Справа № 147/457/26
Провадження №11-сс/801/227/2026
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
02 квітня 2026 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі:
секретаря ОСОБА_5
прокурора в режимі відеоконференції ОСОБА_6
захисника в режимі відеоконференції ОСОБА_7
підозрюваного в режимі відеоконференції ОСОБА_8 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Гайсинської окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 28 лютого 2026 року про застосування заходу забезпечення кримінального провадження - запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Проволжськ, РФ, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 345 КК України, -
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Згідно матеріалів кримінального провадження № 12026020120000024, внесеного до ЄРДР 26.02.2026 ОСОБА_8 оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 345 КК України.
Ухвалою слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 28 лютого 2026 року задоволено частково клопотання слідчого СВ ВП №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_9 .
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою АДРЕСА_1 , строком на 60 діб, тобто до 26 квітня 2026 року включно (за виключенням відвідування медичних закладів за рекомендацією лікаря) із забороною залишати житло з 22:00 години до 06:00 години наступної доби.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_8 обов'язки строком на 2 (два) місяці, передбачені частиною п'ятої статті 194 КПК України: а саме:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та зміну місця роботи;
3) утримуватися від спілкування з свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні.
Роз'яснено підозрюваному, що відповідно до частини п'ятої статті 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом якого він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Роз'яснено підозрюваному, що в разі невиконання обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
Приймаючи рішення про відмову у задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вказав, що прокурором під час розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри, проте не доведено що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Вимоги апеляційної скарги особи, що її подала.
В апеляційній скарзі прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Гайсинської окружної прокуратури ОСОБА_6 ставиться питання про скасування ухвали слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 28 лютого 2026 року. Просить винести своє рішення, яким застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення застави.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала є незаконною у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених в ухвалі, фактичним обставинам кримінального провадження, слідчим та прокурором в судовому засіданні вказано на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби з покладенням відповідних обов'язків не забезпечить виконання підозрюваною процесуальних обов'язків та не позбавить запобігти ризикам, передбаченим у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній та просив задовольнити її в повному об'ємі.
Підозрюваний ОСОБА_8 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 заперечили проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу суду законною та обґрунтованою.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Висновки слідчого судді про недоцільність застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованими.
Відповідно до частини другої статті 177 КПК України підставою застосування запобіжних заходів є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим кодексом.
Як убачається з клопотання слідчого та апеляційної скарги прокурора органами досудового розслідування вказується на наявність ризиків, передбачених статтею177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_8 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Проте, під час розгляду клопотання, прокурором жодним чином не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, оскільки ОСОБА_8 раніше не судимий, є пенсіонером МВС, 20 років працював у правоохоронних органах, має міцні соціальні зв'язки, одружений має двох дітей, підприємець, створює робочі місця та сплачує податки, має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем проживання, має гарну репутацію, знаходиться на стаціонарному лікуванні в якого запланована операція на серці.
Таким чином, згідно частини другої статті 194 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Натомість з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, за яким особі оголошено підозру, наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також даних про особу підозрюваного, на переконання апеляційного суду відсутні підстави для застосування виняткового запобіжного заходу, яким є тримання під вартою, натомість належним і достатнім запобіжним заходом, який забезпечить виконання нею покладених обов'язків, може бути домашній арешт.
Так, застосування домашнього арешту передбачає відчутне втручання у приватне життя особи шляхом покладання на неї за рішенням суду заборон та обмежень. Із цих підстав за оцінками Європейського суду із прав людини домашній арешт розглядається в тій самій площині, що й тримання особи під вартою, оскільки він пов'язаний із позбавленням свободи, виходячи з розуміння положень Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод.
Відповідно до статті 181 КПК України домашній арешт полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Виходячи з переліку запобіжних заходів, закріплених у статті 176 КПК України, домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі. Такий запобіжний захід має застосовуватися у тих випадках, коли застава є занадто м'яким запобіжним заходом, а тримання під вартою - занадто суворим. Отже, за ступенем суворості такий захід межує з позбавленням волі у значенні статті 5 КЗПЛ. Зокрема, у справі "Вітторіо і Луіджи Манчині проти Італії" ЄСПЛ зазначив, що і тримання під вартою у в'язниці, і домашній арешт були для заявників позбавленням свободи, виходячи із розуміння пп. "с" п. 1 ст. 5 КЗПЛ.
Домашній арешт за своєю сутністю є комплексом призначених за рішенням суду заборон і обмежень, які накладаються на підозрюваного (обвинуваченого) у зв'язку з його повною чи частковою ізоляцією у певному приміщенні, спрямовані на досягнення мети цього запобіжного заходу, реалізуються й контролюються правоохоронними органами у взаємодії з органом досудового розслідування, у чиєму провадженні знаходиться справа.
Під час розгляду клопотання, слідчий суддя дотримався даних вимог закону та дійшов правильного висновку про недоцільність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 .
Вищенаведені обставини дають підстави дійти висновку, що застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби з 22:00 до 06:00 годин, з покладенням відповідних обов'язків, передбачених частини п'ятої статті 194 КПК України є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних рішень.
Керуючись статтями 404, 495, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Гайсинської окружної прокуратури ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 28 лютого 2026 року про застосування заходу забезпечення кримінального провадження - запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою, статті 345 КК України - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: