02 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 120/3805/25
адміністративне провадження № К/990/13228/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Дашутіна І. В., перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року у справі №120/3805/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просила:
- визнати протиправними дій відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачеві компенсації за несвоєчасну виплату сум індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати;
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків їх виплати на суму несвоєчасно виплаченої індексації за весь час затримки виплати, а саме за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів за несвоєчасну виплату сум індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 04 жовтня 2016 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму несвоєчасно виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 04 жовтня 2016 року за весь час затримки виплати, а саме за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із цим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції.
Встановивши невідповідність апеляційної скарги вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Сьомим апеляційним адміністративним судом відповідно до ухвали від 27 серпня 2025 року залишено апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 без руху. При цьому особі, яка подала апеляційну скаргу, запропоновано в строк до 5 днів усунути недоліки апеляційної скарги, шляхом надання документу про сплату судового збору.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги на 5 днів.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги на 5 днів.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23 вересня 2025 року апеляційну скаргу повернув скаржнику.
Скаржник повторно звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою 18 лютого 2026 року.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2026 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без руху, запропоновано скаржнику протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку.
20 лютого 2026 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла заява Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження, яка обґрунтоване введенням на території України воєнного стану, а також відсутністю фінансування.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року у справі №120/3805/25.
Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для її повернення скаржнику з наступних підстав.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Згідно із частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Положеннями частини четвертої статті 328 КАС України визначено перелік підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті.
Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, прийнятих у справах, є вичерпним.
Так, за приписами абзацу другого частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Положеннями статті 330 КАС України визначено вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
За приписами частини другої цієї статті у касаційній скарзі зазначаються:
- підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав);
- у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій та третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування.
У свою чергу, порушення норм права може виявлятися у:
- застосуванні норми, яку не належало застосовувати у відповідній ситуації;
- незастосуванні норми, яку належало застосувати;
- наданні застосованій нормі неправильного тлумачення.
Так, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Залишаючи апеляційну скаргу без руху апеляційний суд встановив, що повний текст оскаржуваного рішення суду складений 25 липня 2025 року. З апеляційною скаргою відповідач звернувся 18 лютого 2026 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції в ухвалі від 26 лютого 2026 року дійшов висновків, що скаржником не зазначено обставин, які перешкоджали подати апеляційну скаргу вчасно та які є об'єктивно непереборними чи істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Так, суд вказав, що поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Щодо доводів скаржника стосовно відсутності належного фінансування та тривалої процедури погодження виділення коштів, суд апеляційної інстанції наголосив, що відсутність фінансування відповідача, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім вимог КАС України щодо оформлення апеляційної скарги і як наслідок, не є поважною підставою для поновлення строку звернення з апеляційною скаргою.
Крім того, суд апеляційної інстанції врахував висновок Верховного Суду викладений у постанові від 28 березня 2023 року згідно якого, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору органом чи тимчасова відсутність таких коштів.
Сьомий апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 26 лютого 2026 року вказав, що та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Крім того, суд апеляційної інстанції врахував правову позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 квітня 2021 року у справі №640/3393/19.
Також суд виснував, що обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження та посилаючись на введений в Україні правовий режим воєнного стану, відповідачем не наведено доводів та не надано суду жодних доказів, яким чином запровадження воєнного стану в Україні вплинуло на неможливість дотримання ним встановленого КАС України строку на апеляційне оскарження. Скаржник в касаційні скарзі процитовані окремі статті КАС України
Також, надаючи оцінку зазначеним скаржником причин поважності пропуску строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції врахував висновки Верховного Суду, щодо питання поновлення строку звернення до суду у випадку його пропуску з причин пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні викладених у постанова від 04 квітня 2023 року у справі № 140/1487/22, від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18, від 23 грудня 2022 року у справі № 760/5369/19, від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, від 02 червня 2022 року у справі у №757/30991/18-а.
Поряд з цим, як виснував апеляційний суд, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження та посилаючись на введений в Україні правовий режим воєнного стану, відповідачем не наведено доводів та не надано суду жодних доказів, яким чином запровадження воєнного стану в Україні вплинуло на неможливість дотримання ним встановленого КАС України строку на апеляційне оскарження.
Разом з тим, як зазначив суд апеляційної інстанції, за усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною.
Щодо посилання скаржника добросовісну поведінку, то апеляційний суд зазначив, що сплата судового збору через понад чотири місяці після повернення вперше поданої апеляційної скарги не може свідчити про добросовісну реалізацію відповідачем своїх процесуальних прав.
Підсумовуючи суд апеляційної інстанції вказав, що всі учасники справи є рівними перед законом і судом, зобов'язанні діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі, при оскарженні судових рішень в апеляційному порядку, у зв'язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про неухильне виконання покладених на них обов'язків як учасника справи і намір добросовісної реалізації права на апеляційний перегляд справи.
Також, скаржник в касаційній скарзі жодним чином не спростовує, встановлені судом апеляційної інстанції, обставини.
Скаржником не обґрунтовано помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо застосування норм процесуального права, не зазначено, які саме норми були застосовані неправильно чи порушені, та не доводить, як такі порушення вплинули на результат розгляду питання, що свідчить про формальний характер касаційної скарги.
Посилання скаржника на положення частини другої статті 121 КАС України є безпідставним, оскільки вказана норма регулює питання продовження процесуального строку, тобто надання судом додаткового часу для вчинення процесуальної дії за умови звернення із відповідною заявою до закінчення такого строку, тоді як у даному випадку предметом оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження у зв'язку з пропуском строку на апеляційне оскарження, що вже сплинув, і, відповідно, підлягає оцінці виключно в контексті норм, які регулюють поновлення пропущеного строку, а не його продовження. Відтак, Верховний Суд вважає безпідставним посилання скаржника на частину другу статті 121 КАС України до спірних правовідносин.
Водночас Верховний Суд вважає за доцільне зазначити, що скаржник є державним органом, тобто фактично виступає від імені держави. Проте ані держава, ані її органи не є суб'єктами, на яких поширюються гарантії, передбачені Конвенцією та конкретизовані у рішеннях ЄСПЛ.
Посилання скаржника на ухвали апеляційного суду в інших справах також є безпідставними, оскільки питання поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження вирішується судом у кожному конкретному випадку індивідуально з урахуванням фактичних обставин справи, доводів заявника та наданих доказів, а відтак наведена скаржником судова практика не свідчить про неправильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а також висновків суду апеляційної інстанції у цій справі.
Також, саме по собі посилання скаржника на подання первинної апеляційної скарги у межах установленого строку, не свідчить про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження та не є безумовною підставою для відкриття апеляційного провадження.
Повторне подання апеляційної скарги після її повернення саме по собі не відновлює та не зупиняє перебіг процесуального строку на апеляційне оскарження.
Поновлення пропущеного процесуального строку за відсутності об'єктивно непереборних причин суперечило б принципу правової визначеності, який є складовою верховенства права, та призвело б до невиправданого порушення балансу між сторонами у справі.
Отже, скаржник належним чином не обґрунтовує, у чому саме полягає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановлені ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Наведені у касаційній скарзі доводи не містять належного правового обґрунтування, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не свідчать про неправильне застосування норм процесуального права, у зв'язку з чим відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 44, 328, 330, 332 КАС України,
постановив:
Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року у справі №120/3805/25 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
СуддяІ.В. Дашутін