вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" квітня 2026 р. Справа №910/16/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Сковородіної О.М.
суддів Тищенко А.І.
Колесника Р.М.
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “РТЕ Юкрейн»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.02.2026 (суддя Погрібна С.В., повне рішення складено 11.02.2026)
у справі за позовом керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Департаменту освіти Полтавської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "РТЕ Юкрейн"
про розірвання додаткових угод до договору та стягнення коштів,
без повідомлення (виклику) представників,
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області, подана в інтересах держави в особі Департаменту освіти Полтавської міської ради (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "РТЕ ЮКРЕЙН" (далі - відповідач) про розірвання додаткових угод до договору № 3-В про постачання електричної енергії споживачу від 17.01.2024, що був укладений між позивачем та відповідачем, а також про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно сплачених за цими додатковими угодами коштів у сумі 1 604 874, 01 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2026 було відкрито провадження у справі №910/16/26, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.
06.02.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю "РТЕ Юкрейн" було подано зустрічну позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2026 у справі 910/16/26 зустрічну позовну заяву було повернуто заявнику.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що зустрічна позовна заява була подана із пропуском встановленого законом строку на його подання, а відповідачем не надано суду доказів існування обставин, які б свідчили про наявність поважних причин пропуску строку.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "РТЕ Юкрейн" 20.02.2026, у встановлений процесуальним законом строк, через підсистему “Електронний суд» звернулось із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу про повернення зустрічної позовної заяви та направити справу №910/16/26 для продовження спільного розгляду первісної позовної заяви та зустрічної позовної заяви до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
1) скаржник зазначає, що даний спір не є малозначним, тому для забезпечення рівноваги інтересів сторін він здійснював пошук адвоката для підготовки зустрічної позовної заяви. Участь адвоката була необхідна для належного виконання процесуальних обов'язків. На переконання скаржника, підготовка зустрічної позовної заяви вимагає участі саме представника (адвоката), на відміну від відзиву чи заперечення, які можна підготувати в порядку самопредставництва. Неналежна підготовка позову без адвоката могла б спричинити визнання судом таких дій зловживанням правом;
2) Скаржник стверджує, що в Господарському процесуальному кодексі (надалі - ГПК України) України відсутня правова визначеність стосовно понять представника та самопредставництва. Зокрема, вказується на неоднозначність між положеннями частини 5 статті 44 ГПК України (яка вказує на здійснення прав через представника) та частини 3 статті 56 ГПК України (яка передбачає самопредставництво). Також скаржник наголошує на різному трактуванні термінів «участь» у справі та вчинення «процесуальної дії»;
3) суд першої інстанції при винесенні ухвали про відкриття провадження у справі не роз'яснив учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, а також наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій. Скаржник наголошує, що він мав необхідність у такому роз'ясненні. Саме нероз'яснення судом цих наслідків у поєднанні з неоднозначним трактуванням норм ГПК України спричинило пропуск строку на подання зустрічної позовної заяви;
4) Первісний та зустрічний позови є взаємопов'язаними та виникають з одних правовідносин, тому їх спільний розгляд є доцільним. Прийняття зустрічного позову не матиме наслідком суттєве утруднення вирішення спору. Натомість це дасть можливість досягти процесуальної економії та ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення прав;
З огляду на вищевикладене, скаржник вважає, що суд першої інстанції помилково відмовив у поновленні пропущеного процесуального строку та поверненні зустрічної позовної заяви, оскільки не з'ясував належним чином обставини його пропуску та невірно застосував норми ГПК України щодо представництва і процесуальних обов'язків.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2026 у справі №910/16/26 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «РТЕ Юкрейн» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.02.2026 у справі №910/16/26, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено учасникам справи строк на подання відзиву, заперечень, заяв, клопотань та витребувано з Господарського суду міста Києва копії матеріалів справи №910/16/26, необхідних для розгляду скарги.
13.03.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
26.03.2026 до суду надійшли копії матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2026 про відкриття провадження у справі №910/16/26 відповідачу було встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Вказана ухвала направлена сторонам у встановленому законом порядку та, з відомостей з КП «ДСС» вбачається, що вона доставлена відповідачу до електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд» 07.01.2026 о 18:07 год.
Відповідач, у свою чергу, подав до суду відзив (вх. № 07-11/5665/26 від 23.01.2026).
06.02.2026 під час судового засідання від Товариства з обмеженою відповідальністю "РТЕ Юкрейн"(відповідач у справі) надійшла зустрічна позовна заява.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2026 у справі 910/16/26 зустрічну позовну заяву було повернуто заявнику.
Вказана ухвала суду першої інстанції була постановлена з посиланням на ч. 1, 6 ст. 180, ст. 234 ГПК України. Зокрема суд зазначив, пунктом 4 резолютивної частини ухвали від 06.01.2026 у справі 910/16/26 судом встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - до п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали. Відповідна ухвала була отримана відповідачем 07.01.2026, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи. Відтак, суд вважав, останній день строку для подання відповідачем відзиву на позов (і відповідно зустрічного позову) є 27.01.2026.
Згідно з ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Частиною першої ст. 180 ГПК України встановлено, що заявник має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Відповідно до ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Отже, строк для подання відзиву і, відповідно, зустрічного позову встановлюється судом.
Частиною 6 ст. 180 ГПК України встановлено, що зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частини першої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику.
Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно приписів ч. 3 ст. 120 виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
В той же час, положеннями абз. 2 п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, відповідно до ст. 242 ГПК України ухвала суду від 11.02.2026 вважається врученою відповідачу.
Враховуючи, що з відомостей з КП «ДСС» вбачається, що копія судового рішення до електронного кабінету доставлена відповідачу до електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд» 07.01.2026 о 18:07 год., відтак, останнім днем подання зустрічного позову є 23.01.2026.
Зустрічний позов надійшов до суду першої інстанції 06.02.2026.
Отже, зустрічний позов є таким, що поданий з порушенням, встановленого ч. 1 ст. 180 ГПК України, строку.
Водночас зі змісту зустрічного позову слідує, що відповідач просить суд поновити строк для подання зустрічного позову.
Частиною 1 ст. 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України. Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і залежно від встановленого вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №910/22695/13).
Із правового контексту норм статей 118, 119 ГПК України убачається, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню. Як свідчить правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства, господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства (аналогічний правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №910/15481/17).
ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу. При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує, виходячи з поважності причин пропуску строку на оскарження (пункт 25 постанови Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 910/15988/16).
Таким чином, відповідно до чинного законодавства, поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами або особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, інтереси та (або) обов'язки у справі, процесуальних дій.
Отже, клопотання (заява) про поновлення процесуального строку повинно містити пояснення щодо причин пропуску такого строку і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Сам лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк.
Відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується, виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником, і лише сам факт подання скаржником клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду відновити цей строк.
У зустрічному позові, як на підставу для поновлення строку для подання зустрічного позову відповідач послався на те, що він, як юридична особа, відповідно до норм ГПК України (зокрема статей 44, 56, 58), має виконувати свої процесуальні обов'язки через представника. Відповідач наголошував, що при вирішенні питання про поновлення процесуального строку суд має уникати надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість процедури, та враховувати принцип пропорційності, зокрема час, необхідний для вчинення процесуальних дій. Крім того, заявник посилався на практику Європейського суду з прав людини, зазначаючи, що держава повинна забезпечити доступ до правосуддя та право на ефективний засіб захисту, аби саму суть цього права не було порушено. З огляду на це, відповідач просив визнати причини пропуску поважними та поновити строк з метою недопущення порушення його прав.
Щодо вказаних доводів, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Необхідність пошуку адвоката для підготування зустрічної позовної заяви не є об'єктивною та непереборною обставиною, яка не залежить від волі відповідача. Питання організації представництва інтересів юридичної особи в суді, вибору захисника та укладення з ним договору є внутрішнім організаційним процесом самої юридичної особи. Такі обставини носять виключно суб'єктивний характер і не свідчать про неможливість вчинення процесуальних дій у встановлені судом строки.
Доводи скаржника про наявність правової невизначеності у нормах ГПК України є безпідставними. Процесуальний закон чітко розмежовує інститути представництва та самопредставництва (статті 56, 58 ГПК України). При цьому жодна норма чинного законодавства не містить імперативної заборони для керівника підприємства підготувати та подати зустрічний позов у порядку самопредставництва в межах встановленого судом строку, поки триває пошук адвоката.
Посилання скаржника на те, що суд першої інстанції не роз'яснив йому наслідки невчинення процесуальних дій, колегія суддів відхиляє. Текст Господарського процесуального кодексу України є офіційним, відкритим та загальнодоступним. Незнання чи помилкове трактування стороною норм процесуального права не звільняє її від обов'язку дотримуватися встановлених строків. Більше того, в ухвалі про відкриття провадження від 06.01.2026 суд чітко визначив п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву (і, відповідно, зустрічного позову).
Дотримання встановлених законом або судом строків є проявом принципу правової визначеності, а не надмірним формалізмом. Застосування наслідків пропуску строку (повернення зустрічного позову) за відсутності належних та допустимих доказів поважності причин пропуску такого строку не може вважатись порушенням права на доступ до правосуддя, оскільки повернення зустрічної позовної заяви не позбавляє Товариство з обмеженою відповідальністю "РТЕ ЮКРЕЙН" права звернутися до суду за захистом своїх прав у загальному порядку шляхом подання окремого позову.
Згідно зі статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на те, що відповідач не навів жодних об'єктивних, непереборних та незалежних від його волі обставин, які б перешкоджали йому подати зустрічну позовну заяву до 23.01.2026 включно, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання причин пропуску строку поважними.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду міста Києва про повернення зустрічної позовної заяви на підставі частини 6 статті 180 ГПК України. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому оскаржувана ухвала від 11.02.2026 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись статтями 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “РТЕ Юкрейн» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.02.2026 у справі №910/16/26 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.02.2026 у справі №910/16/26 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали справи №910/16/26 повернути до місцевого господарського суду.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених ст. 287 ГПК України, та у строки, втсановлені ст. 288 ГПК України.
Головуючий суддя О.М. Сковородіна
Судді А.І. Тищенко
Р.М. Колесник