Справа № 930/1558/24
Провадження №11-кп/801/370/2026
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
02 квітня 2026 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження № 12024020070000045, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 21.02.2024 за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Немирівської окружної прокуратури ОСОБА_9 зі змінами та захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 05 лютого 2026 року по обвинуваченню
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Немирів Вінницької області, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , не працюючого, не одруженого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених частинами першою, другою статті 307, частиною першою статті 321 КК України,-
Зміст судового рішення та встановлені судом обставини.
Вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 05 лютого 2026 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених частинами першою, другою статті 307, частиною першою статті 321 КК України та призначено покарання:
-за частиною першою статті 307 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки;
-за частиною другою статті 307 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років із конфіскацією майна;
-за частиною першою статті 321 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
На підставі частини першої статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень покарання ОСОБА_7 призначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років із конфіскацією майна.
У відповідності до частини п'ятої статті 72 КК України у строк покарання ОСОБА_7 зараховано попереднє ув'язнення у межах цього кримінального провадження з 23.04.2024 по 17.06.2024 включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід у виді застави, застосований до ОСОБА_7 , залишено без змін до набрання вироком законної сили.
Заставу, визначену за ухвалою слідчого судді Немирівського районного суду Вінницької області від 24.04.2024 року у розмірі 60 560 гривень, внесену 17.06.2024 року за обвинуваченого ОСОБА_7 заставодавцем ОСОБА_10 на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області (згідно платіжної інструкції 0.0.3709795797.1 від 17.06.2024 року) - повернуто заставодавцю ОСОБА_10 відповідно до статті 182 КПК України після набрання вироком суду законної сили.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні в загальній сумі 12 873 гривень 76 копійок стягнуто з ОСОБА_7 в дохід держави.
Вирішено питання про заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна та долю речових доказів.
Судом установлено, що ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що він являючись наркозалежною особою, добровільно перебуваючи на програмі «Замісної підтримувальної терапії із застосуванням препарату «Metadoni» (далі ЗПТ), на підставі наказу Міністерства охорони здоров?я № 200 від 27.03.2012, відповідно до листка призначень лікарями наркотичних та психотропних лікарських засобів, 11.03.2024 отримав 40 пігулок «Метафін ІС», при цьому був попереджений про кримінальну відповідальність за незаконний збут наркотичних засобів (пігулок), отриманих у кабінеті ЗПТ Комунального некомерційного підприємства «Немирівська міська лікарня» Немирівської міської ради, що розташована за адресою: вул. Шевченка, 26 м. Немирів Вінницької області.
Проте, ОСОБА_7 , маючи намір на незаконний збут наркотичних засобів, володіючи пігулками «Метфін IC» з наявним у їх складі наркотичним засобом, обіг якого обмежено - «метадоном», діючи з метою їх подальшого збуту домовився з особою під зміненими анкетними даними - ОСОБА_11 , про збут йому частини вищевказаних таблеток.
Реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на незаконний збут пігулок «Метафін IC» з наявним у їх складі наркотичним засобом, обіг якого обмежено - «метадоном», ОСОБА_7 17.03.2024 близько 16:50 годин перебуваючи біля будинку № 16 по вулиці Леонтовича в м. Немирів, зустрівся з особою під зміненими анкетними даними - ОСОБА_11 , та усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій і бажаючи їх настання, незаконно з корисливих спонукань за грошову винагороду в сумі 400 (чотириста) гривень збув ОСОБА_11 2 (дві) пігулки білого кольору, які того ж дня працівниками поліції у ході проведення оперативної закупки було вилучено.
Згідно висновку проведеної судової експертизи матеріалів, речовин та виробів N? CE-19/102-24/5197-НЗПРАП від 29.03.2024, у вилучених у особи зі зміненими анкетними даними - ОСОБА_11 , 2 (двох) пігулках білого кольору, масами 0,5042 г та 0,4989 г, міститься наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, масами 0,0223 г та 0,0222 г відповідно.
Ці дії ОСОБА_7 суд кваліфікував за частиною першою статті 307 КК України як незаконний збут наркотичних засобів.
