Справа № 946/2280/26
Провадження № 1-кс/946/623/26
02 квітня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
в складі: слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області, стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та зобов'язання вчинити певні дії,-
31.03.2026 року ОСОБА_3 звернулась до слідчого судді зі скаргою, якою просить зобов'язати уповноважену особу Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області внести відомості до ЄРДР про вчинене кримінальне правопорушення за її заявою від 12.03.2026 року (вх. № Ч-6608, ЄО № 4251).
Заявлені вимоги скарги обґрунтовані тим, що 12.03.2026 року ОСОБА_3 звернулась до Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення. Станом на день звернення зі скаргою відомості до ЄРДР не внесені.
У судове засідання скаржник не з'явилась, про час та місце розгляду справи була сповіщена належним чином, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, якою наполягає на задоволення скарги.
Начальник СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, якою просив відмовити у задоволенні скарги, оскільки відомості за заявою ОСОБА_3 від 12.03.2026 року до ЄРДР не вносились у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення.
Згідно вимог ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим і здійснюється в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
В зв'язку з неприбуттям в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалось.
Дослідивши матеріали скаргу, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Так, п.1 ч.1 ст.303 КПК України передбачає можливість оскарження бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КК України, кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
Внесення відомостей до ЄРДР врегульовано Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення (затверджене наказом Генеральної прокуратури України від 30.06.2020 року №298).
Згідно з п. 1 Глави 2 Розділу 1 цього Положення, до реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами п.п. 4, 5 ч.5 ст.214 КПК України.
За таких обставин, слідчий суддя зазначає, що внесенню відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування має передувати діяльність, спрямована на перевірку заяви чи повідомлення задля встановлення обставин, що свідчать про вчинення кримінального правопорушення, оскільки чинне кримінальне процесуальне законодавство дійсно передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень саме про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень.
Зазначені вимоги законодавчих актів знайшли своє відтворення в правовій позиції, викладеній в постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 02.02.2023 у справі №347/1400/18 (провадження №51-2890км22), відповідно до якої слідчий (прокурор) після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР; таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по батькові (найменування) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР.
Аналогічна позиція міститься також в п.п. 35-36 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 (справа №818/1526/18), в якій Верховний Суд дійшов висновку про те, що у межах процедури оскарження бездіяльності щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
В судовому засіданні встановлено, що12.03.2026 року ОСОБА_3 подала до Ізмаїльського районного відділу поліції заяву про вчинення кримінального правопорушення в порядку ст. 214 КПК України за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
Станом на дату подання цієї скарги - 31 березня 2026 року - жодних відомостей до ЄРДР за заявою від 12.03.2026 внесено не було.
Доказів на підтвердження дотримання вимог ст. 214 КПК України та внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_3 від 12.03.2026 року, слідчому судді не надано. Відомості до ЄРДР не вносились, що підтверджено заявою начальника СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області.
На переконання суду, для початку досудового розслідування достатньою є мінімально необхідна кількість таких ознак: суспільна небезпечність і протиправність (ознаки правопорушення) та об'єкт і об'єктивна сторона (ознаки складу правопорушення). Разом з тим, відомостями про кримінальне правопорушення можна вважати інформацію про подію, яка може бути предметом кримінально-правової оцінки або про діяння, яке виглядає як суспільно-небезпечне і протиправне.
При цьому, в даному випадку слід враховувати положення ст. 214 КПК, якими встановлюється імперативний обов'язок після отримання заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення внесення за нею відомостей до ЄРДР у визначені строки так, як згідно ч. 1 ст. 25 КПК України, прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Враховуючи, що в заяві скаржника наявна інформація щодо обставин, які можуть свідчити про можливий факт існування події кримінального правопорушення, яким неможливо надати остаточну правову оцінку без їх детальної перевірки в процесуальному порядку.
За таких обставин, слідчий суддя вважає за необхідне задовольнити скаргу в частині зобов'язання вповноважених осіб Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області на прийняття та реєстрацію заяв та повідомлень про вчинення кримінального правопорушення, внести в порядку ст. 214 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою ОСОБА_3 від 12.03.2026 року про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Одночасно щодо вимоги скарги в частині зобов'язання уповноваженої особи Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області внести відомості Єдиного реєстру досудових розслідувань саме за ч. 4 ст. 191 Кримінального Кодексу України, слідчий суддя зазначає наступне.
У постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01.12.2022 року по справі № 522/7836/21 (провадження № 51-2328км22) зазначено, що розглянувши скаргу та керуючись п. 3 ч. 2 ст. 307 КПК України, слідчий суддя мав право зобов'язати слідчого вчинити певну дію відповідно до вимог кримінального процесуального закону, однак при цьому не втручаючись у межі його повноважень у кримінальному провадженні.
Вирішення питання про попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення, які вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань, вирішується саме слідчим, дізнавачем або прокурором, які вносять відповідні відомості до Реєстру.
Попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення, зроблена заявником у заяві, не має обов'язкового характеру для слідчого, дізнавача або прокурора.
Отже, слідчий суддя на етапі проведення досудового розслідування лише забезпечує судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів у кримінальному провадженні, та позбавлений змоги надати вказівку слідчому, дізнавачу, прокурору щодо прийняття конкретного за змістом процесуального рішення, в тому числі й щодо правової кваліфікації кримінального провадження, адже слідчий, дізнавач та прокурор є самостійними у своїй процесуальній діяльності.
Таким чином, слідчий суддя не наділений повноваженнями визначати правову кваліфікацію кримінального правопорушення, зазначеного в заяві про його вчинення, та вказувати про конкретну особу, яка його вчинила, в зв'язку з чим і не наділений повноваженнями зобов'язувати уповноважену особу вносити відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування про кримінальне правопорушення за конкретною статтею КК України та щодо конкретної особи.
Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, Series A, N 93) право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. Одним із таких обмежень є переслідування особи в кримінально-правовому порядку шляхом внесення повідомлення до ЄРДР щодо конкретної особи за бажаною кримінально-правовою кваліфікацією. А у справі "Preda and Dardari v. Italy, 1999), суд вказав, що метою цієї норми є запобігання використанню принципів, на яких ґрунтується Конвенція, щоб здійснювати будь-яку діяльність, спрямовану на скасування прав і свобод, визнаних цією Конвенцією.
Самостійне визначення особою у повідомленні про злочин наявності певної статті КК та бажаної кваліфікації без наведення достатніх відомостей, не може автоматично свідчити про те, що було вчинено саме ці злочини. Крім того, слідчий, прокурор не зобов'язаний вносити відомості до реєстру у точній відповідності зі змістом заяви в частині обраної заявником правової кваліфікації. Ні заявник, ні потерпілий, ні слідчий суддя не уповноважені спрямовувати хід досудового розслідування, зокрема, шляхом вказівки слідчому саме тієї кваліфікації кримінального правопорушення, яка є бажаною для них, чи яку вони вважають правильною.
Слідчий, дізнавач та прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК України, є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
Виходячи з наведеного, вимога скарги в частині зобов'язання уповноваженої особи Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області внести відомості Єдиного реєстру досудових розслідувань саме за ч. 4 ст. 191 Кримінального Кодексу України, не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 214, 303 - 305, 307, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-
Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області, стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Зобов'язати вповноважених осіб Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області на прийняття та реєстрацію заяв та повідомлень про вчинення кримінального правопорушення, внести в порядку ст. 214 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою ОСОБА_3 від 12.03.2026 року (вх. № Ч-6608, ЄО № 4251) про вчинення кримінального правопорушення.
У задоволенні решти вимоги скарги - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1