забезпечити ефективного захисту прав територіальної громади, оскільки вимагає спростування в судовому порядку законності укладення договору та повернення набутого за договором або відшкодування шкоди (за наявності підстав). А тому в задоволенні позову про визнання незаконним та скасування рішення суд касаційної інстанції відмовив через неефективність обраного прокурором способу захисту прав.
Касаційний суд зазначив, що оскільки визнання незаконним та скасування зазначеного рішення не дозволить територіальній громаді міста Харкова ефективно відновити володіння спірним майном, така вимога не підлягає задоволенню.
2) Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель.
Власник, майно якого вибуло з його законного володіння, може захистити своє майнове право шляхом пред'явлення віндикаційного позову (про витребування майна із чужого незаконного володіння чи від добросовісного набувача (статті 387, 388 ЦК України) без оспорювання правочину (правочинів) щодо спірного майна та скасування рішення (рішень) про державну реєстрацію права власності на належне йому майно за іншою (іншими) особою (особами).
Верховний Суд зазначив, що за встановлених у цій справі обставин, спрямованість заявлених позовних вимог на повернення майна територіальній громаді, заявлені вимоги про визнання недійсним договору є неефективним, оскільки її задоволення не призведе до відновлення права, яке прокурор вважає порушеним, отже, у задоволенні таких вимог слід відмовити з підстав обрання прокурором неефективного способу захисту.
3) Щодо позовних вимог про витребування майна.
Суд касаційної інстанції зазначив, що суди обох інстанцій взагалі не досліджували питання добросовісності набуття нерухомого майна відповідачами 4 та 5; при цьому суд апеляційної інстанції обмежився лише дослідженням питання недобросовісності набуття майна відповідачем-1, а тому судові рішення у цій частині належить скасувати, а справу у цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
За результатом нового розгляду справи в частині позовних вимог про витребування нерухомого майна з власності ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Господарським судом Харківської області 21.05.2026 ухвалено рішення, яким в позові керівника Харківської місцевої прокуратури №4 (теперішня назва Салтівська окружна прокуратура м. Харкова) до: Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, Приватної фірми "Орієнтир-93", ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про: витребування у ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлових приміщень 1-го поверху №№1-:-19, 7а, 7б площею 237,7 кв м в нежитловій будівлі літ. " Б-1 " за адресою: АДРЕСА_1 , та витребування у ОСОБА_2 на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлових приміщень 1-го поверху №7-:-19 площею 174,9 кв м та 2-го поверху №20-:-33 площею 178,4 кв м в нежитловій будівлі літ "А-2" за адресою: АДРЕСА_1 - відмовлено повністю.
Під час ухвалення рішення місцевий господарський суд керувався наступним:
- ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , добросовісно покладалися на відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та не знали і не мали знати про існування порушених прав територіальної громади м. Харкова, а також допущені порушення під час приватизації, а тому є добросовісними набувачами спірного майна;
- спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника за його волею - на підставі рішень 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 №691/17, 14 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 20.09.2017 №757/17, прийнятих в межах виключних повноважень ради щодо затвердження місцевих програм приватизації та прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна;
- враховуючи наявність волі Харківської міської ради на передачу майна іншій особі, не вбачається підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України для витребування нерухомого майна з володіння добросовісних набувачів, а відтак вони набувають права власності на нього в силу ст. 330 ЦК України, тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.
- 09.04.2025 набрав чинності Закон України від 12 березня 2025 року №4292-IX "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача", пунктом 3 розділу І якого доповнено статтю 390 ЦК України доповнено частиною п'ятою такого змісту:
"5. Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади."
Проте прокурором не надано до матеріалів справи оцінку вартості спірного нерухомого майна, про витребування якого заявлений позов, зроблений у відповідності до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", не внесена відповідна сума вартості такого майна на депозитний рахунок суду, що в силу приписів ст. 390 ЦК України унеможливлює задоволення позову та є окремою підставою для відмови в позові прокурора.
Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам Східний апеляційний господарський суд враховує наступне.
Позовні вимоги прокурора спрямовані на захист права власності територіальної громади на нерухоме майно шляхом його повернення у комунальну власність, речове право на яке на час вирішення спору зареєстровано за фізичною особою ОСОБА_1 (відповідач-4) та за фізичною особою ОСОБА_2 (відповідач-5).
Згідно з ч.1 ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Відповідно до ч.1 статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, у постанові Верховного Суду від 09.10.2024 у справі № 922/3838/21).
Отже, предметом з'ясування у цій справі є добросовісність/недобросовісність набувачів, для визначення чого важливо встановити чи знали чи мали знати набувачі про перешкоди для набуття ними права власності, а також встановити характер набуття майна (оплатно чи безоплатно).
Колегія суддів звертає увагу, що добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач навпаки на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 05.06.2024 у справі №922/461/22 зазначив, що якщо спірне майно є об'єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача крім приписів статті 388 ЦК України слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. 42).
Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №922/3537/17, від 01.04.2020 у справі №610/1030/18, від 15.06.2021 у справі №922/2416/17, від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 (п. 43).
У спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно, а суду для правильного вирішення спору слід з'ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/73/17).
Щодо добросовісності/недобросовісності набуття спірного майна ОСОБА_1 .
Право власності на спірне майно, а саме на нежитлові приміщення 1-го поверху №№1-:-19, 7а, 7б площею 237,7 кв м в нежитловій будівлі літ. “Б-1» та приміщення 1-го поверху №7-:-19 площею 174,9 кв м та 2-го поверху №20-:-33 площею 178,4 кв м в нежитловій будівлі літ “А-2» загальною площею 591,0 кв м розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , перейшло до ОСОБА_1 за відплатним договором купівлі-продажу від 01.10.2018.
Оскільки станом на дату укладення договору купівлі-продажу від 01.10.2018 будь-яких обтяжень, обмежень, прав третіх осіб в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано не було, що підтверджується наявними у справі витягами, ОСОБА_1 укладаючи цей правочин мала всі підстави покладатися на такі відомості.
Матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що укладаючи вищевказаний договір купівлі-продажу ОСОБА_1 діяла недобросовісно.
Крім того, прокурор в ході розгляду справи в суді неодноразово наголошував на тому, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є добросовісними набувачами.
Як вбачається з матеріалів справи та враховано судом першої інстанції, придбавши це нерухоме майно ОСОБА_1 вже більше 6 років самостійно володіє, користується та розпоряджається частиною спірних приміщень, тобто цей правочин не мав характеру удаваного або фіктивного.
За змістом ч. 5 ст. 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 є добросовісним набувачем майна.
Щодо добросовісності/недобросовісності набуття частини спірного майна ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі прокурор наголошує, що для застосування положень п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України є визначальним питання оплатності чи неоплатності набуття добросовісним набувачем такого майна, та зазначає, що частина спірного майна, загальною площею 434,5 кв.м від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , перейшло відповідно договору дарування від 01.10.2018 безвідплатно.
Як зазначає прокурор, вивченням укладеного договору дарування позивачем встановлено наявність родинних зв'язків між відповідачами ОСОБА_1 (дочка) та ОСОБА_2 (матір), які проживають за однією і теж самою адресою АДРЕСА_2 , що свідчить про формальність договору дарування, укладеного між ними, як наслідок недобросовісність та зловживання правом зазначеними учасниками цивільного обороту. З вищевказаного вбачається, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є пов'язаними особами, з родинними зв'язками, саме тому відчуження спірного нерухомого майна відбулося формально на підставі договору дарування без матеріальних витрат, безвідплатно.
Наявність родинних зв'язків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не заперечуються.
На переконання прокурора, отримання ОСОБА_2 частини спірного майна безвідплатно в дар від доньки ОСОБА_1 свідчить про формальність договору дарування, укладеного між ними, як наслідок недобросовісність та зловживання правом зазначеними учасниками цивільного обороту.
Апелянт зазначає, що у частині третій статті 388 ЦК передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках.
Східний апеляційний господарський суд зазначає, що фактори, з якими закон (стаття 388 ЦК України) пов'язує можливість віндикації майна, є добросовісність (недобросовісність) набувача майна, та наявність обставин, за яких витребування можливе також у добросовісного набувача. Кожен з цих факторів досліджується послідовно стосовно кожного набувача у ланцюгу набувачів, якщо про існування відповідних обставин стверджує сторона, яка несе тягар їх доведення.
Суд зауважує, що у частині третій статті 388 ЦК України йдеться про те, що якщо майно було набуто безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Добросовісний набувач, який далі відчужив майно за безвідплатним правочином, не є "особою, яка не мала права відчужувати майно". Навпаки, Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що стаття 330 ЦК України передбачає можливість добросовісному набувачеві набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набуття права власності (та водночас, передбачену законом підставу для припинення права власності попереднього власника відповідно до приписів статті 346 ЦК України).
Добросовісний набувач набуває право власності або інше речове право на нерухоме майно вільним від прав інших осіб та обтяжень, про які набувач не знав і не мав знати (див.mutandis висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 (пункт 38), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 06.07.2022 року у справі № 914/2618/16).
Отже, колегія суддів доходить висновку, що апелянт помилково вважає, що для застосування положень статті 388 ЦК України має значення лише те, що Відповідач 5- ОСОБА_2 набула майно за безвідплатним правочином від своєї доньки.
Першорядне значення має не добросовісність ОСОБА_1 як дарувальника, а добросовісність набуття нею цього майна від Приватної фірми "Орієнтир-93".
Враховуючи, що як суд першої інстанції, так і апеляційний суд дійшли висновку про добросовісність набуття ОСОБА_1 спірного нерухомого майна, вона ( ОСОБА_1 ) є особою, яка мала право відчужувати майно (його частину), зокрема і за безвідплатним договором дарування своїй матері.
Таким чином, Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем на час відчуження спірного майна.
Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2026 у справі № 922/5241/21.
Щодо доводів апелянта про вибуття майна з володіння власника не з його волі.
В апеляційній скарзі, з урахуванням додаткових пояснень та з посиланням на судову практику у справі №922/39/22 прокурор наголошує про можливість витребування майна у добросовісного набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі.
Східний апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до приписів частини п'ятої статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Частиною 5 статті 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Отже, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Харківська міська рада.
При цьому, статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Територіальна громада міста Харкова як власник спірного об'єкта нерухомості делегує Харківській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.
Тобто, воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.
Таким чином, здійснення Харківською міською радою розпорядження майном не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі територіальної громади.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2024 у справі №922/3838/21.
В свою чергу для застосування пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України ключовими аспектами є відсутність волі власника на відчуження майна, добросовісність набувача, а також оплатність при відчуженні спірного майна.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 28.01.2025 у справі № 922/3562/21, яка підлягає врахуванню, наведено, зокрема, такий правовий висновок:
"5.51. Колегія суддів зазначає, що за змістом статті 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їх волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині 1 статті 388 Цивільного кодексу України. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.10.2020 у справі № 752/11904/17).
5.52. Отже, можливість витребування майна власником, який не виявляв волі на вибуття цього майна з його володіння, передбачена законом як у випадку, коли кінцевий набувач є недобросовісним, так і у випадку, коли такий набувач є добросовісним. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 206/4841/20.
5.53. У випадку неналежного управління комунальним майном, розпорядження ним не за призначенням, відчуження його всупереч закону чи інтересам громади, право громади може бути захищене судом, у тому числі шляхом витребування такого майна власником (територіальною громадою) із застосуванням приписів статей 387 та 388 Цивільного кодексу України. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц.
5.54. Водночас суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник, та не надали правової оцінки доводам Прокурора щодо вибуття спірного майна поза волею власника майна - територіальної громади м. Харкова. Прокурор зазначав, що здійснення Харківською міською радою права власності, зокрема розпорядження майном не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі територіальної громади. Натомість суди дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги Прокурора про витребування спірного майна у ОСОБА_5 ".
У даній справі Східний апеляційний господарський суд вважає обґрунтованими посилання прокурора на вибуття спірного майна поза волею власника майна - територіальної громади м. Харкова, оскільки здійснення Харківською міською радою права власності, зокрема розпорядження майном не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі територіальної громади, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими.
У справі №922/39/22, яка є подібної до спірних правовідносин, висновки якої просить врахувати прокурор, Верховний суд також дійшов висновку про можливість витребування майна як у недобросовісного, так і добросовісного набувача у разі вибуття спірного майна поза волею власника майна - територіальної громади м. Харкова.