Крім того, ОСОБА_7 , являючись наркозалежною особою, добровільно перебуваючи на програмі «Замісної підтримувальної терапії із застосуванням препарату «Metadoni» (далі ЗПТ), на підставі наказу Міністерства охорони здоров?я № 200 від 27.03.2012, відповідно до листка призначень лікарями наркотичних та психотропних лікарських засобів, 23.04.2024 о 08 годині 10 хвилин отримав 40 пігулок «Метафін IC», при цьому був попереджений про кримінальну відповідальність за незаконний збут наркотичних засобів (пігулок), отриманих у кабінеті ЗПТ Комунального некомерційного підприємства «Немирівська міська лікарня» Немирівської міської ради, що розташована за адресою: вул. Шевченка, 26 м. Немирів Вінницької області.
Проте, ОСОБА_7 , маючи намір на повторний незаконний збут наркотичних засобів, володіючи пігулками «Метафін IC» з наявним у їх складі наркотичним засобом, обіг якого обмежено - «метадоном», діючи з метою їх подальшого збуту домовився з особою під зміненими анкетними даними - ОСОБА_11 , про збут йому частини вищевказаних таблеток.
Реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на незаконний збут пігулок «Метафін IC» з наявним у їх складі наркотичним засобом, обіг якого обмежено - «метадоном», ОСОБА_7 23.04.2024 близько 14:10 годин перебуваючи на перехресті вулиць М. Леонтовича та І. Франка в м. Немирів, зустрівся з особою під зміненими анкетними даними - ОСОБА_11 , та усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій і бажаючи їх настання, незаконно з корисливих спонукань за грошову винагороду в сумі 1000 (одна тисяча) гривень повторно збув ОСОБА_11 7 (сім) таблеток білого кольору в полімерній упаковці із надписом «Метафін IC», які того ж дня працівниками поліції у ході проведення оперативної закупки було вилучено.
Згідно висновку проведеної судової експертизи матеріалів, речовин та виробів N? CE-19/102-24/7903-НЗПРАП від 26.04.2024, у вилучених в особи зі зміненими анкетними даними - ОСОБА_11 , 7 (семи) таблетках білого кольору, загальною масою 2,904 г міститься наркотичний засіб обіг якого обмежено - метадон, загальна маса якого становить 0,1277 г.
Ці дії ОСОБА_7 суд кваліфікував за частиною другою статті 307 КК України як незаконний збут наркотичних засобів, вчинений повторно.
Також, ОСОБА_7 , на початку березня 2024 року, переслідуючи умисел направлений на порушення встановленого законом порядку обігу сильнодіючих лікарських засобів, перебуваючи у місті Києві, незаконно придбав у невстановленої слідством особи дві пігулки білого кольору «Димедрол», одну із яких одразу вжив, іншу пігулку зберігав за місцем свого проживання.
У подальшому 17.03.2024 близько 16:50 годині ОСОБА_7 в порушення Закону України «Про лікарські засоби» та постанови Кабінету Міністрів України "Про впорядкування діяльності аптечних закладів та затвердження правил роздрібної реалізації лікарських засобів" за № 447 від 12 травня 1997 року, не будучи суб'єктом господарювання, який наділений правом на продаж лікарських засобів, завчасно домовившись з особою, що проводила оперативну закупівлю наркотичних засобів, під зміненими анкетними даними ОСОБА_11 , зустрівшись біля будинку № 16 по вулиці Леонтовича в м. Немирів Вінницької області, незаконно збув ОСОБА_11 вищевказану одну пігулку білого кольору «Димедрол» за грошові кошти в сумі 100 грн.
Відповідно до висновку судової експертизи матеріалів, речовин та виробів від 29.03.2024 дана пігулка масою 0,1503 г, містить сильнодіючий лікарський засіб - дифенгідрамін (димедрол), масою 0,0433 г.
Ці дії ОСОБА_7 суд кваліфікував за частиною першою статті 321 КК України як збут сильнодіючого лікарського засобу.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, що їх подали.
В апеляційній скарзі зі змінами прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Немирівської окружної прокуратури ОСОБА_9 ставиться питання про зміну вироку Немирівського районного суду Вінницької області від 05.02.2026 через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Просить у резолютивній частині вироку виключити вказівку про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Немирівського районного суду Вінницької області від 24.04.2024 на мобільний телефон «Nokia» з ІМЕІ НОМЕР_1 із sim-карткою з номером НОМЕР_2 та повернення його власнику ОСОБА_7 , вказавши про залишення її в силі до моменту виконання додаткового покарання у виді конфіскації майна ОСОБА_7 .
Апеляційна скарга мотивована тим, що належний обвинуваченому мобільний телефон підлягає конфіскації як майно обвинуваченого, а скасування арешту на нього та повернення власнику може перешкодити подальшому виконанню додаткового покарання у виді конфіскації майна обвинуваченого.
В апеляційній скарзі захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 ставиться питання про зміну вироку Немирівського районного суду Вінницької області від 05.02.2026 в частині правової кваліфікації кримінального правопорушення та призначення покарання. Просить винести рішення, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першої статті 307, частиною першою статті 321 КК України, та призначити йому покарання за частиною першою статті 307 КК України - 4 роки позбавлення волі, за частиною першою статті 321 КК України - 1 рік позбавлення волі. На підставі статті 70 КК України призначити остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді 4 років позбавлення волі. Відповідно до статті 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, а також покласти обов'язки, передбачені пунктами першим, другим частини першої, пунктом другим частини третьої статті 76 КК України.
Апеляційна скарга мотивована тим, що вирок суду є незаконний, винесений з невірною правовою кваліфікацією дій ОСОБА_7 за обвинуваченням його у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою, другою статті 307 КК України, оскільки в судовому засіданні обвинувачений свою вину у скоєному визнав, проте не погоджується з кваліфікацією його дій за частиною другою статті 307 КК України, оскільки він не мав умислу на повторний незаконний збут наркотичних засобів, так як при першій зустрічі з ОСОБА_11 одразу домовилися про наступну зустріч для збуту йому наркотичних засобів, вказані обставини також підтвердив допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 . На переконання сторони захисту такі обставини свідчать про те, що дії обвинуваченого мали продовжуваний характер та охоплювались єдиним умислом, та такі дії повинні кваліфікуватись лише за частиною першою статті 307 КК України.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор ОСОБА_6 заперечив проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, просив задовольнити апеляційну скаргу зі змінами прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, водночас просили суд задовольнити їхню апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого не підлягає до задоволення, а апеляційну скарга зі змінами прокурора необхідно задовольнити з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційних скарг.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Як убачається з вироку, суд правильно встановив фактичні обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, а доводи апеляційної скарги захисника не спростовують висновків суду.
Висновки щодо кваліфікації дій обвинуваченого за частиною другою статті 307 КК України, яка встановлює кримінальну відповідальність за незаконний збут наркотичних засобів, вчинений повторно.
Зі змісту наданих місцевому суду показань обвинуваченого ОСОБА_7 , апеляційної скарги захисника та наданих на підтримання цих доводів пояснень обвинуваченого та його захисника убачається, що стороною захисту не оспорюються установлені місцевим судом фактичні обставини в частині збуту ОСОБА_7 особі зі зміненими анкетними даними ОСОБА_11 17.03.2024 близько 16:50 годин за кошти у розмірі 400 гривень двох пігулок препарату «Метафін IC» із вмістом наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадону, а також збуту ОСОБА_7 тій самій особі 23.04.2024 близько 14:10 годин за кошти у розмірі 1000 гривень семи пігулок препарату «Метафін IC» із вмістом наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадону за обставин, визнаних судом доведеними.
При цьому як на доказ відсутності кваліфікуючої ознаки «повторності» під час збуту ОСОБА_7 наркотичного засобу 23.04.2024, сторона захисту вказує на неврахування місцевим судом показань обвинуваченого та свідка (особи зі зміненими анкетними даними) ОСОБА_11 про те, що під час першого збуту наркотичного засобу, яке мало місце 17.03.2024, вони домовились про подальшу «співпрацю», а саме про те, що у разі наявності у обвинуваченого наркотичних засобів та необхідності у свідка намірів їх придбання, він (свідок) може звертатись до обвинуваченого. Такі обставини на переконання захисника свідчать про наявність єдиного продовжуваного умислу на збут наркотичних засобів, що виключає повторність.
З цього приводу також звертає увагу на висновки про застосування норм закону про кримінальну відповідальність, викладені у постанові Верховного Суду від 26.08.2025 у справі № 676/559/21.
Отже, з урахуванням доводів апеляційної скарги захисника, у межах цієї апеляційної процедури підлягають перевірці висновки місцевого суду в частині доведення кваліфікуючої ознаки «повторності» за епізодом збуту наркотичного засобу обвинуваченим, яке мало місце 23.04.2024.
Частина друга статті 307 КК України встановлює кримінальну відповідальність з-поміж іншого, за незаконний збут наркотичних засобів, вчинений повторно.
