Дата документу 05.03.2026 Справа № 335/1241/26
Єдиний унікальний № 335/1241/26 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/807/200/26 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст. 180 КПК України
5 березня 2026 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні, прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_10 на ухвалу слідчого судді Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 7 лютого 2026 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під ватрою та у відношенні
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Курська рф, громадянина України, одруженого, який займається адвокатською діяльністю на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №001226, виданого Радою адвокатів Запорізької області згідно з рішенням №2 від 27 січня 2017 року, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369-2, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 332 КК України,
застосовано запобіжний захід у вигляді особистої поруки, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, строком до 6 квітня 2026 року включно, -
Слідчий відділу слідчого управління ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_11 за погодженням з прокурором другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_10 звернувся до суду з клопотанням про застосування у відношенні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, без можливості внесення застави.
За матеріалами провадження, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369-2, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 332 КК України.
4 лютого 2026 року відомості про кримінальне правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026080000000050 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369-2, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 332 КК України.
6 лютого 2026 року о 15 год. 37 хв. ОСОБА_7 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
6 лютого 2026 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369-2, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 332 КК України.
Відмовляючи у задоволенні клопотання, слідчий суддя зазначив про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 підозри, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, разом з цим вважав, що слідчим та прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв'язку із чим прийшов до висновку про можливе застосувати до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистої поруки.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову, якою обрати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
В обґрунтування вимог вказує про помилковість висновків слідчого судді щодо недоведеності ризиків, передбачених п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрюваний ОСОБА_7 є діючим адвокатом, відповідно має спеціальні знання у сфері кримінального процесу, обізнаний з механізмами формування доказової бази, розуміє критерії допустимості доказів та має практичний досвід їх оскарження, підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які передбачають наявність зв'язку у державних органах, вплив на документообіг та можливість координації дій з іншими особами.
Звертає увагу на те, що навіть за відсутності встановлених контактів зі свідками після повідомлення про підозру, сам характер правопорушення свідчить про потенційну здатність підозрюваного узгоджувати позиції з невстановленими співучасниками, впливати на службових осіб, які можуть бути допитані, вживати заходів щодо мінімізації доказової бази.
Вважає, що оскільки досудове розслідування триває та продовжується збір доказів, у тому числі аналіз вилучених носіїв та встановлення повного кола причетних осіб, вказане тільки підвищує ризик перешкоджання підозрюваним кримінальному провадженню іншим чином.
Також зазначає, що оскільки підозрюваний зберігає статус адвоката, має доступ до потенційних клієнтів та службових контактів, а інкриміновані дії мають корисливий та організований характер, існує реальний ризик продовження кримінальної діяльності або вчинення аналогічних правопорушень.
Крім того вказує, що відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 180 КПК України, у разі невиконання поручителем взятих на себе зобов'язань на нього накладається грошове стягнення в розмірі, у провадженні щодо злочину, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, - від 10 до 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, разом з цим, враховуючи матеріальний стан підозрюваного, наявність в нього численних об'єктів нерухомого майна, обставини кримінального правопорушення, зокрема отримання неправомірної вигоди у розмірі 18000 доларів США, максимальна сума грошового стягнення для поручителів є значно меншою навіть ніж передбачений ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави за таку категорію кримінальних правопорушень.
У судовому засіданні апеляційного суду прокурор ОСОБА_6 підтримала апеляційну скаргу, подану прокурором ОСОБА_10 та вказала про наявність та доведеність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Разом з тим вказала, що їй не відомі факти порушення підозрюваним ОСОБА_7 умов застосованого запобіжного заходу.
Захисник - адвокат ОСОБА_9 заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вказав, що після затримання у підозрюваного стався інфаркт та про закінчення лікування ОСОБА_7 відразу було сповіщено слідчого, жодних порушень застосованого запобіжного заходу підозрюваний не вчиняв.
Захисник - адвокат ОСОБА_8 заперечував проти задоволення апеляційної скарги та зазначив, що все майно було арештовано, ризик незаконного впливу є неможливим, а підозра необґрунтована. Крім того просив звернути увагу на стан здоров'я ОСОБА_7 .