Натомість, суд першої інстанції у даній справі дійшов помилкового висновку про те, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника за його волею.
Отже, оскільки спірне майно вибуло з комунальної власності поза волею Харківської територіальної громади в особі Харківської міської ради, наявні підстави для витребування майна з володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Поряд з цим, як вірно зазначив суд першої інстанції, 09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України від 12 березня 2025 року №4292-IX "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача", пунктом 3 розділу І якого доповнено статтю 390 ЦК України доповнено частиною п'ятою такого змісту:
"5. Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
При цьому, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 4292-ІХ передбачено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права
З урахуванням внесених змін до ЦК, під час розгляду справи в суді першої інстанції, постало питання надання письмових пояснень, з урахуванням Закону України № 4292-IX "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача" (далі - Закон № 4292 ІХ), який набрав чинності 09.04.2025.
05.05.2025 Харківська обласна прокуратура направила до суду пояснення, в яких зазначила, що з системного аналізу вказаних норм закону, які мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, вбачається, що за наслідками розгляду справи про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, суд виносить рішення про витребування майна виключно за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. При цьому, приймаючи рішення про витребування майна, суд вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого компенсації вартості такого самоврядування майна добросовісному набувачеві. Перерахування грошових коштів здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Таким чином, внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості спірного майна на депозитний рахунок суду є обов'язковою умовою для подальшого розгляду справи про витребування майна у добросовісного набувача.
Як вказував сам прокурор, вказані норми є обов'язковими для застосування у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності Законом № 4292-ІХ від 12.03.2025, тобто з 09.04.2025.
Також зазначено, що на цей час у прокурора відсутні законні повноваження та практична можливість замовити оцінку спірного майна станом на 08.09.2020 (дата подання позову), оскільки конкурс на визначення оцінювача не проведено, бюджетне фінансування на вказані цілі відсутнє, питання надання ретроспетивної оцінки, тобто оцінки на момент звернення до суду (а це 5 роки тому) також законодавцем не врегульовано. Отже, чинність ІХ щодо Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 4292 зворотної дії в часі в частині умов та порядку компенсації прокурором добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, на думку прокурора, не може бути застосована у цьому випадку з урахуванням відсутності механізму її реалізації.
На переконання прокурора, Законом України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилання захисту прав добросовісного набувача" передбачено компенсацію безпосередньо органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, тому саме за рахунок вищевказаних органів здійснюється компенсація, а не за рахунок прокурора.
Таким чином, оскільки Кабінетом Міністрів України на цей час не врегульовано питання компенсації коштів прокурором, у цій справі наявні підстави для здійснення попереднього внесення органом місцевого самоврядування, тобто Харківською міською радою, якій фактично повертається майно, вартості такого майна на депозитний рахунок суду. І оскільки останньою відомою та проведеною у передбаченому законом порядку оцінкою є оцінка майна, проведена під час процедури приватизації, тобто 625 380,00 грн, саме ця сума має бути перерахована Харківською міською радою на депозитний рахунок.
Суд першої інстанції в своєму рішенні зазначив, що прокурором не надано до матеріалів справи оцінку вартості спірного нерухомого майна, про витребування якого заявлений позов, зроблений у відповідності до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", не внесена відповідна сума вартості такого майна на депозитний рахунок суду, що в силу приписів ст. 390 ЦК України унеможливлює задоволення позову та є окремою підставою для відмови в позові прокурора.
В апеляційній скарзі прокурор з означеним висновком не погоджується та повторно зазначає, що на цей час у прокурора відсутні законні повноваження та практична можливість замовити оцінку спірного майна станом на 08.09.2020, оскільки конкурс на визначення оцінювача не проведено, бюджетне фінансування на вказані цілі відсутнє, питання надання ретроспетивної оцінки, тобто оцінки на момент звернення до суду (а це майже 5 років тому) також законодавцем не врегульовано.
Проте, Східний апеляційний господарський суд зауважує, що внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості спірного майна на депозитний рахунок суду є обов'язковою умовою для розгляду справи про витребування майна у добросовісного набувача та задоволення позову у разі обгрунтованості та доведеності вимог. Невчинення таких дій унеможливлює винесення позитивного рішення у справі та, як наслідок, поновлення порушеного права держави або територіальної громади, за захистом якого звернувся прокурор.
