Номер провадження: 33/813/445/26
Номер справи місцевого суду: 522/13187/25
Головуючий у першій інстанції Осіік Д. В.
Доповідач Кравець Ю. І.
18.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Кравця Ю.І, при секретарі судового засідання - Гасановій Л.Я. кизи, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 25.12.2025 року, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
- про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП
установив
Судом 1-ої інстанції встановлені наступні обставини: 28.05.2025 р., о 23 годині 18 хвилин, ОСОБА_1 керувала двоколісним електричним транспортним засобом, а саме електросамокатом JET, 200279 по вул. Європейській, 86 у м. Одеса у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився зі згоди гр. ОСОБА_1 за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 7510, ARLM-0425, що засвідчується тестом 1788 від 28.05.2025 року, результат огляду склав 0,47 проміле, чим порушив п.2.9 а Правил дорожнього руху. Подія зафіксована на портативний відеореєстратор №471602; №471500.
За цим фактом співробітниками патрульної поліції відносно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №344650 від 28.05.2025 року за ч.1 ст.130 КУпАП.
Зазначеною постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,0 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, а також стягнуто судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій зазначає, що постанова суду незаконна та необґрунтована, просить скасувати постанову у зв'язку з відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що
-суд першої інстанції не повно з'ясував всі обставини справи, не дослідив та не надав оцінки доказам наявним в матеріалах справи;
-в матеріалах справи відсутні докази що ОСОБА_1 керувала електросамокатом;
-зазначений електросамокат не має відношення до механічного транспортного засобу;
-самокат не приєднано до матеріалів справи у якості доказу;
-працівники поліції не повідомили ОСОБА_1 про причини зупинки;
-на відеозаписі під час проходження огляду, залучена невідома третя особа, яка втручається у проведення огляду та здійснення заборів проб;
-працівниками поліції до направлення на огляд водія внесені сфальсифіковані відомості, нібито ОСОБА_1 було доставлено до медичного закладу, чого насправді не було;
- ОСОБА_1 не було доставлено до медичного закладу для проходження огляду;
-відеозаписом не підтверджується наявність ознак сп'яніння у ОСОБА_1 ;
-працівники поліції не залучали свідків;
-у протоколі зазначено, що тест Drager №1788, однак до матеріалів додано тест за іншим номером №1768.
В судове засідання 09.02.2026 року ОСОБА_1 будучи повідомленою належним чином не з'явилась, проте з'явився її представник Ілющенко А.Є., який заявив клопотання про відкладення розгляду справи та повторний виклик ОСОБА_1 . Розгляд справи відкладено на 09.03.2026 року на 10.00 годину.
В судове засідання 09.03.2026 року ОСОБА_1 повторно не з'явилась, проте з'явився її представник Ілющенко А.Є., який заявив клопотання про відкладення розгляду справи та повторний виклик ОСОБА_1 . Розгляд справи відкладено на 16.03.2026 року на 10.00 годину.
В судове засідання 16.03.2026 року з'явилась ОСОБА_1 , проте не з'явився її представник Ілющенко А.Є., в зв'язку з чим ОСОБА_1 просила відкласти розгляд справи та повідомила, що не може зв'язатись зі своїм представником. Розгляд справи відкладено на 18.03.2026 року на 12 год. 30 хв.
Крім того, 16.03.2026 року подала клопотання в якому просила дослідити електросамокат, витребувати з Управління патрульної поліції інформацію, щодо розшифровки абревіатур відеозаписів, належності бодікамер працівникам поліції, які визначені матеріалами адміністративної справи. Зазначає, що довіряє представнику Ілющенку А.Є. та просить розглянути справу за її відсутності.
Судовий розгляд в апеляційному суді проведено за відсутністю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її представника Ілющенка А.Є., які будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, клопотань про відкладення розгляду не подавали.
Суд вважає, що на стадії апеляційного перегляду оскарженого рішення, судом були створені всі можливі та необхідні умови для реалізації права учасників на доступ до правосуддя.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
У своїх рішеннях Європейський Суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Апеляційний суд вважає, що на стадії розгляду апеляційної скарги на оскарження постанови суду першої інстанції, судом були створені всі умови для реалізації права особи на доступ до правосуддя, та приймаючи до уваги те, що учасник справи, будучи повідомленим про дату та час розгляду в апеляційному суді, не з'явився, суд оцінює таку його поведінку, як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та долучені докази; перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи; суд дійшов висновку про таке.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, з огляду на таке.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №344650, 28.05.2025 р., о 23 годині 18 хвилин, ОСОБА_1 керувала двоколісним електричним транспортним засобом, а саме електросамокатом JET, 200279 по вул. Європейській, 86 у м. Одеса у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився зі згоди гр. ОСОБА_1 за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 7510, ARLM-0425, що засвідчується тестом 1788 від 28.05.2025 року, результат огляду склав 0,47 проміле, чим порушила п.2.9а Правил дорожнього руху. Таким чином, ОСОБА_1 порушила вимоги п.2.9а «Правил дорожнього руху», за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується: долученими до протоколу актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та роздруківкою результатів огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер-7510» №ARLM-0425; диском з відеозаписом з нагрудних камер поліцейських ПВР№471500, №471602.
Апеляційний суд вважає, що сукупність зібраних у справі доказів відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі апелянт не заперечує того факту, що на вимогу працівника патрульної поліції ОСОБА_1 добровільно пройшла огляд на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатору «Драгер», результати якого підтвердили факт наявності алкогольного сп'яніння. При цьому, відеозаписом підтверджено, що ОСОБА_1 не заперечувала факту керування нею електросамокатом за викладених в протоколі обставин, а також особисто повідомила поліцейським, що перед цим вживала алкогольні напої.
За викладених обставин, апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП повністю доведена, тому рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим.
Доводи ОСОБА_1 стосовно того, що вона не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з огляду на те, що транспортний засіб не є електросамокатом, а протокол не містить відомостей про модель, марку та потужність електросамокату, а тому цей засіб не є механічним транспортним засобом, суд визнає безпідставними, з огляду на таке.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зі змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду №18 від 19.12.2008, при розгляді адміністративних справ, зокрема ст.130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема, ст.121 КУпАП, п.1.10 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №13-06 (далі - ПДР України).
Статтею 121 КУпАП визначено, що під транспортними засобами, зокрема у частинах першій - четвертій статті 130 КУпАП, слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.
Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій, серед іншого, зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Згідно пункту 1.10 ПДР України, транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.
Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Таким чином, як вбачається з вищенаведених термінів, поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» можна трактувати як два різні поняття: в широкому - транспортний засіб, в тому числі і електроскутер, і в вузькому - механічний транспортний засіб.
У постанові Верховного Суду по справі №127/5920/22 від 15.03.2023, касаційна інстанції зазначила, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Окрім того, відповідно до Закону України №2956-IX «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24.02.2023 року визначено поняття легкого персонального електричного транспортного засобу - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину.
Як вбачається із загальнодоступних джерел Інтернету технічні параметри електросамокатів, що перебувають у використанні за додатком «JET.UA» мають потужність мотору до 1000 Вт та містять два колеса.
Відповідно до обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і зафіксованих на долучених до матеріалів справи відеозаписах, що ОСОБА_1 не оспорювались, транспортний засіб електросамокат «JET», яким вона керувала, приводиться в рух виключно за допомогою електричного двигуна, а отже є електричним транспортним засобом, яке охоплюється поняттям «транспортний засіб».
Тобто, вказаний електросамокат відповідно до Закону України № 2956-IX є легким персональним електричним транспортним засобом.
З огляду на зазначене, апеляційний суд відхиляє клопотання Здебської К.Ю. про дослідження електросамокату «JET», яким вона керувала.
Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб'єктами правопорушень, передбачених ст.130 КУпАП, зокрема є водії транспортних засобів, а тому слід зазначити, що вказана норма закону передбачає відповідальність водіїв транспортний засіб, а не лише механічних транспортних засів.
Отже, у відповідності до діючого законодавства електросамокат, яким керувала ОСОБА_1 , відноситься до транспортних засобів.
Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , є особою, яка керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, а тому своїми діями вона порушила вимоги п.2.9а ПДР України, відповідно до якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З метою перевірки доводів викладених в апеляційній скарзі та прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, апеляційним судом досліджені відеозаписи з нагрудного реєстратора інспектора патрульної поліції, який приймав участь в оформленні правопорушення та відеозаписи з відео реєстратора, встановленого на службовому автомобілі поліцейських.
На відеозаписі з реєстратору встановленому на службовому автомобілі поліцейських зафіксовано, як ОСОБА_1 здійснює рух через пішохідний перехід та тротуаром на електросамокаті, що слугувало підставою для її переслідування та зупинки працівниками поліції.
Після зупинки та спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 не заперечувала того факту, що саме вона керувала електросамокатом.
За таких обставин доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не є водієм в розумінні ст.130 КУпАП апеляційний суд визнає безпідставними.
Доводи сторони захисту стосовно того, що у поліцейських не було підстав для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 також є необґрунтованими, з огляду на таке.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
На відеозаписі з відео реєстратора службового автомобіля поліцейських зафіксовано, як електросамокат здійснює рух по пішохідному переході - елементу дороги, призначеному для руху пішоходів, що очевидно є порушенням Правил дорожнього руху водієм та відповідно підставою для зупинки транспортного засобу, про що ОСОБА_1 було повідомлено після зупинки. В ході спілкування з останньою, працівник поліції встановивши у водія ознаки алкогольного сп'яніння, запропонували ОСОБА_1 пройти огляд за допомогою газоаналізатора на місці зупинки, або в медичному закладі, на що остання погодилась, їй було роз'яснено порядок проходження огляду та наслідки. ОСОБА_1 пройшла огляд на стан алкогольного сп'яніння, його результат склав 0,47 проміле, при цьому ОСОБА_1 з результатом була згодна (час: 22:42:30-22:43:05). При цьому, зазначила що випила пару келихів вина. Від проходження огляду в медичному закладі відмовилась.
Надалі поліцейський роз'яснив ОСОБА_1 , що відносно неї буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також роз'яснив та зачитав права, передбачені ст. 268 КУпАП, а також ст. 63 Конституції України (час: 22:43:30). Також на відео зафіксовано процес складання протоколу, з яким було ознайомлено ОСОБА_1 , вручено копію протоколу, а також запропоновано надати письмові пояснення, від яких вона відмовилась, при цьому його ознайомлено із актом огляду та результатами тесту Драгер та повідомлено про заборону керування транспортним засобом (час: 22:47:00-23:30:07).
Аналіз дослідженого апеляційним судом відеозапису події свідчить про те, що жодних заперечень щодо процесу проведення огляду, а також незгоди із його результатами ОСОБА_1 не висловлювала, а навпаки підтвердила факт керування транспортним засобом у стані сп'яніння, що також підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 у акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів у графі «з результатом згоден».
Суд апеляційної інстанції також оцінює критично твердження сторони захисту про те, що не було залучено свідків події та вважає за необхідне звернути увагу апелянта на наступне.
Частиною 2 ст. 266 КУпАП передбачено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
В свою чергу, відповідно до п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ №1103 від 17.12.2008 (далі Порядок), у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Враховуючи те, що огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 здійснювався із застосуванням технічних засобів відеозапису, якими зафіксована згода останньої із результатами такого огляду, доводи апелянта, щодо незалучення свідків, апеляційний суд вважає голослівними.
