02 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 826/17348/14
адміністративне провадження № К/990/12204/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року у справі № 826/17348/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,
установив:
Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №98226552207 від 15 липня 2014 року, яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 65 008 829,00 грн, з яких 52 007 063,00 грн - основний платіж, 13 001 766,00 грн - штрафні (фінансові) санкції.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2015 року, відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Постановою Верховного Суду від 14 липня 2020 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2015 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 15 липня 2014 року №98226552207 в частині збільшення суми грошового зобов'язання в розмірі 63 058 564,00 грн, з яких 50 446 851,00 грн - основний платіж та 12 611 713,00 грн - штрафні (фінансові) санкції. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник формально посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для відкриття касаційного провадження, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування підпункту 138.5.2 пункту 138.5 статті 138 та пункту 141.1 статті 141 Податкового кодексу України у подібних правовідносинах.
Відповідно до зазначеного пункту підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Суд звертає увагу скаржника на те, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Водночас у поданій касаційній скарзі скаржник не зазначив, який саме правовий висновок, на його думку, повинен бути сформульований у цій справі та який водночас відсутній у рішеннях Верховного Суду.
Подана касаційна скарга містить лише виклад обставин справи, цитування нормативних актів та незгоду з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Отже касаційна скарга не містить належного обґрунтування зазначеної підстави для касаційного оскарження.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -
постановив:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року у справі № 826/17348/14 - повернути скаржнику.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя О. О. Шишов