01 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 554/401/25
провадження № 61-3472ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 03 листопада 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Ерідан Плюс» про визнання договору купівлі-продажу автомобіля та договору комісії недійсними, визнання автомобіля спільним майном подружжя,
У січні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до
ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Ерідан Плюс» (далі - ТОВ «Авто Ерідан Плюс»), відповідно до якого просив:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу № 8632/24/000436 від 19 квітня 2024 року, укладений між ТОВ «Авто Ерідан Плюс» та ОСОБА_1 щодо вантажного пікапу марки RAM 1500, білого кольору, 2017 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 ;
- визнати недійсним договір комісії, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Авто Ерідан Плюс» № 8632/24/000443 від 18 квітня 2024 року щодо вантажного пікапу марки RAM 1500, білого кольору, 2017 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 ;
- визнати, що вантажний пікап марки RAM 1500, білого кольору, 2017 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , є спільним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і частка кожного з подружжя становить 1/2.
У жовтні 2025 року ОСОБА_2 подав до суду заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просив:
- накласти арешт на вантажний пікап марки RAM 1500, білого кольору, 2017 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , з забороною його відчуження в будь-який спосіб;
- передати вантажний пікап марки RAM 1500, білого кольору, 2017 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номер
НОМЕР_2 , на відповідальне зберігання ОСОБА_2 на час розгляду та вирішення справи № 554/401/25.
Заява мотивована тим, що позов, передбачає скасування права власності ОСОБА_1 на спірний автомобіль. Існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі, якщо ОСОБА_1 , маючи всі документи на нього, здійснить переоформлення спірного автомобіля на третю особу або приховає автомобіль чи здійснить його продаж без офіційного оформлення. ОСОБА_1 , яка є тещою їхнього сина, не користувалася спірним автомобілем, а тому негативних наслідків тимчасовим обмеженням, викликаним цією заявою, не буде завдано.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 03 листопада
2025 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 15 грудня
2025 року, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 23 лютого 2026 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки
від 27 лютого 2026 року, заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на вантажний пікап марки RAM 1500, білого кольору,
2017 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номер
НОМЕР_3 , з забороною його відчуження в будь який спосіб.
Передано вантажний пікап марки RAM 1500, білого кольору, 2017 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_3 на відповідальне зберігання ОСОБА_2 на час розгляду та вирішення справи № 554/401/25.
14 березня 2026 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 03 листопада 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 лютого 2026 року у справі № 554/401/25, які просить скасувати, ухваливши нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що застосований судами спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль не є співмірним із заявленими позовними вимогами.
Крім того заявниця вважає, що вимога позивача про передачу йому вантажного пікапу на зберігання є тотожною задоволенню позовних вимог.
Доводами касаційної скарги також є те, що задоволення заяви про забезпечення позову, за відсутності належного обґрунтування необхідності такого заходу впливу, є невиправданим втручанням у право відповідача на мирне володіння своїм майном.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
ЦПК України не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для вирішення справи по суті, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено, чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричиненню значної шкоди позивачу.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед не може бути визначено результат розгляду справи по суті спору.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08 травня
2020 року у справі № 755/15345/17-ц, від 21 квітня 2022 року у справі
№ 592/7729/18, від 30 серпня 2023 року у справі № 753/23090/21.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у розглядуваній справі заявлено вимоги про визнання недійсними договорів комісії та купівлі-продажу спірного автомобіля, придбаного під час шлюбу ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та поділ автомобіля між подружжям.
ОСОБА_2 стверджує, що ОСОБА_3 без його згоди здійснила переоформлення спірного автомобіля на тещу їхнього сина - ОСОБА_1 , шляхом укладання договорів комісії та купівлі-продажу 19 квітня 2024 року. 22 жовтня 2025 року ОСОБА_1 , викликавши на місце зберігання спірного автомобіля наряд поліції, вивезла автомобіль у невідомому напрямку. Наразі місце знаходження спірного автомобіля невідомо. ОСОБА_1 ухиляється від надання інформації про автомобіль та не дає можливості його оглянути. Також у жовтні 2025 року, у період розгляду цієї справи в суді, ОСОБА_1 провела заміну свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
З огляду на обставини, встановлені у конкретній справі, зокрема сукупність дій відповідачки ОСОБА_1 , вчинених під час перебування справи на розгляді в суді, які дали підстави для висновку про існування ризиків того, що спірний автомобіль може не зберегтися до вирішення спору судом, у разі незастосування заходів забезпечення позову, врахувавши баланс інтересів сторін та з метою попередження негативних наслідків, суди дійшли обґрунтованого висновку про застосування заходів забезпечення позову.
ОСОБА_1 не позбавлена права ініціювати перед районним судом вирішення питання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим (зокрема й про зміну місця зберігання транспортного засобу чи особи відповідальної за його зберігання) та/або про скасування (у тому числі часткове) раніше застосованих заходів забезпечення позову.
Щодо доводів касаційної скарги про те, що позивач не надав доказів вчинення та/або підготовки до вчинення відповідачкою дій, спрямованих на відчуження спірного майна, то Верховний Суд у постанові від 03 березня 2023 року в справі № 905/448/22 вже звертав увагу, що вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судами норм права при вирішенні питання про наявність підстав для забезпечення позову є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 388, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду
м. Полтави від 03 листопада 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 лютого 2026 року у справі № 554/401/25.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников