Справа № 509/7039/24
02 квітня 2026 року с-ще Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Панасенка Є.М.,
за участю секретаря судового засідання Пронози І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу № 509/7039/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Авангардійської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Позивач звернулась до суду із вказаною позовною заявою, в якій просить визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування своїх вимог зазначила, що вона є наймачем зазначеного житлового приміщення з 2013 року на підставі ордеру на житлову площу.
У вказаному житловому приміщенні зареєстровані позивач, її неповнолітня дитина та відповідач - колишній чоловік позивача.
Шлюб між сторонами розірвано у 2020 році.
Відповідач тривалий час, а саме понад два роки, фактично не проживає у спірному житловому приміщенні, не бере участі в оплаті комунальних послуг, не здійснює утримання житла, його особисті речі відсутні, що підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов.
Позивач вказує, що реєстрація відповідача у житловому приміщенні створює їй перешкоди у користуванні житлом, зокрема у частині нарахування комунальних платежів та реалізації права на субсидію.
Ухвалою судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 24.12.2025 року прийнято справу до свого провадження та призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач та її представник у судове засідання не з'явились, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, повідомлявся про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив.
За таких обставин, на підставі ст. 223 ЦПК України суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність сторін на підставі наявних у справі матеріалів.
Враховуючи, що у судове засідання не з'явились усі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є наймачем житлового приміщення - кімнати АДРЕСА_2 , що підтверджується ордером на житлову площу та рішенням органу місцевого самоврядування.
У вказаному житловому приміщенні зареєстровані позивач, її неповнолітня дитина та відповідач - ОСОБА_2 .
Шлюб між позивачем та відповідачем розірвано у 2020 році, після чого відповідач фактично припинив спільне проживання з позивачем.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач у спірному житловому приміщенні фактично не проживає понад два роки, не бере участі у витратах на утримання житла, не сплачує комунальні послуги, не має у приміщенні особистих речей.
Вказані обставини підтверджуються актом обстеження житлово-побутових умов від 12.08.2024 року, відповідно до якого відповідач за місцем реєстрації не проживає, житлом не користується.
Крім того, згідно довідки про склад сім'ї та зареєстрованих осіб, відповідач формально зареєстрований у житловому приміщенні, однак фактично там не проживає.
Надані позивачем квитанції підтверджують, що витрати на оплату житлово-комунальних послуг несе виключно позивач, відповідач участі у таких витратах не бере.
Доказів поважності причин своєї тривалої відсутності у спірному житловому приміщенні відповідач суду не надав.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач тривалий час, понад встановлений законом строк, не проживає у спірному житлі без поважних причин, не користується ним та не несе обов'язків щодо його утримання, чим створює позивачу перешкоди у здійсненні права користування житлом.
Реєстрація відповідача в житловому приміщенні створює позивачу перешкоди в користуванні житловою площею, а саме: з урахуванням реєстрації відповідача позивач не може скористатися правом на отримання субсидії по оплаті комунальних послуг або будь-яких пільгх по оплаті комунальних послуг, а також не може почати процес приватизації житлового приміщення.
Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Як вбачається з позовної заяви позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, як на підставу для визнання відповідачів такими, що втратили право на користування житлом, посилалася на ст. ст. 64, 71, 72 ЖК України, виходячи з факту непроживання відповідачів у спірному житлі.
Дані правовідносини, які виникли між сторонами, станом на час їх виникнення регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, а також нормами Житлового кодексу України від 30 червня 1983 р. № 5464-X, який втратив чинність крім окремих положень 15.02.2026 року.
Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло.
Згідно з ч. 4 ст. 9 ЖК України (1983 р.) ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням, інакше, як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Згідно ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад 1 рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.
Статтями 71,72 ЖК України (1983 р.) передбачено випадки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Тимчасова відсутність особи може бути безперервною, але не повинна перевищувати шести місяців. Початок відліку часу відсутності визначається від дня непроживання особи у приміщенні. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває термін тимчасової відсутності. Тимчасова відсутність наймача, членів його сім'ї не вимагає згоди інших членів сім'ї. Не має значення і причина відсутності, якщо вона не перевищила шести місяців. У разі відсутності особи понад шість місяців при розгляді позову про визнання його таким, що втратив право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини справи, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності. Якщо тимчасова відсутність особи перевищила шість місяців, члени сім'ї, навіть колишні, а також наймодавець мають право звернутися з позовом про визнання її такою, що втратила право на користування жилим приміщенням.
Наймач і члени його сім'ї не визнаються такими, що втратили право на жилу площу, на підставі ст. 71 ЖК України (1983 р.), якщо не винесено судове рішення за позовом наймодавця чи членів його сім'ї, які залишилися проживати у жилому приміщенні, а також колишніх і відсутніх, за якими зберігається право на користування жилою площею.
За змістом частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Тому, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном шляхом визнання особи такою, що втратила право користуватися житловим приміщенням є належним способом захисту моїх порушених прав.
Судом встановлено факт не проживання відповідача ОСОБА_2 у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 . більше двох років, не бере участі у витратах на утримання житла, не сплачує комунальні послуги, не має у приміщенні особистих речей.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідач втратив право користування даним житловим приміщенням, а тому приходить до висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.
Рішення про визнання громадян такими, що втратили право користування житловим приміщенням, є підставою для внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру про зняття їх з реєстрації місця проживання за адресою.
Питання щодо розподілу судових витрат у виді судового збору в порядку ст. 141 ЦПК України, позивачем у позові не ставиться, а тому судом не розглядається.
Керуючись ст.ст. 3-7, 10-13, 18, 76-83, 95, 133, 174, 213, 228, 229, 241-246, 258, 259, 263-268, 272, 273 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: Є.М. Панасенко