вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" квітня 2026 р. Справа№ 910/4332/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Укргазвидобування»
на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2025
у справі № 910/4332/25 (суддя Лиськов М.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна фірма ТЕТТРА»
до Акціонерного товариства «Укргазвидобування»
про стягнення коштів у розмірі 240 532,18 грн,
без виклику представників сторін, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна фірма ТЕТТРА» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення коштів у розмірі 240 532,18 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 позовні вимоги задоволено. Вирішено стягнути з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна фірма ТЕТТРА» основного боргу у розмірі 240532,18 грн та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 607,98 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано нормами статей 173, 174, 180, 181, 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 530, 610, 611, 901, 903, 905 Цивільного кодексу України та встановленими судом обставинами наявності між сторонами договірних відносин, належним виконанням позивачем умов договору в частині надання послуг, обумовлених договором та неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором в частині своєчасної та повної оплати наданих за договором послуг.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Акціонерне товариство «Укргазвидобування» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 по справі № 910/4332/25 і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна фірма ТЕТТРА» відмовити в повному обсязі, оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального права, зокрема статтю 236 Господарського процесуального кодексу та неправильно застосовано норми матеріального права, а саме статті 235, 237 Господарського кодексу України, що призвело до помилкових висновків та неправильного вирішення справи.
Відповідач вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що підписання актів здачі-приймання послуг спростовує наявність прострочки позивача щодо виконання зобов'язань за Договором. Так, неустойка нарахована за прострочення надання послуг, а не за неналежну якість надання послуг. Договором не обумовлено, що факт прострочення надання послуг має відображатись в акті приймання-передачі послуг.
Також, судом першої інстанції залишено поза увагою п. 7.11. Договору, відповідно до якого, до оплати Виконавцем штрафу/ів та/або пені, передбачених даним Розділом VII «Відповідальність Сторін» Замовник, на суму таких штрафних санкцій, має право притримати оплату за послуги. У відповідності до п. 7.11 Договору, до Виконавця була застосована оперативно-господарська санкція, а саме притримана (зарахована) оплата за послуги на суму нарахованих штрафних санкцій - 240 532,18 грн. Таким чином, у Відповідача відсутня заборгованість за виконані роботи у розмірі 240532,18 гривень.
У порушення частини четвертої статті 236 ГПК України, частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд першої інстанції не урахував висновки Верховного Суду щодо застосування статей 235, 237 Господарського кодексу України, викладені у постановах Верховного Суду від 20.08.2018 у справі №905/2464/17 та в постанові від 12.03.2024 у справі №910/12017/23.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2025, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 у справі № 910/4332/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді - ОСОБА_1., суддів Яценко О.В., Коробенка Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/4332/25.
31.07.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/4332/25.
Службовою запискою секретаря судової палати та розпорядженням Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/373/25 від 12.08.2025 у зв'язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 07.08.2025 про звільнення судді ОСОБА_1., яка є головуючим суддею у справі, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/4332/25.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2025 апеляційну скаргу у справі № 910/4332/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 у справі № 910/4332/25 та ухвалено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Товариству з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна фірма ТЕТТРА» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 05.09.2025.
01.09.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу відповідача, у якому Товариство наполягає на тому, що суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про те, що AT «Украгазвидобування», всупереч зобов'язань, що покладені умовами Договору (п.4.1), у встановлений договором строк не в повній мірі розрахувався з ТОВ «БАГАТОПРОФІЛЬНА ФІРМА ТЕТТРА» за послуги, надані відповідно до Акту №2 від 30.12.2024. При цьому, ні під час розгляду спору судом першої інстанції, ні у апеляційній скарзі відповідачем не наведено доводів та не надано доказів сплати заборгованості у повному обсязі.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Надавши оцінку доводам апеляційної скарги Акціонерного товариства «Укргазвидобування», відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши докази наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Акціонерним товариством «Украгазвидобування» в особі головного інженера філії ГПУ «Полтавагазвидобування» Олександра Золотоуса (далі також - Замовник) та ТОВ «БАГАТОПРОФІЛЬНА ФІРМА ТЕТТРА» (далі також - Виконавець) укладений договір про надання послуг №134/24 від 29.03.2024 (далі також - Договір).
Відповідно до умов вказаного Договору Виконавець зобов'язується своїми силами, засобами, а також необхідними матеріалами надати послуги з ремонту та технічного обслуговування козлового крана Центрального складу, а саме козлового крана марки ККЛ2 (далі-обладнання), зазначені в пункті 1.2 Договору, а Замовник - прийняти і оплатити належним чином якісно надані послуги згідно з умовами цього Договору.
