ф
01 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 160/9098/24
адміністративне провадження № К/990/36754/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І. В.,
суддів: Білак М. В., Мельник-Томенко Ж. М.,
перевіривши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Кулі Володимира Сергійовича про ухвалення додаткового рішення у справі № 160/9098/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного військово-медичного клінічного центру (центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби про визнання дій протиправними та скасування рішення,
1. У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного військово-медичного клінічного центру (центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби, у якому просив:
- визнати протиправним рішення відповідача від 07 грудня 2023 року за вих. № 4826, яким було порушено процедуру встановлення придатності до військової служби ОСОБА_1 ;
- зобов'язати відповідача провести повторну військово-лікарську експертизу для встановлення ступеня придатності до військової служби позивача, з повним обстеженням, за необхідності - в умовах стаціонару, з метою оцінки стану здоров'я і фізичного розвитку позивача на момент огляду та визначення ступеня придатності до військової служби.
2. Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 04 жовтня 2024 року позов задовольнив.
Визнав протиправною та скасував постанову Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України про ступінь придатності військовослужбовця ОСОБА_1 до військової служби, яка оформлена довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії від 07 грудня 2023 року № 4826.
Зобов'язав Головний військово-медичний клінічний центр (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України повторно провести медичний огляд військовослужбовця ОСОБА_1 та прийняти постанову про ступінь придатності його до військової служби, врахувавши висновки суду.
3. У подальшому представник позивача подав до Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 160/9098/24 в частині відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000 грн.
4. Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року, заяву представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.
Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Головного військово-медичного клінічного центру (центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1500 грн.
У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
5. Не погоджуючись із додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
6. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 19 березня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив.
Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року у справі № 160/9098/24 скасував та ухвалити нове рішення.
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Кулі В. С. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 160/9098/24 задовольнив.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Головного військово-медичного клінічного центру (центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України (вул. Ягідна, буд. 58, м. Київ., 03803; код ЄДРПОУ 143211618) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 гривень.
7. 20 березня 2026 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Кулі В. С. на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 160/9098/24, у якій заявник просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Головного військово-медичного клінічного центру (центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України судові витрати у розмірі в розмірі 10 000 грн, що складаються із витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000 грн та витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у розмірі 5 000 гривень.
8. 23 березня 2026 року відповідач подав заперечення на заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Кулі В. С., у якій зазначив, що ставить під сумнів обґрунтованість та співмірність розміру заявлених позивачем витрат на правничу допомогу.
Відповідач також указав, що в порядку, визначеному частинами 5-7 статті 134 КАС України заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами так як вони являються неспівмірними за критеріями, визначеними частиною п'ятою статті 134 КАС України, а саме:
- дійсна справа є справою незначної складності так як судом постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Крім цього, предметом апеляційного та касаційного оскарження було лише додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року щодо розподілу судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу.
- обставини та матеріали справи, що стосуються постановлення додаткового рішення не потребують дослідження, вивчення та підготовки у великих обсягах, тому слід вважати заявлені представником позивача три години та півтори години відповідно на опрацювання документів явно неспівмірними з часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг) та/або обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
- предметом оскаржуваного додаткового рішення є стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. Тому витрати на правничу допомогу у сумі 10 000 грн., заявлені представником позивача в дійсній заяві про ухвалення додаткового рішення є неспівмірною сумою із сумою витрат на правову допомогу, що є предметом додаткового рішення.
На підставі викладеного відповідач просив:
- зменшити розмір витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги у суді апеляційної та касаційної інстанції які підлягають розподілу між сторонами.
- відмовити у задоволенні заяви представника позивача Кулі В. С. про ухвалення додаткового рішення.
9. Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2026 року заяву позивача про ухвалення додаткового рішення призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 30 березня 2026 року.
10. Надаючи оцінку заяві представника ОСОБА_1 - адвоката Кулі В. С. про ухвалення додаткового рішення, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначає таке.
11. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
12. Згідно із частиною третьою цієї статті суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
13. За змістом частин першої та третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
14. Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
15. На підставі частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
16. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
17. Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
18. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
19. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
20. Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
21. Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
22. Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» установлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
23. За змістом статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
24. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
25. У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
26. Таким чином, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
27. При цьому, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
28. Крім того при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
29. Верховний Суд приймає до уваги положення частини дев'ятої статті 139 КАС України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись, та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню.
30. Наведені вище положення процесуального законодавства покладають обов'язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідач надав заперечення на заяву про стягнення судових витрат.
31. Представник ОСОБА_1 - адвокат Куля В. С. у заяві про ухвалення додаткового рішення зазначає, що витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн підтверджуються:
- додатковою угодою № 2 до договору про надання правової допомоги від 28 грудня 2023 року, згідно з якою сторони домовились, що, зокрема, за формування правової позиції, написання та подання апеляційної скарги на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі № 160/9098/24 вартість становить 5000 грн/три години;
- актом прийому-передачі (юридичних послуг) від 30 травня 2025 року, згідно з яким сформовано правову позицію, написано та подано апеляційну скаргу на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі № 160/9098/24 до Третього апеляційного адміністративного суду, вартість документу 5000 грн, витрачений час 3 години;
- прибутковим касовим ордером від 30 травня 2025 року № 281223-126В/2 відповідно до якого адвокат Куля В. С. прийняв від ОСОБА_1 5000 грн (а. с. 113- 114);
- додатковою угодою № 3 до договору про надання правової допомоги від 28 грудня 2023 року, згідно з якою сторони домовились, що, зокрема, за юридичний аналіз постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року у справі № 160/9098/24, формування правової позиції, написання та подання касаційної скарги на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року у справі № 160/9098/24 вартість становить 5000 грн один документ/три години;
- актом прийому-передачі (юридичних послуг) від 20 березня 2026 року, згідно з яким здійснено юридичний аналіз постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року у справі № 160/9098/24, сформовано правову позицію, написано та подано касаційну скаргу на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року у справі № 160/9098/24 вартість становить 5000 грн один документ/три години.
32. Вирішуючи питання про конкретний розмір витрат, що підлягають компенсації, колегія суддів виходить із того, що у суді апеляційної та касаційної інстанцій предметом правничої допомоги було не ведення основного спору по суті, а підготовка процесуальних документів у вузькому питанні розподілу витрат на професійну правничу допомогу. За такого предмета перегляду, з урахуванням уже сформованої правової позиції позивача, відсутності необхідності у збиранні нових доказів, підготовці значного масиву додаткових матеріалів чи участі в судових засіданнях, заявлена вартість по 5 000 грн за кожну інстанцію не відповідає критеріям співмірності, розумності та необхідності, визначеним статтею 134 КАС України.
33. З огляду на наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим визначити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, у сумі 4 000 грн, тобто по 2 000 грн за підготовку та подання апеляційної і касаційної скарг відповідно. Саме такий розмір, на переконання суду, є достатнім і справедливим відшкодуванням фактично необхідних витрат у цій справі, узгоджується з характером виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих послуг, складністю процесуального питання та не призводить до покладення на відповідача явно надмірного фінансового тягаря.
Керуючись статтями 134, 139, 252, 343 КАС України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду
1. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 160/9098/24 задовольнити частково.
2. Ухвалити додаткову постанову.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Головного військово-медичного клінічного центру (центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України (вул. Ягідна, буд. 58, м. Київ., 03803; код ЄДРПОУ 143211618) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок).
4. В задоволенні іншої частини заяви відмовити.
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Желєзний
Судді М. В. Білак
Ж. М. Мельник-Томенко