Справа № 736/499/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/312/26
Категорія - ч. 5 ст. 407 КК України Доповідач ОСОБА_2
31 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024100150000114 від 06.02.2024 року за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Корюківського районного суду Чернігівської області від 22 грудня 2025 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Корюківка Чернігівської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачене них ч. 4 ст. 402, ч.5 ст. 407 КК України,
Вироком Корюківського районного суду Чернігівської області від 22 грудня 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 402, ч.5 ст. 407 КК України та призначено йому покарання:
- за ч. 4 ст. 402 КК України у виді 5 років позбавленні волі,
- за ч. 5 ст. 407 КК України у виді 5 років 1 місяця позбавленні волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі.
Строк відбування покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Не погоджуючись з рішенням суду, обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, доведеність вини та кваліфікацію своїх дій, просить змінити вирок суду та призначити йому остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі, та застосувавши ст. 75 КК України, звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням терміном на 3 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України. Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги його позитивні характеристики з місця проживання та місця служби, те що він раніше до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався, має на утриманні дружину, яка знаходиться в декретній відпустці по догляду за дитиною, двох неповнолітніх дітей, його незадовільний стан здоров'я, який підтверджується відповідними медичними довідками. Також звертає увагу, що судом не було враховано його щире каяття та відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Як встановлено судом першої інстанції, Відповідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
24.02.2022 Президентом України видано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022, затверджений Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022, у зв'язку з чим на території України почав діяти воєнний стан.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову Службу Під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі по тексту ІНФОРМАЦІЯ_3 ) № 178 від 19.06.2023 старший солдат ОСОБА_7 зарахований до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_4 , як такий, що прибув з військової частини НОМЕР_1 та призначений на посаду гранатометника 3 відділення охорони 3 взводу охорони роти охорони центру та вважається таким, що з 19.06.2023 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Під час проходження військової служби за призовом під час мобілізації старший солдат ОСОБА_7 відповідно до положень Військової присяги та вимог ст. ст. 11, 16, 28, 30, 35, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок та вимоги військових статутів, беззастережно виконувати накази начальника, стримувати інших й самому не допускати негідних вчинків. Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
23.12.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшов витяг з наказу командувача військ Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (по особовому складу) № 174-РС від 23.12.2023 щодо звільнення старшого солдата ОСОБА_7 з посади гранатометника 3 відділення охорони 3 взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 та зарахування у розпорядження командира НОМЕР_2 окремої механізованої бригади (військова частина НОМЕР_3 ).
В указаний день, 23.12.2023 даний наказ в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_2 , доведено до відома старшого солдата ОСОБА_7 та останній відмовився від його виконання, посилаючись на стан здоров'я, про те 25.12.2023 від проходження військово-лікарської комісії, для визначення стану здоров'я і придатності до військової служби, також відмовився.
З метою виконання наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (по особовому складу) № 174-РС від 23.12.2023 тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 28.12.2023 видано наказ (по стройовій частині) № 388 про виключення гранатометника 3 відділення охорони 3 взводу охорони роти охорони центру старшого солдату ОСОБА_7 зі списків особового складу та забезпечення з 28.12.2023, у зв'язку із зарахуванням у розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 та видано припис № 3/1656 від 28.12.2023 про необхідність його прибуття у строк до 31.12.2023 до військової частини НОМЕР_3 .
28.12.2023 близько 16 год. 45 хв. в місці дислокації ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_2 , тимчасово виконуючим обов'язки начальника центру підполковником ОСОБА_8 , в присутності начальника відділу обліку офіцерів запасу центру капітана ОСОБА_9 , начальника групи морально-психологічного забезпечення центру майора ОСОБА_10 та тимчасово виконуючого обов'язки командира роти охорони центру головного сержанта ОСОБА_11 старшому солдату ОСОБА_7 доведено вимоги наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) № 174-РС від 23.12.2023 та наказу тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) № 388 від 28.12.2023 щодо звільнення старшого солдата ОСОБА_7 з посади гранатометника 3 відділення охорони 3 взводу охорони роти охорони центру та зарахування у розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 , окрім того, роз'яснено необхідність здати посаду і вибути до нового місця служби, військової частини НОМЕР_3 до 31.12.2023.