Пунктом 1.2 Договору встановлено, що найменування послуг, місце та кількісні характеристики послуг за цим Договором визначені в Додатку №1 «Інформація про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі (Технічне завдання) (далі - Технічне завдання), що є невід'ємного частиною цього Договору.
Пунктом 3.1. передбачено, що загальна ціна Договору визначена в Додатку №2 «калькуляція вартості послуг з ремонту та. технічного обслуговування обладнання (козловий кран- марки ККЛ2)», що є невід'ємною частиною цього Договору, та не може перевищувати 2 093 700,00 коп., у тому числі ПДВ.
Відповідно до п. 4.1. Договору, розрахунки з Виконавцем за надані послуги здійснюються шляхом перерахування на поточний рахунок Виконавця протягом 30 календарних днів, з дати підписання кожного акту здачі - приймання послуг та отримання рахунку.
Пунктами 5.1 та 5.2 Договору передбачені умови строку та місце надання послуг:
5.1. Строк (термін) надання послуг: з дати укладання Договору і до 31.10.2024 року.
5.2. Місце надання послуг - місце знаходження обладнання Замовника: 39430, Полтавська область Машівський p-н, с. Селещина, Центральний Склад ГНУ «Полтавагазвидобування».
Доставка працівників Виконавця до місця надання послуг та у зворотному напрямку відбувається силами та за рахунок Виконавця.
Відповідно до п. 6.1. Договору: Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за якісно надані послуги Виконавцю на підставі кожного акта здачі-приймання наданих послуг. Пунктом 6. 1.2 також перебачено, Замовник зобов'язаний приймати надані послуги згідно з актом здачі-приймання наданих послуг.
Відповідно до п. 6.4. Договору Виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за якісно надані послуги.
18.12.2024 сторони підписали Акт здачі - приймання наданих послуг № 1 відповідно до якого здані/прийняті послуги згідно калькуляції. Актом зафіксовано відсутність з боку Замовника будь - яких претензій, заперечень та зауважень.
18.12.2024 на виконання умов Договору, Виконавцем було надано рахунок на оплату № 29 від 18.12.2024 на суму 1606353,60 грн.
Згідно платіжної інструкції № 1000104283 від 17.01.2025 Відповідачем було перераховано на рахунок Позивача 1606353,60 грн.
30.12.2024 Сторони підписали Акт здачі - приймання наданих послуг №2 відповідно до якого здані/прийняті послуги згідно калькуляції. Актом зафіксовано відсутність з боку Замовника будь - яких претензій, заперечень та зауважень.
30.12.2024 на виконання умов Договору, Виконавцем було надано рахунок на оплату №32 від 30.12.2024 на суму 407665,20 грн.
Відповідно до п. 4.1. Договору, Замовник мав розрахуватися з Виконавцем за надані послуги, шляхом перерахування на поточний рахунок протягом 30 календарних днів, з дати підписання акту здачі - приймання послуг та отримання рахунку.
Враховуючи відсутність (до 30.01.2025) сплати коштів за Актом №2 від 30.12.2024 протягом 30 календарних днів, з дати підписання акту здачі - приймання послуг та направлення рахунку, з метою досудового врегулювання спору Товариство звернулось із вимогою від 11.02.2025 за вих. № 7/01/25 до AT «Украгазвидобування» в особі філії ГПУ «Полтавагазвидобування» щодо добровільного погашення суми заборгованості в розмірі 407 665,20 грн. Вказана вимога була отримана AT «Украгазвидобування» в особі філії ГПУ «Полтавагазвидобування» 12.02.2025.
Відповідачем було частково виконано фінансове зобов'язання щодо сплати за договором, згідно платіжної інструкції № 1000114141 від 14.02.2025 на рахунок Позивача вже з порушенням строку, передбаченого п.4.1 Договору, частково все ж таки надійшли в розмірі 167133,02 грн.
Предметом спору у справі, що переглядається є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані позивачем та належним чином прийняті відповідачем підрядні роботи за договором №134/24 від 29.03.2024.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач наполягав на тому, що ним до позивача застосовано оперативно-господарські санкції передбачені Договором, що виключає задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Суд першої інстанції ці посилання відповідача відхилив, встановивши, що Акти здачі - приймання наданих послуг №1 від 18.12.2024 та №2 від 30.12.2024 підписані відповідачем без зауважень та заперечень, та зауваживши, що підставність нарахування штрафних санкцій Акціонерним товариством «Укргазвидобування» за порушення строків надання послуг за Договором не є предметом позову у справі, що виключає необхідність дослідження та врахування цих обставин під час розгляду спору судом.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів вважає висновки суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог обґрунтованими. Разом з цим, оскільки судом першої інстанції не враховано доводи відповідача, судом неправильно визначено суму вимог, які належить задовольнити.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (частини перша, третя статті 626 Цивільного кодексу України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між сторонами спору укладено договір, предметом якого є надання послуг з ремонту та технічного обслуговування козлового крана Центрального складу, а саме, козлового крану марки ККЛ2.
Надаючи оцінку змісту укладеного між сторонами договору, колегія суддів виходить з того, що за своєю правовою природою цей договір є змішаним, оскільки об'єднує у собі положення характерні для підрядних робіт, зокрема у частині ремонту обладнання, а також послуг - у частині технічного обслуговування обладнання.
Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
За змістом статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до статті 840 ЦК України, якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.
Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків.
Згідно зі статтею 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Приписи частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов. Наведе корелюється з вимогами статті 629 ЦК України.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, між позивачем було укладено договір, який був виконаний позивачем у повному обсязі, що підтверджується Актами здачі - приймання наданих послуг №1 від 18.12.2024 на суму 1606353,60 грн та №2 від 30.12.2024 на суму 407665,20 грн.
Дійсно обсяг виконаних позивачем робіт та їх вартість відповідачем не оскаржується.
Однак, відповідач наполягає на тому, що роботи були виконані з порушенням строків виконання робіт.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (Стаття 610 Цивільного кодексу України).
Стаття 612 Цивільного кодексу України визначає одним із основних видів порушення зобов'язання прострочення боржника. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання чи не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, позивач не заперечує, що роботи були виконані ним з порушенням узгоджених сторонами строків. Одночасно, позивач зауважує, що мало місце прострочення кредитора, оскільки відповідач як Замовник, не надав позивачу як Виконавцю обладнання, необхідне для ремонту обладнання.
За змістом статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій у порядку, передбаченому законодавством та договором.
Пунктом 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 7.4 Договору сторони передбачили, що у разі порушення з вини Виконавця строків надання послуг або ненадання послуг загалом Виконавець сплачує Замовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості послуг із урахуванням ПДВ, з яких допущено прострочення надання послуг за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять днів) додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості із врахуванням ПДВ (ПДВ враховується, якщо Виконавець є платником ПДВ).
За змістом пункту 7.11 Договору до оплати Виконавцем штрафу/ів та/або пені, передбачених розділом VІІ «Відповідальність сторін», Замовник на суму таких штрафних санкцій має право притримати оплату за послуги.
Статтею 217 Господарського кодексу України унормовано, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, у результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
Статтею 235 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.
До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.
Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.
У частині першій статті 236 Господарського кодексу України закріплені види оперативно-господарських санкцій. Водночас частина друга цієї статті встановлює, що їх перелік не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.
Згідно зі статтею 236 Господарського кодексу України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання.
Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.
Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.
Враховуючи викладене, надаючи оцінку змісту п. 7.11 Договору, колегія суддів приходить до висновку, що пункт 7.11 Договору є заходом реагування на порушення позивачем зобов'язання щодо оплати штрафу/ів та/або пені, передбачених розділом VІІ «Відповідальність сторін» Договору, та безпосередньо пов'язаний з пунктом 7.4 Договору, який закріплює обов'язок сплати позивачем штрафних санкцій у разі несвоєчасного виконання робіт.
Відтак умова, встановлена сторонами у пункті 7.11 Договору, за своїм змістом є оперативно-господарською санкцією та відповідає ознакам, які висуваються законодавством до цього виду господарських санкцій.
Оскільки оперативно-господарська санкція застосовується виключно до розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з Виконавця у зв'язку з порушенням строків надання послуг, то, з'ясування розміру штрафних санкцій, які можуть бути застосовані до позивача у порядку, визначеному п. 7.4 Договору входить до предмета дослідження.
Так, як уже було встановлено, пунктом 7.4 Договору сторони передбачили, що у разі порушення з вини Виконавця строків надання послуг або ненадання послуг загалом сплачує Замовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості послуг із урахуванням ПДВ, з яких допущено прострочення надання послуг за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять днів) додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вказаної вартості із врахуванням ПДВ (ПДВ враховується, якщо Виконавець є платником ПДВ).
Пунктом 5.1 Договору сторони погодили, що строк (термін) надання послуг - до 31.10.2024.
При цьому, відповідно до абзацу другого пункту 24 Додатку №1 «Інформація про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі (Технічне завдання) Виконавець виконує закупівлю та постачання на об'єкт всіх необхідних матеріалів та обладнання для надання послуг, за виключенням частотного перетворювача типу ATV630 для переміщення крану та частотного перетворювача типу ATV630 для переміщення візка, які надаються Замовником.
Додаток №1 до Договору є невід'ємною частиною цього договору.
Отже, для належного виконання робіт за Договором Замовник мав передати Виконавцю обладнання, а саме, два частотні перетворювачі типу ATV630.
Відповідно до статті 847 ЦК України підрядник зобов'язаний своєчасно попередити замовника, зокрема, про недоброякісність або непридатність матеріалу, одержаного від замовника, та про те, що додержання вказівок замовника загрожує якості або придатності результату роботи.
Такі ж обов'язки покладено на Виконавця пунктами 6.3.5, 6.3.8 Договору.
На виконання своїх обов'язків, Виконавець повідомив Замовника про те, що виробник не рекомендує встановлювати частотний перетворювач типу ATV630 для кранового застосування та листом від 04.10.2024 №65/01/24 (арк. 97) просив замінити це обладнання на належне та у строк до 09.10.2024 надати це обладнання Виконавцю.
Як встановлено апеляційним судом, необхідний для ремонту крану перетворювач частоти, який би відповідав технічним вимогам Замовником був замінений на перетворювач частоти CIMR-AC4A0088AAA і переданий виконавцю лише 05.12.2024, що підтверджується актом приймання-передачі давальницьких матеріалів від 05.12.2024 (арк. 114).
Колегія суддів зауважує, що відповідач не спростував цих обставин ні у заявах по суті, ні у поданій ним апеляційній скарзі.
За змістом статті 851 ЦК України підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.
За нормою статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу.
Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Надаючи оцінку обставинам спору, колегія суддів приходить до висновку, що без обладнання, яке мав надати Виконавцю Замовник, Виконавець не міг закінчити ремонт у строки, передбачені умовами договору.
Відтак, має місце прострочка кредитора, що у сукупності з нормами статті 851 ЦК України дає підстави для застосування частини третьої статті 613 ЦК України щодо можливості відстрочення вчинення Замовником зобов'язань за Договором.
Враховуючи, що Виконавець просив передати йому обладнання до 09.10.2024, то для виконання обумовлених Договором робіт у строк (30.10.2024) він мав 21 день. Відповідно, отримавши необхідне обладнання, він мав до спливу 21 дня виконати обумовлені Договором роботи, тобто до 26.12.2024. Відповідно, прострочення виконання зобов'язання розпочалось з 37.12.2024.
Як уже було встановлено, роботи за Договором були прийняті за двома актами - №1 від 18.12.2024, та №2 від 30.12.2024.
Відповідно, саме за другим актом має місце порушення Виконавцем строків виконання робіт за Договором. Оскільки роботи були прийняті 30.12.2024, то прострочення виконання зобов'язань за договором складає три дні (27-29 грудня 2024 року), що, з урахуванням вартості робіт, прострочення виконання яких мало місце (407665,2 грн) та умов п. 7.4 Договору складає 1223,01 грн.
Отже, оперативно-господарська санкція, передбачена п. 7.11 Договору може бути застосована Замовником виключно щодо суми, яку має сплатити Виконавець на виконання п. 7.4 Договору, а саме, 1223,01 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме, у розмірі 239309,17 грн.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до п.2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до п.п. 3-4 ч.1 ст. 277 ГПК України, є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи Акціонерного товариства «Укргазвидобування», колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, разом з цим, з огляду на незастосування судом першої інстанції норм статей 216-218, 230, 231, 236 Господарського кодексу України, статей 549, 613, 847, 851 Цивільного кодексу України, а також умов пунктів 7.4, 7.11 Договору, судом неправильно визначено суму вимог, які мають бути задоволені.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2025.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно зі ст. 129 ГПК України у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог та вимог апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 у справі №910/4332/25 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 у справі №910/4332/25 змінити.
Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2025 у такій редакції:
« 1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (вул. Кудрявська, 26/28, м. Київ, 04053; код ЄРПОУ 3001775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна фірма ТЕТТРА» (вул. Харчовиків, 28, м. Полтава, Полтавська обл., 36014; код ЄРПОУ 21052509) основного боргу у розмірі 239309 (двісті тридцять дев'ять тисяч триста дев'ять) грн 17 коп. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3589 (три тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн 63 коп.
3. У задоволенні решти вимог - відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.».
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна фірма ТЕТТРА» (вул. Харчовиків, 28, м. Полтава, Полтавська обл., 36014; код ЄРПОУ 21052509) на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (вул. Кудрявська, 26/28, м. Київ, 04053; код ЄРПОУ 3001775) 22 (двадцять дві) грн 01 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Матеріали справи №910/4332/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді А.І. Тищенко
Ю.Б. Михальська