Справа № 742/3546/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/118/26
Категорія - Доповідач ОСОБА_2
02 квітня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
підозрюваної - ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в порядку дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 березня 2026 року,
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_9 у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42025272210000043 від 30.06.2025 р. про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Прилуки, громадянки України, офіційно не працюючої, не одруженої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.
Продовжено строк тримання під вартою підозрюваній ОСОБА_8 до 18.04.2026 р. включно, без визначення розміру застави.
Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя, дійшовши до висновку про необхідність продовження запобіжного заходу відносно підозрюваної у вигляді тримання під вартою, мотивував це рішення тим, що доведено обставини, які виправдовують продовження останній строку застосування запобіжного заходу. Зокрема, врахував тяжкість кримінального правопорушення та дані про особу підозрюваної, те, що у судовому засіданні доведено наявність ризиків, визначених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України і з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, слідчий суддя дійшов висновку, що для забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків та уникнення встановлених судом ризиків, доцільно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник-адвокат ОСОБА_7 в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою змінити запобіжний захід його підзахисній з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Зазначає, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України є безпідставними та необґрунтованими, і жодним чином не підтверджуються ані доданими до клопотання матеріалами, ані матеріалами кримінального провадження. Звертає увагу, що ОСОБА_8 має постійне зареєстроване місце проживання, високий рівень міцних соціальних зв'язків, за місцем попередніх місць роботи характеризується виключно позитивно, раніше до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувалась, має намір служити в Збройних силах України. Також відсутні обставини, які б свідчили про недостатність застосування до ОСОБА_8 більш м'яких запобіжних заходів для забезпечення виконання нею процесуальних обов'язків. Також зазначає, що посилання на неможливість визначення розміру застави суперечить вимогам ч. 4 ст. 183 КПК України, так як в ній відсутня пряма заборона суду визначити як альтернативу тримання під вартою, таку міру запобіжного заходу, як застава. Відповідно до документів отриманих на адвокатський запит ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» підозрювана ОСОБА_8 08.03.2026 року, перебуваючи в камері втратила свідомість та отримала забій верхньої губи. Вважає, що зазначені обставини свідчать про незадовільний стан здоров'я підозрюваної, їй потрібна належна медична допомога, яка в ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» відсутня.
В доповненнях до своєї апеляційної скарги захисник-адвокат ОСОБА_7 в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою змінити запобіжний захід його підзахисній з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або тримання під вартою з визначенням розміру застави з фінансовими можливостями як підозрюваної, так і інших осіб. Зазначає, що іншому підозрюваному у вказаному кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11 березня 2026 року було визначено розмір застави в розмірі 180 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Заслухавши доповідача, пояснення адвоката ОСОБА_7 та його підзахисної, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити з вказаних в ній підстав, думку прокурора, який просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги сторони захисту, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступного висновку.
У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 197 КПК України.
Згідно з положеннями ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, передбаченого законодавством, за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст. 199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
З наданих суду матеріалів вбачається, що СВ Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному №42025272210000043 від 30.06.2025 р. за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_8 може бути причетною до незаконного придбання, зберігання з метою збуту особливо небезпечних психотропних речовин у особливо великих розмірах, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
18.10.2026 р. ОСОБА_8 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.
Ухвалою слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19.10.2025 р. підозрюваній ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави строком до 18.12.2025 р., який в подальшому ухвалою слідчого судді від 13.01.2026 р. було продовжено до 12.03.2026 р.
Ухвалою слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09.03.2026 р. строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до 6 (шести) місяців, тобто до 18.04.2026 р.
Згідно матеріалів клопотання, на підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_8 органом досудового розслідування зібрано ряд доказів, які вказують на можливу причетність останньої до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, відповідні копії зібраних органом досудового розслідування доказів містяться в матеріалах клопотання.
Поняття «обґрунтованість підозри» включає існування фактів чи інформації, які надають підстави суду вважати, що підозрювана особа ймовірно вчинила правопорушення, та оголошення підозри у вчиненні злочину.
На початковій стадії досудового розслідування кримінально-процесуальний закон не вимагає від сторони обвинувачення доведення усіх елементів кримінального правопорушення. Факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для засудження особи та ухвалення обвинувального вироку.
Повідомивши ОСОБА_8 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України слідчий зібрав, перевірив та оцінив у встановленому законом порядку докази, які в своїй сукупності приводять до єдиного висновку на даний момент розслідування про те, що конкретна особа підозрюється у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.
Посилання в апеляційній скарзі захисника на відсутність належних доказів, які б підтверджували наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає непереконливими, оскільки наявність існуючих ризиків підтверджуються матеріалами судового провадження, які були предметом дослідження суду першої інстанції.
У даному кримінальному провадженні існування обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та передбачає лише покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років з конфіскацією майна, підтверджується наявними у матеріалах доказами, які є обґрунтованими, що дало підстави слідчому судді для продовження застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування, оскільки ризики того, що ОСОБА_8 може переховуватися від органів досудового розслідування і суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, знищити, сховати або спотворити предмети та документи, які були предметами злочинів, та місце знаходження яких на даний час не встановлено, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню шляхом створення штучних доказів та підбурення осіб, які не були свідками до дачі завідомо неправдивих показань на підтвердження сформованих захисних версій, може вчинити нове кримінальне правопорушення або продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, з огляду на систематичність діянь, що інкримінуються підозрюваній у даному кримінальному провадженні, не перестали існувати, а також є необхідність у проведенні слідчих (розшукових) та процесуальних дій, оскільки на даний час у кримінальному провадженні не проведений увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування.
Беручи до уваги вищевикладене та зважаючи на наявність обставин, зазначених в ч.3 ст. 199 КПК України, які виправдовують подальше тримання підозрюваної під вартою, а також те, що прокурором доведено, що ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України не зменшились, що свідчить про неможливість їх запобіганню застосуванням більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, а продовження міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою належним чином забезпечить проведення процесуальних дій і виконання процесуальних рішень у кримінальному провадженні, слідчий суддя прийшов до висновку про наявність достатніх підстав згідно вимог ст.199 КПК України для продовження строку тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_8 .
Характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , особливості розслідування такої категорії справ, зважаючи на необхідність у здійсненні ряду слідчих та процесуальних дій, вказують на те, що при більш м'якому запобіжному заході не буде забезпечена належна процесуальна поведінка підозрюваної, а заявлені ризики є реальними, на час розгляду клопотання не зменшились та не зникли, і слідчий суддя вірно вказав на це у своєму рішенні та продовжив строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Тобто, на даний час існують об'єктивні причини, через які досудове розслідування не може бути завершене до закінчення дії попередньої ухвали, проведення вказаних процесуальних дій необхідно для всебічного, повного та об'єктивного розслідування у кримінальному провадженні органу досудового розслідування.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення дійсно не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, як про це слушно зауважила захисник, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Отже, рішення слідчого судді про продовження строку тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_8 узгоджується з вимогами ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Що стосується посилання сторони захисту на погіршення здоров'я підозрюваної, у зв'язку з чим вона потребує лікування, як на підставу для зміни запобіжного заходу, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Спільним Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104, з наступними змінами, затверджено Порядок взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, згідно п. 2.3 якого медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров'я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО.
Відповідно до п.п. 2.6, 2.7, 2.8 Порядку особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров'я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що оскільки особи, які перебувають під вартою, та є хворими, отримують медичну допомогу в амбулаторних умовах в медичних частинах та в спеціально визначених закладах охорони здоров'я, то відсутні перешкоди для лікування ОСОБА_8 під час перебування її під вартою.
Всім іншим доводам, на які в апеляційній скарзі посилається захисник, апеляційний суд позбавлений можливості надавати оцінку законності на стадії перегляду ухвали слідчого судді про продовження запобіжного заходу.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового слідства відносно ОСОБА_8 необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і в ході апеляційного розгляду.
Разом з тим, згідно з вимогами ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п.5 ч.4 ст.183 КПК України, не визначення розміру застави кримінального провадження щодо особливого тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів є виключно дискрекційними повноваженнями слідчого судді.
Проте, при постановленні оскаржуваної ухвали, слідчим суддею не було визначено заставу та не наведено мотивів неможливості її визначення.
Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ вбачається, що при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п.80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі Харченко проти України»).
Крім того, у своїй практиці ЄСПЛ зазначив, що автоматична відмова у заставі в силу закону, без будь-якого судового контролю, несумісна з гарантіями статті 5 §3 Конвенції (рішення у справі "Пірузян проти Вірменії", §105; "S.B.C. проти Сполученого Королівства", §§23-24). Прецедентне право Конвенції сформулювало чотири базових причини для відмови у звільненні під заставу: а) ризик того, що підсудний не з'явиться в судове засідання; б) ризик того, що підсудний вживатиме заходів для запобігання відправленню правосуддя; в) скоїть інші правопорушення; г) стане причиною порушення громадського порядку (рішення у справах "Тирон проти Румунії", §37; "Смирнова проти Росії", §59; "Пірузян проти Вірменії", §94).
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно із ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Відтак, ураховуючи вищенаведене та обставини кримінального правопорушення, майновий, сімейний стан підозрюваної, яка має постійне зареєстроване місце проживання, високий рівень міцних соціальних зв'язків, за місцем попередніх місць роботи характеризується виключно позитивно, раніше до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувалась, має намір служити в Збройних силах України та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що застава у розмірі 180 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 599 040 грн, зможе достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків, передбачених кримінальним процесуальним законом України.
Підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для підозрюваної, колегія суддів не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що обвинувачений може ухилитися від кримінальної відповідальності, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа. Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Тому такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні та не порушує права підозрюваної ОСОБА_8 , а одночасно покладення на неї, у випадку внесення застави, додаткових обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, унеможливить вжиття підозрюваною будь-яких заходів з метою переховування від органу досудового розслідування та суду, оскільки у випадку порушення встановлених обов'язків, застава звертається в дохід держави, та суд вирішує питання про застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.
За приписами ч.3 ст.407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Відтак, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про застосування відносного підозрюваної ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням їй застави у розмірі 180 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Керуючись ст. ст. 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 березня 2026 року про продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_8 - скасувати, та постановити нову ухвалу.
Клопотання слідчого Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_9 у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42025272210000043 від 30.06.2025 р. про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Залишити підозрюваній ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 18.04.2026, з визначенням застави в розмірі 180 (сто вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 599 040 (п'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч сорок) грн. 00 коп. , яка може бути внесена як самою підозрюваною, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), на депозитний рахунок Чернігівського апеляційного суду (UA088201720355249002000083595 в Державній казначейській службі України м. Київ, ЄДРПОУ 42262272, код банку отримувача (МФО) 820172).
Підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
На підставі ч.5 ст.194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на підозрювану ОСОБА_8 наступні обов'язки: прибувати до слідчого, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, прокурора та суду за викликом; не відлучатися з населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання слідчому, у провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначити термін дії зазначених обов'язків до 18 квітня 2026 року.
Роз'яснити підозрюваній ОСОБА_8 , що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, підозрюваним застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4