Рішення від 25.03.2026 по справі 990/158/25

РІШЕННЯ

Іменем України

25 березня 2026 року

м. Київ

справа №990/158/25

адміністративне провадження № П/990/158/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Васильєвої І.А. (головуючий суддя), суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я., Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Лопушенко О.О.,

учасників справи:

позивача - не прибула

представника позивача - Науменко Світлани Борисівни

представника відповідача - Таркаєвої Олександри Сергіївни

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1

до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України

про визнання протиправним та скасування рішень в частині, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

11 квітня 2025 року до Верховного Суду, як суду першої інстанції, через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС України, Комісія), в якому просить (т. 1 а.с. 1-12):

1) визнати протиправним і скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 12.03.2025 № 48/зп-25 про затвердження кодованих результатів практичного завдання, виконаного 24 та 25 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) стосовно ОСОБА_1 за п. 162 додатку до вказаного рішення код кандидата - 0074498, бал - « 53,5» та за п. 161 додатку до вказаного рішення код кандидата - 0074076, бал - « 58»;

2) визнати протиправним і скасувати п.п. 1, 2, 4 рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 12.03.2025 № 49/зп-25 про затвердження загальних результатів першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами), стосовно ОСОБА_1 та поновити участь ОСОБА_1 в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеному рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами);

3) зобов'язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України провести повторне оцінювання виконаного ОСОБА_1 практичного завдання (код кандидата - 0074498, код кандидата - 0074076) екзаменаційною комісією в іншому складі, зі здійсненням фіксації балів в екзаменаційній відомості за кожен елемент практичного завдання відповідно до Методичних вказівок з оцінювання практичного завдання з адміністративної, господарської та цивільної спеціалізацій, виконаних кандидатами на посади суддів апеляційних судів під час кваліфікаційного іспиту, затверджених рішенням Комісії від 17.07.2024 № 228/зп-24, та з урахуванням висновків суду у справі за цим позовом;

4) стягнути з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь позивача витрати, понесені на сплату судового збору, в розмірі 1937,92 гривень.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач наголосила на протиправності оскаржуваних рішень в частині, що стосуються позивача про визначення результатів етапу Конкурсу - «виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду» та затвердження загальних результатів першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту», зважаючи на те, що такі рішення прийняті відповідачем з порушенням вимог законодавства, зокрема, ч. 2 ст.19 Конституції України, ч. 2 ст. 2 КАС України, ст. 101 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», оскільки порушено процедуру кваліфікаційного оцінювання в частині незабезпечення однакових стандартів оцінювання результатів виконання практичних робіт, грубого порушення порядку та методичних вказівок оцінювання практичного завдання, а також позбавлення права позивача «бути почутим».

Позивач посилається на те, що оскаржувані рішення Комісії з приводу визначення негативних для особи результатів оцінки виконання практичного завдання у межах кваліфікаційного оцінювання не можуть бути умотивовані суто і виключно посиланням на показник арифметичного значення результату оцінювання, оскільки такого порядку та способу реалізації відповідного повноваження нормами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Комісії не надано, у зв'язку з чим, на думку позивача, відповідач повинен забезпечити базовий елементарний рівень юридичної визначеності для зацікавленої особи в частині обізнаності з істинними мотивами ухваленого рішення із викладенням хоча б загальних причин його прийняття. Однак, оскаржувані рішення взагалі не містять мотивів їх прийняття.

Щодо порушення відповідачем процедури кваліфікаційного оцінювання в частині предмету виконання практичного завдання, то позивач зазначила, що єдиною належною нормою права, котра визначає критерії правильності виконання цього практичного завдання є положення ст. 322 КАС України, в якій визначено вимоги до постанови апеляційного суду. Крім того, Національною школою суддів України розроблені стандарти написання судових рішень в яких визначені чіткі рекомендації щодо викладення змісту судових рішень, у зв'язку з чим будь-які власні підзаконні нормативно-правові акти Комісії (у тому числі і розроблені на виконання вимог положень ч. 5 ст. 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не можуть бути застосовані у частині, що суперечить приписам ст. 322 КАС України та стандартам, визначеним Національною школою суддів України.

Позивач зазначає, що при підготовці до виконання практичного завдання вона керувалася затвердженими та опублікованими на сайті Комісії Методичними вказівками з оцінювання практичного завдання з адміністративної, господарської та цивільної спеціалізацій, виконаного кандидатами на посади суддів апеляційних судів під час кваліфікаційного іспиту, з огляду на що виконані нею практичні завдання повністю відповідають вимогам ст. 322 КАС України та стандартам, визначеним Національною школою суддів України, а також правилам Методичних вказівок з оцінювання практичного завдання з адміністративної, господарської та цивільної спеціалізацій, виконаного кандидатами на посади суддів апеляційних судів під час кваліфікаційного іспиту, однак протиправно, без належної мотивації були оцінені Комісією на рівні показників, відображених у додатках до оскаржуваних рішень.

Додає, що у виконаних практичних завданнях було сформульовані доводи, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції, викладено мотиви відхилення кожного аргументу, а також було констатовано яким саме учасником суспільних відносин та у який спосіб були порушені права (інтереси) приватної особи не суб'єкта владних повноважень, а також були відображені висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції. Продемонстровано уміння застосування норм матеріального та процесуального права, а також врахування висновків Конституційного Суду України.

Також представник позивача пояснює, що у модельній справі № 2, в якій за результатом апеляційного розгляду апеляційна скарга відповідача була задоволена, позовна заява прокурора була залишена без розгляду. В описі змісту апеляційної скарги (в тексті практичного завдання) містилося клопотання апелянта про стягнення на його користь судового збору за подання апеляційної скарги, наявність якого зобов'язувало апеляційний суд його вирішити, як наслідок позивачем у вказаній модельній справі було вирішено таке клопотання та покладено судові витрати, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, на прокурора, що відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 05.10.2022 у справі № 923/199/21, в якій зазначено, що звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб'єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов'язки, пов'язані з розподілом судових витрат.

Однак, як стверджує представник заявника, в соціальних мережах, один з членів комісії, що перевіряв роботи, зокрема, ОСОБА_4 надав публічні коментарі та заявив, що за вказаний блок більшість суддів отримали 0 балів. При цьому також висловив позицію, що в даній ситуації треба було не вирішувати це питання взагалі, зазначивши про це в мотивувальній частині, або роз'яснити право на звернення із відповідною заявою відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» про повернення його з бюджету в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України, але не стягувати судовий збір з прокурора.

На думку представника позивача, такі публічні коментарі члена Комісії, який вірогідно входив до складу екзаменаційної комісії та здійснював безпосереднє оцінювання практичних завдань, свідчать про помилкове розуміння ним норм законодавства і, відповідно, про ймовірно безпідставне зниження виставлених балів за практичне завдання, з огляду на те, що статтю 7 Закону України «Про судовий збір» слід було б застосувати та повертати судовий збір саме з бюджету у разі залишення апеляційної скарги без розгляду, тоді як у модельній справі № 2 апеляційна скарга була розглянута по суті та задоволена частково, з огляду на що судові витрати підлягали розподілу, а не поверненню з бюджету. За твердженням позивача та його представника, вказані коментарі члена Комісії ОСОБА_4 можуть свідчать про заниження позивачці балів з вказаного блоку.

Крім того, у позовній заяві позивач посилаючись на постанову Великої Палата Верховного Суду від 16.01.2025 у справі № 9901/54/19 (щодо наявності у ВККС з питань проведення кваліфікаційного оцінювання суддів та визначення результатів іспиту певного обсягу дискреційних повноважень) зауважила, що вона не заперечує щодо наявності дискреції у відповідача, однак наголошує на обов'язку відповідача довести їй, що така оцінка її практичних робіт в межах дискреції, визначеної Методикою, по кожному елементу здійснена відповідачем шляхом надання повної та розгорнутої інформації.

Позивач пояснює, що на її запит від 17.03.2025 про надання екзаменаційної відомості з кількістю балів по кожному з елементів та показників оцінювання відповідно до Методичних рекомендацій, листом від 27.03.2025 Комісія повідомила, що відображення мотивів при заповненні членами екзаменаційної комісії документів при виставленні балів, не передбачено, що за переконанням позивача, позбавляє її можливості пересвідчитись у тому, чи не є висновки Комісії щодо обставин у справі свавільними та нераціональними. Відсутність будь-якого мотивування виставлених за виконання практичного завдання та його окремих елементів балів, що передбачено Методичними вказівками, взагалі ставить під сумнів, чи ознайомлювалися члени Комісії, які перевіряли її роботи, з їх текстами.

У позовній заяві також акцентовано увагу на тому, що під час виконання практичного завдання Комісією забезпечено доступ в електронній формі до Кодексу адміністративного судочинства в редакції від 01.01.2025, тоді як редакція КАС України, надана Комісією, не відповідала законодавству, яке було чинним станом на дату виконання практичного завдання, оскільки Законом України від 19.12.2024 № 4173-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення ухвалення та проголошення судових рішень», які набрали чинності з 08.02.2025, внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, якими, зокрема, змінено виклад норми ст. 325 КАС України щодо набрання судовими рішеннями суду апеляційної інстанції законної сили та ст. 329 КАС України щодо строку на касаційне оскарження, у зв'язку з чим, резолютивну частину постанови вона виклала з урахуванням змін, внесених Законом України від 19.12.2024 № 4173-ІХ.

