вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" квітня 2026 р. Справа№ 910/8853/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Тищенко А.І.
Мальченко А.О.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Інвекс Телеком»
на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025
у справі №910/8853/25 (суддя Мудрий С.М.)
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київекспертиза»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Інвекс Телеком»
про стягнення 30 563,05 грн, -
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2025 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради «Київської міської державної адміністрації) «Київекспертиза» (далі, позивач або Комунальне підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Інвекс Телеком» (далі, відповідач або Товариство) 30 563,05 грн, з яких: 21 354,00 грн - основний борг, 7 292,46 грн - інфляційні втрати, 1 916,59 грн - 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором на виконання експертизи проектно-кошторисної документації об'єктів будівництва №180283 від 20.11.2018 у частині оплати вартості проведеної експертизи.
Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 у справі №910/8853/25 позов задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Інвекс Телеком» на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київекспертиза» 21 354,00 грн основного боргу, 7 292,46 грн інфляційних втрат, 1 914,84 грн 3% річних та 3 027,83 грн судового збору.
В іншій частині позову відмовлено.
Приймаючи вказане рішення, суд установив, що надання послуг за Договором мало здійснюватися на умовах попередньої оплати. Оскільки Договір було підписано 20.11.2018, тому, з урахуванням приписів частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, оплата повинна була здійснена Товариством не пізніше 26.11.2018.
Позивачем були надані відповідачу послуги за Договором №180283 від 20.11.2018 на загальну суму 21 354,00 грн, що підтверджується Актом приймання-передачі наданих послуг від 25.05.2021. Однак, матеріали справи доказів оплати не містять.
Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати наданих послуг за Договором №180283 від 20.11.2018 у розмірі 21 354,00 грн, строк оплати яких настав, суд дійшов висновку про наявність у відповідача основної суми заборгованості у вищезазначеному розмірі, а тому позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню у повному обсязі.
Водночас, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що з Товариства на користь Комунального підприємства підлягають стягненню 7 292,46? грн інфляційних втрат. Обґрунтований розмір 3% річних, за розрахунком суду, становить 1 914,84 грн, у зв'язку з чим у задоволені позову в частині стягнення 1,75? грн 3% річних необхідно відмовити.
Щодо заяви Товариства про застосування наслідків спливу позовної давності, то суд, посилаючись на положення пунктів 12, 19 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, вказав, що оскільки Комунальне підприємство звернулося з даним позовом 16.07.2025, то позовна давність не сплила, а відповідна заява відповідача не підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 27.10.2025 через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Інвекс Телеком» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 у справі №910/8853/25 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до такого:
- укладений 20.11.2018 Договір №180283 на виконання експертизи проектно-кошторисної документації об'єктів будівництва діяв до 31.12.2018 відповідно до пункту 9.1. Договору, сторони не вносили жодних змін/ доповнень в договір в частині подовження строків. Судом проігноровано факт припинення дії договору;
- суд неправильно визначив правову природу договору. Сторони укладали у 2018 році не договір найму (оренди), як визначив суд, а договір на виконання технологічних робіт згідно зі статтею 892 Цивільного кодексу України;
- позивач не надав оригінал Акту приймання-передачі наданих послуг від 25.05.2021. До позовної заяви додана копія не з оригіналу документу, а з копії. У свою чергу, відповідач не має оригіналу зазначеного документу, тому стверджує про відсутність зобов'язання по оплаті коштів за актом. Судом не досліджувалось, чи є оригінал акту у позивача;
- позивач не виставляв відповідачу рахунок для сплати за актом від 25.05.2021, що також свідчить про наявність обґрунтованих сумнівів у наявності оригіналу акту;
- відповідач стверджує про відсутність обов'язку по сплаті коштів позивачу тому, що копія Акту не містить вказівки про строки оплати коштів.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Інвекс Телеком» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 у справі №910/8853/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.
Судом установлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8853/25; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
06.11.2025 матеріали справи №910/8853/25 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Інвекс Телеком» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 у справі №910/8853/25, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), враховуючи, що предметом розгляду у справі є вимога про стягнення 30 563,05 грн, а отже вказана справа відноситься до малозначних у розумінні Господарського процесуального кодексу України, встановлено учасникам справи строки на подання відзиву, заперечення на відзив, заяв, клопотань.
Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження (довідок про доставку копії ухвали про відкриття апеляційного провадження до електронних кабінетів сторін в підсистемі «Електронний суд»), а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 строків на подання учасниками справи документів, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті у розумний строк, застосувавши статті 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 3 Конституції України та статті 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
20.11.2018 між Товариством (за текстом договору - Замовник) та Комунальним підприємством (за текстом договору - Виконавець) було укладено Договір №180283, за умовами якого:
- пункт 1.1: Замовник доручає Виконавцю проведення експертизи проектно- кошторисної документації об'єктів будівництва (далі - Експертиза). Назва об'єкту будівництва - «Капремонт ДНЗ №464 м. Києва на вул. Солом'янська, 35А в Солом'янському районі (Коригування)» згідно з листом №114/2925 від 06.06.2018р. КП Житлоінвестбуд-УКБ, 31958324»;
- пункт 1.2: результати послуг надаються Замовнику у вигляді письмового звіту за результатами проведеної експертизи (далі - Звіт);
- пункт 2.1: вартість проведення Експертизи визначається згідно з ДСТУ Б Д.1.1-7.2013 «Правила визначення вартості проектних робіт та експертизи проектів будівництва», затвердженими наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 08.08.2013 №374, та іншими нормативно-правовими актами, які визначають порядок розрахунку вартості Експертизи;
- пункт 2.2: вартість проведення Експертизи Виконавцем за цим Договором складає: без ПДВ 17795,00 грн, крім того ПДВ (20%) 3 559,00 грн, всього до сплати 21 354,00 грн;
- пункт 2.3: вартість Експертизи викладено у Протоколі погодження договірної ціни (Додаток №1 до Договору), який підписаний Сторонами та скріплений їх печатками;
- пункт 2.4: Замовник у строк не більше п'яти календарних днів з дня підписання Договору зобов'язується у відповідності з виставленим рахунком здійснити на користь Виконавця оплату в розмірі 100% суми Договору;
- пункт 2.5: оплата здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Виконавця;
- пункт 5.1: приймання Замовником наданих послуг за цим Договором оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг (далі - Акт);
- пункт 5.2: Замовник зобов'язаний підписати та передати Виконавцю один примірник Акта на момент отримання Звіту;
- пункт 9.1: цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення їх печатками та діє до 31.12.2018, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами передбачених Договором зобов'язань.
Згідно з Протоколом погодження договірної ціни на виконання експертизи проектно-кошторисної документації об'єктів будівництва (Додаток №1 до Договору) договірна ціна на надання послуг за Договором №180283 від 20.11.2018 становить 21 354,00 грн.
20.11.2018 Комунальним підприємством було виставлено Товариству рахунок-фактуру №180283р на суму 21 354,00 грн.
25.05.2021 між Комунальним підприємством та Товариством було підписано та скріплено печатками без жодних претензій та/або зауважень Акт приймання-передачі наданих послуг за Договором №180283 від 20.11.2018 на загальну суму 121 354,00 грн.
21.11.2024 позивач звернувся до відповідача з претензією від 21.11.2024 №304-1741 щодо стягнення 21 354,00 грн за виконані роботи з проведення експертизи.
На підтвердження направлення цієї претензії відповідачу позивач надав копії опису вкладення у цінний лист №04073 25269440, накладної Укрпошти №04073 25269440 та фіскального чеку Укрпошти.
Доказів оплати вказаних послуг, рахунку, претензії матеріали справи не містять.
У зв'язку з несплатою Товариством вартості наданих послуг за Договором №180283 від 20.11.2018, Комунальне підприємство звернулося з даним позовом до суду, в якому просить стягнути 21 354,00 грн основної заборгованості за Договором та 7 292,46 грн інфляційних втрат і 1 916,59 грн 3% річних.
Відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції подав заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності та просив суд у задоволенні позову відмовити.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із таких підстав.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, посилався на правові норми, які регулюють саме правовідносини, пов'язані з наданням послуг, а тому наведене в тексті оскаржуваного рішення речення: «Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання даного договору, суд дійшов висновку, що такий за своєю правовою природою є договорами найму (оренди), за яким відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.» оцінюється судом як описка, яка жодним чином не вплинула на правильність кваліфікації спірних правовідносин та прийняття правильного по суті спору судового рішення.
