01 квітня 2026 року
м. Київ
справа №380/22203/24
адміністративне провадження № К/990/10831/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - В/ч НОМЕР_1 ), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);
- зобов'язати В/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
-визнати протиправними дії В/ч НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців четвертого, п'ятого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 по 29.08.2024;
- зобов'язати В/ч НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 29.08.2024, виходячи з фіксованої величини- 4 082,33 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо не проведення перерахунку та виплати розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2020 по 29.08.2024, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним звання визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов'язати В/ч НОМЕР_1 перерахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2020 по 29.08.2024, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», перерахувати та виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2020-2024., матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2023, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01,2023, 01.01.2024, з врахуванням виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 , щодо не включення індексації грошового забезпечення до обрахунку одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (вихідна допомога);
- зобов'язати В/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату позивачу одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби(вихідна допомога), з врахуванням у складі грошового забезпечення-індексації грошового забезпечення, нарахованої після звільнення із військової служби на виконання рішення суду по даній справі так і отриманої під час проходження військової служби, з урахуванням раніше проведених виплат;
- визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 , щодо не включення індексації грошового забезпечення до обрахунку грошової компенсації за невикористані 126 діб додаткової відпустки як учаснику бойових дій, 30 діб невикористаної основної відпустки за 2022 рік, 05 діб-за 2024 рік;
- зобов'язати В/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 126 діб додаткової відпустки як учаснику бойових дій, 30 діб невикористаної основної відпустки за 2022 рік, 05 діб-за 2024 рік з врахуванням у їх складі індексації грошового забезпечення, нарахованої на виконання рішення по даній справі, з врахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням нарахованих з використанням прожиткового мінімуму, встановленого на відповідний рік, з урахуванням раніше проведених виплат;
- зобов'язати В/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення, грошового забезпечення перерахованого на виконання рішення суду з 01.01.2020 по день фактичної виплати, з врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2020,01.01.2021, 01.01.2022 , 01.01.2023, 01.01.2024.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.03.2025, адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);
- зобов'язано В/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;
- визнано протиправними дії В/ч НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців четвертого, п'ятого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 29.08.2024;
- зобов'язано В/ч НОМЕР_1 здійснити позивачу перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 29.08.2024, виходячи з фіксованої величини - 4 082,33 грн. на місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням виплачених сум;
- визнано протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 20.05.2023 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 - 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2020 - 2023 роки, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, додаткової відпустки, виплаченої ОСОБА_1 при звільненні та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов'язано В/ч НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату за період з 29.01.2020 по 20.05.2023 грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 - 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2020 - 2023 роки, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, додаткової відпустки, виплаченої ОСОБА_1 при звільненні та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, В/ч НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2025 відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги та апеляційну скаргу залишено без руху, запропоновано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 7013,31 грн, доказів надіслання апеляційної скарги всім іншим учасникам справи.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2025 апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 у справі № 380/22203/24 повернув скаржнику на підставі частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки у встановлений судом строк не усунуто недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі апеляційного суду від 28.03.2025.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2025 апеляційну скаргу залишено без руху, запропоновано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги протягом десяти днів з дня з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням інших підстав для його поновлення, документа про сплату судового збору в розмірі 7013,31 грн, доказів надіслання апеляційної скарги всім іншим учасникам справи.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2025 визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження та відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження. У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 у справі № 380/22203/24 відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, оскільки апелянтом не зазначено поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, В/ч НОМЕР_1 звернулася через підсистему «Електронний Суд» до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою.
Ухвалою Суду від 26.06.2025 відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги та касаційну скаргу залишено без руху, запропоновано скаржнику усунути недоліки касаційної скарги протягом десяти днів з дня з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судом апеляційної інстанції порушення конкретних норм процесуального права при його ухваленні, оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою Суду від 06.08.2025 касаційну скаргу на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2025 у справі № 380/22203/24 повернуто скаржнику на підставі частини другої статті 332 КАС України, оскільки у встановлений судом строк не усунуто недоліки касаційної скарги, зазначені в ухвалі Суду від 26.06.2025.
13.08.2025 через підсистему «Електронний суд» до Суду надійшла повторна касаційна скарга В/ч НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2025 у справі № 380/22203/24.
Ухвалою Суду від 01.09.2025 касаційну скаргу залишено без руху, запропоновано скаржнику усунути недоліки касаційної скарги протягом десяти днів з дня з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судом апеляційної інстанції порушення конкретних норм процесуального права при його ухваленні, оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із обґрунтуванням поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження.
Ухвалою Суду від 23.09.2025 відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення від сплати судового збору за подання касаційної скарги та касаційну скаргу повернути скаржнику на підставі частини другої статті 332 КАС України, оскільки у встановлений судом строк не усунуто недоліки касаційної скарги, зазначені в ухвалі Суду від 01.09.2025.
10.03.2026 через підсистему «Електронний суд» до Суду надійшла третє касаційна скарга В/ч НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2025 у справі № 380/22203/24.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Ухвалою Суду від 18.03.2026 касаційну скаргу залишено без руху, з підстав недотримання вимог статті 330 КАС України. Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції:
- уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судом апеляційної інстанції порушення конкретних норм процесуального права при його ухваленні, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи;
- клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із обґрунтуванням поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження.
Одночасно скаржнику роз'яснено, що у разі невиконання вимог статті 330 КАС України касаційна скарга буде повернута, а у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині виконання вимог частини третьої статті 332 КАС України у відкритті касаційної скарги буде відмовлено.
Згідно з інформацією, наявною в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», електронний документ (ухвала суду про залишення касаційної скарги без руху від 18.03.2026) доставлена в Електронний кабінет В/ч НОМЕР_1 18.03.2026 о 20 год 10 хв, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Частиною одинадцятою статті 251 КАС України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
Згідно пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення, за умови отримання відповідного повідомлення про його доставлення.
26.03.2026 від скаржника на виконання ухвали про залишення без руху через підсистему «Електронний суд» до Суду надійшли заява про повнолення строку на касаційне оскарження та 27.03.2026 надано уточнену касаційну скаргу.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України передбачено, що у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За приписами частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Право на апеляційне оскарження реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.
За правилами частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Умовою прийнятності апеляційної скарги до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 296 КАС України, а також дотриманні термінів її подачі, обов'язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку на апеляційне оскарження, подання відповідного клопотання про його поновлення.
Частиною третьою статті 298 КАС України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з частиною п'ятою статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Таким чином, процесуальне законодавство встановлює порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, апеляційної скарги. Як у випадку невиконання вимог статті 296 КАС щодо форми та змісту скарги, так і вимог щодо дотримання строку апеляційного оскарження, зокрема, відсутності відповідного клопотання чи визнання вказаних у ньому підстав неповажними, - апеляційна скарга залишається без руху.
Якщо скаржник у строк, визначений судом, не подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).
Отже, встановлено дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Приписи пункту 4 частини першої статті 299 КАС України є імперативними та зобов'язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.
Такий підхід обумовлений тим, що право на оскарження судового рішення обмежене встановленим у законі строком на апеляційне оскарження, покликаним на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, та має дисциплінувати суб'єктів адміністративного судочинства.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, зокрема, і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
При поданні апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
При вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, що слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Такий підхід до визначення категорії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 9901/546/19, у якій акцентувалась увага й на тому, що нормами статті 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Проаналізувавши вищенаведені приписи процесуального закону, Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що ними чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документу повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Верховний Суд в постанові від 24.07.2023 у справі № 200/3692/21, зважаючи на зміст норм процесуального права, якими врегульовано питання строків апеляційного оскарження та їх поновлення, вимоги до процедурних рішень суду апеляційної інстанції, ухвалених з цього питання, а також беручи до уваги продемонстровані національними судами та ЄСПЛ підходи до поновлення процесуальних строків, правові позиції Верховного Суду з цього приводу, вважав, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Колегія суддів зазначає, що поновлення строку не є обов'язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін.
Як убачається з матеріалів уточненої касаційної скарги та інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, 05.03.2025 Львівський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у цій справі в порядку спрощеного позовного провадження, отримано В/ч НОМЕР_1 07.03.25.
З огляду на несплату скаржником судового збору в розмірі 8 720,64 Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28.03.2025 залишив апеляційну скаргу без руху, встановивши п'ятиденний строк для усунення вказаного недоліку. Позаяк скаржник вимог ухвали суду не виконав, суд апеляційної інстанції ухвалою від 25.04.2025 повернув В/ч НОМЕР_1 подану апеляційну скаргу.
06.05.2025 апелянтом повторно подано апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 у справі № 380/22203/24.
Ухвалою від 22.05.2025 Восьмого апеляційного адміністративного суду залишено апеляційну скаргу без руху з мотивів, зокрема, пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження судового рішення та установив скаржникові десятиденний строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків. Крім того, суд апеляційної інстанції зауважив, що апелянтом не подано клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.
На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк, В/ч НОМЕР_1 подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування заяви апелянтом зазначено, що відповідач первинно подав апеляційну скаргу на рішення суду у межах строку, встановленого статтею 295 КАС України, однак її було повернуто судом внаслідок невиконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху (несплата судового збору).
Між цим, за доводами в уточненої касаційній скарзі скаржника зазначив, що первісну апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції В/ч НОМЕР_1 подала з дотриманням процесуального строку, однак відсутність бюджетного фінансування на оплату судового збору, що не залежало від волі скаржника, призвело до того, що повторну апеляційну скаргу було подано з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 28 квітня 2021 року у справі №640/3393/19, від 21.09.2023 у справі №160/15387/22, від 09.11.2023 у справі №560/11237/22, від 20.11.2023 року у справі №120/18501/21-а тощо, акцентував увагу на тому, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватися принципів належного врядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, установлених нею ж.
Тут варто зауважити, що обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. Водночас судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним зі способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов'язків, передбачених законами України. Таку позицію Верховний Суд висловив у постанові від 12.09.2025 у справі №240/7212/24.
До того ж, позаяк необхідність сплати судового збору при поданні апеляційної скарги встановлена законом, слід констатувати, що В/ч НОМЕР_1 , подаючи вперше апеляційну скаргу без надання документа про сплату судового збору, достеменно розумів про порушення ним норм процесуального права.
За обставинами цієї справи, після первинного повернення судом апеляційної інстанції апеляційної скарги В/ч НОМЕР_1 (ухвала від 25.04.2025), скаржник повторно звернувся з апеляційною скаргою рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 лише 06.05.2025, що, не можна вважати зверненням ані в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, оскільки на цей час минуло більше місяця ід дня закінчення строку на апеляційне оскарження, ані упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань, оскільки після повернення апеляційної скарги до повторного звернення минуло більше місяця.
Водночас, варто зауважити, що та обставина, що В/ч НОМЕР_1 звернулась вперше з апеляційною скаргою у строк (яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору) не є підставою уважати пропуск строку поважним, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.
В цьому контексті доводи В/ч НОМЕР_1 про те, що вона повторно звернулася з апеляційною скаргою у найкоротший термін після отримання коштів на сплату судового збору, не свідчать про те, що в спірний період військова частина вчинила всі можливі та необхідні дії для реалізації наданих їй законом процесуальних прав з метою апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.
Отже, судом апеляційної інстанції постановлено оскаржувану ухвалу від 24.07.2025 з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи те, що скаржник оскаржує ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі, зазначену в частині третій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження можуть бути неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Водночас скаржник належно не обґрунтовує неправильність застосування норм процесуального права при відмові у відкритті апеляційного провадження у справі.
Разом із уточненою касаційною скаргою скаржником подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження. В обґрунтування причин пропуску строку В/ч НОМЕР_1 зазначила, що первинна касаційна скарга була подана своєчасно, проте повернута Судом ухвалою від 02.09.2025 через несплату судового збору, зумовлену тривалою процедурою виділення коштів вищим командуванням. Скаржник зауважує, що повторне звернення з касаційною скаргою реалізовано в найкоротший термін після фактичного надходження фінансування, а попередній пропуск строку спричинений об'єктивними обставинами, що не залежали від волі установи.