Норми, які зобов'язують вносити вартість спірного нерухомого майна на депозитний рахунок суду, мають компенсаційний та забезпечувальний характер, оскільки їхньою метою є захист порушених прав усіх учасників спірних правовідносин, зокрема й добросовісного набувача. Компенсація вартості витребуваного майна матиме місце у випадку задоволення позову та вилучення майна з володіння набувача, який є добросовісним, а позивач (держава або територіальна громада) отримує право зворотної вимоги до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника.
Враховуючи, що станом на дату набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача" №4292-IX від 12.03.2025, та внесення змін, зокрема, до статей 164, 174, 238 ГПК України, ст.390 ЦК України, у прокурора виник обов'язок для виконання вимог ГПК України, зокрема ч. 6 ст. 164 ГПК України, враховуючи, що позов заявлено прокурором саме до добросовісних набувачів, про що зазначав сам прокурор.
Під час нового розгляду справи судом першої інстанції позивачем не подавалась заява про зміну підстав позову, не обґрунтовувалось витребування майна ка користь територіальної громади від недобросовісних набувачів.
Східний апеляційний господарський суд вважає, що якщо суд за результатом розгляду справи дійде висновку про обгрунтованість позовних вимог про витребування майна від добросовісного набувача, суд зобов'язаний застосувати чинний Закон №4292-IX у частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
Згідно з частиною тринадцятою статті 238 Господарського процесуального України у разі відмови у задоволенні позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду, суд також буде зобов'язаний застосувати чинний Закон №4292-IX, вирішивши питання про повернення позивачу внесених ним на депозитний рахунок суду грошових коштів як компенсації вартості майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, а у разі задоволення позову - про перерахування грошових коштів на користь добросовісного набувача.
Зазначені прокурором підстави, зокрема практична неможливість замовити оцінку спірного майна станом на 08.09.2020 (дата подання позову), оскільки конкурс на визначення оцінювача не проведено, бюджетне фінансування на вказані цілі відсутнє, питання надання ретроспетивної оцінки, а також перекладення на міську раду (яка визначена прокурором відповідачем та протягом всього строку розгляду справи заперечувала проти позовних вимог) обов'язку вносити на депозитний рахунок суду грошових коштів - не є законодавчою підставою для звільнення позивача від виконання вимог процесуального Закону.
Зміни, внесені Законом №4292-IX до ЦК та ГПК України передбачають дотримання позивачем обов'язкових вимог у разі подання позову про витребування майна від добросовісного набувача, зокрема, щодо внесення коштів у розмірі вартості витребовуваного майна станом на дату подання позову на депозитний рахунок суду, та за умови виконання яких можливе задоволення позову про витребування майна у добросовісного набувача.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.01.2026 у справі №922/2555/21 зроблено висновок, що у разі недоведення позивачем недобросовісності набувача і встановлення, що набувач є добросовісним, суд відмовляє у задоволенні позову, зокрема на підставі частини п'ятої статті 390 ЦК України, якщо позивачем попередньо не внесено вартість майна на депозитний рахунок суду.
На підставі викладеного, з урахуванням не внесення позивачем на депозитний рахунок суду грошових коштів, як компенсації вартості майна, у задоволенні позовних вимог прокурора слід відмовити відповідно до ч. 5 ст. 390 ЦК України.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Пунктом 1 частини 1 статті 275 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав для його скасовування не вбачається.
Відповідно до частини 4 статті 277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З урахуванням фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника є частково обґрунтованими, проте не впливають на результат вирішення спору, не спростовують висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.
Зважаючи на вищенаведене, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури слід залишити без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 21.05.2025 у справі №922/2896/20 - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови. В решті рішення Господарського суду Харківської області від 21.05.2025 у справі №922/2896/20 слід залишити без змін.
З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК, ч. 5 ст. 390 ЦК України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 21.05.2025 у справі №922/2896/20 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови.
В решті рішення Господарського суду Харківської області від 21.05.2025 у справі №922/2896/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 03.04.2026.
Головуючий суддя І.А. Шутенко
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя М.М. Слободін