Додає, що на її запит Комісія повідомила, що 10.02.2025 вказаний перелік наданих нормативно-правових актів доповнено Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення ухвалення та проголошення судових рішень» від 19.12.2024 № 4173-ІХ, однак позивач наголошує, що такий Закон у її папці з нормативно-правовими актами був відсутній.

Заявниця зауважує, що оскаржувані рішення не містять жодних мотивів щодо невідповідності виконаних заявником практичних завдань положенням п. 4 ч. 1 ст. 322 КАС України та Методичним вказівкам.

Позивач звертає увагу, що практичне завдання за першим модельним судовим рішенням відповідає правовій позиції Верховного Суду у справі № 560/1296/21, а практичне завдання за другим модельним судовим рішенням відповідає правовій позиції Верховного Суду у справі № 580/4578/22, резолютивні частини складених нею проектів рішень адміністративного суду апеляційної інстанції у вигляді практичних завдань повністю узгоджуються із правовими висновками Верховного Суду в аналогічних категоріях спорів. Практичні роботи були виконані у повному обсязі, містять усі необхідні елементи мотивувальної та резолютивної частин згідно з п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 322 КАС України.

За переконанням заявниці, практичні роботи, які відповідають переліченим вище вимогам, не можуть бути оцінені нижче за мінімальний прохідний бал - « 56,25», адже протилежне тлумачення суті, змісту та характеру кваліфікаційного оцінювання як засобу встановлення придатності особи до виконання функцій судді за критерієм професійної майстерності призводить до абсолютно безмежної дискреції Комісії (до того ж у складі лише однієї колегії) в оцінюванні тих питань, котрі у даному випадку чітко та однозначно унормовані приписами ст. 322 КАС України.

Відносно незабезпечення Комісією права заявника «бути почутим», то позивач зазначила, що за відсутності іншого національного Закону України, який би визначав зміст мотивів рішення Комісії у розумінні ч. 5 ст. 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», положення наведеної норми слід кореспондувати із приписами ч. 2 ст. 2 КАС України, у тому числі і п. 9 вказаної норми, яким передбачено, що рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути прийнято з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, тобто за умови реалізації учасником суспільних відносин права «бути почутим».

Позивач додає, що у зв'язку з оприлюдненням засобами масової інформації обставин графіку роботи членів Комісії у складі колегії ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, яка здійснювала оцінювання практичних робіт з адміністративної спеціалізації, протягом періоду часу 25.02.2025 - 12.03.2025 (24.02.2025 - 28.02.2025 відпустка та з 03.03.2025 до 11.03.2025 тимчасова непрацездатність Голови Комісії ОСОБА_6, 10.03.2025 перебування ОСОБА_4 у відпустці) позивач двічі 17.03.2025 та 28.03.2025 направляла запити до Комісії щодо надання інформації про перебування членів екзаменаційної комісії в стані тимчасової непрацездатності, відрядженнях чи відпустках в період з 26.02.2025 до 12.03.2025. Однак, 27.03.2025 та 04.04.2025 Комісією надано відповіді на її запити, якими не надано інформацію щодо перебування членів екзаменаційної комісії в стані тимчасової непрацездатності, відрядженнях чи відпустках в період з 26.02.2025 до 12.03.2025.

Тоді як на запити її колег Комісією надано відповідь та підтверджено перебування члена екзаменаційної комісії ОСОБА_4 у відпустці 10.03.2025 та перебування члена екзаменаційної комісії ОСОБА_6 у відпустці в період з 24.02.2025 по 28.02.2025 та в стані тимчасової непрацездатності з 03.03.2025 до 11.03.2025.

Інформація про пленарні засідання, засідання палат та колегій на сайті ВККС України у даний період часу (засідання у пленарному складі 26.02.2025; засідання у пленарному складі та засідання Першої палати 05.03.2025; засідання у пленарному складі 07.03.2025) також свідчить, що голова Комісії ОСОБА_6 був відсутній.

Разом з тим, позивач зазначила, що перевірка робіт здійснюється в інформаційній системі ВККС «Системі автоматизації робочих процесів Комісії», в яку кожен член екзаменаційної комісії повинен особисто за допомогою авторизації та автентифікації вносити виставлені ним бали за виконання практичного завдання.

Доступ до цієї системи можливий лише в приміщенні ВККС з використанням особистого КЕП відповідної особи - члена ВККС, що входив до складу екзаменаційної комісії.

Так, згідно наданої Комісією інформації роботи позивача перевірялися 07.03.2025 та 09.03 - 11.03.3025. В ці дні член комісії ОСОБА_6 перебував в стані тимчасової непрацездатності, а 10.03.2025 ОСОБА_4 перебував у відпустці. В наданій на її запит екзаменаційній відомості не заначено, в який саме день здійснювалася перевірка завдань конкретним членом екзаменаційної комісії. Зазначено лише дати виставлення балів та сам бал. Однак, інформацію про персональний склад в екзаменаційній відомості приховано.

Позивач також зазначила, що склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити. Тоді як, рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

Підсумовуючи викладене позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача надіслав відзив на позовну заяву (т. 1 а.с. 147-156), в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Пояснює, що Законом передбачено проведення Комісією конкурсу на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду. Для участі у такому конкурсі Комісія проводить кваліфікаційне оцінювання стосовно кандидатів, допущених до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі. Одним з етапів кваліфікаційного оцінювання є складання кваліфікаційного іспиту, що проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Особа вважається такою, що склала кваліфікаційний іспит з вибраної спеціалізації суду, якщо вона, серед іншого, набрала не менше 75 відсотків максимально можливого бала за виконання практичного завдання щодо відповідної спеціалізації суду.

Згідно з графіком, визначеним рішенням Комісії від 22.01.2025 № 19/зп-25, 24 та 25 лютого 2025 року проведено третій етап кваліфікаційного іспиту - виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного адміністративного суду, участь в якому 25.02.2025 взяла і ОСОБА_1 .

Щодо тверджень позивача про нібито невмотивованість оскаржуваних рішень Комісії, то відповідач зауважив, що такі доводи позивача є безпідставними, оскільки вимоги до наявності елементів, які мають містити в собі вищезазначені рішення, визначені в підпунктах 6.3.2 пункту 6.3 розділу 6 Положення та 6.4.2 пункту 6.4 розділу 6 Положення, а також підпункті 6.5.3 пункту 6.5 розділу 6 Положення.

Положення частини 5 статті 74 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у взаємозв'язку з підпунктом 6.3.3 та пункту 6.3 розділу 6 Положення та рішенням Комісії від 22.01.2025 № 19/зп-25 визначають умови, за яких кандидат на посаду судді визнається таким, що успішно склав етап кваліфікаційного іспиту (виконання практичного завдання), а саме: набрання учасником іспиту 75 відсотків максимально можливого бала (від максимально можливого 150), або 112,5 бала.

Тоді як рішенням Комісії від 12.03.2025 № 49/зп-25, зокрема, затверджено декодовані результати практичного завдання, виконаного 24 та 25 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами), в тому числі ОСОБА_1 , яка за результатами оцінювання першого судового рішення (код кандидата 0074498) отримала 53,5 бала, а за результатами другого рішення (код кандидата 0074076) - отримала 58 балів, що у сумі становить 111,5 балів, що є нижчим за прохідний бал, які і є підставою для визначення позивача такою, що не склала кваліфікаційний іспит, що породжує юридичні підстави для відмови у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання та не підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Представник Комісії звертає увагу, що оскаржувані рішення Комісії містять в собі всі необхідні елементи та мотивовані наявністю фактичних обставин (опис процедури, в якій брала участь позивач, перелік основних рішень, які мають значення для проведення конкурсу, нормативно-правове регулювання та іншу інформацію).

Представник відповідача також зауважує, що рішення Комісії, ухвалені за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, можуть бути оскаржені та скасовані виключно з підстав, визначених частиною 3 ст. 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», тоді як підстави для оскарження рішення Комісії від 12.03.2025 № 49/зп-25 в частині затвердження результатів виконаного ОСОБА_1 практичного завдання та результатів складеного позивачем іспиту, відсутні.

Відносно незгоди позивача з кількістю отриманих нею балів за виконане практичне завдання, то представник Комісії зазначила, що ОСОБА_1 за результатами перевірки кожного практичного завдання кожним окремим членом екзаменаційної комісії, визначеної рішенням Комісії від 22.01.2025 № 21/зп-25, виставлено окремий (індивідуальний) бал. Тоді як фіксація та відображення у будь-якій формі (зокрема і в екзаменаційній відомості) міркувань чи висновків членів екзаменаційної комісії, що проводили перевірку практичного завдання, щодо окремих показників та елементів, яким не відповідало виконане кандидатом завдання, не передбачено положеннями чинного законодавства, якими встановлено як порядок кваліфікаційного іспиту, так і його методику, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 08.10.2019 у справі № 9901/49/19.

Відносно не незабезпечення позивача актуальними нормативно-правовими актами, необхідними для виконання практичного завдання, то відповідач зазначив, що учасники іспиту мали доступ до мережевої папки, в якій містилися всі необхідні для виконання практичного завдання нормативно-правові акти, у тому числі і Кодекс адміністративного судочинства України та Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення ухвалення та проголошення судових рішень» від 19.12.2024 № 4173-ІХ. Перед початком проведення іспиту, працівниками Комісії було роз'яснено права і обов'язки учасників іспиту, поінформовано про особливості виконання практичного завдання, а також запропоновано кандидатам перевірити як справність комп'ютера, так і можливість доступу до нормативно-правових актів в мережевій папці.

Представник відповідача звертає увагу, що від позивача та від інших учасників іспиту, в день виконання практичного завдання, а саме 25.02.2025, до Комісії не надходили звернення щодо неможливості мати доступ до мережевої папки, а також щодо наповнення (змісту) такої папки, зокрема щодо відсутності окремого нормативно-правового акту.

Відносно порушення процедури кваліфікаційного оцінювання в частині повторного перегляду виконаних нею практичних завдань та позбавлення права «бути почутим», то представник відповідача зазначила, що єдиною підставою для проведення повторної перевірки іншою екзаменаційною комісією практичного завдання учасника іспиту є встановлення суттєвих (20 і більше відсотків) розбіжностей в оцінках членів екзаменаційної комісії роботи такого учасника, однак порушень порядку складання кваліфікаційного іспиту та позаштатних ситуацій, які б мали значення для встановлення результатів третього етапу кваліфікаційного іспиту, складеного учасниками 24 та 25 лютого 2025 року не зафіксовано.

Відсутність розбіжності у 20 і більше відсотків від максимально можливого балу між найвищим і найнижчим балами, виставленими за практичне завдання окремими членами екзаменаційної комісії, свідчить про додержання членами екзаменаційної комісії єдиних (уніфікованих) підходів перевірки практичних робіт за визначеною методикою оцінювання (методичними вказівками).

Щодо доводів позивача щодо «сумнівів у реальності проведення оцінки кожним окремим членом екзаменаційної комісії у складі колегії» то представник відповідача наголосив, що це є припущеннями позивача, що спростовуються змістом екзаменаційних відомостей, відповідно до яких позивачу за результатами перевірки кожного практичного завдання кожним окремим членом екзаменаційної комісії, визначеної рішенням Комісії від 22.01.2025 № 21/зп-25, виставлено окремий (індивідуальний) бал.

Відносно доводів позивача з посиланням на можливе порушення процедури прийняття оскаржуваних рішень, у зв'язку з датою нарахування балів у вільний від роботи час та під час тимчасової непрацездатності, то представник відповідача зазначила, що ні норми чинного законодавства України, ні норми нормативних актів, прийнятих Комісією на основі положень Закону не передбачують нормування робочого часу екзаменаційної комісії, а також не встановлюють будь-яких заборон чи обмежень для роботи такої (екзаменаційної) комісії, зокрема щодо перевірки й оцінювання робіт у вихідні, святкові дні та інший вільний від роботи час, тощо.

Представник відповідача також додає, що законодавство України не передбачає заборони на виконання завдань членами екзаменаційної комісії під час відпустки чи тимчасової непрацездатності за власною ініціативою, у зв'язку з об'єктивною необхідністю перевірки практичних завдань в найкоротші терміни, що зумовлена нагальною потребою у якнайшвидшому заповненні вакансій в апеляційних судах для забезпечення ефективного функціонування судової системи. Додає, що така перевірка і оцінка практичних завдань екзаменаційною комісією у вільний від роботи час не порушує жодних прав чи інтересів позивача, не впливає на об'єктивність такої перевірки (оцінювання) та не тягне за собою жодних негативних наслідків для учасників (кандидатів на посаду судді) конкурсу.

Крім зазначеного, представник відповідача також наголосила, що Комісія при здійсненні своїх повноважень не вийшла за межі своєї компетенції і при реалізації дискреційних повноважень дотрималася вимог до діяльності суб'єктів владних повноважень, закріплених у частині 2 статті 2 КАС України.

Враховуючи викладене, представник відповідача зазначила про відсутність підстав для оскарження і скасування рішень Комісії від 12.03.2025 № 48/зп-25 та № 49/зп-25.

У судовому засіданні представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача надіслала відповідь на відзив (т. 1 а.с. 186-192), в якому зауважила, що відповідач не надав суду доказів того, що члени екзаменаційної комісії здійснювали перевірку практичного завдання саме у порядку, передбаченому Положенням про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Комісії від 19.06.2024 № 185/зп-24, з дотриманням Методичних вказівок з оцінювання практичного завдання, оскільки кожний із членів екзаменаційної комісії здійснив перевірку і оцінку виконаних кандидатами практичних завдань впродовж 1 (одного) дня - членами екзаменаційної комісії ОСОБА_6 та ОСОБА_7., а також впродовж 2 (двох) днів - членом екзаменаційної комісії ОСОБА_4.

Звертає увагу, що в написанні практичного завдання з адміністративної спеціалізації брали участь 105 учасників конкурсу, кожний з яких виконував по 2 (два) практичних завдання, що загалом складало 210 робіт, у зв'язку з чим з об'єктивних причин перевірити таку кількість практичних завдань та здійснити операції по виставленню оцінок за 1 (один) або навіть за 2 (два) дні члени екзаменаційної комісії фізично не могли.

За твердженням представника позивача, недотримання екзаменаційною комісією принципів конкурсу, порушення Комісією порядку здійснення перевірки і оцінювання робіт, невідповідність процесу оцінювання Методичним вказівкам з оцінювання є підставою для визнання протиправними і скасування оскаржуваних рішень ВККС.

У відповіді на відзив представник позивача повторно зауважила, що здійснення перевірки робіт і виставлення індивідуальних оцінок членом екзаменаційної комісії в період тимчасової непрацездатності (в хворобливому стані) безпосередньо впливає та порушує права позивача, оскільки свідчить не лише про незаконність такої перевірки і оцінювання, а й про необ'єктивність виставлених вказаним членом екзаменаційної комісії оцінок, наявність факторів (хворобливий стан, непрацездатність), що безпосередньо вплинули на результати такої перевірки і оцінювання.

Представник позивача також додатково наголосила, що наявність, на момент написання практичного завдання, Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення ухвалення та проголошення судових рішень» від 19.12.2024 № 4173-ІХ, яким було внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, станом на день виконання практичного завдання, нічим не підтверджується, оскільки уповноважений представник Комісії під час роз'яснення щодо нормативно-правових актів, доступ до яких надано учасникам конкурсу не повідомляв про наявність таких нормативно-правових актів, у зв'язку з чим, представник позивача наголошує, що такі законодавчі акти були відсутні в переліку доступних учасникам конкурсу нормативно-правових актів.

У додаткових поясненнях від 01.07.2025 (т. 2 а.с. 17-22) представник позивача зазначила, що ВККС України для проведення кваліфікаційного оцінювання під час конкурсу, оголошеному 14.09.2023 використовувала практичні завдання, розроблені без Методичних вказівок, затверджених рішенням від 17.07.2024 № 228/зп-24, оскільки після 19.06.2024 програма іспиту не затверджувалась, бази завдань в межах конкурсу не затверджувались, що свідчить про порушення проведення кваліфікаційного іспиту і порядку оцінювання практичних завдань, виконаних кандидатами. У таких пояснення представник позивача також зазначила, що виставлення балів в офіційних документах Комісії (екзаменаційних відомостях) відбулася під час відсутності члена екзаменаційної комісії ОСОБА_6 на робочому місці у період перебування його на лікуванні в Клінічній лікарні «Феофанія».

У додаткових поясненнях від 01.07.2025 (т. 2 а.с. 51-53) та від 18.11.2025 (т. 2 а.с. 164-165) представник позивача зазначила, що у відповідності до частини 3 статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вища кваліфікаційна комісія суддів України складається з шістнадцяти членів, вісім з яких призначаються з числа суддів або суддів у відставці, тоді як спірні рішення ухвалені більшістю членів комісії, які не є суддями, що свідчить про неповноважний склад Комісії.

Представник відповідача у додаткових поясненнях від 14.08.2025 (т. 2 а.с. 92-93) зазначив, що спірні рішення містять усі необхідні елементи, зокрема, підстави та мотиви їх прийняття, які відповідають установленим критеріям.

У додаткових поясненнях від 01.10.2025 (т. 2 а.с. 111) представник відповідача зазначив, що в локальній мережі Комісії 23.01.2025 створено мережеву папку «НПА АС», до якої 31.01.2025 завантажено нормативно-правові акти та довідкові матеріли у редакції станом на 31.01.2025. Також 08.02.2025 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення ухвалення та проголошення судових рішень» від 19.12.2024 № 4173-IX, у зв'язку з чим 10.02.2025 його завантажено в мережеву папку «НПА АС», що, за твердженням представника Комісії, підтверджується службовою запискою та скріншотом вмісту даної папки.

Щодо оцінки робіт кандидатів в межах від мінімального до максимальних балів по кожному елементу, визначеному Методикою, то позивач зазначила, що вона не заперечую щодо наявності дискреції у відповідача з даного приводу, однак зауважує, що вона має бути переконана, що Методика була дотримана і оцінено кожний елемент її роботи, з урахуванням чинного законодавства, існуючої судової практики, висновків про застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду, а також з урахуванням судових справ, що використовувались при розробленні модельних судових рішень.

Представник позивача у додаткових поясненнях від 18.11.2025 (т. 2 а.с. 168-175) відносно функціонування інформаційно-комунікаційної системи ВККС зазначила, що відповідач не надав жодних пояснень, чи спроможна була Система автоматизації робочих процесів ВККС, впроваджена в експлуатацію в 2016, забезпечити виконання рішень Комісії про порядок проведення конкурсу, оголошеного 14.09.2023, тобто чи була система модернізована під завдання і процедури конкурсу, який проводиться через 9 років після впровадження системи в експлуатацію.

Відносно порядку оцінювання практичного завдання та Методичних вказівок, представник позивача зазначила, що шкала оцінювання, закріплена в Методичних вказівках, є не орієнтовною, а цілком чіткою і обмеженою можливою кількістю балів від 0 до максимально визначеної кількості за кожним окремим елементом. На думку представника позивача, це означає, що під час оцінювання члени екзаменаційної комісії не мають права вийти за межі вказаної шкали (наприклад, якщо такий елемент оцінювання як «висновки суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги» згідно з Методичними вказівками підлягає оцінюванню за шкалою від 0 до 10 балів, то вказана шкала не є орієнтовною, адже член екзаменаційної комісії позбавлений можливості поставити за цим елементом більшу кількість балів, наприклад, 12 або 15). Отже, за висновком представника позивача, для визначення одного єдиного індивідуального балу кожен член екзаменаційної комісії повинен спочатку визначити кількість балів за кожним елементом, що підлягає оцінюванню, а потім порахувати загальну кількість балів за всіма елементами - шляхом арифметичної дії, додавання.

Відносно незабезпечення учасників конкурсу актуальними нормативно-правовими актами, то представник позивача зазначив, що наведена в додаткових поясненнях Комісії інформація щодо дати редакції нормативно-правових актів, доступ до яких було надано учасникам конкурсу під час виконання практичних завдань, суперечить даті, вказаній в інших документах (листах) Комісії, що залучені до матеріалів даної справи. Зокрема, згідно з листом ВККС від 27.03.2025 № Ш-1955/25 Комісія повідомляла, що учасників конкурсу забезпечено доступ в електронній формі до процесуальних кодексів (зокрема, КАС України) в редакції станом на 01.01.2025, тоді як у додаткових поясненнях від 01.01.2025 Комісія повідомила, що доступ до процесуальних кодексів (зокрема, КАС України) надано в редакції станом на 31.01.2025.

Також додає, що єдиним рішенням, яке прийняла Комісія щодо визначення переліку нормативно-правових актів та довідкових матеріалів, які учасники кваліфікаційного іспиту можуть використовувати під час виконання практичного завдання у межах конкурсу, є рішення робочої групи від 23.01.2025, відповідно до якого, Комісією не приймалось рішення щодо включення до мережевої папки файлу з текстом Закону № 4173-ІХ, яким були внесені зміни до КАС України, а службова записка працівника секретаріату датована 11.02.2025, тому, за будь-яких обставин, не могла стати підставою для завантаження тексту Закону № 4173-ІХ у мережеву папку, оскільки завантаження відповідного файлу, згідно з поясненнями Комісії, відбулось 10.02.2025 (тобто на день раніше, ніж складено службову записку).

Щодо порушення принципів конкурсу (рівність учасників), то представник позивача зазначила про те, що згідно із зазначеним графіком учасники конкурсу з цивільної спеціалізації виконували практичне завдання в період з 03.02.2025 по 07.02.2025 та 10.02 і 11.02.2025, тобто учасники конкурсу, які виконували практичне завдання із цивільної спеціалізації у період - 03, 04, 05, 06 та 07.02.2025, та всі учасники конкурсу з кримінальної спеціалізації, під час виконання практичного завдання у цьому ж конкурсі, мали чинні процесуальні кодекси (нормативно-правові акти), на відмінну від учасників конкурсу з адміністративної спеціалізації, які виконували практичне завдання 24.02 та 25.02.2025 (у тому числі позивач), тобто після внесення змін до КАС України, а відтак позивач не мала в своєму розпорядженні актуальної редакції процесуального кодексу.

За твердженням представника позивача, Комісія поставила одних учасників конкурсу в нерівне становище з іншими учасниками конкурсу.

Відносно бази практичних завдань, то представник відповідача зазначила, що відповідачем фактично визнається, що інструкції оцінювання практичного завдання і ключі (правові позиції Верховного Суду) є складовими елементами бази практичних завдань, з огляду на що саме Комісія визначила і направила Національній школі суддів України вимоги до розробки практичного завдання та запропонувала формат передання бази практичних завдань (в електронному вигляді, у сформованих папках, в яких розміщуються окремі елементи бази - завдання, судові рішення, ключ, інструкція), що свідчить про те, що члени екзаменаційної комісії мали перевіряти виконані учасниками конкурсу, в тому числі і позивачем, роботи на відповідність не лише Методичним вказівкам, а і на відповідність нормам матеріального і процесуального права, нормам законодавства, чинного на дату виконання практичного завдання.

У додаткових поясненнях від 11.02.2026 (т. 2 а.с. 238-240) представник позивача повідомила, що Комісією 17.12.2025 прийнято рішення № 218/зп-25 «Про внесення змін до Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19.06.2024 № 185/зп-24 (зі змінами)», яким фактично надала роз'яснення щодо формування оцінки за результатами практичного завдання, не змінюючи жодних інших умов чи порядку складання іспиту та методики оцінювання. Відповідач фактично підтвердив необхідність формування оцінки за виконане учасником практичне завдання на підставі суми оцінок за кожний елемент, передбачений методичними вказівками (необхідність саме поелементного оцінювання).

Крім того, представник позивача зауважила, що 28.10.2025 та 07.11.2025 на засіданнях Тимчасової слідчої комісії при Верховній Раді України з питань розслідування можливих фактів корупційних правопорушень у правоохоронних органах, судах та органах судової влади, створеної 19.06.2025 на підставі постанови Верховної Ради України № 4511-IX, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надали свідчення про фактичні обставини і порядок перевірки та оцінювання практичних завдань. Зокрема, зазначені особи підтвердили, що у відповідності до Методичних вказівок необхідно здійснювати поелементне оцінювання виконаних робіт (тобто визначати кількість балів за кожен елемент, який підлягає оцінюванню, а потім за результатом підсумовування цих окремих балів за окремі елементи визначати загальну індивідуальну оцінку). Вказані члени екзаменаційної Комісії на засіданні ТСК публічно визнали, що здійснювали перевірку практичних робіт не в інформаційній системі Комісії, а свідок ОСОБА_6 підтвердив, що стороння особа отримала доступ до оригіналів практичних робіт, написаних кандидатами з адміністративної юрисдикції, які зберігаються в інформаційній системі ВККС, вказана невідома особа копіювала ці роботи і передала їх засобами електронного зв'язку ОСОБА_6. Повідомити відомості про цю особу ОСОБА_6 відмовився, посилаючись на статтю 63 Конституції України. Такі посилання ОСОБА_6 , на думку представника позивача, беззаперечно свідчать про порушення анонімності перевірки практичного завдання як однієї із основних засад конкурсу, що свідчить про грубі порушення Комісією процедури перевірки практичних завдань кандидатів з адміністративної спеціалізації, в тому числі позивачки.

17.03.2026 до Суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких представник позивача додатково зазначає, що підрахунки часу виставлення оцінок в підсистемі «Іспит» Системи автоматизації робочих процесів Комісії підтверджують, що в зазначені дати і часи члени екзаменаційної комісії виконували виключно внесення нарахованих балів до інформаційної системи Комісії, а не перевірку робіт. Оскільки відомості про логування/вхід до системи члена екзаменаційної комісії ОСОБА_6 в інші дні, крім 09 березня 2025 року, відсутні, то, за переконанням представника позивача, очевидним є неможливість здійснення ним перевірки робіт, отже оцінки визначені не за результатами їх перевірки вказаним членом екзаменаційної комісії.

Щодо обов'язку членів екзаменаційної комісії перевіряти роботи учасників (в тому числі практичні завдання) виключно в інформаційній системі Комісії, то представник позивача вкотре зауважила, що такий обов'язок передбачений п. 5.1 Положення № 185/зп-24, який є загальним для всіх етапів кваліфікаційного іспиту, у тому числі і для виконання практичного завдання.

Підсумовуючи, представник позивача просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Дашутіна І.В., який перебував у складі колегії суддів, справу передано на проведення повторного автоматизованого розподілу, за результатами потворного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2025, замість судді Дашутіна І.В. до складу колегії суддів обрано суддю Верховного Суду Олендера І.Я. (т. 2 а.с. 121).

У зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гімона М.М., який перебував у складі колегії суддів, справу передано на проведення повторного автоматизованого розподілу, за результатами потворного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2026, замість судді Гімона М.М.. до складу колегії суддів обрано суддю Верховного Суду Гончарову І.А. Вказаним протоколом сформовано остаточний склад суду для розгляду даної справи (т. 2 а.с. 234).

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази та відеозапис засідання ТСК, а також матеріали ДСК, Суд встановив такі обставини.

Указами Президента України від 23.01.2012 № 29/2012 (призначена стром на 5 років) та від 15.03.2019 № 75/2019 (призначена безстроково) ОСОБА_1 з 02.02.2012 перебуває по теперішній час на посаді судді Вінницького окружного адміністративного суду.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами, внесеними рішенням Комісії від 14.12.2023 № 171/зп-23 оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, з яких: в апеляційних судах із розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення - 425; в апеляційних судах із розгляду господарських справ - 58; в апеляційних судах із розгляду адміністративних справ - 67.

Позивач звернулася до ВККС із заявою та доданими до неї документами для участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного адміністративного суду, яку було допущено до участі у конкурсі.

Рішенням Комісії від 19.06.2024 № 184/зп-24 призначено кваліфікаційне оцінювання в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах 172 кандидатів. Вказаним рішенням також встановлено черговість етапів кваліфікаційного оцінювання: перший - складання кваліфікаційного іспиту; другий - дослідження досьє та проведення співбесіди.

Рішенням Комісії від 11.09.2024 № 270/зп-24 (зі змінами) призначено кваліфікаційний іспит під час кваліфікаційного оцінювання в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 та визначено черговість етапів його проведення: перший етап - тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап - тестування когнітивних здібностей; третій етап - виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.

Рішенням Комісії від 12.03.2025 № 48/зп-25 затверджено кодовані результати практичного завдання, виконаного 24 та 25 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (т. 1 а.с. 57-60).

Рішенням Комісії від 12.03.2025 № 49/зп-25, зокрема, затверджено декодовані результати практичного завдання, виконаного 24 та 25 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами), в тому числі ОСОБА_1 (п. 162 додатку до рішення), яка за результатами оцінювання першого судового рішення (код кандидата 0074498) отримала 53,5 бала, а за результатами другого (код кандидата 0074076) - 58 балів, що у сумі становить 111,5 балів. (т. 1 а.с. 62-67).

Вказаним рішенням також затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів, зокрема, ОСОБА_1 , яка не склала відповідний етап кваліфікаційного оцінювання, у зв'язку з чим позивача визнано такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційних адміністративних судах, відмовлено в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», припинено участь у кваліфікаційному оцінюванні та конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеному рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами).

Рішенням Комісії від 02.04.2025 № 72/зп-25 виправлено описку в пункту 6 резолютивної частини рішення Комісії від 12.03.2025 № 49/зп-25, виключивши слова та знаки «(інший варіант - шляхом жеребкування)».

Позивач, вважаючи рішення ВККС України від 12.03.2025 № 48/зп-25 та № 49/зп-25 протиправними в частині, що стосуються позивача, звернулася до суду з даним позовом.

Правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, врегульовано Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи спірні рішення відповідача на предмет відповідності критеріям, визначеним у частині 2 статті 2 КАС України, Суд виходить з наступного.

Пунктом 2 частини 1 статті 79-2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів, зокрема, апеляційного суду - на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 цього Закону.

Відповідно до частини 2 статті 79-3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 цього Закону.

Згідно з пунктом 2 частини 4 статті 79-3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить кваліфікаційне оцінювання кандидата на посаду судді, зокрема, апеляційного суду.

Статтею 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складання кваліфікаційного іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює ВККСУ.

Відповідно до частини 2 статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кваліфікаційний іспит для цілей кваліфікаційного оцінювання є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться в порядку, передбаченому статтею 74 Закону №1402-VІІІ, з урахуванням особливостей, встановлених главою 1 розділу V цього Закону.

Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.

Згідно з частиною 10 статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за результатами одного етапу кваліфікаційного оцінювання судді Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює рішення щодо допуску судді до іншого етапу кваліфікаційного оцінювання.

Відповідно до частини 1- 3 статті 74 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кваліфікаційний іспит є атестуванням професійної компетентності кандидата на посаду судді з метою виявлення належних знань, рівня підготовки та здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді. Підставою для допуску до складання кваліфікаційного іспиту є рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичних завдань

Практичні завдання проводяться щодо кожної із зазначених спеціалізацій суду.

Форма та зміст тестувань, практичних завдань, а також порядок їх проведення затверджуються Комісією.

Частинами 5, 6 та 11 статті 74 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що кандидат на посаду судді вважається таким, що склав кваліфікаційний іспит, якщо він набрав не менше 75 відсотків максимально можливого бала за кожне тестування та практичне завдання кваліфікаційного іспиту.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України встановлює прохідний бал кваліфікаційного іспиту, який не може бути нижчим за 75 відсотків максимально можливого бала за кожне тестування та практичне завдання кваліфікаційного іспиту.

Порушення процедури проведення кваліфікаційного іспиту може бути оскаржено в порядку, встановленому законом.

Рішенням Комісії від 19.06.2024 №185/зп-24 затверджено Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів (зі змінами, далі - Положення №185/зп-24, т. 2 а.с. 96-112), яке визначає організаційно-правові засади підготовки та проведення кваліфікаційного іспиту, форму та зміст тестувань, практичних завдань, методику оцінювання результатів іспиту під час добору на посаду судді місцевого суду, кваліфікаційного оцінювання та у зв'язку з наміром судді бути переведеним до іншого місцевого суду, а також засади формування рейтингу і резерву кандидатів на посаду судді місцевого суду.

Згідно пункту 1.2 Положення №185/зп-24 метою іспиту є виявлення належних знань, рівня підготовки та здатності учасника здійснювати правосуддя у суді відповідного рівня та спеціалізації.

Пунктом 1.6 Положення №185/зп-24 визначено, що основними принципами іспиту є об'єктивність, неупередженість, запобігання конфлікту інтересів, прозорість, рівність умов для його учасників та дотримання встановлених законодавством правил поведінки щодо конфлікту інтересів.

Відповідно до підпункту 1.8.2. пункту 1.8 Положення №185/зп-24 засобами проведення іспиту є виконання практичного завдання, що визначає рівень здатності практичного застосування знань у сфері права в суді відповідного рівня та спеціалізації.

Пунктом 1.12 Положення №185/зп-24 передбачено, що етапами складання кваліфікаційного іспиту кандидатами на посаду судді апеляційного суду є, зокрема, виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.

Пунктом 2.7 Положення №185/зп-24 визначено форму практичного завдання як відкрите завдання, що передбачає необхідність надання учасником самостійної відповіді щодо передбачених ним умов.

Пунктом 2.8 Положення №185/зп-24 передбачено типи практичних завдань, а саме:

тип 1 - модельна судова справа з сукупністю документів та достатніми даними (інформацією), на підставі яких учасник повинен підготувати модельне рішення суду та/або продовжити викладення запропонованої частини модельного судового рішення на підставі матеріалів модельної судової справи.

тип 2 - два модельні судові рішення, що складаються зі вступної, описової (крім кримінального судочинства) та/або частково мотивувальної частини, на підставі даних яких учасник повинен продовжити їх викладення.

Згідно з пунктом 2.5 Положення №185/зп-24 тип практичного завдання для відповідного етапу іспиту затверджується Комісією та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Комісії не пізніше ніж за 30 днів до дня проведення відповідного етапу іспиту.

Відповідно до пункту 2.9 Положення №185/зп-24 практичне завдання виявляє рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні, а саме: уміння критично мислити та правильно оцінювати фактичні обставини справи; уміння мотивувати свою позицію; уміння застосовувати джерела права, що релевантні до спірних правовідносин; уміння вирішувати правову проблему; уміння лаконічно викладати свою позицію; уміння дотримуватись норм мовних засобів офіційно-ділового стилю.

Згідно з пунктом 4.13 Положення №185/зп-24 під час виконання практичного завдання учаснику необхідно сформулювати правильне, на його думку, модельне рішення суду та/або продовжити викладення запропонованої частини модельного судового рішення на підставі матеріалів завдання.

Розділом 5 Положення №185/зп-24 визначено методику оцінювання учасників іспиту, пунктом 5.1 якого передбачено, що роботи учасників перевіряються та оцінюються в інформаційній системі.

За правилами підпункту 5.5.1 пункту 5.5 Положення №185/зп-24 практичне завдання оцінюється екзаменаційною комісією, склад якої затверджується рішенням Комісії.

Згідно з підпунктами 5.5.5 та 5.5.6 пункту 5.5 Положення №185/зп-24 перевірка практичного завдання полягає у встановленні відповідності змісту виконаного учасником завдання показникам (методичним вказівкам) з оцінювання цього завдання. За результатами перевірки практичного завдання кожним членом екзаменаційної комісії виставляється індивідуальна оцінка роботи від 0 до 150 балів.

Пунктом 5.8 Положення №185/зп-24 передбачено, що кількість балів за кожне модельне судове рішення у разі виконання під час кваліфікаційного іспиту практичного завдання типу 2 визначається методичними вказівками з оцінювання практичного завдання.

Підпунктом 5.5.4 пункту 5.5 Положення №185/зп-24 врегульовано, що методичні вказівки з оцінювання практичного завдання затверджуються Комісією та оприлюднюються на її офіційному вебсайті.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 17.07.2024 №228/зп-24 затверджено Методичні вказівки з оцінювання практичного завдання з адміністративної, господарської та цивільної спеціалізацій, виконаного кандидатами на посади суддів апеляційних судів під час кваліфікаційного іспиту (т. 1 а.с. 47-48).

Відповідно до Методичних вказівок № 228/зп-24 (т. 1 а.с. 49-51) за кожне з двох судових рішень практичного завдання типу 2 виставляється оцінка за шкалою 75 балів.

При цьому Методичними вказівками №228/зп-24 визначено елементи практичного завдання, що підлягають оцінюванню та кількість балів за кожен елемент оцінювання, а саме:

1) мотивувальна частина оцінюється від 0 до 45 балів, з яких:

- доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився / не погодився з висновками суду першої інстанції 0-16;

- мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі 0-14;

- чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду 0-5;

висновки за результатами розгляду апеляційної скарги 0-10;

2) резолютивна частина - від 0 до 22 балів, з яких:

висновки суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги 0-10;

розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції та розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції 0-5;

строк і порядок набрання постановою законної сили 0-4;

порядок і строк оскарження постанови 0-3;

3) дотримання стилістики судового рішення - від 0 до 5 балів;

4) дотримання правил орфографії та пунктуації - від 0 до 3 балів.

Згідно із приміткою Методичних вказівок №228/зп-24 залежно від обставин справи, викладених в описовій частині постанови суду апеляційної інстанції, та виду судового рішення (про залишення оскарженого рішення без змін, його зміну чи скасування) ВККС України може відступити від наведеної у Методичних вказівках структури та кількості виставлених балів за одним чи кількома елементами оцінювання, але не більше як на 10 %. У такому разі Комісія не може виходити за межі загальної кількості балів (75).

Отже, оцінювання практичного завдання, яке виконувала кандидат, має здійснюватися членом екзаменаційної комісії безпосередньо в інформаційній системі шляхом перевірки кожного визначеного в Методичних вказівках № 228/зп-24 елемента, зокрема мотивувальної та резолютивної частин судового рішення (за їх конкретними, визначеними цими Методичними вказівками, елементами), дотримання стилістики, орфографії та пунктуації.

Такий деталізований підхід має сприяти забезпеченню всебічної та об'єктивної оцінки якості роботи учасника, що, у свою чергу, гарантує належну перевірку рівня його професійних знань, аналітичних здібностей і вміння застосовувати норми права в конкретній правовій ситуації.

Водночас такий підхід до оцінювання вимагає і відображення у рішенні Комісії відомостей про оцінку кожного елемента практичного завдання та кількості балів за кожен елемент оцінювання, що дозволить як учаснику конкурсу, так і суду, який перевіряє правомірність рішень Комісії, пересвідчитися в дотриманні екзаменаційною комісією вимог Положення № 185/зп-24 та Методичних вказівок № 228/зп-24, а отже, в обґрунтованості виставлених балів та відсутності ознак суб'єктивного підходу під час оцінювання.

Відсутність деталізації в оцінюванні перешкоджає суду перевірити, чи дотрималася ВККС меж розсуду в оцінюванні практичного завдання та чи здійснено перевірку практичного завдання у спосіб, визначений підпунктами 5.5.5, 5.5.6 пункту 5.5. розділу 5 Положення № 185/зп-24.

Згідно з підпунктом 6.3.1 пункту 6.3 Положення №185/зп-24 член Комісії - доповідач при підготовці до розгляду питання про затвердження кодованих результатів виконаних практичних завдань досліджує оцінки членів екзаменаційної комісії на предмет суттєвих розбіжностей в оцінках однієї роботи.

При встановленні розбіжності між найвищим і найнижчим балами, виставленими за практичне завдання окремими членами екзаменаційної комісії, у 20 і більше відсотків від максимально можливого бала така робота підлягає повторній перевірці іншою екзаменаційною комісією без участі осіб, які брали участь у первинному оцінюванні.

Відповідно до підпункту 6.3.3 пункту 6.3 Положення №185/зп-24 учасник визнається таким, що успішно склав етап іспиту (крім тестування щодо когнітивних здібностей), у разі набрання 75 або більше відсотків від максимально можливого бала.

Згідно підпункту 6.3.4 пункту 6.3 Положення №185/зп-24 учасник визнається таким, що не склав етап іспиту, у разі, зокрема, набрання менше 75 відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання з відповідної спеціалізації суду; відмови від складання іспиту (етапу іспиту); порушення порядку складання іспиту (етапу іспиту), що рішенням Комісії визнано істотним; неявки на іспит (етап іспиту).

Разом з тим, Суд зазначає, з наявних в матеріалах справи копій екзаменаційних відомостей оцінювання практичного завдання (т. 1 а.с. 96-97) вбачається, що за написання першого судового рішення члени екзаменаційної комісії виставили позивачці 55, 54, та 51 балів (остаточна оцінка - 53,5 балів).За написання другого судового рішення - 50, 57 та 58 балів (остаточна оцінка - 58 балів).

Однак, як екзаменаційні відомості, так і оскаржувані рішення не містять жодної інформації про кількість балів, виставлених за кожен із передбачених Методичними вказівками №228/зп-24 елементів оцінювання, що унеможливлює перевірку дотримання екзаменаційною комісією затверджених критеріїв та підходів до оцінювання практичного завдання і не дозволяє встановити, чи діяла екзаменаційна комісія в межах наданих їй дискреційних повноважень відповідно до затверджених Методичних елементів оцінювання.

Слід також додати, що частиною 5 статті 101 Закону № 1402-VIII прямо передбачено обов'язок ВККС викласти в рішенні мотиви його прийняття, у зв'язку з чим перевіряти правомірність прийнятих ВККС рішень щодо позивачки на відповідність пункту 4 частини 3 статті 88 Закону № 1402-VIII колегія суддів має шляхом аналізу критеріїв та мотивів, які слугували підставою для їх прийняття та відображені в цих рішеннях.

Велика Палата Верховного Суду у своїх рішеннях сформувала сталу практику щодо оцінювання рішень ВККС на предмет відповідності пункту 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII (до прикладу, постанови від 14.11.2024 у справі № 990/139/21, від 20.03.2025 у справі № 990/134/21, від 05.06.2025 у справі № 990/117/24, від 04.09.2025 у справі № 990/123/24), згідно з якою повноваження Комісії стосовно оцінювання кандидата на посаду судді є дискреційними та виключною компетенцією її як уповноваженого органу, який на постійній основі діє в національній системі судоустрою. Жоден суб'єкт, у тому числі й суд, не вправі втручатися в здійснення Комісією компетенції щодо оцінювання кандидатів на посаду судді в межах конкурсу.

Поряд із цим Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, передбаченими у цій статті й інших законах, зокрема в Законі № 1402-VIII. Водночас оцінка Верховним Судом мотивів та обґрунтованості оспорюваного рішення ВККС не є втручанням у її дискреційні повноваження.

Такий висновок Велика Палата Верховного Суду аргументувала, зокрема, тим, що вимога стосовно обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень означає, що таке рішення повинне прийматися з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття. Цей критерій вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так й інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків. Несприятливе для особи рішення повинне бути вмотивованим.

В доповнення до наведеного, колегія суддів також зауважує, що одним із складових елементів загального принципу верховенства права - принцип «належного врядування», який широко застосовується у судовій практиці.

У рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. На них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків. Дії або рішення суб'єкта владних повноважень вважаються такими, що суперечать принципу верховенства права, не тільки у тих випадках, коли такими діями порушуються суб'єктивні права і процесуальні гарантії, прямо передбачені чинним законодавством, але й у тих випадках, коли такі дії не задовольняють правомірних очікувань осіб, стосовно яких вони вчиняються (ухвалюються). Правомірне очікування виникає в особи в тому випадку, коли внаслідок правового регулювання зі сторони суб'єкта владних повноважень в особи наявне розумне сподівання, що стосовно неї суб'єкт владних повноважень буде діяти саме так, а не інакше.

Ураховуючи зміст статті 8 Конституції України, можна зробити висновок, що верховенство права слід розуміти, зокрема, як механізм забезпечення контролю за використанням влади державою та захисту людини від свавільних дій державної влади.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях також неодноразово наголошував на тому, що одним з елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності. Юридична визначеність є ключовою у питанні розуміння верховенства права; держава зобов'язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію; юридична визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин. Принцип юридичної визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності. У контексті статті 8 Конституції України юридична визначеність забезпечує адаптацію суб'єкта правозастосування до нормативних умов правової дійсності та його впевненість у своєму правовому становищі, а також захист від свавільного втручання з боку держави (рішення Конституційного Суду України від 20.12.2017 № 2-р/2017, від 27.02.2018 № 1-р/2018, від 20.06.2019 № 6-р/2019).

У Рішенні від 11.10.2018 № 7-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що принцип юридичної визначеності як один з елементів верховенства права не виключає визнання за органом публічної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними.

Згідно з Рекомендацією № R(80)2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 під дискреційним слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

У цій Рекомендації Комітет Міністрів Ради Європи сформулював основні принципи, які слугують змістовними гарантіями ухвалення справедливого рішення. Так, здійснюючи дискреційні повноваження, адміністративний орган: не переслідує жодної іншої мети, окрім тієї, для якої було надано повноваження; дотримується об'єктивності та неупередженості, враховуючи лише чинники, що стосуються конкретної справи; дотримується принципу рівності перед законом, уникаючи несправедливої дискримінації; забезпечує належний баланс між будь-якими негативними наслідками, які можуть виникнути внаслідок рішення стосовно прав, свобод або інтересів осіб та метою, яку таке рішення переслідує; приймає своє рішення в розумний строк з урахуванням суті питання, що розглядається; застосовує будь-які загальні адміністративні практики послідовним чином, враховуючи конкретні обставини кожного випадку.

Європейська комісія «За демократію через право» на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року) (CDL-AD(2011)003rev) схвалила Доповідь «Верховенство права» (далі - Доповідь), у якій до елементів верховенства права віднесено, зокрема, юридичну визначеність та заборону свавілля (пункт 41).

У пункті 45 Доповіді зазначено, що потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними; у цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції; не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади; отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої дискреції та на спосіб її здійснення з достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій влади.

Щодо заборони свавілля у пункті 52 Доповіді йдеться про те, що хоча дискреційні повноваження є необхідними для здійснення всього діапазону владних функцій у сучасних складних суспільствах, ці повноваження не мають здійснюватись у свавільний спосіб; їх здійснення у такий спосіб уможливлює ухвалення суттєво несправедливих, необґрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень, що є несумісним із поняттям верховенства права.

Отже, правова процедура є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів / вчинення дій адміністративними органами.

Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій.

ЄСПЛ у питанні здійснення судового контролю за реалізацією державними органами їхніх дискреційних повноважень послідовно висловлює правову позицію, згідно з якою надання правової дискреції органам влади у вигляді необмежених повноважень є несумісним з принципом верховенства права, і закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, та порядок її здійснення з урахуванням законної мети цього заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання (рішення від 2 листопада 2006 року у справі «Волохи проти України», від 2 серпня 1984 року у справі «Мелоун проти Сполученого Королівства»).

Таким чином, наділення ВККС свободою розсуду під час оцінки кандидата на посаду судді на предмет його відповідності встановленим законом критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності не означає, що такий розсуд не має меж. У всякому випадку межа розсуду виключає свавільність дій та використання наданих повноважень не з легітимною метою, тобто не з метою, задля досягнення якої повноваження надані. Іншими словами, процедура оцінювання кандидата повинна бути правовою.

Таку правову позицію Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово викладала у своїх постановах, зокрема від 18 листопада 2024 року у справі № 990/92/24, від 20 березня 2025 року у справі № 990/85/24.

Наведене дає підстави стверджувати, що межі дискреції ВККС у конкурсній процедурі добору кандидатів на посаду судді, зокрема і прийняття рішення за результатами виконання кандидатами практичного завдання з відповідної спеціалізації, не можуть бути неосяжними та повинні підлягати зовнішньому публічному контролю. Процес розгляду Комісією питання про підтвердження / непідтвердження кандидатами здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді, як і прийняте за результатом цього процесу рішення, мають бути зрозумілим як кандидатам на посаду судді, питання щодо яких розглядалося ВККС, так і незалежному сторонньому спостерігачу.

У будь-якому випадку прийняті ВККС щодо кандидата на посаду судді рішення мають демонструвати, чим конкретно керувалася Комісія, коли оцінювала цього кандидата.

Таким чином, вмотивованість рішення ВККС та викладення його змісту в такий спосіб, що надає можливість оцінити, чи дотрималася Комісія вимог Методичних вказівок № 228/зп-24, є не лише формальним дотриманням вимог закону, а повинна забезпечити дотримання принципу правової визначеності.

Затвердження Методичних вказівок № 228/зп-24 із чітким визначенням можливої кількості балів, що виставляється за виконання кожного елемента практичного завдання, з урахуванням вимог пункту 5.1, пунктів 5.5.4, 5.5.5 пункту 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24 зобов'язує Комісію перевіряти саме в інформаційній системі практичні роботи та встановлювати відповідність змісту практичного завдання, що виконав учасник, саме за кожним з елементів практичного завдання окремо з подальшим виставленням загальної кількості балів.

Разом з тим, судова колегія не приймає доводи позивача про те, що перевірка практичних завдань конкурсантів проводилась поза межами інформаційної системи, оскільки беззаперечних доказів цього не надано, а відповідно до листа заступника керівника секретаріату ВККС від 30.04.2025 № 24-3349/25 (т. 1 а.с. 194) у межах оцінювання виконаних практичних завдань ПІК (прикладних інформаційних сервісів комплексу спеціалізованого програмного забезпечення) не забезпечується фіксація операцій користувачів із обробки (відкриття та/або перегляд робіт модельних судових рішень) учасників іспиту.

Як наслідок, в ретроспективі Комісією було прийнято рішення від 17.12.2025 № 218/зп-25 «Про внесення змін до Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19.06.2024 № 185/зп-24 (зі змінами)», яким, зокрема, підпункту 5.5.6 пункту 5.5. розділу 5 Положення № 185/зп-24, викладено в новій редакції: «Під час оцінювання практичного завдання члени екзаменаційної комісії виставляють оцінки за кожен передбачений елемент у кількості балів, визначених методичними вказівками. Оцінка члена екзаменаційної комісії за виконане учасником практичне завдання формується на підставі суми його оцінок за кожен елемент, передбачений методичними вказівками» (т. 2 а.с. 242-243).

У цьому контексті доцільно підкреслити, як це зробила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 4 вересня 2025 року у справі № 990/123/24, що здійснення суб'єктом владних повноважень своїх повноважень у спосіб, що призводить до виразно несправедливих, невмотивованих, нерозумних або деспотичних рішень, є порушенням правовладдя, яке вимагає, щоб жодна дискреція не була настільки необмеженою, щоб стати потенційно свавільною. Жодна дискреція не може бути юридично безмежною. Незабезпечення та недотримання наведених умов може свідчити про свавільність і необґрунтованість рішення ВККС.

До того ж частина 2 статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В той же час, зважаючи на те, що оскаржувані рішення в частині позивача не містять конкретизації балів по кожному елементу практичного завдання, як-то передбачено Методичними вказівками № 228/зп-24, наслідком чого є невмотивованість спірних рішень та невідповідність їх вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України в частині, що стосуються ОСОБА_1 , у зв'язку з чим, Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним і скасування:

рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 12.03.2025 № 48/зп-25 про затвердження кодованих результатів практичного завдання, виконаного 24 та 25 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами), в частині, що стосується ОСОБА_1 за п. 162 додатку до вказаного рішення код кандидата - 0074498, бал - « 53,5» та за п. 161 додатку до вказаного рішення код кандидата - 0074076, бал - «58»;

пунктів 1, 2, 4 рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 12.03.2025 № 49/зп-25 про затвердження загальних результатів першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами), в частині, що стосується ОСОБА_1 .

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача провести повторне оцінювання виконаного ОСОБА_1 практичного завдання (код кандидата - 0074498, код кандидата - 0074076) екзаменаційною комісією в іншому складі, то підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні, оскільки відповідно до абзацу 3 підпункту 6.3.1 підпункту 6.3 пункту 6 Положення №185/зп-24 при встановленні розбіжностей між найвищим і найнижчим балами, виставленими за практичне завдання окремими членами екзаменаційної комісії, у 20 і більше відсотків від максимально можливого балу така робота підлягає повторній перевірці іншою екзаменаційною комісією без участі осіб, які брали участь у первинному оцінюванні. Екзаменаційна комісія при оцінюванні роботи керується не «математичними», а змістовими міркуваннями щодо відповідної роботи.

Однак, як вбачається з екзаменаційних відомостей, при оцінюванні практичних робіт ОСОБА_1 в них відсутні розбіжності у 20 і більше відсотків від максимально можливого балу, що виключає можливість зобов'язання відповідача провести повторне оцінювання виконаного ОСОБА_1 практичного завдання (код кандидата - 0074498, код кандидата - 0074076) екзаменаційною комісією в іншому складі.

Відтак, позовні вимоги в частині зобов'язального характеру, виходячи з положень ч. 2 ст. 9 КАС України, підлягають задоволенню шляхом зобов'язання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України провести повторне оцінювання виконаного ОСОБА_1 практичного завдання (код кандидата - 0074498, код кандидата - 0074076) відповідно до Методичних вказівок з оцінювання практичного завдання з адміністративної, господарської та цивільної спеціалізацій, виконаних кандидатами на посади суддів апеляційних судів під час кваліфікаційного іспиту, затверджених рішенням Комісії від 17.07.2024 № 228/зп-24.

