Дата документу 24.03.2026
Справа № 501/156/26
2/501/988/26
06 березня 2026 року Чорноморський міський суд Одеської області в складі:
головуючої судді - Петрюченко М.І.,
за участю секретаря судового засідання - Тейбаш Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області цивільну справу за
позовом ОСОБА_1
до
відповідача ОСОБА_2
предмет та підстави заяви: про встановлення факту, що має юридичне значення, стягнення аліментів
ухвалив рішення про наступне та
І. Виклад позиції позивача та відповідача.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, стягнення аліментів, згідно якого просить суд:
- встановити факт самостійного виховання та утримання дитини без участі матері, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) самостійно виховує, здійснює догляд та утримує неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 без участі матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 );
- стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дня подачі позову до суду з 19 січня 2026 до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Позов обґрунтований тим, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 08.09.2022.
У шлюбі у сторін народилася ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Одруження з відповідачкою вдалось невдалим, у сторін різні погляди на сімейне життя, шлюбні стосунки, вони втратили взаємну повагу та припинили шлюбні відносини.
Позивач вказує, що дитина постійно проживає разом з ним, матір не займається вихованням та утриманням дитини, має іншу сім'ю, мешкає за іншою адресою, не підтримує взагалі відношення з донькою. Утриманням та вихованням дитини займається позивач самостійно, тощо. Вказаний факт має юридичне значення та необхідний позивачу для одержання відстрочки від призову під час мобілізації, оскільки у випадку призову його на військову службу, дитина залишиться без догляду, оскільки він єдиний хто виховує дитину та утримує її.
На підставі викладеного, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Відповідач відзиву на позов не надала, надала до суду заяву про визнання позову, просить суд розглянути справу за її відсутністю (а.с.55).
Позивач в судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, просить суд задовольнити заяву (а.с.54).
ІІ. Інші процесуальні дії у справі.
До Чорноморського міського суду Одеської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, встановлення факту, що має юридичне значення та стягнення аліментів.
Ухвалою судді від 16.01.2026 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, встановлення факту, що має юридичне значення та стягнення аліментів - роз'єднано, виділено у самостійні провадження позовні вимоги про розірвання шлюбу та про встановлення факту, що має юридичне значення, стягнення аліментів на утримання дитини (а.с.67-68).
Передано роз'єднані матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення та стягнення аліментів до канцелярії суду для здійснення реєстрації судової справи в автоматизованій системі документообігу суду та присвоєння номеру справи.
Відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 19.01.2026 справа про встановлення факту, стягнення аліментів розподілена для розгляду судді ОСОБА_5 (а.с.17).
Ухвалою Іллічівського міського суду від 28.01.2026 відкрито провадження у справі (а.с.20-21).
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 08.09.2022, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 (а.с.15).
Під час перебування сторін у шлюбі, у сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.16).
Рішенням Чорноморського міського суду Одеської області від 19.02.2026 по справі № 501/5878/25 шлюб між сторонами розірвано (а.с.70-71).
Згідно письмових пояснень ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (а.с.23-26, 27-30, 31-34) вбачається, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає разом з батьком ОСОБА_1 , який піклується про дитину та створює належні умови для повноцінного розвитку дитини, виховання, навчання та повністю матеріально забезпечує дитину, мати дитини ОСОБА_2 з перших місяців не виявляла аніякої зацікавленості в догляді за дитиною та усіляко нехтувалась від батьківських обов'язків, особливо з гігієнічного догляду та здійснення належного постійного догляду та присутності біля дитини, тощо.
Факт проживання дитини з батьком та перебування дитини на його утриманні не спростований відповідачем, відповідач позов визнала та надала до суду заяву про те, що вона позовні вимоги визнає (а.с.25).
Договором, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Слаєвою Р.К. від 05.02.2026 підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за домовленістю (а.с.50-52):
- місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визначили з батьком за адресою: АДРЕСА_1
- у зв'язку з тим, що дитина постійно проживає разом з батьком, сторони дійшли згоди, що утримання (оплата усіх витрат, включаючи проживання, харчування, медичне забезпечення, розвиок ті інші) та виховання дитини здійснюється батьком, а мати зобов'язана також брати участь у вихованні дитини та здійснювати інші батьківські права та виконання обов'язків та має право на особисте спілкування з дитиною, згідно встановлених цим договором домовленостей між батьками.
Витрачання коштів на утримання дитини, проходження медичних обстежень підтверджується копіями квитанцій, видаткових накладних, чеків, тощо (а.с.38-49).
