01 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 520/27065/24
адміністративне провадження № К/990/25041/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 (головуючий суддя Супрун Ю.О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2025 (головуючий суддя Спаскін О.А., судді: Любчич Л.В., Присяжнюк О.В.) у справі № 520/27065/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
І. РУХ СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУ ПФУ в Хмельницькій області), в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 16.08.2024 № 963430178773 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 ;
зобов'язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області, починаючи з 01.01.2024, провести перерахунок призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, враховуючи, що загальний розмір цієї грошової винагороди складає 321 725,00 грн, з урахуванням постанови Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 240/44080/21, та відповідно до довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої Харківським апеляційним судом 26.07.2024 за № 04-34/61/2024, перерахунок проводити з урахуванням вже виплачених сум.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2025, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2025, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 16.08.2024 № 963430178773 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Хмельницькій області здійснити з 01.01.2024 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , відображених у довідці Харківського апеляційного суду від 26.07.2024 № 04-34/61/2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.07.2024, з урахуванням раніше сплачених сум.
У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
16.06.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ ПФУ в Хмельницькій області, в якій скаржник просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2025, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 30.07.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2025 у справі № 520/27065/24 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії та витребувано справу з Харківського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30.03.2026 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позов обґрунтований тим, що позивач є суддею у відставці та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області). З 2010 року йому призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
Зазначає, що у 2024 році звернувся до ГУ ПФУ в Харківській області з заявою про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Харківського апеляційного суду від 26.07.2024 № 04-34/61/24. Після реєстрації в ГУ ПФУ в Харківській області заява позивача про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за принципом екстериторіальності розглянута ГУ ПФУ в Хмельницькій області, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 16.08.2024 № 963430178773, яким відмовлено позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Водночас з 01.01.2024 після прийняття Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (далі - Закон № 3460-IX) змінився розмір складових суддівської винагороди судді, а саме збільшився розмір прожиткового мінімуму, з якого нараховується базові посадовий оклад, доплати за вислугу років та за перебування на адміністративній посаді в суді, що є безумовною підставою для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є суддею у відставці, що підтверджується Постановою Верховної Ради України від 07.10.2010 № 2596-VI «Про звільнення суддів», копія якої наявна у матеріалах справи.
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, обчислене відповідно до Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).
Харківським апеляційним судом позивачу видана довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом 01.07.2024 від 26.07.2024 № 04-34/61/2024 із зазначенням базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, розміру доплат за вислугу років (70%), виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону № 3460-IX у розмірі 3 028,00 грн.
Позивач звернувся до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою щодо здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі зазначеної оновленої довідки.
Після реєстрації в ГУ ПФУ в Харківській області заява позивача про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за принципом екстериторіальності розглянута ГУ ПФУ в Хмельницькій області.
За результатами розгляду вказаної заяви рішенням від 16.08.2024 № 963430178773 позивачу відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі оновленої довідки у зв'язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди, оскільки починаючи з січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, згідно з Законом № 3460-IX становить 2 102,00 грн.
Не погодившись з рішенням відповідача від 16.08.2024 № 963430178773, позивач звернувся до суду за захистом права на отримання довічного грошового утримання судді у відставці у належному розмірі.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2025, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2025, позов задоволено частково.
За висновками судів попередніх інстанцій Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII; зміна Законом № 3460-IX складової для визначення базового розміру посадового окладу судді, є порушенням гарантії незалежності суддів, а тому для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди відсутні законні підстави.
Приймаючи до уваги збільшення станом на 01.01.2024 розміру суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суди дійшли висновку, що позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання відповідно до довідки Харківського апеляційного суду від 26.07.2024 № 04-34/61/2024.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди попередніх інстанції не врахували правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24, де суд зазначає, що окремими приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Закону № 3460-IX з 01.01.2023 та з 01.01.2024 відповідно встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 102 грн саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
Водночас законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2 102 гривні.
Приписи абзацу п'ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та абзацу п'ятого статті 7 Закону № 3460-IX є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивача відповідач діяв на законних підставах.
Щодо зобов'язання судом відповідача здійснити ОСОБА_1 з 01.01.2024 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці скаржник зазначає, що відповідне зобов'язання є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, адже обчислення стажу, призначення та виплата пенсії відноситься виключно до функцій органів Пенсійного фонду України.
Інші учасники справи правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалися, хоча про відкриття касаційного провадження у справі були повідомлені належним чином, що підтверджується документально.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України.
Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (пункт 24 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України).
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Частиною першою статті 4 Закону № 1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Питання виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці врегульоване статтею 142 Закону № 1402-VIII, частиною четвертою якого встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 7 Закону № 3460-IX установлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2 920 грн, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2 102 грн.
Таким чином, Законом № 3460-IX для визначення базового розміру посадового окладу судді передбачена спеціальна розрахункова величина, розмір якої становить 2 102,00 грн.
Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.
Визначені Конституцією України та Законом № 1402-VIII гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний Суд України неодноразово в своїх рішеннях підкреслював, що конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя (рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 03.06.2013 № 3-рп/2013, від 04.12.2018 № 11-р/2018).
30.09.2016 набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким, зокрема, статтю 130 Основного Закону викладено в новій редакції, текст якої зазначено, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій».
Питання визначення розміру суддівської винагороди врегульовано статтею 135 Закону № 1402-VIII (який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в його преамбулі), є законом про судоустрій в розумінні частини другої статті 130 Конституції України), зокрема, пунктом 2 частини третьої якої визначено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Відповідно до статті 1 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою, зокрема, визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України (положення статті 2 Закону № 2017-III).
Згідно з приписами статті 6 Закону № 2017-III базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров'я та освіти.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень урегульовано Законом України від 15.07.1999 № 966-XIV «Про прожитковий мінімум» (далі - Закон № 966-XIV).
Відповідно до статті 1 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, та встановлений профільним Законом.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
Зазначеною нормою Закону № 966-XIV визначено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.
Статтею 4 Закону № 966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Слід зазначити, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Вказаним законом судді не віднесені до окремої соціальної чи демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Натомість статтею 7 Закону № 3460-IX разом із встановленням на 01.01.2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3 028,00 грн був введений такий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2 102,00 грн.
Варто зазначити, що зміни до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також в Закон № 966-XIV щодо визначення розміру прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.
Водночас Закон № 3460-IX фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII.
Суд наголошує, що Закон № 3460-IX не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, щодо яких діють спеціальні норми.
Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
На такі аспекти при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет звертав увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 № 10-рп/2008.
Так, Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може зазнавати змін без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII.
Отже, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 (3 028,00 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2 102,00 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону № 3460-IX, є протиправною.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2026 у справі № 200/2309/25.
Так, у постанові від 17.02.2026 у справі № 200/2309/25 судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.11.2025 у справі № 520/32171/24, у якій викладено правовий висновок про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 102,00 грн відповідно до Закону № 3460-IX та, відповідно, що з 01.01.2024 не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці, та сформувала такий:
у зв'язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;
для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Застосовуючи наведені вище правові висновки до спірних правовідносин, які виникли у справі, яка переглядається, колегія суддів дійшла висновку про те, що ГУ ПФУ в Хмельницькій області, відмовляючи позивачу як судді у відставці в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, на тій підставі, що станом на 01.01.2024 розмір прожиткового мінімуму, який застосовується для обрахунку посадового окладу судді місцевого суду не змінювався, діяло необґрунтовано та всупереч вимог частини другої статті 130 Конституції України і частини третьою статті 135 Закону № 1402-VIII.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач, який вийшов у відставку з посади судді і отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Харківського апеляційного суду від 26.07.2024 № 04-34/61/2024.
Щодо неврахування висновків Великої Палати Верховного Суду, висловлених у постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24, то спірні правовідносини у цій справі стосувались проведення розрахунку при звільненні та виключенні зі штату судді Вищого адміністративного суду України, зокрема, обрахунку розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв'язку з відставкою судді.
Натомість у справі, що розглядається, предмет спору стосується перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданою у зв'язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, правовідносини у цих справах не є подібними.
Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги частково, не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржених судових рішень, що згідно статті 350 КАС України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2025 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена.
Судді Верховного Суду С.М. Чиркін
Я.О. Берназюк
В.М. Шарапа