Вирішуючи клопотання скаржника в частині поновлення строків на касаційне оскарження, колегія суддів виходить з наступного.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов'язків.
Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслений характер процесуальної поведінки учасників справи, відповідно до якого особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без невиправданих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, передусім щодо дотримання строку на касаційне оскарження. Для цього учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати цілком наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Суд звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, зазначає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини другої статті 332 КАС України у системному зв'язку із частиною восьмою статті 169 КАС України, зі змісту яких слідує, що скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Колегія суддів зазначає, що за інформацією, наявною в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» вперше подану касаційну скаргу ухвалою Суду від 06.08.2025 повернуто скаржнику у зв'язку з неусунення недоліків ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Вдруге подану касаційну скаргу повернуто ухвалою Суду від 23.09.2025 у зв'язку з неусунення недоліків ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
З матеріалів касаційної скарги слідує, що ухвала суду апеляційної інстанції постановлена 06.06.2025, а втретє подану касаційну скаргу через підсистему «Електронний Суд» 10.03.2026, тобто з пропуском передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження.
Сам по собі факт повернення касаційної скарги не свідчить про наявність дійсно істотних перешкод чи труднощів для своєчасного вчинення процесуальних дій, які не залежать від волевиявлення особи. При вирішенні питання про поважність наведених позивачем причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої касаційної скарги.
Суд зауважує на періоді часу, у якому відбувалося повторне звернення скаржника із повторною касаційною скаргою, що свідчить про допущення ним необґрунтованих зволікань щодо реалізації права на повторне звернення до суду. Так, загальний строк, що минув з дати постановлення ухвали апеляційного суду і до дати звернення із цією касаційною скаргою становить більше восьми місяців, що виходить за межі строку, встановленого КАС України для касаційного оскарження судових рішень.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об'єктивно непереборними, та не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Водночас на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.
При цьому поновлення строку не є обов'язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін. У разі подання позивачем клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Суд наголошує, що особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Колегія суддів враховує, що право на повторне звернення із касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним й окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які об'єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Суд зазначає, що повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження, а та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду касаційної інстанції не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього.
Щодо доводів скаржника, що первинна касаційна скарга була подана своєчасно, проте повернута Судом ухвалою від 02.09.2025 через несплату судового збору, зумовлену тривалою процедурою виділення коштів вищим командуванням, Суд зазначає таке.
У вказаній заяві скаржник посилається на загальні обставини щодо обмеженого фінансування, тривалої процедури замовлення коштів у вищого командування та затримку в їх надходженні, що, на його думку, стало причиною повернення первинної касаційної скарги у вересні 2025 року та зумовило подання повторної скарги лише у березні 2026 року.
При цьому, заява скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження не містить належних обґрунтувань щодо наявності об'єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду та не підтверджено відповідними доказами.
Будь-яких інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, доводів на їх обґрунтування скаржником не наведено, відповідних доказів на їх підтвердження не надано.
Таким чином, скаржником не виконано вимоги ухвали Суду від 18.03.2026 про залишення касаційної скарги без руху.
Враховуючи положення частин першої та другої статті 329 КАС України, не надання скаржником доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання поважними причини пропуску скаржником строку на касаційне оскарження.
За змістом пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Враховуючи вищевикладене, відсутність відповідних доказів щодо поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для застосування пункту 4 частини першої статті 333 КАС України за наслідками розгляду заяви скаржника щодо усунення недоліків касаційної скарги.
Керуючись статтями 12, 13, 248, 328, 329, 333, 359 КАС України, Суд
Визнати неповажними підстави пропуску Військовою частиною НОМЕР_1 строку на касаційне оскарження ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2025 року у справі №380/22203/24.
Відмовити у задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2025 рок у справі №380/22203/24.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіЛ.О. Єресько М.В. Білак В.М. Соколов