Відносно доводів позивача про позбавлення Комісією права позивача «бути почутим», оскільки порушено процедуру прийняття рішення, з огляде на те, що ч. 5 ст. 101 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» має кореспондуватися з ч. 2 ст. 2 КАС України, у зв'язку з чим позивач мала бути присутня на засіданні Комісії на якому ухвалювались спірні рішення, то слід звернути увагу позивача та її представника на те, що ч. 5 ст. 101 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», не зобов'язує членів ВККС України ухвалювати рішення за участю особи, щодо якої ухвалюється таке рішення. На противагу таким доводам позивача ч. 1 ст. 101 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» обумовлено що рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі ухвалюється більшістю від установленого цим Законом складу Комісії. Голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої вирішується питання, та інших осіб, які не є членами Комісії.

Щодо доводів позивача про помилки у правозастосуванні у практичному завданні № 2.1.6 з урахуванням: інструкції оцінювання практичного завдання № 2.1.6 (модельна справа № 322/78787/23), ключа завдання, то колегія суддів приймає до уваги такі доводи та зазначає про правильність зазначення позивачем у резолютивній частині першого практичного завдання саме терміну «ухвалення нового судового рішення», що відповідає вимогам ст. 315 КАС України. Разом з тим, зважаючи на відсутність балів по кожному елементу практичного завдання, як-то передбачено Методичними вказівками № 228/зп-24, Суд не може пересвідчитись у тому, що Комісією було занижено бал саме за вказаний розділ, за який, відповідно до інструкції оцінювання практичного завдання № 2.1.6 виставляються бали від 0 до 4.

Зважаючи на те, що конкурсантці не вистачило лише 1,0 балу, щоб скласти іспит, Суд вважає, що зазначений недолік практичного завдання врешті вплинув на підсумковий бал і призвів до припинення участі у конкурсі.

Щодо доводів позивача про правильність стягнення нею у модельній справі № 2 судового збору за рахунок прокурора, тоді як публічні коментарі члена Комісії ОСОБА_4 свідчать про отримання більшістю учасників конкурсу, у тому числі позивачкою, за вказаний розділ 0 балів, то Суд вважає, що правильність стягнення учасником конкурсу судового збору з прокурора у модельній справі № 2 є виключно дискреційними повноваженнями Комісії, які Суд не вправі на себе перебирати, а публічні коментарі члена Комісії ОСОБА_4 про отримання більшістю учасників за вказаний розділ 0 балів, самі по собі не свідчать про отримання за вказаний розділ 0 балів саме позивачкою, виходячи з того, що членами комісії недотримано затверджених власних Методичних вказівках № 228/зп-24 щодо виставлення балів по кожному елементу, як наслідок унеможливлюють перевірку судом таких обставин.

Відносно посилання позивача на можливе порушення процедури прийняття оскаржуваних рішень у зв'язку із розміщенням в засобах масової інформації та отриманням від Комісії на її запит даних про нарахування балів екзаменаторами, які перебували в стані тимчасової непрацездатності та відпустці, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки сам лише факт перевірки і оцінки практичного завдання членами екзаменаційної комісії в неробочі дні (святкові, вихідні, дні відпустки тощо), а також у період тимчасової непрацездатності не свідчить про необ'єктивність такої перевірки (оцінювання). При цьому, виходячи з положень пункту 192 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням ВККС України від 13.10.2016 № 81/зп-16 (в редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 19.10.2023 № 119/зп-23) для членів Комісії та інспекторів Комісії встановлюється ненормований робочий день з гнучким режимом початку та закінчення робочого дня.

Щодо посилання позивача та її представника на те, що спірні рішення ухвалені більшістю членів комісії, які не є суддями, що свідчить про неповноважний склад Комісії, то Суд вважає вказані доводи безпідставними, виходячи з того, що 01.06.2023 Вища рада правосуддя своїм рішеннями призначила 16 членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, однак доказів визнання протиправними та скасування таких рішень ВРП щодо призначення членів ВККС позивачем не надано.

Відносно тверджень позивача про те, що виконані нею практичні завдання повністю відповідають вимогам ст. 322 КАС України та стандартам, визначеним Національною школою суддів України, а також правилам Методичних вказівок з оцінювання практичного завдання з адміністративної, господарської та цивільної спеціалізацій, виконаного кандидатами на посади суддів апеляційних судів під час кваліфікаційного іспиту, однак протиправно, без належної мотивації були оцінені Комісією на рівні показників, відображених у додатках до оскаржуваних рішень, то вказані доводи є безпідставними, оскільки Суд не вправі перебирати на себе повноваження членів екзаменаційної комісії з дослідження та оцінювання практичних завдань та виставлення балів по кожному елементу відповідно до Методичних вказівок з оцінювання практичного завдання, які є виключно дискреційними повноваженнями ВККС.

Стосовно доводів позивача про те, що Комісією не було забезпечено рівність конкурсантів під час складання практичних завдань, з огляду на те, що позивача незабезпечено актуальними нормативно-правовими актами, а саме на час виконання практичного завдання не були внесенні зміни саме до КАС України, відповідно до Закону України від 19.12.2024 № 4173-ІХ, який набрав чинності з 08.02.2025, судова колегія такі доводи оцінює критично, оскільки як встановлено в судовому засіданні, зміни до КАС України дійсно не вносились, але в папку НПА був доданий Закон від 19.12.2024 № 4173-ІХ, яким позивач була взмозі користуватись. Крім того, відсутні докази звернення позивача, в день складання практичного завдання, до уповноважених осіб з повідомленням таких обставин, тоді як на противагу вказаним доводам позивача, відповідачем надано службову записку (т. 2 а.с. 145) та скріншот вмісту папки НПА (т. 2 а.с. 146), з якої вбачається наявність змісту Закону № 4173-ІХ, який створено в такій папці 10.02.2025, тобто до 24 та 25 лютого 2025 року - моменту написання позивачем практичних завдань.

Таким чином, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні у справі докази та відеозапис засідання ТСК, а також матеріали ДСК, судова колегія приходить до висновку про часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що Суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позову ОСОБА_1 обравши при цьому інший належний та ефективний спосіб судового захисту, на користь позивача слід відшкодувати судові витрати у вигляді сплаченого нею судового збору за подання позовної заяви у сумі 1937,92 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Керуючись статтями 245, 246, 255, 262, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 12.03.2025 № 48/зп-25 про затвердження кодованих результатів практичного завдання, виконаного 24 та 25 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами), в частині, що стосується ОСОБА_1 за п. 162 додатку до вказаного рішення код кандидата - 0074498, бал - « 53,5» та за п. 161 додатку до вказаного рішення код кандидата - 0074076, бал - « 58»;

Визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2, 4 рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 12.03.2025 № 49/зп-25 про затвердження загальних результатів першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами), в частині, що стосується ОСОБА_1 .

Зобов'язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України провести повторне оцінювання виконаних ОСОБА_1 практичних завдань (код кандидата - 0074498, код кандидата - 0074076) відповідно до Методичних вказівок з оцінювання практичного завдання з адміністративної, господарської та цивільної спеціалізацій, виконаних кандидатами на посади суддів апеляційних судів під час кваліфікаційного іспиту, затверджених рішенням Комісії від 17.07.2024 № 228/зп-24.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (адреса: 03110, м. Київ, вулиця Генерала Шаповала, 9; код ЄДРПОУ 37316378) понесені нею витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 1937,92 грн. (одна тисяча дев'ятсот тридцять сім гривень дев'яносто дві копійки).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Верховного Суду як суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано.

Враховуючи перебування члена колегії Олендера І.Я. у відпустці, повний текст судового рішення складено 01.04.2026.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Cудді І.А. Гончарова

І.Я. Олендер

В.П. Юрченко

В.В. Хохуляк

Попередній документ

135376832

Наступний документ

135376834

Інформація про рішення:

№ рішення:	135376833
№ справи:	990/158/25
Дата рішення:	25.03.2026
Дата публікації:	06.04.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо оскарження актів чи діянь ВРУ, Президента, ВРП, ВККС, рішень чи діянь органів, що обирають, звільняють, оцінюють ВРП, рішень чи діянь суб’єктів призначення КСУ та Дорадчої групи експертів у процесі відбору на посаду судді КСУ, з них:; оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, з них:

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (24.03.2026)
Дата надходження:	11.04.2025
Предмет позову:	про оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, про визнання протиправними та скасування рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 12.03.2025 № 48/зп-25, № 49/зп-25, зобов`язання вчинити певні дії

Розклад засідань:

Минулі засідання (12)

14.05.2025 12:15	Касаційний адміністративний суд
21.05.2025 12:30	Касаційний адміністративний суд
04.06.2025 12:30	Касаційний адміністративний суд
16.07.2025 11:30	Касаційний адміністративний суд
01.10.2025 11:30	Касаційний адміністративний суд
19.11.2025 11:30	Касаційний адміністративний суд
11.02.2026 11:30	Касаційний адміністративний суд
18.02.2026 12:00	Касаційний адміністративний суд
25.02.2026 11:45	Касаційний адміністративний суд
18.03.2026 12:00	Касаційний адміністративний суд
24.03.2026 10:00	Касаційний адміністративний суд
25.03.2026 11:00	Касаційний адміністративний суд