При цьому, вказані накази видані в установленому Законом порядку, відповідною особою в межах наданих повноважень, зміст наказів не суперечить чинному законодавству, та не пов'язаний з порушенням конституційних прав та свобод старшого солдата ОСОБА_7 , не носили в собі явно злочинного змісту, у зв'язку з чим підлягали беззастережному та неухильному виконанню з боку останнього.
В свою чергу, старший солдат ОСОБА_7 28.12.2023, в порушення вимог ст. ст. 11, 30, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, знаючи та розуміючи суть наказів командира військової частини НОМЕР_5 (по особовому складу) № 174-РС від 23.12.2023 та тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) № 388 від 28.12.2023 щодо звільнення з посади гранатометника 3 відділення охорони 3 взводу охорони роти охорони центру та зарахування у розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 та необхідності прибуття до 31.12.2023 до військової частини НОМЕР_3 , діючи з прямим умислом, з мотивів небажання вибувати для проходження подальшої військової служби до військової частини НОМЕР_3 , з метою невиконання наказу начальника, в умовах воєнного етану, в місці дислокації ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_2 , відмовився отримувати і виконувати вказані накази та припис № 3/1656 від 28.12.2023, тим самим вчинивши непокору, тобто відкрито відмовившись виконати дані накази та вибути для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 , хоча об'єктивно міг і зобов'язаний був це зробити.
Як наслідок, старший солдат ОСОБА_7 наказ командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) № 174-РС від 23.12.2023 та наказ тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) № 388 від 28.12.2023 щодо звільнення старшого солдата ОСОБА_7 з посади гранатометника 3 відділення охорони 3 взводу охорони роти охорони центру та зарахування у розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 не виконав, для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 не вибув.
Таким чином ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, а саме у непокорі, тобто відкритій відмові виконати наказ начальника, вчиненій в умовах воєнного стану.
Окрім того, під час проходження військової служби за призовом під час мобілізації старший солдат ОСОБА_7 відповідно до положень Військової присяги та вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, З, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен свято і непорушно додержуватися Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському Народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно виконувати накази командирів, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
В свою чергу, старший солдат ОСОБА_7 , не виконавши наказ тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) № 388 від 28.12.2023 про вибуття для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 , грубо порушуючи встановлений у Збройних Силах України порядок проходження військової служби, 31.12.2023, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, п.п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з особистих мотивів, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної Цілісності України та самовільно залишив місце служби. що було визначено за адресою: АДРЕСА_2 .
27.02.2024 старший солдат ОСОБА_7 заявив про себе слідчому П'ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Чернігів) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Так, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_4 старший солдат ОСОБА_7 внаслідок самовільного залишення місця служби, визначеного за адресою: АДРЕСА_2 , обов'язки військової служби з 31.12.2023 по 27.02.2024 не виконував, будь-яких заходів для повернення на службу та продовження несення відповідних обов'язків в указаний період часу не вживав, а займався особистими справами, не пов'язаними з проходженням військової служби.
Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. тобто у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
До апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_7 надав клопотання про долучення до матеріалів кримінального провадження документів, які підтверджують його бажання проходити подальшу військову службу, а також розглянути його клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності в порядку ст. 286 КПК України на підставі ч. 5 ст. 401 КК України.
У судовому засіданні під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_7 також просив звільнити його від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, а кримінальне провадження закрити відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Прокурор в судовому засіданні під час апеляційного розгляду не заперечував проти клопотання обвинуваченого щодо його звільнення від кримінальної відповідальності. Вважав, що на даний час є підстави для застосування ч. 5 ст. 401 КК України і звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності для проходження ним військової служби, у зв'язку з тим, що мається лист із військової частини.
Враховуючи вищевикладене, вислухавши думку учасників судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що подальший розгляд апеляційної скарги обвинуваченого в частині пом'якшення обвинуваченому покарання за ч. 5 ст. 407 КК України є недоцільним, оскільки обвинувачений змінив свою правову позицію та просить застосувати до нього положення закону, які передбачають можливість звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, така процесуальна дія свідчить про відмову від раніше заявлених вимог, які не розглядаються апеляційним судом.
У пункті 1 ч. 2 ст. 284 КПК України зазначено, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.
Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 286 КПК України, у разі наявності підстави для звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 401 КК України, прокурор або суд повинен також отримати письмову згоду командира (начальника) військової частини (установи) про можливість продовження проходження військової служби таким підозрюваним або обвинуваченим.
У ч. 3 ст. 288 КПК України зазначено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Даною нормою встановлено, що у разі закриття судом кримінального провадження та звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 401 КК України, суд своєю ухвалою зобов'язує після набрання такою ухвалою законної сили невідкладно поновити звільнену особу на військовій службі та звільнену особу не пізніше 72 годин зобов'язує прибути до відповідної військової частини або місця служби для продовження проходження військової служби.
Частиною 5 статті 401 КК України визначено, що особа, яка під час дії воєнного стану вперше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене статтями 407, 408, цього Кодексу, може бути звільнена від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, якщо вона добровільно звернулася із клопотанням до слідчого, прокурора, суду про намір повернутися до цієї або іншої військової частини або до місця служби для продовження проходження військової служби та за наявності письмової згоди командира (начальника) військової частини (установи) на продовження проходження такою особою військової служби.
Згідно письмової згоди військової частини НОМЕР_6 від 25 лютого 2026 року, військовою частиною НОМЕР_6 вивчено та відібрано кандидата для проходження військової служби старшого солдата ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на посаду розвідника-далекобійника відділення управління командира реактивної артилерійської батареї в/ч НОМЕР_6 армійського корпусу оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_6 » сухопутних військ Збройних Сил України. Також, обвинуваченим ОСОБА_7 , який вперше притягається до кримінальної відповідальності, надано суду письмову заяву, в якій він виявив бажання продовжити військову службу.
Відповідно до ст. 417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Враховуючи, що ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, виявив бажання повернутися до військової служби, а також наявність згоди від командира військової частини НОМЕР_6 полковника ОСОБА_12 на проходження ОСОБА_7 військової служби у військовій частині, колегія суддів дійшла до висновку, що ОСОБА_7 на підставі ч. 5 ст. 401 КК України слід звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а вирок Корюківського районного суду Чернігівської області від 22 грудня 2025 року в цій частині скасувати, та кримінальне провадження за ч. 5 ст. 407 КК України щодо нього закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Судом з'ясовано, що обвинувачений розуміє підстави та наслідки закриття провадження відповідно до ч. 5 ст. 401 КК України та звільнення його від кримінальної відповідальності з підстав, які не є реабілітуючими, а також те, що в разі повторного вчинення кримінального правопорушення положення закону, передбачені ч. 5 ст. 401 КК України до нього більше не можуть бути застосовані.
Згідно положення ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ, військовослужбовці, стосовно яких судом постановлено ухвалу про закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності на підставі, передбаченій ч. 5 ст. 401 КК України, зобов'язані невідкладно, але не пізніше трьох діб після набрання такою ухвалою законної сили, прибути до вказаної в ухвалі військової частини (місця проходження військової служби) для продовження проходження військової служби.
З дня прибуття до військової частини (місця проходження військової служби), але не пізніше набрання такою ухвалою законної сили, для таких військовослужбовців військова служба та дія контракту продовжуються, поновлюються виплата грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення, пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством України.
У зв'язку із прийняттям такого рішення, ОСОБА_7 слід у найкоротший термін, що не перевищує 72 годин, прибути до військової частини НОМЕР_6 для подальшого проходження військової служби.
Крім того, належить зобов'язати командира військової частини НОМЕР_6 поновити ОСОБА_7 на військовій службі.
Що стосується вимог апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_13 в частині призначення йому покарання за ч. 4 ст. 402 КК України із застосуванням ст. 75 КК України та звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням, то обвинувачений підтримав їх в судовому засіданні, прокурор також не заперечував проти призначення такого покарання.
Колегія суддів звертає увагу, що на відміну від самовільного залишення військової частини за непокору, вчинену в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, передбачену ч. 4 ст. 402 КК України закон не визначає автоматичного звільнення від відповідальності при поверненні до служби. Однак повернення на фронт та продовження служби є істотною обставиною, що пом'якшує покарання.
Враховуючи, що ОСОБА_7 повернувшись на військову службу та виконуючі бойові завдання перестав бути суспільно небезпечною особою, колегія суддів вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без його ізоляції від суспільства.
Надаючи оцінку можливості застосування положень ст.75 КК України при призначенні покарання, апеляційний суд враховує положення ст. 65 КК України, відповідно до яких, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Згідно положень ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаною винною у вчиненні злочину. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
На основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який вперше притягується до кримінальної відповідальності, визнав свою вину, повернувся до військової служби, відсутність обставин, що погіршують покарання, враховуючи положення ст. 2 КПК України, яка передбачає завдання кримінального судочинства та керуючись положеннями ст.ст. 50, 65 КК України, апеляційний суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 можливо досягти без його ізоляції від суспільства в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, із застосуванням положень ст.ст. 75, 76 КК України.
Саме таке покарання, на думку апеляційного суду, буде відповідати вимогам ст.65 КК України та за своїм видом та розміром буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Окрім цього, у даній справі, звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, на думку колегії суддів, вочевидь є більш раціональним на відміну від реального позбавлення волі, оскільки надасть обвинуваченому можливість і далі проходити військову службу в рядах Збройних сил України, тобто виконувати свій громадянський та Конституційний обов'язок із захисту держави, що у даний час є більш актуальним, а також забезпечить справедливий баланс між потребою захисту держави та метою покарання, виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню останнім нових злочинів.
При цьому, колегія суддів наголошує, що звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням не несе для нього позитивних наслідків у майбутньому, оскільки він є особою, яка матиме судимість із певними юридичними наслідками. При цьому, відповідно до вимог ст. 76 КК України, останній протягом визначеного строку має виконувати покладені на нього обов'язки, тобто перебувати під тягарем кримінальної відповідальності за їх невиконання.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити його.
Відповідно до ч. 1 ст. 408 КПК суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом'якшення призначеного покарання, а також в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становище обвинуваченого.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК підставою для зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
З урахуванням встановлених апеляційним судом обставин, колегія суддів, вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу обвинуваченого, а вирок суду змінити в частині призначеного покарання за ч. 4 ст. 402 КК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 284, 286, 288, 404, 407, 408, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 та його апеляційну скаргу - задовольнити.
Вирок Корюківського районного суду Чернігівської області від 22 грудня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - скасувати.
Звільнити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України для продовження проходження військової служби.
Кримінальне провадження № 62024100150000114, відомості про яке внесені до ЄРДР 06.02.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Зобов'язати ОСОБА_7 невідкладно, але не пізніше 72 годин прибути до військової частини НОМЕР_6
Зобов'язати командира військової частини НОМЕР_6 невідкладно поновити на військовій службі ОСОБА_7 .
Копію ухвали суду невідкладно скерувати на адресу військової частини НОМЕР_6 та адресу Чернігівської спеціалізованої прокуратури у сфері обороті Центрального регіону, для виконання (контролю за виконанням).
Вирок Корюківського районного суду Чернігівської області від 22 грудня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України змінити в частині призначеного покарання.
Призначити ОСОБА_7 за ч.4 ст.402 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного йому покарання, якщо він протягом іспитового строку 1 (один) рік не скоїть нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_7 :
- періодично з'являтися для реєстрації до командира (начальника) військової частини (органів військового управління, військових навчальних закладів, установ, організацій) за місцем проходження військової служби;
- повідомляти командира (начальника) військової частини (органів військового управління, військових навчальних закладів, установ, організацій) за місцем проходження військової служби про зміну місця проживання.
Згідно з ч. 4 ст. 76 КК України командиру (начальнику) військової частини (органів військового управління, військових навчальних закладів, установ, організацій) за місцем військової служби здійснювати нагляд за військовослужбовцем ОСОБА_7 протягом встановленого іспитового строку.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Згідно ч.4 ст.532 КПК України дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.426 КПК України протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4