Справа № 523/6471/26
Провадження №2/523/4896/26
"02" квітня 2026 р. м. Одеса
Суддя Пересипського районного суду м. Одеси Середа І.В., розглянувши матеріали, які надійшли за позовною заявою ОСОБА_1 до філії «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс», треті особи: ОСОБА_2 та Приморський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна,
31 березня 2026 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до філії «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс», треті особи: ОСОБА_2 та Приморський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна, а саме квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що накладений постановою б/н про арешт майна від 14 серпня 2001 року, Приморським РВ ДВС управління юстиції у м. Одесі, зареєстровано 10 листопада 2008 року, реєстраційний номер обтяження 8168426.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на теперішній час у неї немає заборгованості перед відповідачем, Приморський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції роз'яснив їй про неможливість сформувати постанову про припинення чинності арешту, оскільки автоматизована система, яка була запроваджена після 2016 року? не містить інформацію про виконавче провадження, у рамках якого був накладений арешт, та яке було знищено за закінченням терміну зберігання.
Після надходження позовної заяви суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду відповідно до ст.ст. 14, 33 ЦПК України.
Вивчивши матеріали позову, приходжу до висновку, що у відкритті провадження необхідно відмовити з огляду на таке.
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття Закону України «Про виконавче провадження»).
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Відповідно ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Як вбачається із матеріалів справи, позивачка просить зняти арешти з майна, накладений в рамках виконавчого провадження про стягнення з неї на користь ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» заборгованості.
Беручи до уваги, що вказані вимоги стосуються рішення та дій державного виконавця, правовідносини виникли на стадії виконавчого провадження, позивачка є боржницею у виконавчому провадженні, тому вона не може пред'являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України - «Судовий контроль за виконанням судових рішень».
Оскільки позивачка була боржницею у виконавчому провадженні, у рамках якого накладався арешт на її майно, то вона не може пред'являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законодавством України у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Зазначене узгоджується із постановами Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 642/4263/21, від 29 червня 2023 року у справі № 208/9810/21 та від 17 лютого 2025 року у справі № 295/6687/24.
Отже, звернення ОСОБА_1 щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця необхідно привести у відповідність до вимог вказаного розділу, звернувшись до суду зі скаргою.
Крім того, необхідно звернути увагу позивачки, що копія постанови державного виконавця про накладення арешту від 14 серпня 2001 року зберігається у нотаріальному архіві, оскільки з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно видно, що обтяження було зареєстроване реєстратором: Перша одеська державна нотаріальна контора.
Керуючись ст.ст. 13, 186, 260, 261, 447 ЦПК України,
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до філії «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс», треті особи: ОСОБА_2 та Приморський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про зняття арешту з майна.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів з дня складення ухвали.
Ухвала складена 02 квітня 2026 року.
Суддя