З огляду на викладене, апеляційний суд не приймає до уваги наведену ОСОБА_1 версію події, висловлену нею в апеляційній скарзі, зокрема, про те, що «в матеріалах справи відсутні докази що ОСОБА_1 керувала електросамокатом; зазначений електросамокат не має відношення до механічного транспортного засобу; працівники поліції не повідомили ОСОБА_1 про причини зупинки; на відеозаписі під час проходження огляду, залучена невідома третя особа, яка втручається у проведення огляду та здійснення заборів проб; працівниками поліції до направлення на огляд водія внесені сфальсифіковані відомості, нібито ОСОБА_1 було доставлено до медичного закладу, чого насправді не було; ОСОБА_1 не було доставлено до медичного закладу для проходження огляду; відеозаписом не підтверджується наявність ознак сп'яніння у ОСОБА_1 ; працівники поліції не залучали свідків», як такі, що не підтверджені належними і достатніми доказами, та вважає, що така її процесуальна поведінка, пов'язана з наведенням доводів, які не узгоджуються з дійсними обставинами справи, є способом самозахисту з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.
Отже, апеляційний суд вважає, що дії працівників поліції узгоджуються з вимогами Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, а кваліфікація дій ОСОБА_1 відповідає кваліфікуючим ознакам норми ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Наявний відеозапис відображає послідовність дій поліцейських. Апеляційний суд вважає, що відеозаписи, залучені інспекторами поліції як безумовний доказ у справі, відповідають вимогам Інструкції. Так, відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018, портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища.
Долучені відеозаписи є належним доказом, оскільки на ньому чітко зафіксований факт керування ОСОБА_1 , пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння та проходження такого огляду за допомогою газоаналізатору Драгер, згода з результатом огляду. Вказані обставини у встановленому процесуальним законом порядку не спростовані. Об'єму наявних відеозаписів достатньо для перевірки встановлених судом обставин фактичної відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку.
Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об'єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.
В зв'язку з чим, апеляційний суд вважає недоцільним витребувати з Управління патрульної поліції інформацію, щодо розшифровки абревіатур відеозаписів, належності бодікамер працівникам поліції, які визначені матеріалами адміністративної справи, оскільки зазначені системні відомості та абревіатури, не спростовують наявність ОСОБА_1 на дослідженому відеозаписі та не мають правового значення для встановлення факту наявності в діях останньої складу інкримінованого правопорушення.
Доводи апеляційної скарги про суттєві порушення норм КУпАП, допущені працівниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , в тому числі відсутність підстав вимагати проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, апеляційний суд визнає безпідставними, з огляду на таке.
Так, у разі незгоди ОСОБА_1 із діями працівників патрульної поліції, остання не була позбавлена реальної можливості оскаржити такі дії у передбаченому законом порядку, однак станом на день апеляційного розгляду, відомості про вжиття таких дій, суду не надано.
Щодо інших доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про незаконність оскарженої ухвали, апеляційний суд враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
Пункт 1) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).
Апеляційний суд визнає докази, які були дослідженні під час розгляду справи достовірними, оскільки вони узгоджуються між собою з урахуванням всіх обставин справи, допустимими, оскільки вони отримані та досліджені в законний спосіб, та належними, оскільки вони стосуються подій, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення від 28.05.2025 року.
За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що долучені до матеріалів справи докази, беззаперечно та поза розумним сумнівом підтверджують викладені в протоколі обставини, зокрема факт керування ОСОБА_1 електросамокатом та перебування її у стані алкогольного сп'яніння, що доводить наявність у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Накладаючи адміністративне стягнення, суд першої інстанції дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст.33 КУпАП, врахувавши характер та обставини вчиненого правопорушення, особу правопорушника та обставини, які зафіксовані на боді-камери працівників патрульної поліції.
Інших істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції в оскарженій постанові про доведеність вини ОСОБА_2 та були підставою для її скасування або зміни, в апеляційній скарзі не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено.
За таких обставин суд визнає доводи апеляційної скарги безпідставними, що свідчить про відсутність підстав для її задоволення та скасування оскарженої постанови.
Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 294 КУпАП, апеляційний суд,
постановив
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 25.12.2025, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду Ю.І. Кравець