За змістом частин першої, другої статті 32 КК України повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу. При цьому ознака повторності відсутня при вчиненні продовжуваного кримінального правопорушення, яке складається з двох або більше тотожних діянь, об'єднаних єдиним кримінально протиправним наміром.
Стосовно наявності ознаки повторності збуту наркотичних засобів, суд касаційної інстанції у постанові від 26.08.2025 (справа № 676/559/21) виснував, що статтею 307 КК України передбачено кримінальну відповідальність за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. За конструкцією та змістом склади цього злочину, в тому числі й кваліфіковані, є так званими складами з кількома альтернативними діяннями, що мають різний «предметний» зміст. Тобто диспозиція цієї норми закону про кримінальну відповідальність перелічує кілька альтернативних діянь, кожне з яких як самостійно, так і в їх сукупності, причому в будь-якій кількості й поєднанні, становить єдиний (одиничний) злочин. Визначальним для правильної кримінально-правової оцінки послідовного вчинення діянь, альтернативно вказаних у кримінально-правовій нормі, зокрема у статті 307 КК України, є з'ясування змісту суб'єктивного ставлення винної особи до вчинених нею діянь. Якщо у винної особи був єдиний умисел щодо незаконного придбання, зберігання та збуту наркотичного засобу, психотропної речовини або їх аналогів у особливо великому розмірі, вчинені нею діяння щодо одного й того ж предмета злочину, без значного розриву в часі, належить розглядати як єдиний (одиничний) злочин.
При цьому у кримінальному провадженні, щодо фактичних обставин якого Верховним Судом було ухвалене вищевказане рішення, було установлено, що засуджений діючи з єдиним умислом на отримання прибутку, незаконно придбав, зберігав з метою збуту психотропну речовину амфетамін та особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс у великих та особливо великих розмірах, та без значного розриву в часі з тією самою метою він намагався збути психотропну речовину та особливо небезпечний наркотичний засіб у вказаних розмірах.
Таким чином у провадженні, що обуло предметом касаційного розгляду, було установлено, що винна особа вже придбала та мала у своєму розпорядженні пситхотропну течовину та наркотичний засіб у особливо великому розмірі та всі ці заборонені речовини збувала без значного розриву у часі, що дійсно свідчить про наявність єдиного умислу отримання прибутку від реалізації усієї партії психотропної речовини та особливо небезпечного наркотичного засобу у особливо великих розмірах.
Натомість у провадженні, що є предметом апеляційного розгляду, місцевим судом установлено та не заперечується стороною захисту, що ОСОБА_7 перебуваючи на програмі замісної підтримувальної терапії із застосуванням препарату «Metadoni» 11.03.2024 отримав 40 (сорок) пігулок «Метафін ІС», із яких 17.03.2024 дві пігулки незаконно збув ОСОБА_11 , а у подальшому 23.04.2024 отримав 40 (сорок) пігулок «Метафін IC», з яких 7 (сім) пігулок цього ж дня незаконно збув тій смій особі.
Таким чином у цьому провадженні установлено, що можливість вчинення обвинуваченим дій, направлених на незаконний збут наркотичного засобу метадону була обмежена наявністю у нього препарату «Metadoni», який він періодично отримував, перебуваючи на програмі замісної підтримувальної терапії.
Такі обставини навіть у сукупності із показаннями ОСОБА_12 про домовленість із ОСОБА_11 про майбутній продаж останньому наркотичних засобів лише за умови наявності такого у обвинуваченого, власне і свідчать про вчинення ним двох кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті закону про кримінальну відповідальність, що відповідно до положень статті 32 КК України утворює повторність.
Висновки щодо покарання.
Стосовно доводів апеляційної скарги захисника в частині суворості призначеного покарання суд виходить з того, що відповідно частини другої статті 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому за змістом частини другої статті 52 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Ці положення закону вказують на те, що кримінальне покарання повинно бути справедливим балансом з однієї сторони між необхідністю застосування заходів примусу внаслідок вчиненого кримінального правопорушення та усвідомлення винною особою необхідності її понести, та з іншої сторони такі заходи примусу мають бути достатніми для перевиховання особи та попередження нових злочинів.
У цьому провадженні при призначенні покарання місцевий суд врахував тяжкість вчинених злочинів, та з-поміж іншого те, що кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 307 КК України відноситься до злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та їх суспільна небезпека полягає у поширенні та впливу наркоманії на свідомість людей, їх мораль та спосіб життя.
Також місцевий суд врахував, що за відсутності обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання, ОСОБА_7 раніше не судимий, позитивно характеризується, частково визнав провину, не одружений, не працює, раніше звертався до медичних закладів з приводу розладів психіки та поведінки через вживання опіоїдів.
Такі дані про обставини вчинення кримінальних правопорушень у сукупності із установленими даними про особо обвинуваченого дали суду можливість призначити покарання у межах санкцій відповідних частин статей Закону про кримінальну відповідальність, та з-поміж інших, мінімальне покарання за найбільш тяжким злочином (частиною другою статті 307 КК України) та таке покарання є необхідним і достатнім для забезпечення мети покарання, а також виправлення і перевиховання обвинуваченого.
Щодо доводів захисника про можливість звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, суд виходить з положень частини першої статті 75 КК України про те, що якщо суд, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільненні від відбування покарання з випробуванням.
У цьому ж провадженні призначене покарання за частиною другою статті 307 КК України, а також за сукупністю кримінальних правопорушень перевищує цей п'ятирічний строк, що унеможливлює розгляд можливості звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.
Висновки щодо доводів апеляційної скарги прокурора в частині речових доказів та скасування заходів забезпечення кримінального провадження (арешту майна).
Доводи ж апеляційної скарги прокурора в частині внесених змін, що стосуються істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими, виходячи з наступного.
Як вбачається з оскаржуваного вироку, місцевий суд у резолютивній частині вказав, серед іншого, що захід забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна відносно мобільного телефону ТМ «Nokia» з IMEІ НОМЕР_1 з сім-картою з номером НОМЕР_2 необхідно скасувати, а дане майно (мобільний телефон) повернути власнику ОСОБА_7 .
При цьому суд також прийняв рішення про призначення обвинуваченому за частиною другою статті 307 КК України у тому числі додаткового покарання у виді конфіскації майна. Таким чином належний обвинуваченому мобільний телефон «Nokia» з ІМЕІ НОМЕР_1 підлягає конфіскації.
Відповідно до пункту сьомого частини другої статті 131 КПК України заходами забезпечення кримінального провадження серед іншого є арешт майна.
Згідно частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною четвертою статті 174 КПК України визначено, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Відповідно до пункту другого частини четвертої статті 374 КПК України у резолютивній частині вироку у разі визнання особи винуватою зазначаються, серед іншого, рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження.
Водночас, в резолютивній частині вироку Немирівського районного суду від 05.02.2026 вказано про скасування арешту на вищевказаний мобільний телефон та повернення його власнику ОСОБА_7 , що може перешкодити подальшому виконанню додаткового покарання у виді конфіскації майна обвинуваченого, у зв'язку з чим виникає необхідність залишити в силі дію ухвали, якою накладено арешт на зазначений мобільний телефон до моменту виконання додаткового покарання у виді конфіскації майна ОСОБА_7 .
Ці допущені Немирівським районним судом Вінницької області порушення вимог статті 374 КПК України при ухваленні вироку стосовно ОСОБА_7 тягнуть за собою зміну вироку у цій частині.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу зі змінами прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Немирівської окружної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити.
Вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 05 лютого 2026 року у кримінальному провадженні № 12024020070000045, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 21.02.2024 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених частинами першою, другою статті 307, частиною першою статті 321 КК України змінити в частині вирішення питання про речові докази та скасування заходів забезпечення кримінального провадження через істотні порушення кримінального процесуального закону.
Із резолютивної частини вироку виключити вказівку про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Немирівського районного суду Вінницької області від 24.04.2024 на мобільний телефон «Nokia» з ІМЕІ НОМЕР_1 із sim-карткою з номером НОМЕР_2 та повернення його власнику ОСОБА_7 .
Зазначити у резолютивній частині вироку про залишення накладеного ухвалою слідчого судді Немирівського районного суду Вінницької області від 24.04.2024 арешту на мобільний телефон «Nokia» з ІМЕІ НОМЕР_1 із sim-карткою з номером НОМЕР_2 до виконання додаткового покарання у виді конфіскації майна ОСОБА_7 .
У решті вирок залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції (Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду) протягом трьох місяців з дня проголошення.
Відповідно до частини четвертої статті 532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Судді: