Справа № 947/42535/25
Провадження № 2-ві/947/3/26
03.04.2026 року
Суддя Київського районного суду м. Одеси Калініченко Л.В., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Цирфи К.А. по цивільній справі №947/42535/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Київська районна адміністрація Одеської міської ради (як орган опіки та піклування), про позбавлення батьківських прав,
В провадженні Київського районного суду міста Одеси під головуванням судді Цирфа К.А. на розгляді в порядку загального позовного провадження перебуває цивільна справа №947/42535/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Київська районна адміністрація Одеської міської ради (як орган опіки та піклування), про позбавлення батьківських прав, в якій просить суд побавити ОСОБА_3 , як матір, батьківських прав відносно трьох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
01.04.2026 року позивачем ОСОБА_1 подано до Київського районного суду міста Одеси заяву про відвід головуючому у справі - судді Цирфі К.А. у справі №947/42535/25, 25, з посиланням на наявність сумнівів у неупередженості та об'єктивності судді.
В обґрунтування заяви, позивач посилається на те, що на його думку, під час судового розгляду справи суддя допустив зволікання з прийняттям процесуальних рішень, за власною ініціативою витребував докази, відмовив у задоволенні ряду його клопотань, допиту свідків, призначення психологічної експертизи дітей, залучення фахівців для участі у з'ясуванні думки дітей щодо необхідності позбавлення матері батьківських прав, відмовив у зміні предмета позову, обмежував часом на виступ в судовому засіданні, що в сукупності викликає у нього сумніви в неупередженості або об'єктивності судді.
За наслідком розгляду вказаної заяви, ухвалою Київського районного суду міста Одеси під головуванням судді Цирфи К.А. від 01.04.2026 року визнано заявлений ОСОБА_1 відвід судді у цивільній справі №947/42535/25 необґрунтованим, за наслідком чого заяву передано до канцелярії Київського районного суду м. Одеси для визначення в порядку ч.1 ст. 33 ЦПК України судді, який буде вирішувати питання про відводи судді.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищевказану заяву ОСОБА_1 від 01.04.2026 року за вх. №26788 про відвід судді Цирфи К.А. у справі №947/42535/25, розподілено судді Калініченко Л.В.
Частинами 1-3, 7, 8 статті 40 ЦПК України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
На підставі ч. 8 ст. 40 ЦПК України, суддею проведено розгляд заяви ОСОБА_1 про відвід судді Цирфа К.А. без повідомлення учасників справи та за їх відсутності в порядку письмового провадження.
Дослідивши та вивчивши подану заяву та оглянувши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Статтею 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право у тому числі: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
Стаття 39 ЦПК України, регламентує право на подання заяви про самовідводи та відводи у відповідності до якої з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.
Так, у відповідності до частин 1-3, статті 36 ЦПК України, визначені підстави для відводу (самовідводу) судді, згідно з якими суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, якою передбачено недопустимість повторної участі судді в розгляді справи, та яка регламентує:
1 Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.
2. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення.
3. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції.
4. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції.
5. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі.
6. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами у цій справі.
Також, у відповідності до ч.4 статті 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до положень статті 39 ЦПК України, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 36 цього Кодексу, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.
Якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду.
Як вбачається, заявлений головуючому судді у справі №947/42535/25 заявлено на підставі положень п.5 ч.1 ст. 36 ЦПК України, а саме з підстав наявності інших обставин, що на думку позивача викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
За змістом частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляді вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно статті 7 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» (№ 33949/02, § 49-52, від 09.11.2006) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Відповідно до п.2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006 схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 № 2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
У справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland) та у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» (Castillo Algar v. Spain) Європейський суд з прав людини зазначив, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві .
Головна мета відводу гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення цього Суду у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.10.2010, для забезпечення неупередженості суду у розумінні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини необхідно виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо безсторонності суду. У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.
Отже, презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з'являться докази на користь протилежного. Згідно з об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують переконливі факти, які можна встановити та які можуть викликати сумніви щодо безсторонності судді.
На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість (рішення у справі «Газета «Україна-центр» проти України від 15.10.2010).
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право при визначенні його цивільних прав і обов'язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.
Відповідно до пунктів 2, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами віднесено до основних засад (принципів) цивільного судочинства.
Учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).
Із урахуванням наведеного вище, слід вважати, що особа, яка заявляє відвід судді, повинна довести належними доказами факт зацікавленості судді у розгляді справи, зважаючи на дію презумпції особистої неупередженості судді, яка діє до тих пір поки не доведено інше.
Приймаючи вищевказані положення, критерії, оглянувши матеріали справи та зміст заяви про відвід встановлено, що заявник відводу - позивач по справі - ОСОБА_1 , не надав жодних доказів на підтвердження будь-яких обставин, які б підтверджували необ'єктивність та/або об'єктивності судді Цирфи К.А., як головуючого по справі №947/42535/25.
Доводи заяви позивача про відвід судді Цирфи К.А., по своїй суті зводяться до незгоди позивача ОСОБА_1 із процесуальними діями та рішеннями головуючого судді у цій справі, а саме у постановленні ухвал суду за наслідком розгляду заявлених позивачем заяв і клопотань, що відповідно до статті 36 ЦПК України не є підставою для відводу судді.
Крім того, суд зазначає, що з матеріалів цивільної справи вбачається, що відповідна позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про позбавлення батьківських прав, надійшла до Київського районного суду м. Одеси 10.11.2025 року.
Тієї ж дати, у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу за вказаним позовом розподілено судді Цирфі К.А.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси Цирфа К.А. від 03.12.2025 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання приписів ч.6 ст. 187 ЦПК України суддею здійснено запити до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) сторін по справі, а питання щодо вирішення питання про відкриття провадження у справі вирішено після їх отримання у встановленому процесуальним законодавством порядку.
Щодо доводів позивача в обґрунтування сумнівів у об'єктивності та неупередженості судді Цирфи К.А., як головуючого по справі №947/42535/25, за наслідком вимоги суду про забезпечення явки дітей для з'ясування їх думки щодо спірного питання, що на думку позивача відбулось судом з ігноруванням приписів ч.1 ст. 232 ЦПК України та створює ризики для дітей, суд вважає необґрунтованими виходячи з наступного.
Суд зазначає, що у цьому спорі предметом позову є позбавлення відповідача батьківських прав.
Позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого - заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов'язки стосовно дитини.
При вирішенні питання про позбавлення батьківських прав відповідача відбувається втручання в його право на сімейне життя, яке не є абсолютним і може бути обмеженим в порядку передбаченому законом.
В такій категорії справ, обов'язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення права дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому «якнайкращих інтересів дитини» (статті 1, 9 Конвенції про права дитини (далі - Конвенція)).
Суд зазначає, що стаття 171 СК України передбачає, що Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї.
Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Право дитини бути заслуханою є базовою гарантією Конвенції (стаття 12).
Комітет ООН з прав дитини підкреслив, що в статті 12 не встановлюється будь-якого вікового обмеження щодо права дитини висловлювати свої погляди і вона не заохочує держави-учасники до введення в законодавстві або на практиці вікових обмежень, які б ущемляли право дитини бути почутою, з усіх питань, які стосуються її інтересів (див. Зауваження загального порядку Комітету ООН з прав дитини № 12 «Право дитини бути заслуханою», CRC/C/GC/12, 20 липня 2009 року).
У постанові Верховного Суду від 18.02.2026 року по справі № 757/33649/24-ц, Верховний Суд, імплементуючи вказаний стандарт, зробив висновок, що думка дитини може бути висловлена: у письмових доказах (висновках органів опіки та піклування, спеціалістів тощо); електронних доказах (відео-, аудіоматеріалах); висновках психологічної експертизи; показаннях самої дитини, присутньої в залі судового засідання або з використанням режиму відеоконференції.
Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з'ясовуючи належно фактичні обставини справи. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків (постанова Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 752/13450/22).
Думка дитини не є для суду абсолютною і не позбавляє суд можливості ухвалити рішення всупереч такій думці, але обов'язково з наведенням відповідного обґрунтування (див. постанову Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 756/1967/16-ц).
Верховний Суд у своїх постановах зазначає, що належна увага повинна приділятись поглядам та думці дитини відповідно до її віку і зрілості. Право бути почутою є правом дитини, а не обов'язком. У кожній конкретній ситуації опитування дитини здійснюється із урахуванням її віку та можливості висловити її думку.
Станом на час розгляду справи судом, а саме 10.03.2026 року, дітям сторін по справі: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виповнилось 15 років; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , майже 13 років; а ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виповнилось 9 років, а відтак на думку суду вік дітей дозволяє останнім висловити свою думку з приводу виниклого між батьками спору, який прямо і беззаперечно впливає на права та інтереси дітей.
Отже, дії суду з приводу вжиття заходів з метою заслухати думку дітей в даній категорії справі за правовідносинами, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дітей, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, відповідають як найкращим інтересам дітей та узгоджуються з положеннями статті 171 СК України та міжнародних норм права.
Крім того, суд зазначає, що заслуховування думки дитини в судовому засіданні не є допитом свідка, малолітнього/неповнолітнього свідка відповідно до статей 230, 232 ЦПК України, оскільки не спрямоване на з'ясування обставин справи, а має на меті з'ясування суб'єктивної думки дитини, яку суд враховує залежно від фактичних обставин справи та найкращих інтересів дитини, які можуть не відповідати висловленій думці.
Відповідні висновки суду відповідають позиції Верховного Суду висловленій у постанові від 19.06.2024 року по справі №372/3402/22.
У зазначеній постанові Верховний Суд також зауважив, що процесуальний закон не містить спеціальних норм, які б регулювали порядок заслуховування думки дитини у спорах щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном, що передбачено статтею 171 СК України, тому керується загальними приписами цивільного процесуального законодавства з урахуванням міжнародних актів та законодавства у сфері захист прав дітей.
У пункті 112 Керівних принципів Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дітей, прийнятих Комітетом міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року, зазначено, що діти мають право висловлювати свої погляди і думки з будь-якого питання або справи, які стосуються або впливають на них. Вони повинні бути в змозі зробити це незалежно від їхнього віку, в безпечному середовищі, з повагою до їх особистості. Вони повинні відчувати себе вільно, коли вони говорять з суддею або іншим посадовим особам. Це може потребувати, щоб судді уникали деяких формальностей, наприклад, носіння перуки і мантії або заслуховування дитини в самому залі суду; як приклад, може бути корисно заслухати дитину в кабінеті судді.
Тобто суд під час заслуховування думки дитини створює умови, які будуть безпечні, комфортні, не злякають дитину, дадуть їй змогу говорити і висловлюватись вільно.
З огляду на вказане у разі заслуховування думки дитини в судовому засіданні приведення дитини до присяги та попередження про відповідальність за відмову висловлювати свою думку не передбачені, як і не є обов'язковим для суду вилучення осіб із зали засідання під час заслуховування дитини.
За наслідком викладеного в цілому, доводи позивача у зазначеній частині в якості підстав для відводу судді Цирфи К.А., як головуючого по справі №947/42535/25, є безпідставними та необґрунтованими.
Щодо доводів позивача, в якості підстав наявності сумнівів у об'єктивності та неупередженості судді Цирфи К.А., як головуючого по справі №947/42535/25, за наслідком прийняття судом до матеріалів справи висновку Київської районної адміністрації Одеської міської ради (як органу опіки та піклування) від 09.03.2026 року, суд вважає безпідставними.
Суд зазначає, що у даній категорії справи за визначеним позивачем предметом позову про позбавлення матері дітей батьківських прав, важливим є те, що відповідно до статті 19 СК при розгляді спорів про позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Отже, подання органом опіки та піклування відповідного висновку у справі зі спору про позбавлення батьківських прав в силу приписів статті 19 СК України є обов'язком.
Разом з тим, як вже судом зазначено у відповідності до приписів статті 19 СК України, а також у відповідності до усталеної практики Верховного Суду, висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер та суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
За наслідком чого, прийняття судом до матеріалів справи висновку Київської районної адміністрації Одеської міської ради (як органу опіки та піклування) від 09.03.2026 року, відповідає положенням статті 19 СК України та не може свідчити про необ'єктивність та/або упередженість судді, як головуючого у справі.
Також, як вбачається, дії головуючого судді у судових засіданнях відповідають положенням ч.2 ст. 214 ЦПК України, у відповідності до якої головуючий відповідно до завдання цивільного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.
Суд вважає, що обставини, викладені ОСОБА_1 у заяві про відвід судді, які не є підставами для відводу, носять суб'єктивний характер та свідчать лише про незгоду сторони відповідача у справі з процесуальними рішеннями в процесі судового розгляду справи, що не може бути підставою для усунення судді від участі у розгляді певної справи.
Будь-яких інших обґрунтованих доводів, як і доказів, які б свідчили про існування будь-яких обставин і фактів, які можуть служити підставою для сумніву у об'єктивності чи неупередженості судді, заявником відводу у заяві не наведено та доказів не надано.
Приймаючи вищевикладене, суддя вважає відсутніми будь-які підстави для відводу судді Цирфи К.А., як головуючого судді у справі №947/42535/25, у зв'язку з чим заява ОСОБА_1 про відвід судді є необґрунтованою, безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 36, 37, 40 ЦПК України, суд,
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід судді Цирфи К.А. по цивільній справі №947/42535/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Київська районна адміністрація Одеської міської ради (як орган опіки та піклування), про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Ухвала судді набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали суду складено 03.04.2026 року.
Суддя Л. В. Калініченко