Участь батька у житті дитини підтверджується копією:
- консультативного висновку лікаря педіатра від 04.02.2026, де вказано, що на прийомі у педіатра був батько та йому надано рекомендації щодо гігієни дитини, харчування, сну, розвитку, тощо (а.с.35-36);
- довідкою центру фізичної та медичної реабілітації (а.сч.37), згідно якої вказано, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 проходить курс корекційної терапії з 02.02.2026 по 20.02.2026. Дитина знаходиться у супроводі батька ОСОБА_1 .
В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , яка попереджена судом про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих свідчень, доведена судом до присяги, пояснила, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає разом з батьком ОСОБА_1 , який піклується про дитину та створює належні умови для повноцінного розвитку дитини, виховання, навчання та повністю матеріально забезпечує дитину, мати дитини ОСОБА_2 з перших місяців не виявляла аніякої зацікавленості в догляді за дитиною та усіляко нехтувалась від батьківських обов'язків, особливо з гігієнічного догляду та здійснення належного постійного догляду та присутності біля дитини, тощо.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , який попереджений судом про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих свідчень, доведений судом до присяги, надав аналогічні по суті пояснення.
ІV. Оцінка Суду.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Регулювання сімейних відносин із метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється СК України (ст.1 СК України).
Частиною першою ст.121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому ст.ст.122 та 125 цього Кодексу.
Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою ст.157 цього Кодексу.
Права та обов'язки батьків щодо виховання дитини передбачені у ст.ст.150, 151 СК України.
За приписами частини другої ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до частин першої - четвертої ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Зазначена норма свідчить про те, що предметом договору є порядок здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим із них, хто проживає окремо від дитини. Отже, навіть якщо один із батьків проживає окремо від дитини, на підставі цього договору він має здійснювати батьківські права та виконувати обов'язки, що очевидно полягає у вчиненні визначених договором певних дій, необхідних для виховання дитини, а не у повній відмові від них.
Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.
При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб'єктів, об'єктів і змісту (прав та обов'язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).
Так, у силу положень ЦК України у момент народження фізичної особи в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов'язки), яка припиняється у момент її смерті (ст.25 ЦК України), а з підстав, установлених цим Кодексом, виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання), яка може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга ст.30 ЦК України).
Відповідно до ст.15 СК України сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Сімейні обов'язки особистого або майнового характеру є обов'язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.
У частині четвертій ст.15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Так, ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (ст.164 СК України).
За таких обставин, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.
Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.
Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.
СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання та утримання дитини. Так само як визначена частиною першою ст.15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов'язків, якими є, зокрема, обов'язки щодо виховання та утримання дитини.
Частиною першою ст.152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Відповідно до частин третьої, четвертої ст.155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
У даній справі, заявник просить установити факт самостійного виховання та утримання ним дитини, але встановлення такого факту може мати негативні наслідки для матері дитини.
Доведення факту одноосібного виховання та утримання дитини батьком пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
У даному випадку предметом дослідження суду є встановлення певного юридичного факту який встановлює правосуб'єктність особи, як такої, яка самостійно виховує неповнолітню дитину, що є необхідним для застосування до заявника вимог п.4 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-ХІІ для отримання відстрочки від мобілізації, заяв з боку заінтересованих осіб про наявність спору з цього приводу або відомостей про наявність позасудового розгляду вказаного питання до суду не надходило, тому розгляд справи здійснено у порядку Цивільного процесу.
При розгляді даної справи судом приймається до уваги, що Сімейним Кодексом України (далі СК) встановлено порядок визначення місця проживання дитини з одним з батьків, який вирішується самими батьками добровільно або судом у випадку наявності спору (ст.160 СК).
У даному випадку, судом встановлено, після відкриття провадження у справі, за домовленістю сторін місце проживання дитини визначено з батьком, що не заперечувалось відповідачем по справі.
У постанові від 13.06.2018 за результатами розгляду справи №822/2446/17 Верховним Судом викладено позицію про те, що сам факт розірвання шлюбу та встановлення місця проживання дитини з батьком, що передбачає обов'язок батька щодо утримання та виховання дитини, не доводять факт відсутності участі матері у вихованні дитини, тобто не встановлює статусу самостійного виховання, тому цей факт повинен встановлюватись окремо.
З наявних у матеріалах справи доказів суд встановив, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 08.09.2022, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 (а.с.15).
Під час перебування сторін у шлюбі, у сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.16).
Рішенням Чорноморського міського суду Одеської області від 19.02.2026 по справі № 501/5878/25 шлюб розірвано (а.с.70-71).
Згідно письмових пояснень ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (а.с.23-26, 27-30, 31-34) вбачається, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає разом з батьком ОСОБА_1 , який піклується про дитину та створює належні умови для повноцінного розвитку дитини, виховання, навчання та повністю матеріально забезпечує дитину, мати дитини ОСОБА_2 з перших місяців не виявляла аніякої зацікавленості в догляді за дитиною та усіляко нехтувалась від батьківських обов'язків, особливо з гігієнічного догляду та здійснення належного постійного догляду та присутності біля дитини, тощо.
Факт проживання дитини з батьком та перебування дитини на його утриманні не спростований відповідачем, відповідач позов визнала та надала до суду заяву про те, що вона позовні вимоги визнає (а.с.25).
Договором, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Слаєвою Р.К. від 05.02.2026 підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за домовленістю (а.с.50-52):
- місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визначили з батьком за адресою: АДРЕСА_1
- у зв'язку з тим, що дитина постійно проживає разом з батьком, сторони дійшли згоди, що утримання (оплата усіх витрат, включаючи проживання, харчування, медичне забезпечення, розвиок ті інші) та виховання дитини здійснюється батьком, а мати зобов'язана також брати участь у вихованні дитини та здійснювати інші батьківські права та виконання обов'язків та має право на особисте спілкування з дитиною, згідно встановлених цим договором домовленостей між батьками.
Також, витрачання коштів на утримання дитини, проходження медичних обстежень підтверджується копіями квитанцій, видаткових накладних, чеків, тощо (а.с.38-49).
Участь батька у житті дитини підтверджується копіями:
- консультативного висновку лікаря педіатра від 04.02.2026, де вказано, що на прийомі у педіатра був батько та йому надано рекомендації щодо гігієни дитини, харчування, сну, розвитку, тощо (а.с.35-36);
- довідкою центру фізичної та медичної реабілітації (а.сч.37), згідно якої вказано, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 проходить курс корекційної терапії з 02.02.2026 по 20.02.2026. Дитина знаходиться у супроводі батька ОСОБА_1 .
В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , яка попереджена судом про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих свідчень, доведена судом до присяги, пояснила, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає разом з батьком ОСОБА_1 , який піклується про дитину та створює належні умови для повноцінного розвитку дитини, виховання, навчання та повністю матеріально забезпечує дитину, мати дитини ОСОБА_2 з перших місяців не виявляла аніякої зацікавленості в догляді за дитиною та усіляко нехтувалась від батьківських обов'язків, особливо з гігієнічного догляду та здійснення належного постійного догляду та присутності біля дитини, тощо.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , який попереджений судом про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих свідчень, доведений судом до присяги, надав аналогічні по суті пояснення.
Суд визнає покази свідків достовірними і приймає їх в якості доказів.
З урахуванням наведеного, у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Дані про їхню заінтересованість в результаті розгляду справи - відсутні, їх показання об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.
Факт проживання дитини з батьком та перебування дитини на його утриманні не спростований відповідачем, відповідач позов визнала та надала до суду відповідну заяву (а.с.55).
В частині стягнення аліментів на утримання дитини, суд керується наступним.
Відповідно до частини першої, другої, статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно ст.182СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В даних правовідносинах Суд знаходить, що розмір аліментів в частині стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини необхідно визначити в розмірі 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки відповідну заяву подано одержувачем аліментів.
Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Також, суд враховує те, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька. Причому обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.
Отже, суд виходить з розумності та достатності заявленого позивачем розміру стягуваних аліментів, необхідних для задоволення потреб на утримання дитини.
На підставі викладеного, доходить до висновку про задоволення позову в цій частині.
Відповідно до ст.263 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене, суд доходить до висновку про задоволення позову.
Згідно зіст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власної правової позиції, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.
V. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача у розмірі 1331,20 грн.
Керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 158, 258-259, 263 Цивільного-процесуального кодексу України, Суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, стягнення аліментів - задовольнити.
Встановити факт самостійного виховання та утримання дитини без участі матері, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) самостійно виховує, здійснює догляд та утримує неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 без участі матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дня подачі позову до суду з 19 січня 2026 до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Чорноморського міського
суду Одеської області М.І.Петрюченко