Доводи скаржника про те, що укладений Договір є договором на виконання технологічних робіт є безпідставними, оскільки умови Договору не передбачають розробку виконавцем нової технології, як це передбачено статтею 892 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України (чинного станом на дату виникнення спірних правовідносин) договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 вказано, що попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.
Відповідно до пункту 2.2. Договору та Протоколу погодження договірної ціни на виконання експертизи проектно-кошторисної документації об'єктів будівництва (Додаток №1 до Договору) вартість проведення Експертизи Виконавцем за цим Договором складає 21 354,00 грн (разом із ПДВ).
Пунктом 2.4. Договору встановлено, що Замовник у строк не більше п'яти календарних днів з дня підписання Договору зобов'язується у відповідності з виставленим рахунком здійснити на користь Виконавця оплату в розмірі 100% суми Договору.
Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, надання послуг за Договором мало здійснюватися на умовах попередньої оплати.
Оскільки Договір було підписано 20.11.2018, тому, з урахуванням приписів частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, оплата повинна була здійснена Товариством не пізніше 26.11.2018.
Однак, доказів здійснення попередньої оплати матеріали справи не містять.
Відповідно до пункту 1.2. Договору результати послуг надаються Замовнику у вигляді письмового звіту за результатами проведеної експертизи.
Згідно з пунктом 5.1. Договору приймання Замовником наданих послуг за цим Договором оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг.
Замовник зобов'язаний підписати та передати Виконавцю один примірник Акта на момент отримання Звіту (пункт 5.2. Договору).
Позивачем до позовної заяви долучений Експертний звіт №180283р від 29.12.2018 щодо розгляду проектної документації за робочим проектом «Капітальний ремонт дошкільного навчального закладу №464 м. Києва на вулиці Солом'янська, 35-а в Солом'янському районі (Коригування)».
25.05.2021 між Комунальним підприємством та Товариством було підписано та скріплено печатками без жодних претензій та/або зауважень Акт приймання-передачі наданих послуг за Договором №180283 від 20.11.2018 на загальну суму 21 354,00 грн.
Згідно з пунктом 1 зазначеного Акту виконавцем згідно зі строками, визначеними Договором, для замовника було виконано експертизу проектно-кошторисної документації об'єктів будівництва «Капремонт ДНЗ №464 м. Києва на вул. Солом'янська, 35А в Солом'янському районі (Коригування)» згідно з листом №114/2925 від 06.06.2018р. КП Житлоінвестбуд-УКБ, 31958324».
У пункті 2 Акту сторони засвідчили, що експертиза виконана виконавцем для замовника якісно, у повному обсязі й у встановлений строк.
Відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що у зв'язку з несплатою ним у відповідності до пункту 2.4. Договору коштів, позивач узагалі не мав нічого виконувати, а 31.12.2018 Договір закінчив свою дію.
Однак, такі доводи судом до уваги не приймаються, адже підписавши 25.05.2021 акт приймання-передачі наданих послуг за Договором №180283 від 20.11.2018 відповідач фактично підтвердив прийняття ним робіт саме на підставі цього Договору.
При цьому, строк дії Договору дійсно закінчився 31.12.2018, однак умовами пункту 9.1. Договору визначено, що в частині розрахунків він діє до повного виконання сторонами передбачених Договором зобов'язань.
Крім того, Експертний звіт №180283р щодо розгляду проектної документації за робочим проектом «Капітальний ремонт дошкільного навчального закладу №464 м. Києва на вулиці Солом'янська, 35-а в Солом'янському районі (Коригування)» датований 29.12.2018, тобто послуги були виконані у межах строку дії Договору.
Доводи скаржника про недоведеність позивачем факту укладення сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг за Договором №180283 від 20.11.2018 з огляду на відсутність у відповідача оригіналу цього документу, оцінюються судом критично.
Так, відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції про дану обставину не заявляв, як і не заявляв у встановлений законом процесуальний строк клопотання про витребування його оригіналу.
При цьому суд за загальним правилом у відповідності до частини 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Заперечення відповідача проти задоволення позову в суді першої інстанції зводилися виключно до пропуску позивачем строку позовної давності щодо заявлених вимог.
Відповідні доводи щодо відсутності оригіналу акту висловлені відповідачем лише в апеляційній скарзі, що фактично суперечить попереднім заявам відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності, які можуть застосовуватися судом лише у разі доведеності існування порушеного права позивача.
Також суд враховує, що позивачем направлялася відповідачу претензія від 21.11.2024 №304-1741 щодо стягнення 21 354,00 грн за виконані роботи з проведення експертизи, в якості додатків до якої також було долучено копію Акту приймання-передачі наданих послуг від 25.05.2021. На підтвердження направлення цієї претензії відповідачу позивач надав копії опису вкладення у цінний лист №04073 25269440, накладної Укрпошти №04073 25269440 та фіскального чеку Укрпошти.
Однак, у відповідь на дану претензію відповідач також не висловив заперечень щодо існування як такого зазначеного Акту, підписаного сторонами, копія якого долучена до позову.
Посилання скаржника на те, що Акт не містить строків оплати, а позивач не виставляв відповідачу рахунок для оплати за актом від 25.05.2021 судом відхиляються, оскільки, як уже зазначено, відповідач був зобов'язаний здійснити оплату за Договором (ціна є фіксованою) у строк не більше п'яти календарних днів з дня підписання Договору й 20.11.2018 Комунальним підприємством було виставлено Товариству рахунок-фактуру №180283р на суму 21 354,00 грн.
Умовами Договору не передбачено обов'язку позивача виставляти відповідачу рахунок-фактуру за наслідками підписання сторонами акту. Більш того, рахунок-фактура за своєю природою є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти в якості оплати за переданий товар/надані послуги, при цьому, платіжні реквізити сторін наведені у самому Договорі.
З огляду на наведене у сукупності, суд відхиляє доводи скаржника про відсутність у нього обов'язку по сплаті коштів позивачу за надані останнім послуги в розмірі 21 354,00 грн.
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати наданих послуг за Договором №180283 від 20.11.2018 у розмірі 21 354,00 грн, строк оплати яких настав, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у відповідача основної суми заборгованості у зазначеному розмірі, а тому позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню у повному обсязі.
Також, у зв'язку із несплатою Товариством вартості наданих послуг за Договором, Комунальним підприємством нараховано до стягнення 1 916,59 грн 3% річних та 7 292,46 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 20.07.2022 по 15.07.2025 на суму боргу у розмірі 21 354,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За умовами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи, що факт невиконання відповідачем обов'язку з оплати наданих послуг є доведеним, суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, вважає його арифметично правильним та таким, що відповідає положенням чинного законодавства та умовам Договору, а тому з Товариства на користь Комунального підприємства підлягають стягненню 7 292,46? грн інфляційних втрат.
Водночас, за розрахунком суду, обґрунтований розмір 3% річних становить 1 914,84 грн, у зв'язку з чим у задоволені позову в частині стягнення 1,75? грн 3% річних необхідно відмовити.
Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності, яка була подана до суду першої інстанції, то суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду із вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частинами 4, 3 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 257 Цивільного кодексу України).
Відповідно до абзацу 1 частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
У даному випадку перебіг строку позовної давності розпочався з 27.11.2018, про що вказує сам відповідач у заяві від 13.08.2025, поданій до Господарського суду міста Києва.
Разом із цим, пунктом 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX, який набрав чинності з 02.04.2020.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 на всій території України з 12.03.2020 установлено карантин, а згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 був відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.
Крім цього, підпунктом 2 пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2120-ІХ від 15.03.2022 «Про несення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк його дії.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан, який наразі триває.
За таких обставин, положення пунктів 12, 19 Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України фактично збільшують строк позовної давності.
Пункт 19 розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України виключено на підставі Закону №4434-IX від 14.05.2025, який набрав чинності 04.09.2025.
Враховуючи викладене, та беручи до уваги ту обставину, що Комунальне підприємство звернулося з даним позовом до суду 16.07.2025, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що позовна давність не сплила, тому відповідна заява відповідача не підлягає задоволенню.
Отже, відповідач наведених у позові обставин та висновків суду першої інстанції належними та допустимими доказами не спростував.
Враховуючи викладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Усі інші доводи та міркування відповідача, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 лютого 2010 року, пункт 58).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Інвекс Телеком» не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позову в даній справі.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Інвекс Телеком» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.
Судовий збір за подання зазначеної апеляційної скарги згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Інвекс Телеком» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 у справі №910/8853/25 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025 у справі №910/8853/25 залишити без змін.
Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Інвекс Телеком».
Матеріали справи №910/8853/25 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді А.І. Тищенко
А.О. Мальченко