Підозрюваний ОСОБА_7 підтримав позицію своїх захисників та зазначив, що не порушує умов застосованого запобіжного заходу.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, підозрюваного та його захисників, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі та провівши судові дебати, судова колегія вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до положень ст.ст. 177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, але не доведе обставини недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Як убачається з наданих матеріалів та встановлено слідчим суддею, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369-2, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 332 КК України, оскільки у даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного з вчиненими кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними доказами, що дає підстави для застосування до нього такого різновиду заходів забезпечення кримінального провадження, як запобіжний захід, з метою здійснення подальшого розслідування.
Слідчий суддя, розглядаючи клопотання слідчого, послався на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, з чим погоджується і колегія суддів.
Так, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369-2, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 332 КК України.
Відповідно до ст. 12 КК України вказані кримінальні правопорушення є нетяжким та тяжким злочинами, санкція кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років, санкція злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України - до позбавлення волі до 9 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років з конфіскацією майна, у зв'язку із чим, враховуючи суворість можливого покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання його винним, існує ризик переховування від органів досудового розслідування та суду.
Крім того, у контексті наявності ризиків, колегія суддів також вважає доведеним і ризик незаконного впливу на свідків, адже основним свідком у даному кримінальному провадженні є ОСОБА_12 , анкетні дані якого достеменно відомі підозрюваному ОСОБА_7 , у зв'язку із чим, він може здійснювати на нього певний вплив з метою зміни свідком показань або відмови від їх надання для уникнення кримінальної відповідальності, а факт його допиту на стадії досудового розслідування не свідчить про відсутність вказаного ризику, оскільки він повинен бути допитаний безпосередньо в судовому засіданні для виконання вимог ч. 4 ст. 95 КПК України.
Отже, на переконання колегії суддів, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України є доведеним та обґрунтованим.
Разом з цим, апеляційний суд погоджується із висновками слідчого судді щодо того, що ані слідчим, ані прокурором не доведено наявність ризиків у вигляді перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється.
Так, в обґрунтування апеляційної скарги на користь ризиків, передбачених п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор посилається на досвід підозрюваного як адвоката, при цьому конкретних фактів того, що ОСОБА_7 може вчинити дії, направлені на перешкоджання кримінальному провадженні та продовження злочинної діяльністю, зазначено не було.
Крім того, колегія суддів враховує і ті обставини, що ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, є діючим адвокатом Національної асоціації адвокатів України, має свідоцтво на зайняття адвокатською діяльністю, одружений.
При цьому, посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_7 може продовжити вчиняти аналогічні злочини, з огляду на те, що підозрюваний веде адвокатську діяльність, є лише припущенням того, що може відбуватися у майбутньому, без підтвердження відповідними фактами.
Отже, на переконання колегії суддів, слідчий суддя вірно враховував наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у кримінальних правопорушеннях, вагомість наявних доказів, якими обґрунтовується повідомлення про підозру та обґрунтовано прийшов до висновку, що до підозрюваного слід застосувати більш м'який вид запобіжного заходу ніж тримання під вартою, а саме особисту поруку.
Апеляційний суд вважає, що обраний до ОСОБА_7 запобіжний захід є співрозмірним та достатнім для забезпечення належного виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків.
Крім того, колегія суддів приймає до уваги і той факт, що після застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, останній дотримується процесуальних обов'язків та будь-яких протиправних дій, які б перешкоджали здійсненню кримінального провадження не вчиняє, від органу досудового розслідування не переховується, на виклики слідчого з'являється, за викликом апеляційного суду самостійно з'явився до судового засідання для розгляду апеляційної скарги прокурора, в якій ставилось питання про застосування у відношенні нього найсуворішого запобіжного заходу.
З огляду на зазначене, фактична поведінка підозрюваного ОСОБА_7 на час розгляду апеляційної скарги свідчить, що заявлені в клопотанні слідчого ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України попереджені застосованим відносно підозрюваного запобіжним заходом у вигляді особистої поруки.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає, що підстави для застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у даному кримінальному провадженні в судовому засіданні свого об'єктивного підтвердження не знайшли, а прокурором не доведено неможливість забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного шляхом застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу.
На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 180, 407, 422 КПК України, колегія суддів Запорізького апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_10 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 7 лютого 2026 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під ватрою та у відношенні ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369-2, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 332 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді особистої поруки, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, строком до 6 квітня 2026 року включно, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4